вівторок, 22 вересня 2020 р.

Заньковецька Марія Костянтинівна

"Я щаслива, неймовірно щаслива, що своєю грою на сцені, своїми скромними силами української артистки сприяла пробудженню серед українського народу любові до рідного мистецтва, сприяла культурно-естетичному розвиткові рідного народу"
(Марія Заньковецька)

    У кожного народу є священні імена, які символізують його душу, його совість, духовність, талант, нарешті, визначають місце у світовій культурі і серед них - дороге нам ім'я видатної української актриси, театрального діяча Марії Костянтинівни Заньковецької (справжнє призвіще - Адасовська).
   Народилася Марія Заньковецька 4 серпня 1854 року в селі Заньки (тепер Ніжинського району Чернігівської області) у стародавній дворянській сім'ї, родовід якої бере початок у ХVII столітті.
   Батько Марії - Костянтин Костянтинович Адасовський - служив титулярним радником Ніжинського повітового суду. Музично обдарований від природи, він мав гарний баритон, добре грав на фортепіано, скрипці, гітарі. У своєму маєтку організував хор кріпаків, який славився співом під час храмових свят і відправ у сільській церкві. Свою пристрасть до музичного мистецтва батько передав доньці.
   Дівчині було 15 років, коли в неї виявили чудове меццо-сопрано. Удвох із батьком вони часто виконували старовинні пісні й романси під власний акопанемент.
   Марія спочатку навчалася в Ніжині, в училищі пані Шоу, а потім її віддали до Чернігівського приватного пансіону С. Ф. Осовської. Там минули її найкращі шкільні роки, про які Марія Костянтинівна згадувала завжди з любов’ю і вдячністю. Майбутню велику актрису виховували чудові педагоги. Серед них – Микола Андрійович Вербицький. Саме він помітив у дівчинці із Заньок іскру обдарованості, з його іменем пов’язаний перший виступ юної Марії на сцені.
   Марія любила співати українські народні пісні, імпровізувала вдома у Заньках, у Ніжині, в гостях у тітки Олександри в Чернігові. Вона мріяла про велику професійну сцену, хотіла стати актрисою. Марія сподівалася вчитися у театральній школі, але на заваді стали батьки. Давши своїм дітям, як на той час, "вільне" виховання, вони, втім, не були позбавлені забобонів і упереджень, що побутували у дворянському середовищі: вважали недопустимим появу їхньої доньки на театральних підмурках. Змушена підкоритися їхній волі, Марія повернулася у Заньки (1870).

Седнів - унікальна колиска українства на Чернігівщині

понеділок, 21 вересня 2020 р.

Іван Нечуй-Левицький (1838-1918)

Художник повинен бути в своїх творах
дзеркалом громади, але дзеркалом високої
ціни, в котрому б одбивалась жизнь
правдива, добре спорядкована й
згрупована, освічена вищою ідеєю.

 (Іван Нечуй-Левицький)

Він був українцем і українським, виключно
українським письменником тоді, коли
многі його ровесники твердо вірили, що
свобода і соціалізм знищить швидко всі
національні різниці.
(Іван Франко)

      Іван Нечуй-Левицький видатний український письменник, який своєю творчістю започаткував новий етап у розвитку української прози. Полум'яна Шевченкова муза ясно освітлювала його творчий шлях, да­вала силу й натхнення писати про знедолений рідний народ, показувати багатство і красу душі простих людей. Його розмаїта в тематичному і жанровому аспектах проза свідчить, що письменник намагався піднести українське слово до такого рівня, щоб воно цікавило не тільки селянина, який одвіку зберігав його в своєму серці, а й тих, хто, може, втратив рідну мову, але ще міг національно відродитися. Іван Нечуй-Левицький увійшов у історію української літератури як видатний майстер худож­ньої прози. Створивши ряд високохудожніх соціально-побутових опові­дань та повістей, відобразивши в них важке життя українського народу другої половини XIX століття, показавши побут селянства й заробітчан, злиднями гнаних з рідних осель на фабрики та рибні промисли, він увів до української літератури нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами.

пʼятниця, 18 вересня 2020 р.

Втрачені пам’ятки Чернігівщини. Палац у Стольному (Менщина)

     Село Стольне Менського району. Палац князя О. Безбородька, збудований у 1790-х роках, знищений на початку 1920-х років. Мурований палац Олександра Безбородька, якому Стольненський маєток перейшов від батька, генерального судді Андрія Безбородька, запроектував великий зодчий Джакомо Кваренгі в 1780-1790-х роках.
    Відомо, що він виконав два варіанти проекту. Обидва – на основі палладіанської схеми, коли курдонер формується тільки палацовим корпусом з бічними раменами служб, які двома дугами охоплюють парадний двір. За цією ж композиційною схемою Дж.Кваренгі пізніше запроектував знаменитий палац графа Завадовського в Ляличах (не зберігся). Обидва варіанти проекту передбачали зведення прямокутного в плані двоповерхового центрального корпусу з шестиколонним портиком коринфського ордера на фасаді. Прилеглі обабіч дугоподібні бічні крила в одному варіанті були одноповерховими, з колонадами іонічного ордера, а в другому – двоповерховими.

четвер, 17 вересня 2020 р.

Проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Мінімальних стандартів забезпечення громадян культурними послугами»

Шановні колеги!

 

   Міністерство культури та інформаційної політики України пропонує до громадського обговорення проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Мінімальних стандартів забезпечення громадян культурними послугами». Проєкт акта розроблено з метою визначення та затвердження критеріїв і показників забезпечення громадян культурними послугами, які мають надаватися на базовому рівні адміністративно-територіального устрою (рівень громади), а також вимог до приміщень та обладнання закладів, що надають такі послуги. У перспективі виконання положень акта дасть змогу сформувати ефективну систему забезпечення громадян якісними і доступними базовими культурними послугами.

 Проєкт Постанови тут

       Зауваження і пропозиції до проєкту акта приймаються від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань до 01 жовтня 2020 року включно в письмовому та/або електронному вигляді на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України: м. Київ, вул. І.Франка, 19 або на електронну пошту dgspei.mcu@gmail.com.

Інформація із сайту Міністерства культури та інформаційної політики

 

середа, 16 вересня 2020 р.

Нові надходження до відділу наукової інформації та бібліографії

Дзюба С. Замість щоденника : міжнар. діяльність 2013-2019 років, Рекомендаційний бібліографічний покажчик. - 2-ге вид. / Сергій Дзюба ; Міжнар. літ.-мист. Акад. України. - Чернігів : Десна Поліграф, 2020. - 409 с., 229 с. зустр. пагінація, [56] с. : фот.
     Крім цікавих щоденникових нотаток, у новій книжці Сергія Дзюби, яка вийшла обсягом майже 700 сторінок, вміщено і його біографічний покажчик, упорядкований Василем Слапчуком із його передмовою, де проаналізовано літературну, журналістську і громадську діяльність президента Міжнародної літературно-мистецької Академії України. Вражає й велика кількість світлин (в основному, з мандрів – міжнародних фестивалів, презентацій та зустрічей), надрукованих на 56 сторінках – загалом понад 200 оригінальних фотографій.
    Книжка побачила світ за сприяння уродженця Чернігівщини, відомого підприємця, інвестора та науковця Володимира Феодосійовича Хоменка.


Звід пам'яток історії та культури України. Чернігівська область. [Вип. 3]. Бобровицький район / Черніг. обл. пошук. наук.-ред. центр, Навч.-наук. ін-т іст., етнології та правознавства ім. О. М. Лазаревського Черніг. нац. пед. ун-ту ім Т. Г. Шевченка, Черніг. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України ; голов. ред. Валерій Смолій ; обл. редкол.: Валерій Куліч (голова) та ін.; робоча група: О. Коваленко (керівник) та ін.; [упоряд.: Е. Ілляшенко та ін.]. - Енцикл. вид. - Чернігів : Десна Поліграф, 2017. - 176 с. : іл. 

    В енцииклопедичному науково-довідковому виданні наведено відомості про всі нерухомі пам'ятки археології, історії, монументального мистецтва, архітектури та містобудування Бобровицького району.

вівторок, 15 вересня 2020 р.

Олександр Олесь (1878-1944)


В дитинстві ще... давно, давно колись
Я вибіг з хати в день майовий...
Шумів травою степ шовковий.
Сміявся день, пісні лились...
Весь Божий світ сміявсь, радів...
Раділо сонце, ниви, луки...
Ія не виніс щастя-муки,
І задзвеніли в серці звуки,
І розітнувсь мій перший спів...
(Олександр Олесь)
    Життєвий і творчий шлях талановитого українського поега-лірика Олександра Олеся, який увійшов у літературу напередодні революції 1905—1907 pp., був непростим. Народився Олександр Олесь (справжнє ім'я і прізвище — Олександр Іванович Кандиба) 5 грудня 1878 р. у міс­течку Білопілля на Сумщині. Його дід по матері орендував великий пан­ський маєток у с. Верхосулі, на північнім краю українського степу, де і минуло дитинство майбутнього поета. Від природи чутлива до краси душа малого Олеся жадібно вбирала в себе музику рідних полів, шовко­вий спів широких слобожанських степів, мелодії тужливих народних пісень, сповнених сльозами і гнівом. Враження дитинства, проведеного на лоні чудової природи, стали тим здоровим грунтом, на якому росло в юній душі почуття любові до рідної землі, рідного слова, до України. Важке життя трудового народу, гнобленого чужими та своїми панами, чарівна українська народна пісня, краса природи рідного краю — це ті основні джерела, що живили поетичний світ Олександра Олеся не тільки в роки дитинства й юності, а й у час розквіту його поетичного таланту.