субота, 22 листопада 2014 р.

І я виживу...

Заспівай, як колись, мамо, пісню,
Що співала малому мені.
Хай мотив той, з дитинства знайомий,
Нам на крилах несуть журавлі.
Ми від пострілів, мамо, оглухли
Стали душі від болю черствіть.
Твоя пісня мені нагадає,
Як я мріяв життя це прожить.
І запахне мені у наметі
Твій домашній з вишнями пиріг.
І раніш не ціновані миті
Теплим спогадом ляжуть до ніг.
А навколо дими і пожежі,
Піт, кров, сльози змішались навпіл.
Чи такого ви, рідні, хотіли
Для своїх ненаглядних синів?
Після бою, у тишу раптову
Відчуваю я трепетну мить:
Чи то пісня твоя долинає,
Чи мій ангел крилом шелестить.
Твоя пісня бронею незримо
Зберігає мене у вогні.
І я виживу... я повернуся,
Де ти пісню співаєш мені.
                               (М. Білоус, с. Гнідинці)

Немає коментарів:

Дописати коментар