четвер, 25 серпня 2016 р.

Нові вимоги до оформлення дисертації (2016 р.)

23 березня 2016 року на сайті МОН України оприлюднено проект наказу «Про затвердження Вимог до оформлення дисертацій»  (проект наказу). 
Ці Вимоги визначають структуру та правила оформлення дисертації (опублікованої монографії, наукової доповіді).
Назва дисертації повинна бути лаконічною, без скорочень, відповідати обраній науковій спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (завдання), вказувати на мету і предмет дисертаційного дослідження та його завершеність.

Вимоги до оформлення дисертацій та авторефератів дисертацій

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора, кандидата наук готується у вигляді спеціально підготовленої наукової праці на правах рукопису у твердому переплетенні. Якщо захищається дисертація у вигляді опублікованої монографії, то ця монографія повинна відповідати вимогам до дисертації.
Назва дисертації повинна бути лаконічною, без скорочень, відповідати обраній науковій спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (завдання), вказувати на мету і предмет дисертаційного дослідження та його завершеність.
У дисертації необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати бездоказових тверджень і тавтології.
При написанні дисертації здобувач повинен обов'язково робити посилання на публікації інших авторів.

Микола Миколайович Євреїнов

    Дворянський рід Євреїнових веде свій відлік з початку XVIII ст. від вихідця з Польщі Матвія Григоровича Євреїнова.Чернігівська гілка бере свій початок у XVIII ст. від Михайла Васильовича Євреїнова, колезького асесора (1763 р.), колезького радника (1781 р.), землевласника с. Ваганичі Городнянського повіту [2]. Микола Миколайович Євреїнов – представник шостого покоління – народився в 1860 р. і все своє життя, крім років навчання, прожив у селі Ваганичі, де працював земським лікарем, господарював у власному маєтку.

вівторок, 23 серпня 2016 р.


     Щиросердно вітаємо вас із найбільшим національним святом українського народу — Днем незалежності України! У серцях народу України серпнева блакить неба і жовтогарячий зерновий лан зливаються барвами української державності в символ свободи та праці. Творення історії Батьківщини, її сьогодення і майбутнього — обов’язок кожного з нас, усього народу. Нехай потужне джерело вашого таланту і натхнення, незламного оптимізму та творча будівнича енергія будуть прикладом служіння Україні, примножують її славу, наповнюють її криницю добробуту процвітанням та благополуччям. Нехай свято Незалежності духмяним серпневим запахом українського хліба принесе у ваш дім щастя і добро, порозуміння та згуртованість, мир та любов! Міцного здоров’я, бадьорості духу, успіхів у всіх починаннях.

понеділок, 22 серпня 2016 р.

До 160-річчя від дня народження І. Я. Франка (1856-1916)

Іван Франко — це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості.
                                                                                                                                    Рильський М.

Скрізь і завжди у мене була одна провідна думка — служити інтересам мойого рідного народу та загальнолюдським поступовим, гуманним ідеям. Тим двом провідним зорям я, здається, не споневірився досі ніколи і не споневірюся, доки мойого життя.
                                                                                                                                    Франко І.

 
     Крізь простір і час долинули до нас пристрасні слова Великого Каменяра, осяяні сподіваннями на те, що його важка праця в ім'я кращого майбутнього народу не пропаде даремно, буде оцінена наступними поколіннями людей. Іван Франко — національний дух-хоронитель та славетний син України, літературна спадщина якого величезна, а твори завоювали всесвітнє визнання. Він був поетом, прозаїком, драматургом, перекладачем, літературним критиком, ученим, теоретиком літератури, істориком, філософом, етнографом, фольклористом, економістом і публіцистом. Геніальність митця виявляється в тому, що його творчість і через століття хвилює та захоплює. Доробок письменника навіть став предметом дослідження спеціальної галузі науки — франкознавства.

Правила оформлення посилань на архівні документи у прикнижкових, прикінцевих, пристатейних списках джерел (у монографії, навчальному посібнику, статті тощо)


У прикнижкових, прикінцевих, пристатейних посиланнях на архівні документи при першому посиланні назва архіву подається повністю, в дужках – загальноприйняте скорочення. При повторному згадуванні застосовують скорочену форму назви архіву (див. Додаток). При повторних посиланнях на ті ж архів, фонд, справу зазначають – Там само.
Наприклад:
1. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України), ф. 129, оп. 2, слр. 1144, арк. 4.
2. ЦДІАЛ України, ф. 309, оп.1, спр. 346, арк. 5-10.
З.Там само, арк. 5.
4. Там само.
І. Архівні документи з паперовими носіями

Благодійники Чернігівської духовної семінарії

   Найбільшого розмаху доброчинність на українських землях досягла у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Соціально-економічний та культурний розвиток країни вимагав підвищення загальноосвітнього рівня населення, а відтак – підтримки незаможної учнівської молоді. Суттєвим джерелом фінансування цієї галузі суспільного життя були доброчинні пожертвування, що мотивувалися релігійними почуттями та громадянською відповідальністю. У середині ХІХ ст. у суспільстві почали складатися певні психологічні стереотипи щодо пожертвувань на громадські потреби, а благодійність перетворилася на своєрідний та досить вагомий критерій, який враховувався громадською думкою. Участь у доброчинній діяльності в означений період набула престижної форми соціальної поведінки.