четвер, 14 січня 2021 р.

5 українських ліричних книг

Іван Франко “Зів’яле листя”

   Поезія про нерозділене кохання, про спроби розібратися у почуттях, зрозуміти ліричного героя – підштовхне до таких необхідних співпереживань. Збірка із підзаголовком “лірична драма” розділена на три жмутки зів’ялого листя, що відповідають трьом стадіям розвитку почуттів чоловіка. Окремі тексти знайомі усім зі шкільних років “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, бо вони ставали відомими піснями – “Чого являєшся мені…” (у Віталія Козловського із піснею на слова Івана Яковича навіть є кліп). Однак весна – пора відпустити зів’ялі листочки кохання, що минуло, й дати можливість розкритися новим пуп’янкам. Ця збірка має стати для читачів останнім акордом смутку, на зміну якому прийдуть нові, легкі й романтичні, мотиви.

пʼятниця, 4 грудня 2020 р.

Бібліографічний огляд літератури онлайн «Туристичними шляхами Чернігова»



     Чернігів – одне з найдавніших міст України з дивовижною історією та архітектурними пам'ятками. Найбільшу цінність для туристів мають унікальні релігійні споруди – старовинні церкви та храми Чернігівщини. Саме тут кожен може торкнутися пам'яток часів Київської Русі та на власні очі побачити шедеври архітектурного мистецтва, побудовані ще у ХІ – XVIII століттях. Знайомство з Черніговом потрібно починати з Дитинця – його колиски, що дала початок розвитку стольного граду Чернігово-Сіверського князівства. Дитинець давнього Чернігова розташований на мису, у місці злиття річки Десни і Стрижня. Знаходячись на перетині головних природних напрямів, він займає пануюче положення серед оточуючого ландшафту. Саме таке місцерозташування дитинця забезпечувало найбільш сприятливі умови для контролю над округою і візуального зв’язку з нею. Через це в стародавні часи його територія була найзручнішим місцем для оселення людей. Саме тут було зосереджено велику кількість будівель – житлові квартали, церкви, базари, кладовища і, звичайно, крпосні стіни.
    Прогулянка Чернігівським Валом – це можливість не тільки відпочити і насолодитися панорамою міста, але й дізнатися про його історію та архітектуру. 
   Пропонуємо переглянути унікальні книги про архітектурні шедеври, які знаходяться на Валу:

Картины церковной жизни Черниговской Епархии из IX вековой ее истории : всеподданнейше посвящ. Черниг. Епархии / [предисл.: Василий, епископ Черниг. и Нежин.]. Киев : Фото-лито-тип. "С. В. Кульженко", 1911. 206, [9] с. : ил., портр, [62] л. ил., портр., карты. РЕЖИМ ДОСТУПУ
 Автор цього твору – владика Василій (у миру – Василь Дмитрович Богоявленський, 1867–1918), архієпископ Чернігівський і Ніжинський. Книга видана 1911 року в Києві в фото-лито-типографиї «С. В. Кульженко». Зміст книги охоплює історію краю від язичницьких часів, розповідає не тільки про святих великомучеників, храми й монастирі, їхню архітектуру, оздоблення та святині, а й про славних полководців – чернігівських князів. Книга написана живою мовою, до того ж вона багато ілюстрована і має чималий довідковий апарат. Бібліотека має електронну версію друковного видання.

З історії чернігівської фотографії

      На жаль, історія чернігівської фотографічної справи ніколи не була предметом вивчення, і нам небагато відомо як про фотохудожників тих давніх часів, так і про їхнє творче надбання.
Можна припустити, що перші фотографи почали працювати в Чернігові ще у середині 60-х років 19 століття. Діяли у місті наприкінці 19 століття й інші фотомайстри. Відомі фотокартки виготовлені в ательє Франка Фрама у 1889-му та 1893 роках. Збереглися фотопортрети Кс.Ф. Шлегеля, які, безумовно, зроблені не пізніше середини 80-х років. Але, на жаль, невідомо де, коли і в який час працювали у Чернігові названі фотографи.
  Серед колись відомих, а тепер забутих мешканців Преображенської варто згадати Ксаверія Шлегеля, здається, першого чернігівського фотографа. Відставний військовий лікар, який розпочинав свою службу в Молдавії серед майбутніх декабристів, десь на початку 50-х років оселився в Чернігові, одружився з простою селянкою із села Рябці і відкрив у своїй квартирі на розі Мстиславської, що починалася тоді від Преображенської, фотографію. Чиновники, військові, купці, гімназисти охоче йшли сюди, називаючи всю оселю Ксаверія Францовича новим для того часу словом "ательє". Єдиним способом фотографування натоді була дагеротипія, винайдена французом Дагером: знімки робилися лише в сонячний день шляхом нанесення на скляний негатив світлочутливої речовини – колодію. Очевидно, Шлегель чудово освоїв винахід Дагера, оскільки його досвід вивчав для оприлюднення у спеціальних французьких журналах практик і теоретик фотосправи О.І.Покровський-Жоравко. У 1858-1859 роках він жив у Шлегеля і описав його фотолабораторію, що "была уставленная колбами, ретортами, склянками с разнородными жидкостями, с разбросанными книгами, весками, мерками и другими химическими рабочими инструментами". Саме в ті роки київський фотопідприємець І. Чехович запросив Шлегеля до виготовлення фотокарток для серії "Светописная Русь". Так з'явилися перші фотокартки Чернігова з його головними архітектурними пам'ятками, які сьогодні є особливими раритетами для колекціонерів. Наприкінці свого життя Шлегель відійшов від фотографії і в "Пам'ятній книзі Чернігівської губернії на 1876 рік" вже значиться як завідувач аптеки, провізор. Проте, як провізор Ксаверій Шлегель теж не пас задніх — його аптека довгий час була найкращою у місті, не поступаючись навіть новому закладу Маркельса. Зрештою старий маестро відійшов від справ повністю, поринувши у тиху безтурботну старість… І ось, настала його черга побути по той бік фотокамери — саме так і з'явилася ця світлина, створена представником вже нового покоління чернігівських фотомайстрів, чехом Йожефом Марром у 1880-х роках.

Володимир Караваєв (1811—1892)

"Його загальновизнана технічна довершеність і тонке діагностичне чуття викликали істинну повагу всіх його слухачів. А великий його практичний такт, властивість прислуховуватися до думок і пояснень інших і велика щодо цього толерантність здобули загальну пошану серед товаришів-лікарів... У сфері оперативної майстерності він був
дійсно великим."
                                                                                             (Е. Н. Неезе)

   У плеяді видатних діячів медицини чільне місце посідає один із заснов­ників вітчизняної хірургії, талановитий клініцист, видатний вчений-новатор, педагог — Володимир Опанасович Караваєв. Його вважають осново­положником низки важливих галузей медицини — вітчизняної офтальмо­логії, отоларингології, проктології, нейрохірургії, ортопедії та травматоло­гії. Людина надзвичайного таланту та сміливих ідей, В. Караваєв запозичив усе нове й краще, та, відкинувши консервативне, пішов власного дорогою. Час, що минув, лише підтвердив вірність обраного ним шляху: розроблені Караваєвим методи оперування набули ще більшого значення та отримали загальне визнання в багатьох країнах світу; його наукові праці стали унікаль­ним надбанням для практичної медицини.

Михайло Васильович Остроградський (1801—1862)

    Серед славетних імен великих українців легендарних подвижників духу золотим німбом осяяне ім’я Михайла Васильовича Остроградського одного з найвидатніших математиків XIX століття. Завдяки непересічному таланту, гостроті та сміливості свого розуму, глибині аналітичних здібностей та широкій математичній освіті, він зумів оволодіти вищими ступенями сучасного йому природознавства; у своїх наукових працях отримати результати першорядного значення в багатьох галузях математики і механіки, зокрема математичній фізиці, аналітичній механіці, математичному аналізі, теорії пружності, теорії тяжіння, гідростатиці, гідродинаміці, балістиці, теорії удару, алгебрі й теорії чисел. Остроградський зробив великий внесок у розвиток математичної культури в Росії, створив потужну наукову школу, відлуння гучної слави якої вчувається ще й сьогодні в тематиці і проблема тиці сучасних математичних досліджень.

Література про Т. Г. Шевченка: із фондів нашої бібліотеки

Книги:
  1. Антонович Д. В. Шевченко – маляр / Д. В. Антонович. – Київ : Україна, 2004. –  269, [2] с. : ілюстр. –  Бібліогр.: с. 242 та в прим. 
  2. Барабаш Ю. Просторінь Шевченкового слова / Барабаш Ю. – Київ : Темпора, 2011. –  506 с. –  Бібліогр. в прим. 
  3. Барабаш Ю. Тарас Шевченко: імператив України / Барабаш Ю. ; Нац. ун-т "Києво-Могил. акад.", Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2004. – 179, [2] с. – Бібліогр. в кінці ст. 
  4. Барабаш Ю. Я. Вибрані студії. Сковорода. Гоголь. Шевченко / Юрій Якович Барабаш. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2007. – 741 с. –  (Бібліотека Шевченківського комітету). 
  5. Барабаш Ю. Я. Вибрані студії. Сковорода. Гоголь. Шевченко / Барабаш Ю. Я. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2006. - 741, [1] с. - Бібліогр. в прим.: с. 350-365, 693-721.

четвер, 19 листопада 2020 р.

Ликера Полусмак

 Є місця, до яких не заростає народна стежка. Є таке місце і в селі Липів Ріг. Це на славній землі Чернігівській, неподалік від Ніжина. У біографію Кобзаря колишнє кріпацьке село Липів Ріг увійшло неспроста. Змучений багаторічним засланням, поет прагнув створити свій запізнілий домашній затишок – і шукав собі пару («обов'язково хотів одружитися з простою селянкою: щоб була сирота, наймичка і кріпачка). Кобзареве оточення всіляко відвертало Шевченка від обраниці його серця – липорізької дівчини-сироти, кріпачки панів Макарових Ликерії Полусмак. Саме їй поет так ніжно адресував свої почуття:
Моя ти любо! Мій ти друже!
Не ймуть нам віри без хреста.
Не ймуть нам віри без попа
Раби, невольники недужі!...
Моя ти любо! Усміжнись,
І вольную святую душу,
І руку вольную, мій друже,
Подай мені….