середа, 10 грудня 2014 р.

Кочерга Іван Антонович (1881—1952)


Щасливий я, що жив з Вами, бачив Вас,
Вашим кріпким і благородним талантом
Живився й радувався разом з усім нашим
народом...

                                     (Остап Вишня)
 
   Іван Антонович Кочерга по праву займає одне з найпочесніших місць у вітчизняній драматургії. Це письменник щедрого, самобутнього таланту, поет-мислитель, закоханий в життя, в красу людської душі, митець справді невтомний і глибоко людяний.
   Видатний драматург — автор широко відомих в нашій країні п’єс “Майстри часу”, “Алмазне жорно”, “Свіччине весілля”, “Ярослав Мудрий” та ін.
   Талановиті, оригінальні твори І.Кочерги з плином часу вражають все новими, ще не пізнаними, глибинами мудрості й окриленою довершеністю поетичної форми. До яких би тематико-проблемних шарів не звертався драматург, у центрі його уваги незмінно перебуває людина, нелегкі шляхи її самоутвердження й морально-духовних пошуків.



   Романтична піднесеність, віра в те, що мистецтво, поезія, краса облагороджують людину, були притаманні драматургові з перших його кроків на літературній ниві. До самої старості зберіг він молоде серце, здатне захоплюватись усім прекрасним.
   Творчий доробок І.Кочерги надзвичайно різноманітний. Тут і драматичні поеми, і віршовані трагедії, і комедії, і драми, і гротески, і перша українська радянська феєрія, і водевілі, і високохудожні одноактівки, і цикл так званих “кооперативних” п’єс про радянське село 30-х років, і чи не перша в українській радянській драматургії п’єса для дітей — “Чорний вальс”. Митець лишив по собі понад два десятка оригінальних п’єс, ряд сценаріїв, лібрето, перекладів, критичних статей і наукових розвідок з питань драматургії й театрознавства.
  Іван Антонович Кочерга народився у містечку Носівка, що на Чер­нігівщині.
  Його батько, Антон Петрович, дрібний службовець, змінив чимало місць роботи: був і військовим, і будівельником, і залізничим. Мати — дочка небагатого землевласника, сільського інтелігента, весела й жит­тєрадісна жінка, з тонкою і ніжною душею й буйною фантазією, від природи мала хист імпровізувати різні заплутані історії. Дитинство майбутнього драматурга пройшло у переїздах. Сім’я побувала й в Польщі, і на Кавказі, і в Середній Азії. В усіх провінційних містах та у столиці, де доводилося бувати, мандруючи разом з батьками, хлопчик не пропускав жодної нагоди подивитися виставу аматорського гуртка чи місцевого театру.
   Упродовж 1890—1903 рр. Іван навчався в Чернігівській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету, після закінчення якого служив ревізором Контрольної палати у Чернігові. 1914 р. він оселився у Житомирі, де так само працював у Контрольній палаті, а по­тім — у справжньому театрі.
  Театральні враження молодого Кочерги були багаті й різноманітні: в поле його зору потрапляли не тільки водевілі, здебільшого перекла­дені з французької мови, а й кращі зразки вітчизняної та європейської драматичної класики: п’єси Островського, Старицького, Кропивниць- кого, Карпенка-Карого, Гюго, Шіллера, Шексгііра, Ібсена та ін.
  На останні десятиріччя XIX ст. і на початок XX ст. припадає діяльність корифеїв української опери — М.Кропивницького, М.Зань- ковецької, 1.Карпенка-Карого, П.Саксаганського, М.Садовського. І.Ко­черга не раз бачив на сцені неперевершену гру цих майстрів українсь­кого театру, світлу пам’ять про яких він зберіг на все життя.
  Друкуватись Кочерга почав ще у Чернігові. З 1904 р. час від часу з’являлися в місцевій газеті його статті й рецензії на театральні вистави. Сам він початком своєї літературної діяльності вважав 1910 р., коли створив першу п’єсу — романтичну казку “Пісня в келиху”, в якій змальовано німецьке місто XV ст. -— Ротштейн.
   У своїй ранній творчості Кочерга йшов за своїми великими сучасниками: Лесею Українкою, 1.Франком, М.Горьким.
   “Пісня в келиху” засвідчила вміння драматурга будувати захоп­люючий сюжет, виписувати “поліфонічні” масові сцени. (Це уміння згодом блискуче розвинулося у подальших п’єсах Кочерги, особливо у “Свіччиному весіллі”). П’єсу вперше було поставлено лише через 16 років після її написання, вже у радянські часи. Здійснив її постановку 1926 р. Харьківський народний театр.
   Крім цієї “романтичної казки”, у переджовтневі роки Кочерга створив цілий ряд ліричних комедій, водевілів, одноактних п’єс і драм, написаних російською мовою. Серед них — комедія “Девушка с мыш­кой”, “Дамский доктор” (1913), драма “Цитата из книги Сираха” (1914), “Охота на единорога”, перший варіант п’єси “Истина” (“Доктор Мус”), комедія “Полчаса любви” (1916) тощо. У творах виразно окреслилося вміння драматурга зіткнути своїх персонажів у напруженій боротьбі, в гострих конфліктах, намагання поставити звичайних людей у незви­чайні виняткові обставини, коли найповніше розкривається їхня справ­жня сутність. Ці риси драматург проніс через усю свою творчість, дося­гнувши згодом у кращих своїх п’єсах зрілого періоду цілковитої гар­монії змісту й форми.
   Ранні його твори пройняті вірою в красу й благородство, у щиру любов, що підносить і очищає душу людини.
   Вже після революції, живучи у Житомирі, І.Кочерга написав такі п’єси, як “Вигнанець Вагнер” (1921), “Викуп” (1924), “Фея гіркого ми­гдалю” (1925), історичну драму “Алмазне жорно” (1927), феєрію “Мар­ко в пеклі” (1928), комедію “Натура й культура” (1929), водевіль “Ліза чекає погоди” (1930), драматичну поему “Свіччине весілля” (1930), п’єси “Коли сурми заграють” (1931), “Ворог на сходах” (1931), “Со­нячні пороги” (1932), “Фаустина” (1932) і нарешті, філософську коме­дію “Майстри часу” (1933), якій 1934 р. було присуджено премію на Всесоюзному конкурсі на кращу п’єсу, що відбувся в Москві.
   Більшість цих п’єс багато років з успіхом ставились на професій­ній і самодіяльній сцені.
  Великий знавець театрального мистецтва, [.Кочерга невтомно по­пуляризував у місцевій періодиці кращі твори класичної та сучасної драматургії, виступав з рецензіями на постановки театрів та на концер­ти різних мистецьких колективів.
  За сім довоєнних років (1933—1940), працюючи як завжди напо­легливо й невтомно, Кочерга написав сім п’єс на сучасну йому тема­тику: “Підеш — не вернешся” (1935), “Сусанна” (1936), “Ім’я” (1937), “Чорний вальс” (1937), “Істина” (1937), “Вибір” (1938), “Екзамен з ана­томії” (1940).
  У роки Великої Вітчизняної війни, коли особливо посилився інте­рес широкого загалу читачів до героїчного минулого нашої Батьківщи­ни, драматург пише ряд творів, присвячених цим славним сторінкам.
  За роки війни, перебуваючи в Уфі, а потім у Москві, І.Кочерга створив віршовану трагедію про останні роки життя Т. Г.Шевченка — “І Іророк” (1948). Він брав активну участь у роботі Спілки письменників України, допомагав молодим письменникам, підтримував творчі зв’яз­ки з багатьма театрами України й братніх республік Радянського Со­юзу.
  В 1950 р. йому було присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв УРСР.
  Драмою “Алмазне жорно” і написаною через три роки потому вір­шованою драматичною поемою “Свіччине весілля" Іван Кочерга поклав початок українській історичній драматургії. В “Алмазному жорні” він відтворив славну й трагічну сторінку з життя українського народу — гайдамацьке повстання проти польської шляхти 1768 р. (Коліївщина) й жорстоку, нелюдську розправу шляхти з повсталими селянами у містеч­ку Кодні, що поблизу Житомира, —так звану “кознянську трагедію”.
  П’єса “Майстри часу” в 30-ті роки була одним з кращих творів української радянської драматургії. Вона привернула до себе увагу ба­гатьох театрів і з успіхом ставилася філіалом МХАТу, театром ім. І.Франка в Києві, театром ім. Т.Шевченка в Дніпропетровську, Хар­ківським театром Революції та ін. Цей твір було перекладено багатьма мовами світу й ставився поза межами нашої країни.
  Найповніше самобутній талант Кочерги — драматурга-мислителя, філософа і поета — розкрився у монументальному епічному полотні — трагедії “Ярослав Мудрий”, для якої він обрав епоху, дуже мало освітлену в літературі — Київську Русь XI ст. , що переживала тоді добу свого розквіту. Головний герой драми — князь Ярослав — постає перед нами як мудрий державний діяч, безстрашний полководець, тонкий дипломат і законодавець, людина сильної волі й бурхливої вдачі, і водночас як ніжний батько, розумний співрозмовник.
  Змальовуючи його образ, драматург увесь час підкреслює дві ос­новні риси: непримиренність до ворогів вітчизни і палке прагнення до будівництва, культури, освіти народу, до зміцнення Київської Русі.
   Він мріє споруджувати міста, храми, бібліотеки, а натомість дово­диться воювати. І в цьому трагедія Ярослава, звідси його душевне роз­двоєння.
  З неперевершеною силою воскрешає драматург незабутні хвилю­ючі картини нашої історії, коли стародавня Київська Русь була однією з наймогутніших і найкультурніших країн Європи, коли породичатися з князем руським мали за честь королі найбільших Європейських держав. На зневажливе дорікання Ярославу, що, мовляв, у його жилах тече кров рабині, князь гордо відповідав:
...Зусіх небесних благ
Найвищим благом кров я цю вважаю,
що є з народом вірніш мій зв 'язок,
Мені не треба пишних тих казок, що предків нам шукають десь за морем.
Народ мій тут, на рідних цих просторах.
Від Києва до Ладоги живе.
   Отже, І.Кочерга написав актуальну, співзвучну своїй добі п’єсу. Останній період творчості І.А.Кочерги, такий короткий за часом, охоплює повоєнні роки, коли здоров’я й сили вже похилого віком дра­матурга були підірвані хворобами й важкими випробуваннями воєнних років. Та його творчий дух, багата фантазія й життєва мудрість не старіли і не вичерпувались.
  У повоєнні роки письменник створює цілу низку одноактних п’єс. Це дотепна легка комедія на одну дію “Досить простягнути руку”, одноактна драма “Хай буде світло”, гротеск “Хай живе шум”, музко- медія на одну дію “Т ри пари туфельок ”. Крім того, тоді ж з”явилася драматична поема на п’ять дій “Пророк”, присвячена останнім рокам життя Т.Г.Шевченка, вперше опублікована вже після його смерті.
   Багато нереалізованих задумів і мотивів знаходимо у блокнотах драматурга, що збереглися в його архіві. Тут і начерки п’єс на мораль­но-етичні й філософські теми — “Золота зірка”, “Большая неприят­ность”, сценарій комедії “Тиха пристань”, замітки до твору на сучасну тематику — “Пісня радості”, докладний запис про Бакинську комуну тощо.
  Приваблювали драматурга і проблема слави, і філософські про­блеми руху, спокою, і казкові, легендарні мотиви (“Персидський принц”, “Казкова країна”, “Квіти на камінні”, “Позов до вітру”, “Казка про цибулю” тощо).
   Останнім твором драматурга була незакінчена філософська драма “Долина”. На жаль, йому так і не судилося здійснити свій задум. Збе­реглися лише дві перші дії та схема п’єси.
   Іван Кочерга — віртуозний майстер сюжету — володів рідкісним хистом і умінням розгорнути складне плетиво інтриг, що тримає гля­дача й читача у постійному напруженні, яке завжди поєднується з гли­бокою проблемністю, філософським смислом обраної теми.
  Довге й славне життя прожив Іван Антонович Кочерга. Він мав щире й щедре серце, до останку віддане своєму народові, служінню улюбленому мистецтву.
     Похований драматург на Байковому кладовищі.
   Почавши свою літературну діяльність з легких водевілів і аб­страктно-романтичних п’єс, І.Кочерга виріс згодом в одного з най- талановитіших діячів нашої культури, став окрасою і гордістю української драматургії.
    У своїх творчих пошуках І.А.Кочерга завжди йшов новими, непро- тореними стежками, хоч водночас зберігав і розвивав у власній твор­чості й традиції своїх великих попередників — І.Карпенка-Карого,
  І.Франка, Лесі Українки, А.Чехова, М.Горького. Його творчість ніби зо­лотий місток, перекинутий від класичної дореволюційної драматургії до драматургії наших днів.

ЛІТЕРАТУРА
Основні видання творів І.А.Кочерги
Кочерга І. Твори: У 3 т. / вступ, ст. та впорядкув. К.М.Сторчака,І.Кочерга. — К.: Держлітвидав УРСР, 1956, —Т. 1—2.

Кочерга І. Твори / Упорядкув., передм. та прим. В.Неділька, І.Кочерга. — К.: Молодь, 1976. — 423 с.: портр.; 8 арк. іл.

Кочерга І. Драматичні твори / І.Кочерга, упоряд. та вступ, ст. Б.С.Брюховецького ; редкол.: І.О.Дзеверін (голова) та ін. — К.: Наук, думка, 1989. — 733 с.; 1 арк. портр.

Кочерга И. Исторические драмы / И.Кочерга . — М.: “Сов. писатель”, 1954. — 271 с.

Кочерга І. Алмазне жорно: драма на 5 дій / І.Кочерга. — X.: Рух, 1930. — 96 с.

Кочерга І. Майстри часу / І.Кочерга, вступ, ст. К.Сторчак. — К.: Дніпро, 1966. — 131 с.: іл., 1 арк. портр.

Кочерга І. Павук у колгоспі : комедії на 4 дії / І.Кочерга. — X.: К.: Л-ра і мистецтво, 1931. — 72 с. 
П’єси: Алмазне жорно; Свіччине весілля; Майстри часу; Ярослав Мудрий / І.Кочерга, вступ, ст. і прим. З.С. Голубєвої. — К.: Мистецтво, 1990. -—397 с. : портр.

Кочерга І. Ярослав Мудрий; Свіччине весілля : драм. поеми /  І.Кочерга, вступ, ст. та прим. З.С. Голубєвої. — К.: Дніпро, 1987. — 326 с.: іл.

Кочерга І. Ярослав Мудрий : драм. поема / І.Кочерга. — К.: Дніпро, 1982. — 151 с.

Про І.А.Кочергу

Андріанова Н.М. Іван Кочерга : літ. портр /Андріанова Н.М.  — К.: Вид-во худож. л-ри. — 1963. - 101с.

Голубева З.С. Іван Кочерга: Нарис життя і творчості / Голубева З.С. — К.: Дніпро, 1981. - 191 с.

Журавський А.Ф. Г амлет з вулиці Хлібної, або Забуті сторінки Івана Кочерги. / Журавський А.Ф. - Б. м.; Б.в.; Б.р. — 103 с.

Кузякіна Н.Б. Драматург Іван Кочерга. Життя. П’єси. Вистави / Кузякіна Н.Б.— K.: Рад. письм., 1968. — 259 с. : портр.; 4 арк. іл.

Мамчур I.A. Драматична поезія Івана Кочерги і музика / Мамчур I.A.. — K.: Дніпро, 1987. — 101 с.

Мартич Ю.М. ... І стежка до криниц і: біогр. розповіді / Мартич Ю.М.Ю, передм. П.Моргаєнка. -
К.: Дніпро, 1980. — 303 с.

Старинкевич Є. Драматургія Івана Кочерги / Старинкевич Є.  — K.: Мистецтво, 1947.

Кочерга I.A. (24.IX (6.Х) 1881—22. XII 1952) // Українська літературна енцикло­педія: У 5 т. / Редкол.: І.О.Дзеверін І.О. (відп. ред.) та ін. — K., 1995. — Т. 3. — С. 35—36.

Кочерга Іван (1881—1952) // Енциклопедія українознавства : словник, частина: У 10 т. / Наук, т-во ім.Шевченка; Голов, ред. В.Кубійович. — Перевид. в Україні, —К„ 1996, —Т. З, —С. 1155.

ІЛЮСТРАЦІЯ

І.Кочера: [Портрет] // Голубева З.С. Іван Кочерга : нарис життя і творчості. — K., 1981. — Фронтиспіс.


Немає коментарів:

Дописати коментар