четвер, 17 листопада 2016 р.

Пилип Семенович Морачевський: до 210-річчя від дня народження (1806-1879 рр.)

    Пилип Семенович Морачевський — український просвітитель, педагог, письменник та книгознавець відомий тим, що, окрім плідної педагогічної та літературної діяльності, здійснив перший повний переклад Нового Завіту та Псалтиря українською літературною мовою. Вражає громадянська мужність цієї непересічної людини, яка в епоху "емських указів" та "валуєвських циркулярів" насмілилася підняти голос на захист права українського народу читати Святе Письмо рідною мовою, а значить — і права на буття!
    Настав час, коли ім'я та справи П. С. Морачевського повертаються українському народові. Перевидаються твори письменника, друкуються наукові дослідження про нього, з'являються меморіальні та пам'ятні дошки, а у храмах Божих лунає українською мовою Святе Євангеліє у його перекладі.

середа, 9 листопада 2016 р.

Картинні зібрання родини Розумовських

    Наприкінці ХVIII ст. дворянські маєтки почали перетворюватися на справжні культурно-мистецькі та духовні осередки. Великого поширення набуло приватне колекціонування різноманітних творів мистецтва, почали створюватися картинні галереї. Найбільше в портретних галереях були представлені родинні зображення, адже наприкінці ХVIII ст. спостерігалась особлива зацікавленість своїми генеалогіями. Тому обов’язковою складовою палацових інтер’єрів були «фамільні» галереї.

неділя, 6 листопада 2016 р.

До 80-річчя від дня народження М. С. Вінграновського (1936—2004)


Останній міст проплив удалині. 
Колеса змащено росою голубою, 
Київ на Богдановім коні 
Пливе навстріч дніпровою водою... 
Вже серце під колесами петля!.. 
Упало серце! Де тому причина?.. 
Вже чуть, як обертається Земля,
І обертається з Землею Україна...
Вінграновський М.

   Феноменальною і багатогранною в українській культурі минулого й нинішнього століття є постать Миколи Вінграновського — письменника, актора, кінорежисера, творця краси і добра для нащадків. Він прийшов у поезію так, як приходять великі майстри, а його перші публікації стали фактом народження видатного українського митця слова, без якого вітчизняний літературний процес був би неповним.

середа, 2 листопада 2016 р.

Ювіляри 2017 року у галузі літератури

У 2017 році виповнюється: 
315 р. від дня народження
- Григоровича-Барського Василя Григоровича (01.01.1702-1747) українського письменника, мандрівника, рисувальника
300 років від дня народження
- Кониського Георгія (01.12.1717-1795), українського письменника, педагога, церковного і громадсько-культурного діяча
295 років від дня народження
- Сковороди Григорія Савича (03.12.1722-1794), українського просвітителя, філософа, поета, музиканта

Бібліотечна статистика

субота, 29 жовтня 2016 р.

Серафима Миколаївна Морачевська

    Січень 1931 року. Наближається сорокаліття Павла Тичини — відомого поета, академіка, громадського діяча. Напередодні прийшов лист із Чернігова від його «світлого ангела» — першої вчительки Серафими Миколаївни Морачевської, але не з поздоровленням, а написаний під диктовку племінницею Фаїною Морачевською.
    «Дорогой мой!.. Восьмого января я простудилась в очереди за хлебом, схватила воспаление легких, тепер в постели, ослабела, переворачивают меня, а я сама — никуда не гожусь... Если доктора ошибаются и я выскочу из этого положения, то напишу тебе еще, если же придется распрощаться со светом, то прощай, родной, крепко обнимаю тебя, целую как сына, моего милого, любимого ученика. За все, что ты для меня делал в критические минуты жизни, шлю тебе самую искреннюю благодарность. Будь здоров, счастлив, прости свою маленькую учительницу...»

четвер, 27 жовтня 2016 р.

До 165-річчя під дня народження І. І. Манжури (1851—1893)



    Серед славних імен минулого поряд з іншими видатними діячами української культури другої половини XIX ст. одне з почесних місць належить І. Манжурі, який проклав помітну борозну в українській поезії свого часу та залишив цінну фольклористичну спадщину. Життя його було важким — злиденним, нужденним, сирітським, але, незважаючи на скрутні умови, він вибився на широку дорогу і присвятив себе справі фольклористики та етнографії, зробивши неоціненний внесок в українську літературу.
    Народився Іван Манжура першого листопада 1851 р. у родині дрібного чиновника із зубожілих дворян у Харкові. Батько часто змінював місце роботи, довго ніде не затримуючись, до того ж, страшенно пив. Коли хлопцеві минуло п'ять років, його мати померла, батько на той час остаточно втратив роботу через постійні конфлікти з начальством, і в родини настали тяжкі роки поневірянь та злиднів. Батько та син мандрували Харківщиною, що, безперечно, було дуже важко для малої дитини. Кілька разів тато прилаштовував Івана на навчання та виховання до родин священиків, але кожного разу таке життя хлопця тривало недовго, оскільки батько забирав його та вони знову починали блукати світом. У 1864 р. татко помер, а на хлопця звернула увагу тітка по матері, дружина видатного науковця О. Потебні. Вони взяли Івана до себе, прихистили, почали опікуватися його долею, влаштували на навчання до повітової школи, де він старанно і добре вчився. Згодом Іван продовжив освіту в Харківській гімназії, але закінчити її не вдалося: І. Манжуру виключили з формулюванням "за непокірну вдачу". На ту пору йому виповнилося 19 років. Деякий час Іван підробляв приватними уроками, а в 1870 р. вступив до Харківського ветеринарного інституту, із якого, на жаль, його через два роки також вигнали, на цей раз "за неблагонадежность поведения" та ще й без права навчатися в будь-якому вищому навчальному закладі.