середа, 21 серпня 2013 р.

До 90-річчя від дня народження В. М. Глушкова (1923—1982)

 Кибернетика стала моей любовью и моей
судьбой. Я заболел кибернетикой. 
(Глушков В.) 

   Віктор Михайлович Глушков — основоположник інформаційних технологій в Україні, геній, який набагато випередив свій час. Він увійшов у вітчизняну історію як розробник теорії цифрових автоматів, творець багатопроцесорних макроконвеєрних супер ЕОМ і організатор Інституту кібернетики АН України. Багатогранний талант В. Глушкова дав йому змогу отримати блискучі наукові результати світового значення в математиці, кібернетиці, обчислювальній техніці та програмуванні, створити в цих галузях науки власні школи. Це був геніальний учений, про діяльність якого неможливо розповісти не тільки в рамках однієї статті, а й навіть книги. 
    У післямові до книги "Основи безпаперової інформатики" (1982) В. Глушков пророче пише: "Безпаперова інформатика розвивається винят­ково швидкими темпами. Зрощування засобів телекомунікації з ма­шинною інформатикою (що реалізуються в мережах ЕОМ і ВЦ з віддале­ними терміналами) уже призвело до появи нового терміна "телематика". Найпалкіші апологети телематики пророкують, що вже недалеко той день, коли зникнуть звичайні книги, газети і журнали. Натомість кожна людина буде носити з собою "Електронний блокнот", що становитиме собою ком­бінацію плаского дисплея з мініатюрним радіоприйомопередавачем. Наби­раючи на клавіатурі цього "блокнота" потрібний код, можна, перебуваючи в будь-якому місці на нашій планеті, викликати з гігантських комп’ютерних баз даних, пов’язаних у мережі, будь-які тексти, зображення (у тому числі й динамічні), які й замінять не тільки сучасні книги, журнали і газети, а й сучасні телевізори".
В.  Глушков народився 24 серпня 1923 р. у Ростові-на-Дону в сімї гірничого інженера. Через п'ять років сім’я переїхала до міста Шахти. Ще в шкільному віці хлопець читав ті книжки, за якими навчаються студенти вищих навчальних закладів. Сам конструював різні прилади — у п’ятому класі зібрав радіоприймач за власними схемами, а в 13 років сконструював самохід, яким керував за допомогою радіопристрою. Мріючи стати фізиком-теоретиком, він ще до закінчення середньої школи оволодів основами вищої математики та квантової механіки, яку вивчали на старших курсах ВНЗ, та подальші навчальні плани перервала Велика Вітчизняна війна, а восени 1941 р. сталася трагедія — фашисти розстріляли матір Глушкова. Після визволення рідного міста від гітлерівських окупантів хлопець був мобілізований і брав участь у відновленні вугільних шахт Донбасу. 
   У 1943 р. юнак став студентом теплотехнічного факультету Новочер­каського індустріального інституту. На четвертому курсі, коли пішли фахо­ві дисципліни, В. Глушков зрозумів, що теплотехнічний профіль майбут­ньої роботи його не задовольняє, і вирішив перевестися в Ростовський уні­верситет. З цією метою він екстерном склав всі іспити за чотири роки уні­верситетського курсу математики та фізики і став студентом п’ятого курсу механіко-математичного факультету Ростовського університету. У 1947 р. він захистив дипломну роботу на тему нових методів обчислення таблиць невласних інтегралів. 
   Після закінчення університету В. Глушков отримав призначення на Урал, куди й виїхав з молодою дружиною Валентиною. Працював спочатку в Нижньому Тагілі, а потім поїхав до Свердловська, розраховуючи на вакан­сію в одному з інститутів. У Свердловському університеті працював про­фесор С. Черніков, який допоміг йому влаштуватись на роботу в Лісотех­нічний інститут на три чверті ставки асистента. Там молодий інженер по­чав працювати над питаннями механізації й автоматизації виробничих про­цесів у шахтах гірничодобувної промисловості. З того часу він і почав то­рувати нові шляхи в розвитку техніки швидких обчислень. У 1949 р. В. Глуш­ков вступив до аспірантури Свердловського університету на заочне від­ділення. А через рік у нього була вже готова дисертація ’’Теорія локально- нільпотентних груп без крутіння з умовою обриву деяких ланцюгів під­групи”. яку молодий учений блискуче захистив; одразу після захисту він став доцентом. 
   З 1951 р. Віктор Михайлович розпочав роботу над теорією топологіч­них просторів, а вже в 1955 р. йому першому у світі вдалося вирішити уза­гальнену п’яту проблему Гільберта і захистити на основі цієї роботи док­торську дисертацію в Московському університеті. Проблема Гільберта входить до 23 найскладніших у математиці. Відомо, що розв'язання кожної проблеми Гільберта ставало сенсацією у світовій науці. Вирішення п’ятої узагальненої проблеми Гільберта дало змогу Віктору Михайловичу стати одним із провідних алгебраїстів світу. Здавалося б, це повинно було визна­чити творчий шлях молодого вченого, однак у 1950-х рр. почалося станов­лення вітчизняної електронно-обчислювальної техніки, що привернуло увагу молодого вченого, проблеми створення, удосконалення та автомати­зації обчислювальної техніки буквально оволоділи його уявою та вплинули на подальший творчий шлях і головний напрям діяльності науковця. Без створення швидкодіючих електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) не­можливо було розвивати й саму кібернетику як науку про управління виро­бничими процесами. У серпні 1956 р. В. Глушков радикально змінив сферу діяльності і пов'язав своє життя з кібернетикою, обчислювальною технікою і прикладною математикою. З цього часу вчений жив і працював у Києві, де завідував Лабораторією обчислювальної техніки і математики Інституту математики АН України, створеною раніше С. Лебедєвим і відомою своїми новаторськими розробками обчислювальних машин. У 1957 р. Лабораторію було реорганізовано в Обчислювальний центр АН УРСР з правами науково-дослідної організації, керівником якого став В. Глушков. Через п'ять років, у грудні 1962 р., на базі ОЦ АН УРСР був організований Інститут кібернетики АН УРСР, його директор на той час був уже професором. На ЕОМ "Київ" під керівництвом В. Глушкова в кінці 1950-х — початку 1960-х рр. була виконана серія робіт з штучного інтелекту. У 1961 р. — видана знаменита монографія В. Глушкова "Синтез цифрових автоматів”, перекладена пізніше на англійську мову і видана в США та інших країнах. 
    З 1961 р. В. Глушков — член Комітету з Ленінських премій у галузі науки і техніки при Раді Міністрів СРСР. У травні того самого року його обрали академіком АН УРСР за фахом "Обчислювальна математика і тех­ніка". У 1964 р. вийшла у світ монографія Віктора Михайловича "Вступ до кібернетики", яка зіграла велику роль у привертанні уваги дослідників до проблем кібернетики й обчислювальної техніки. За цикл робіт у галузі теорії цифрових автоматів і теоретичної кібернетики В. Глушкову присуд­жено Ленінську премію, у тому ж році він став дійсним членом (акаде­міком) Академії наук СРСР. Віктор Михайлович як директор інституту пе­реймався підвищенням професійного рівня своїх співробітників. Йому вда­лося залучити до наукбвих досліджень з кібернетики найздібніших, найталановитіших та найенергійніших учених, як молодих, так і людей з вели­ким досвідом наукової роботи; таким чином було створено науково-дослідний колектив, який виконав низку найважливіших робіт, що принесли світову популярність Інституту кібернетики АН УРСР. 
   У 1965 р. почав виходити всесоюзний науково-теоретичний журнал "Кибернетика", засновником і головним редактором якого до кінця життя був В. Глушков. На конгресі в Нью-Йорку, а пізніше також і в Единбурзі (Великобританія) Віктора Михайловича обрали членом Програмного ко­мітету Міжнародної федерації з переробки інформації (ШР). Тут він очо­лив напрям "Застосування ЕОМ у природничих науках, техніці, лінгвістиці та бібліотечних науках. Штучний інтелект". А на конгресі (ИЧР), що про­ходив у 1971 р. у Любляні, ученого обрали головою Програмного комітету конгресу. Дуже важлива теоретична робота "Абстрактна теорія автоматів", яку В. Глушков опублікував 1961 р. у журналі "Успіхи математичних наук", створила основу для робіт з теорії цифрових автоматів із використанням алгебраїчних методів. Ця теорія обгрунтувала принципи поєднання ЕОМ з іншими технічними пристроями, що відразу відкрило шлях до створення автоматизованих систем управління (АСУ). За цикл робіт з теоретичної кібернетики В. Глушкова в 1967 р. нагороджено орденом Леніна, а Прези­дія AH СРСР відзначила ці роботи премією імені О. М. Крилова. 
    Віктор Михайлович був одним з ініціаторів створення факультетів і кафедр кібернетики у вищих навчальних закладах, так, у 1966 р. у Київсь­кому університеті був організований факультет кібернетики, де вчений ке­рував кафедрою теоретичної кібернетики. На основі теоретичних робіт ученого в Інституті кібернетики було створено мову для опису алгоритмів і структур ЕОМ та методику проектування ЕОМ, які були реалізовані в унікальних системах "ПРОЕКТ", "ПРОЕКТ-Iм та інших. Монографія В. Глуш­кова, Ю. Капітонової та О. Летичевського "Автоматизація проектування обчислювальних машин", яка узагальнила досвід створення систем "ПРОЕКТ", була видана в 1975 р. За роботу з автоматизації проектування ЕОМ В. Глуш­кова в 1977 р. було удостоєно Державної премії СРСР. 
   Наприкінці 1960-х pp. під керівництвом В. Глушкова розпочато розроб­лення ЕОМ "Україна" — подальший крок у розвитку інтелектуалізації ЕОМ і розвитку архітектури високопродуктивних універсальних ЕОМ, конструюються і будуються експериментальні зразки найрізноманітніших обчислювальних машин. Ідеї, покладені науковцем в основу проекту       "У­раїна", багато в чому перевершували те, що було використано в американ­ських універсальних ЕОМ 1970-х pp. За значні успіхи в розвитку кіберне­тичної науки і підготовку висококваліфікованих наукових кадрів Інститут кібернетики АН УРСР у 1969 р. нагороджено орденом Леніна. За розробку і впровадження АСУ радіотехнічними та іншими підприємствами України групі працівників Інституту кібернетики АН УРСР у 1970 р. присуджено Державну премію Української PCP. 
   Вікторові Михайловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці та вручено орден Леніна і Золоту медаль "Серп і Молот". У 1970 р. В. Глуш­ков був обраний іноземним членом Німецької академії натуралістів "Леопольдина". У 1972 р. вийшла у світ його монографія "Вступ до АСУ", де були відображені досягнення науки в галузі кібернетики та машинного                   об­числювання. Поряд з повним аналізом найважливіших типів задач керу­вання економічними об’єктами в монографії викладені основні принципи побудови автоматизованих систем організаційного керування. У 1972 р. Віктор Михайлович стає головним редактором щойно засно­ваного всесоюзного науково-виробничого журналу "Управляющие системы и машины". 
З 1973 р. учений очолював Наукову раду по обчислювальній техніці і системах керування Державного комітету Ради Міністрів СРСР і Президії АН СРСР. Він проводив масштабну дослідницьку роботу в галузі аналізу економіки і використання в ній обчислювальної техніки. За заслуги в роз­витку кібернетики й обчислювальної техніки в 1973 р. ученого було наго­роджено орденом Жовтневої Революції й орденом "Народна Республіка Болгарія" І ступеня. На конгресі ІИР у 1974 р. у Стокгольмі В. Глушкову за рішенням Генеральної Асамблеї ІИР була вручена спеціальна нагорода. Так було поціновано значний внесок ученого в роботу цієї організації як члена Програмного комітету конгресів 1965 і 1968 рр., а також Голови Програмного комітету конгресу 1971 року. 
   У 1974 р. під редакцією В. Глушкова вийшла перша у світі "Енцик­лопедія кібернетики". У її підготовці взяли участь понад 100 провідних учених СРСР, у тому числі понад 50 фахівців Інституту кібернетики АН Ук­раїни. У 1978 р. колектив редакторів і відповідальних за розділи енцикло­педії був відзначений Державною премією України. У 1974 р. В. Глушков став іноземним членом Болгарської академії наук, а в 1975 р. — почесним іноземним членом Польського кібернетичного товариства, почесним док­тором Дрезденського технічного університету, з 1977 — іноземним членом Польської академії наук. 
   Багаторічні дослідження Віктора Михайловича в галузі макроекономіки та системного аналізу завершилися виходом у світ монографії "Мак­роэкономические модели и принципы построения ОГАС" (1975). Це був черговий етап його діяльності з розроблення основних концепцій "ОГАС". У зазначеній роботі представлені методи прогнозування і керування дис­кретними процесами, макроекономічні моделі для передпланових орієнту­вань, моделі планування та оперативного керування, розглядаються проб­леми керування трудовими ресурсами і заробітною платнею, показана струк­тура "ОГАС" і етапи її створення. Головною справою життя науковець вважав створення загальнодержавної автоматизованої системи управління економікою. На жаль, ідея створення такої системи так і не була реалі­зована в повному обсязі, хоча сам учений вважав, що вона могла б ви­рішити проблеми економіки СРСР. 
   У 1977 р. завершився цикл робіт з теорії дискретних перетворювачів і методам автоматизації проектування ЕОМ, що знайшли застосування в діючих системах, тоді ж вийшла перша вітчизняна монографія, яка стосу­валася мереж ЕОМ — "Сети ЭВМ" і була подальшим етапом розроблення принципів "ОГАС". За видатні заслуги в розвитку вітчизняної науки, у підготовці наукових кадрів і активну суспільну діяльність у 1978 р. Віктор Михайлович отримав почесне звання "Заслужений діяч науки У PCP", а на­ступного — за роботи з теорії перспективних ЕОМ і створення високопро­дуктивних засобів обчислювальної техніки і систем керування — йому   бу­ло присуджено премію імені С. Лебедєва. 
   У 1981 р. учений підготував до видання монографію "Основи безпаперової інформатики" — основні концепції, пов’язані з проблемою інформа­тизації і комп'ютеризації, що вийшла у світ 1982 p., уже після його смерті. Восени 1981 р. стан здоров'я В. Глушкова погіршився. За спогадами рідних, ускладнення зі здоров'ям почались ще в 1980 р. Попри це Віктор      Михайло­вич продовжував працювати у звичному для себе ритмі. На медоглядах лікарі заявляли, що погіршення здоров’я — результат перевтоми. Науко­вець проходив лікування в Києві, де спочатку було поставлено діагноз ос­теохондроз і защемлення нервів шийного відділу хребта, пізніше лікарі при­пускали вірусне ураження судин головного мозку, призначали різні проце­дури і засоби для подолання недуги, проте хворобу так і не могли визначи­ти, стан ученого лише погіршувався. Врешті-решт було прийнято рішення перевезти Глушкова до Москви, у Центральну кремлівську лікарню, куди його помістили 20 жовтня 1981 р, але й її фахівці не змогли визначити при­чини недуги. Глушков пережив кілька колапсів та втрат свідомості. 
   7 січня 1982 р. до Москви приїхав відомий німецький нейрохірург професор Цюльх, який за результатами додаткових аналізів діагностував смертельний діагноз — запущену пухлину довгастого мозку, що почала поширюватись і на спинний мозок. У лікарні Віктор Михайлович аж до смерті надиктовував на магнітофон власні спогади та ідеї, розповіді про свій життєвий шлях, підбиваючи його підсумки; ці записи зберігаються в родині Глушкових як сімейна реліквія. Віктор Михайлович помер 30 січня 1982 р. у віці 58 років, поховано видатного вченого в Києві на Байковому кладовищі. 
   В. Глушков опублікував понад 800 праць, з них більше 500 написані ним особисто, інші — спільно з його учнями та іншими співавторами, де­сять з яких — спеціальні монографії. Віктор Михайлович сформулював поняття кібернетики як наукової дисципліни з комплексною методикою досліджень, визначив проблеми найефективнішої взаємодії людини з ма­шиною і шляхи їхнього розв’язання. Ідеї ученого ще впродовж багатьох років вважатимуться актуальними і слугуватимуть під час проектування як нових обчислювальних машин, так і різноманітних систем автоматизації та технологій. В. Глушков своїми фундаментальними працями в галузі алгеб­ри, математичної логіки, теорії автоматів та алгоритмів, теорії   математич­них машин і їхнього практичного втілення ще за життя здобув визнання міжнародної наукової громадськості: читав лекції з різних питань кібернетики науковцям і студентам США, Японії, Великобританії та інших зару­біжних країн. Ім'я академіка носять створений ним Інститут кібернетики Національної академії наук України, один з найкрасивіших проспектів у Києві, середня школа № 1 ум. Шахти. 
    Відомий академік Б. Патон писав про В. Глушкова: "Це був видатний учений сучасності, що зробив величезний внесок у становлення кібер­нетики та обчислювальної техніки. Своїми роботами він передбачив багато чого з того, що зараз з'явилося у світі, його знання були надзвичайно різнобічними, а ерудиція просто вражала. Глушков був справжнім подвиж­ником у науці, володів гігантською працездатністю. Він щедро ділився своїми знаннями, ідеями, досвідом з усіма, хто його оточував. Великий йо­го внесок у інформатику та комп'ютеризацію науки, техніки, суспільства. Віктора Михайловича можна сміливо віднести до державних діячів. Він працював для країни, віддавши їй своє чудове життя". 

Радимо прочитати:
Основні видання творів В. М. Глушкова :

  1. Кибернетика, вычислительная техника, информатика : избр. тр. : в 3 т. — К. : Наук, думка, 1990. — 3 т. 
  2. Автоматизация проектирования вычислительных машин / В. М. Глушков, Ю. В. Капитонова, А. А. Летичевский. — К. : Наук, думка, 1975. — 231 с. 
  3. Алгебра. Языки. Программирование / В. М. Глушков, Г. Е. Цейтлин, Е. Л. Ющенко. — 2-е изд., перераб. — К. : Наук, думка, 1978. — 319 с. : ил. 
  4. Бесіди про управління / В. М. Глушков, Г. М. Добров, В. I. Терещенко. — К. : Політвидав України, 1973. — 206 с. 
  5. Введение в АСУ. — К. : Техніка, 1972. — 310 с. — (Библиотека инженера).
  6. Введение в кибернетику. — К. : Изд-во АН УССР, 1964. — 324 с. 
  7. Введение в теорию самосовершенствующихся систем. — К. : [б. и.], 1962. — 109 с. 
  8. Вычислительная машина "Киев" : мат. описание / В. М. Глушков, Е. Л. Ющен­ко. — К. : Гостехиздат, 1962. — 181 с. 
  9. Вычислительные машины с развитыми системами интерпретации / В. М. Глуш­ков, Л. А. Калиниченко, С. Д. Михновский, 3. Л. Рабинович. — К. : Наук, дум­ка, 1970. —259 с. 
  10. Гносеологические основы математизации науки. — К. : Наук, думка, 1965.— 25 с. 
  11. Керуючі машини автоматизованого виробництва. — К. : [б. в.], 1960. — 40 с. 
  12. Кибернетика : вопросы теории и практики. — М. : Наука, 1986. — 477 с. — (Наука. Мировоззрение. Жизнь /редкол.: П. Н. Федосеев (пред.) [и др.]).
  13. Логическое проектирование дискретных устройств / В. М. Глушков, Ю. В. Ка­питонова, А. Т. Мищенко. — К. : Наук, думка, 1988. — 262 с.: ил. 
  14. Локально нильпотентные группы без кручения с условиями обрыва некото­рых цепей подгрупп : дис. канд. ... физ.-мат. наук. — Свердловск, 1951. — 127 л. 
  15. Машина доказывает. — М. : Знание, 1981. — 63 с. — (Новое в жизни, нау­ке, технике). 
  16. Методика программного прогнозирования развития науки и техники / В. М. Глушков [и др.]. — М. : [б. и.], 1971. — 113 с. 
  17. Методы математической биологии : учеб. пособие для биол. специальнос­тей вузов : в 8 кн. / В. М. Глушков, Н. М. Амосов, Ю. Г. Антомонов. — К. : Вища шк., 1980—1983. — 8 кн. 
  18. Моделирование развивающихся систем / В. М. Глушков, В. В. Иванов, В. М. Яненко. — М. : Наука, 1983. — 350 с. 
  19. Мышление и кибернетика. — М. : Знание, 1966. — 32 с. — (Библиотечка "Философские проблемы техники"). 
  20. Набор программ малой электронной вычислительной машины "Мир" : справ, рук. : в 2 т. — К. : Наук, думка, 1970. — 2 т. 
  21. Обработка информационных массивов в автоматизированных системах управления / В. М. Глушков, В. П. Гладун, Л. С. Лозинский, С. Б. Погребин- ский. —К. : Наук, думка, 1970. —     183 с. 
  22. Основы безбумажной информатики. — 2-е изд., испр. — М. : Наука, 1987. — 552 с. 
  23. Очерки развития математики в СССР : теорет. математика, приклад, вопр. математики / И. И. Артоболевский, В. М. Глушков, А. А. Дородницын. — К. : Наук, думка, 1983. — 763 с. : ил. 
  24. Программное обеспечение ЭВМ МИР-1 и МИР-2 : в 3 т. — К. : Наук, дум­ка, 1976. — 3 т. 
  25. Программные средства моделирования непрерывно-дискретных систем / В. М. Глушков, В. В. Гусев, Т. П. Марьянович, М. А. Сахнюк ; отв. ред.В. М. Глушков. — К. : Наук, думка, 1975. — 152 с. 
  26. Сети ЭВМ / В. М. Глушков [и др.]. — М. : Связь, 1977. — 279 с. 
  27. Синтез цифровых автоматов. — М. : Физматгиз, 1962. — 476 с. 
  28. СЛЭНГ-система программирования для дискретных систем / В. М. Глуш­ков [и др.]. — К. : [б. и.], 1969. — 413 с. 
  29. Теория алгоритмов. — К. : [б. и.], 1961. — 167 с. 
  30. Теория рака с позиций общей теории систем. — К. : ИК, 1979. — 20 с. — (Препр. / АН УССР, Ин-т киберентики ; 79-26). 
  31. Топологические локально нильпотентные группы : дис. ... д-ра физ.-мат. наук. — М., 1955. —245 л. 
  32. Человек и вычислительная техника / В. М. Глушков [и др.] ; под общ. ред. В. М. Глушкова. —
  33.  К. : Наук, думка, 1971. — 294 с. 
  34. Что такое кибернетика. — М. : Педагогика, 1975. — 64 с. 
  35. Einfiihrung in die technische Kybernetik / V. M. Gluschkow. — Berlin : Tech­nik, 1968—1970. — 2 Vol. — (Theoretische Grundlagen der technischen). Будущее за кибернетикой // Промышленность Армении. — 1968. — № 12. — С. 42—45. 
  36. Будущее электронных вычислительных машин // Вести противовоздушной обороны. — 1959. — № 9. — С. 61—66. 
  37. Возможности электронного творца // Радуга. — 1973. — № 4. — С. 105—112. 
  38. ЕОМ на виробництві і вдома // Наука і суспільство. — 1976. — № 12. — C. 6—7. 
  39. Кибернетизация управления неизбежна и насущна // Изобретатель и ра­ционализатор. — № 4. — 1969. — С. 2—4. 
  40. Кибернетика и педагогика : (о некоторых перспективах развития и приме­нения обучающих машин) // Наука и жизнь. — 1964. — № 1. — С. 16—24. 
  41. Кибернетика служит производству // Охрана труда и социальное страхова­ние.—1969.—№ 1. —С. 6—8. 
  42. Кибернетика, прогресс, будущее // Литературная газета. — 1962. — 25 сент. Может ли машина творить? // Техника — молодежи. — 1972. — № 8 — С. 36—38. 
  43. Молода, всюдисуща, могутня // Знання та праця. — 1963. — № 1. — С. З—4. 
  44. Мышление и кибернетика // Вопросы философии. — 1963. — № 1. — С. 36—48. 
  45. На рівні світових досягнень // Наука і суспільство. — 1971. — № 3. — C. 3—5. 
  46. На благо людини, в ім’я майбутнього // Наука і суспільство. — 1978. — №2. —С. 2 —4. 
  47. На підступах до штучного інтелекту // Наука і суспільство. — 1979. — №3. —С. 35. 
  48. Перспективы использования автоматизированных систем управления в народном хозяйстве // Механизация и автоматизация управления. — 1966. — № 2. — С. 12—15. 
  49. Пирамиды и роботы // Огонек. — 1966. — № 5. — С. 1—3. 
  50. Про кібернетику як науку // Наука і життя. — 1964. — № 10. — C. 12—14. 
  51. Романтика науки // Наука і суспільство. — 1975. — № 7. — C. 4—5. 
  52. У світі кібернетики I І Наука і життя. — 1962. — № 5. — С. 17. 
  53. Управление научно-техническим прогрессом // Плановое хозяйство. — 1980. —№6.—С. 45—54. 
  54. Філософія + фізика / В. Глушков, О. Ахієзер, П. Копнін // Вітчизна. — 1963. —№3.—C. 171—179. 
  55. Электронные вычислительные машины и будущее математики // Наука и жизнь. — 1965. — № 6. — С. 2—6. 
  56. Электронные машины и автоматизация умственного труда // Будущее нау­ки : ежегодник. — М., 1966. — С. 131—149. 
  57. Электронный мозг завода // Техника и вооружение. — 1970. — № 8. — С. 16—17. 
Про В. М. Глушкова :

  1. Максимович Г. В. Дивна ЕВМ : бесіди з акад. В. Глушковим / Г. В. Макси­мович. — Ужгород : Карпати ; Будапешт : Вид-во ім. Ф. Мори, 1981. — 246 с. — (Серія "Космос"). 
  2. Малиновский Б. Н. Главное дело жизни / Б. Н. Малиновский // История вы­числительной техники в лицах / Б. Н. Малиновский. — К, 1995. — С. 83—174.
  3.  Мушкетик Ю. М. На круті гори : худож.-докум. повість / Ю. М. Мушкетик. — К. : Дніпро, 1976. — 175 с. : ілюстр. 
  4. Павленко М. Г, Академік Глушков : погляд у майбутнє / М. Г. Павленко. — К. : Молодь, 1988. — 115, [5] с. 
  5. Людина, яка бачить майбутнє // Завжди в пошуку : розповіді про видатних учених радянської України / [упоряд. М. Сорока]. — К., 1972. — С. 169—179. 
Біобібліографічний покажчик:
Віктор Михайлович Глушков : покажч. л-ри / склала Ю. В. Капітонова. — К. : Наук, думка, 1975. — 62 с. — (Біобібліографія вчених УРСР).





Немає коментарів:

Дописати коментар