четвер, 20 жовтня 2016 р.

Ніколи України не лишай


І в радості, і в горі, я молю,
Навіть якщо тебе тут жде печаль,
Не залишай, дитино, рідну землю,
Не залишай, не залишай, не залишай.

Я всіх своїх нащадків заклинаю
Батьківський край не кидати ніколи,
Бо України іншої немає,
Хоча земель багатих скрізь доволі.

Вас не пригорне там чужеє небо,
В очах погаснуть вогники зорі,
Не закружляє піснею над степом,
Не дасть набратись сили від землі.

На чужині помре в вас Україна,
Якщо не в дітях – в правнуках помре.
Піде назавжди матінка єдина
І душі теж з собою забере.

І розпорошаться безбатченки по світу,
І вернуться, щоб знищить дивограй...
Моя дитино, мій коханий світе,
Ніколи України не лишай.
                                                                                                        Олександра АТРОЩЕНКО 

Олександра Іванівна АТРОЩЕНКО народилася 1952 року в Жуківці Куликівського району. Після закінчення Жуківської восьмирічної школи навчалася у Могильовському бібліотечному технікумі та Гомельському державному університеті. Працювала в сільських та районній бібліотеках, районній кіномережі, райвідділі культури, радіомовленні. Нині пенсіонерка. Закохана в літературу з дитинства. Пише вірші та прозу. Друкувалася в районній, обласних, всеукраїнських газетах, у журналі «Літературний Чернігів».

Немає коментарів:

Дописати коментар