вівторок, 2 грудня 2014 р.

Микола Платонович Бажан (1904—1983)



Я живу, я веснію любов'ю,
Тепло й радісно марю вночі.
Чуєш клич? На весінні гніздов'я
Журавлів повертають ключі
                   (Бажан М.)

   Микола Платонович Бажан — видатний учений, поет, письменник, науковець- енциклопедист, блискучий перекладач, літературознавець, мистецтвознавець, оригінальний кінотеоретик та сценарист, життя та натхненна праця якого охоплює майже вісім десятиліть. Саме М. Бажан — людина енциклопедичних знань і невичерпної енергії — майже 26 років очолював Головну редакцію Української Радянської Енциклопедії, зумівши в умовах жорсткої цензури залучити до підготовки видань найкращі інтелектуальні сили країни та забезпечити діяльність потужної національної редакційно-видавничої енциклопедичної структури. У результаті цієї титанічної праці Україна назавжди увійшла до еліти енциклопедичних країн. Серед найвидатніших подвижників європейської енциклопедичної традиції ім'я Миколи Платоновича стоїть поряд з такими видатними науковцями світу, як Ж. Д'Аламбер, Д. Дідро, П. Ларусс.



  Протягом усього життя М. Бажан серйозно та плідно займався ху­дожнім перекладом, подарувавши українському читачеві майстерно відтворене слово Й. Ґете, Я. Івашкевича, В. Маяковського, А. Міцкеви- ча, А. Навої, P. М. Рільке, Ш. Руставелі, Р. Тагора га інших. Зокрема, його переклад Ш. Руставелі "Витязь у тигровій шкурі" визнано найкра­щим із перекладів слов'янськими мовами.
  Також М. Бажан — видатний державний та громадський діяч; його неодноразово обирали депутатом Верховної Ради СРСР та УРСР, майже двадцять років він обіймав посади голови секції художнього перекладу та секретаря Спілки письменників СРСР, а упродовж 1953—1959 pp. очолював її. З 1951 р. Микола Платонович був академіком Академії наук УРСР.
   М. Бажан народився 9 жовтня 1904 р. у м. Кам'янець-Подільський. Батько майбутнього поета, Платон Артемович, був військовим, служив у Ставропольському полку. Мати, Галина Аркадіївна, закінчивши гім­назію в Кам'янці-Подільському, мріяла стати лікарем, але матеріальні нестатки змусили її працювати вчителем та часто підробляти в багатьох інших місцях. У 1910 р. родина переїхала до Умані, де мешкала упро­довж двадцяти років. З раннього дитинства Микола був оточений ува­гою та любов'ю батьків. Родина надавала перевагу домашньому вихо­ванню, тому до десяти років хлопчик навчався вдома. У 1914 р. Микола став гімназистом, вступивши до однієї з чоловічих гімназій міста. На­вчання давалося йому легко та було цікавим, хлопець захопився літера­турою, читав багато і з надзвичайним захватом — українську, російську, польську класику, твори німецьких та англійських поетів.
   Наприкінці 1917 р. М. Бажан вступив до української гімназії ім. Б. Грінченка. Саме на цей період припадає перша спроба творити літературу самостійно — у міській газеті "Громадське життя" був на­друкований його вірш "Хай море зрадливе хвилює..." за підписом "Учень 7 класу гімназії М. Б.". На останньому році Миколиного навчан­ня гімназію було реорганізовано в Першу селянську єдину трудову школу, при якій відкрилися кооперативні курси, що незабаром перетво­рилися на цілком самостійний навчальний заклад — кооперативний тех­нікум. Мати прагнула, аби син отримав корисну професію, тому напо­лягла, щоб Микола продовжив навчання саме там. Вступивши до техні­куму, хлопець почав працювати у громадському, а згодом — крає­знавчому народному музеї мистецтв, який був організований та попов­нювався за допомогою вчителя історії технікуму, самого Миколи та йо­го друзів. Разом вони збирали по селах твори мистецтва, порозтягувані з поміщицьких маєтків (картини, скульптуру, килими, порцеляну, книж­ки). Перший запис у трудовій книжці шістнадцятирічного Миколи. "1920 р. — Уманський музей політосвіти".
   Важливу роль у формуванні творчої особистості молодого поета відіграв театр. У вересні 1920 р. до Умані прибула театральна трупа Ле­ся Курбаса, який організував у місті молодіжну театральну студію, куди відразу записався й Микола. На жаль, акторських здібностей у юнака не виявилося, чим він був дуже засмучений. Але сталося дещо інше. Перед від'їздом з міста Лесь Курбас, бажаючи залишити після себе групу учнів "як осередок українського мистецтва", подбав про подальшу долю студії та запропонував Миколі очолити її, дізнавшись про мрії юнака стати режисером. У цей час М. Бажан готував свою першу поетично- театральну композицію "Березневий каламут" на вірші П. Тичини та В. Еллана-Блакитного. Прем'єра відбулася вже після від'їзду театру та була надзвичайно успішною. Саме після неї хлопця було обрано голов­ним режисером студії. Наступною була постановка за п'єсою М. Метерлінка "Смерть Тентажіля", але вона не сподобалася глядачам, тому сту­дія припинила своє існування. Робота в театральній студії хоча й не бу­ла ДУ*е успішною, та все ж мала неабиякий вплив на творчість митця, адже те, що не вдалося реалізувати на сцені, він згодом з успіхом утілив у своїх літературних творах.
   Після закінчення кооперативного технікуму М. Бажан вступив до Київського кооперативного інституту і переїхав до Києва. Одночасно з навчанням він, формально все ще залишаючись режисером Уманської театральної студії, із захватом досліджував театри та театральний репер­туар у Києві. Захоплення театром призвело до того, що юнак украй рідко з'являвся на заняттях в університеті, заважало нормальному на­вчанню й те, що Миколі доводилося працювати, аби забезпечувати себе. Він брався за будь-яку роботу: розвантажував вагони, рубав дрова... Надмірна та важка праця підірвала здоров'я юнака: весною 1922 р. він захворів на висипний тиф, сил ледве вистачило на те, щоб дістатися до­дому. Микола дуже довго й тяжко хворів, та молодість перемогла, врешті-решт він одужав, хоча наслідки хвороби були жахливими: не­здатність самостійно рухатися, втрата пам'яті, нервово-психічна простра­ція. Довелося довго відновлювати сили, кілька місяців юнак провів у лікарняному ліжку.
   Після одужання М. Бажан повернувся до Києва, але навесні 1923 р. залишив інститут. Була в Миколи ще одна спроба здобути вищу освіту: того ж року він вступив до Інституту міжнародних відносин на крає­знавчий факультет, але провчився там тільки два роки, літературно- мистецькі інтереси відсунули на другий план усі інші заняття.
   У цей період життя юнак захоплювався футуризмом, потоваришу­вавши з лідером українських футуристів М. Семенком — видатним пое­том, з діяльністю якого пов'язані основні етапи розвитку цього напряму в Україні, зокрема, ним у 1921 р. було створено "Асоціацію панфутурис- тів"("Аспанфут"), до якої увійшов і М. Бажан. Саме ця людина була в той час для початківця Бажана незаперечним авторитетом, він же влаш­тував юнака на роботу до газети "Більшовик", де 17 травня 1923 р. з явився вірш молодого поета "Рура-марш" — яскравий зразок його Раннього футуристично-публіцистичного стилю. Більшість віршів М. Бажана 1920-х рр. позначені рисами футуристичної поетики, особли­во твори 1923—1925 рр.
   У 1925 р. на запрошення М. Семенка, який тоді перебував на поса- Д| завідувача сценарного відділу Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУКФУ), М. Бажан переїхав до тодішньої столиці України — Харкова, де розпочав опановування кінематографа. Харківське коло друзів по духу — О. Довженко, Ю. Яновський, А. Петрицький та багато інших, відкриття кращих творів національної та світової культури — літера­тури, малярства, музики, кіно — сприяли невідворотному, швидкому перетворенню учня в майстра, яке сталося у творчості М. Бажана у дру­гій половині 1920-х рр.
   Микола Платонович, як і багато його товаришів, "захворів" кінемато­графом та розпочав працювати у ВУКФУ, спершу секретарем, а зго­дом — одним з керівників журналу "Кіно". Уже в 1926 р. М. Бажан став одним із перших кінокритиків і кіносценаристів; за кілька років він зро­бив так багато, що згодом його назвали одним із засновників україн­ської кінокритики та цікавим сценаристом. Загалом у 1920—1930 рр. ним було створено багато кіносценаріїв. М. Бажан першим з кінокрити­ків високо оцінив творчість О. Довженка, нариси та статті Бажана про ранню творчість кіномитця стали справжньою класикою кінокритики і, можливо, найкращим з того, що взагалі написано про Довженка. Саме в цей період творчого розвитку та становлення митець написав поетичні збірки "17-й патруль" (1926) та "Різьблену тінь" (1927), які вийшли дру­ком у Харкові.
   У цей час відбулися зміни й у особистому житті поета, 1926 р. він одружився з Г. Коваленко, яка відіграла значну роль у творчому житті митця: з часу одруження вона стала найпильнішим редактором та най- прискіпливішим критиком його творів. У 1929 р. у подружжя народила­ся донька Майя.
   У другій половині 1920-х рр. змінюється і творчий напрям М. Ба­жана, він дещо відходить від футуризму, його приваблюють естетичні принципи нової організації — ВАПЛ1ТЕ, яка у другому номері свого журналу за 1927 р. опублікувала вірш поета "Дорога". Наприкінці 1920-х рр. з'явилися видатні твори М. Бажана — триптих "Будівлі", поема "Гофманова ніч", низка ліричних віршів, які засвідчили появу но­вого унікального стилю в українській літературі, утіленням якого були.
   У 1929—1930 рр. митець створив ще дві поеми — "Гетто в Умані" та "Сліпці" — які одразу ж після виходу у світ були піддані нищівній критиці, адже розпочиналися часи репресій, жорстокої цензури та чис­ток. Почалося справжнє цькування автора і він, остерігаючись арешту, майже перестав писати.
  На початку 1930-х рр. коло мистецьких інтересів письменника зно­ву розширилося: він зацікавився художнім перекладом. Митець розпо­чав з творів грузинських письменників, протягом кількох років він навіть жив у одного з них в Грузії. М. Бажан переклав рідною мовою
твори П. Яшвілі, С. Чіковані, Л. Кіачелі та багатьох інших, пізніше по­над шістдесят перекладів М. Бажана увійшли до двотомної антології »Поезія грузинського народу", яка була видана в Україні Державним видавництвом художньої літератури в 1961 р. Займався він також і пе­рекладом з російської, зокрема до 100-річчя від дня смерті О. Пушкіна переклав трагедію "Моцарт і Сальєрі", був редактором і одним із пере­кладачів однотомника вибраних поезій В. Маяковського. Друга хвиля перекладацької діяльності М. Бажана припаде вже на 1970-ті рр., але тоді митець звернеться до творчості європейських поетів, перекладати­ме з польської та німецької мов. Перебування у Грузії, щасливі дні пе­рекладацької творчості надали митцеві сил не тільки витримати тогочасні випробування, а й відновити моральні сили — йому знову хотілося вір­шувати. Враження від мандрів надихнули поета на створення циклу "Грузинські поезії".
   Працювати в ті страшні часи ставало дедалі важче. 30 вересня 1937 р. у газеті "Комуніст" було надруковано наклепницьку статтю, спрямовану на М. Бажана і його друзів Ю. Яновського, Леся Курбаса, М. Семенка. Багато знайомих відвернулися від митця, він з дня на день чекав арешту, але порятунок прийшов несподівано... Й. Сталін прочи­тав "Витязь у тигровій шкурі" у перекладі М. Бажана та представив письменника до урядової нагороди, після отримання якої різко змінило­ся і ставлення оточуючих та влади до опального письменника.
   У 1939 р. з'являються твори: "Батьки й сини", "Хлопчик з Чуфут- Кале", "Мати", переклад поеми А. Навої "Фархад і Ширін", пізніше — цикл "Бориславські оповідання"; митець працює головним редактором журналу "Радянська Україна", бере участь у багатьох заходах, зокрема в організації виставки, присвяченої 125-річчю від дня народження Т. Шев­ченка, його обирають секретарем парторганізації Спілки письменників України. Але війна внесла свої корективи у творчі плани, взагалі у плин життя письменника, та й не тільки його...
   Під час війни М. Бажан очолював редакцію газети "За Радянську Україну!", яка видавалася для радянських партизанів та населення, що залишилося на окупованій території, у її першому номері була надруко­вана його знаменита "Клятва":

В нас клятва єдина і воля єдина,
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна 
Рабою фашистських катів!

  До редколегії газети входили: В. Василевська, В. Сосюра, А. Шиян, К). Яновський, А. Малишко; разом з армією редакції довелося відступати з Києва до Харкова, потім були Воронеж та Сталінград, пізніше ре­дакцію евакуювали до Москви, де вона й продовжила свою роботу.
  Наближався час визволення України, до новоствореного республі­канського уряду влада почала залучати нових людей, у тому числі й представників творчої інтелігенції. У 1943 р. М. Бажана призначили заступником Голови Раднаркому України. Розпочинався час активної урядової діяльності митця, що припала саме на післявоєнний період. Безпосередньо займаючись питаннями науки і культури, М. Бажан конт­ролював роботу безлічі установ: видавництва Академії наук УРСР, ві­домства з культурних зв'язків із закордоном, кінопрокату, комітету гео­дезії і картографії, Укррадіокомітету, управління у справах мистецтв, творчих спілок архітекторів, письменників, композиторів та багато ін­ших організацій. За роки роботи в уряді Миколі Платоновичу вдалося дуже багато зробити для розвитку та відновлення зруйнованих війною науки та культури. Так, у 1944 р. він запропонував прийняти постанову "Про видання Української Радянської Енциклопедії'”, однак проект цей митцеві вдалося реалізувати лише через 13 років, коли він очолив Го­ловну редакцію Української Радянської Енциклопедії. Тоді під його ке­рівництвом було випущено цілу бібліотеку енциклопедичних видань, у тому числі й багатотомну УРЕ.
  За роки війни митець видав збірки: "Гнів Отчизни" (1941), "Клят­ва", "Данило Галицький" (1942), "Сталінградський зошит" (1943), "В дні війни" (1945), також окремими виданнями були випущені "Били, б'ємо і будемо бити" (1941) та "Сини України в боях за Вітчизну" (1943).
  Новий етап творчості М. Бажана розпочався після війни, коли під час закордонних поїздок у складі урядових делегацій він відвідав Вели­кобританію та отримав безліч нових вражень (збірка "Англійські вра­ження", 1948).
  1950—1970 рр. були найпродуктивнішими за весь час величезної праці М. Бажана в галузі літератури і науки — це діяльність як голови Спілки радянських письменників України (1953—1959), як віце-пре­зидента Європейської співдружності письменників (1962—1970 рр.), як академіка АН УРСР (з 1951 р.) і головного редактора Української Ра­дянської Енциклопедії (з 1958 до останніх років життя). Не полишав він і літературної праці (ліричний цикл віршів "Міцкевич в Одесі", 1957).
  У жовтні 1958 р. у Неаполі відбувся перший Установчий конгрес Європейської співдружності письменників, на якому були присутні де­легації майже з усіх країн Європи, у тому числі й з СРСР, керівником якої був М. Бажан. Першим президентом співдружності був обраний ініціатор її створення італійський письменник Дж. Анджолетті, першим віце-президентом від письменників Східної Європи став Микола Платонович. За роки перебування на цій посаді М. Бажан об'їздив усю Італію, познайомився з багатьма державними діячами, письменниками, худож­никами, ученими. Враження, яких поет набув під час перебування у цій сонячній країні, вилилися згодом на папір. Так народилася збірка "Іта­лійські зустрічі", що стала однією з найліричніших у творчому доробку письменника:

Я сподівався на радість, з нею здибавсь, бувало,
І пам'ятаю зустрічі, іноді серцю давані
В гаморі римських вулиць, на астурійських привалах,
В сутіні лоджій Флоренції, в димі Мессінської гавані.

   Але, звісно, найколосальнішою та наймасштабнішою слід вважати роботу М. Бажана на ниві створення науково-довідкової літератури. Духом універсальної творчості була наснажена вся діяльність поета, зокрема його праця на посаді головного редактора УРЕ. За участю М. Бажана було підготовлено та видано майже 150 томів енциклопедич­ної, словникової та іншої літератури. За його безпосередньої участі під­готовлено й випущено Українську Радянську Енциклопедію (УРЕ: 1-ше ви­дання в 17 томах, 1959—1965 pp., 2-ге — у 12 томах, 1977 1985 pp.); Український Радянський Енциклопедичний Словник у 3-х томах, низку галузевих енциклопедій. Чотирьом виданням присуджено державні премії: шеститомній "Історії українського мистецтва", 26-гомній "Історії міст і сіл Української PCP", двотомній Енциклопедії кібернетики та двотомному Шевченківському словнику. М. Бажан створив певну енциклопедичну школу, яка відкрила дорогу в життя цілій плеяді відо­мих діячів науки та культури.
  Незважаючи на погіршення стану здоров'я, митець не припиняв роботу в усіх сферах, несприятливі обставини та хвороби спонукали його з подвійною енергією прагнути до здійснення усіх задумів. У 1960— 1970 рр. він створює низку поем, які поставили його в ряд найвизначні­ших поетів сучасності. Це славнозвісні "Політ крізь бурю" (1964), "Боги Еллади" (1968), "Чотири оповідання про надію" (1966) та багато інших.
  Важливою частиною творчого доробку вченого була літературна •фитика та публіцистика, видавнича та редакторська робота. У повоєн­ний час вийшли друком такі зразки літературної критики М. Бажана: Дружба народів — дружба літератур" (1954), "Люди, книги, дати" 0962), "Путі людей" (1969), "Думи і спогади" (1982).
   Попри масштабну роботу над енциклопедичними виданнями, М. Бажан багато працював і на ниві книговидання. Під редакцією поета побачили світ твори з української, польської, грузинської класики — однотомні й кількатомні видання Д. Гурамішвілі, Я. Івашкевича, Ш. Руставелі, І. Франка, Лесі Українки, Шолом-Алейхема — тих авто­рів, яких він перекладав і досліджував. Будучи членом редакційної ко­легії союзної і республіканської серій "Бібліотека поета", М. Бажан ще на межі 1950—1960 рр. сприяв виданню в Україні збірок М. Вороного,
В. Кобилянського, Є. Плужника, Олександра Олеся, В. Самійленка.
   Багато праці доклав М. Бажан і до створення багатотомної "Бібліо­теки української літератури" (БУЛ), видання якої розпочалося ще за його життя, перші шість томів вийшли за його безпосередньою участю (редагував): "Григорій Квітка-Основ'яненко" (1982), "Іван Котляревський" (1982), "Марко Вовчок" (1983), "Ярослав Галан" (1983), "Григорій Ско­ворода" (1983), "Українська література XVIII ст." (1983), ще з десяток томів, до роботи над якими він долучався, з'явилися після його смерті.
   Нового напряму набуває в 1970—1980 рр. поетова перекладацька діяльність, що спрямовується із Заходу на Схід. М. Бажан ознайомив українського читача з творами Ф. Гельдерліна, Ц. Норвіда, Й. Ґете, П. Целана. Загальний внесок М. Бажана у справу українського перекла­ду надзвичайний, це переклади з тринадцяти мов народів світу, у тому числі з білоруської, болгарської, італійської, грузинської, німецької, польської, російської, словацької, чеської, узбецької тощо.
   Хвороби знесилювали поета, але не зламали його волі та духовної енергії, в останні роки життя він створив багато ліричних поезій ("Дзвін конвалій", "Перший сніг", "Нічні концерти"). Помер Микола Платоно- вич 23 листопада 1983 р., похований видатний енциклопедист на Байко­вому кладовищі в Києві.
   М. Бажан — людина надзвичайних здібностей, невтомний трудів­ник на ниві науки та освіти, надзвичайно талановитий поет, його внесок у розвиток вітчизняної та світової культури неможливо переоцінити. Однієї діяльності М. Бажана на чолі Головної редакції УРЕ було б дос­татньо для того, щоб увічнити його ім'я в історії культури українського народу.
   Діяльність М. Бажана — це яскрава епоха в історії української культури. Його численні літературні, перекладацькі, науково-видавничі починання продовжують жити, збагачуючи духовну скарбницю україн­ського народу, прискорюючи процеси його національного й духовного відродження.
ЛІТЕРА ТУРА
Основні видання творів М. П. Бажана

Твори : в 4 т. — Київ : Дніпро, 1984—1985. — 4 т.

Твори- — Київ : Молодь, 1969. — 222 с., [6] арк. іл. — (Шкільна бібліо­тека).

Твори : в 2 т. — Київ : Дніпро, 1965. — 2 т.

Твори : в 2 т. — Київ : Держлітвидав УРСР, 1954. — 2 т.

Вибране : вірші та поеми. — Київ : Рад. письменник, 1977. — 223 с. —
(Шкільна бібліотека).

Вибране. — Київ : Держлітвидав України, 1951. — 233 с.

Вибрані поезії. — Киш : Держлітвидав, 1939. — 64 с. — (Шкільна біб­ліотека).

Вибрані поезії. — Харків : Рух, 1932. — 98, [2] с.

Вибрані твори : у 2 т. — Київ : Укр. енцикл., 2004. — 2 т.

Избранное : стихотворения и поэмы. — Москва : Худож. лит., 1974. —
286 с., 1 л. портр.

Избранное. — Київ : Гослитиздат Украины, 1951. — 221 с., [ 1 ] л. портр. Избранное. — Москва : Совет, писатель, 1948. — 187 с., 1 л. портр. — (Библиотека избранных произведений советской литературы, 1917—1947).

Избранное. — Москва : Гослитиздат, 1946. — 136 с.

Избранные произведения : в 2 т. — Москва : Худож. лит., 1984. — 2 т. Англійські враження : цикл поезій. — Київ : Рад. письменник, 1949. — 64 с.

Багрець : поезії. —Київ : Дніпро, 1966. — 138 с.

Батьки й сини : поезії. — Київ : Молодь, 1980. — 207 с. — (Поетична бібліотека комсомольця).

Батьки й сини : поема. — Ки'ів : Держлітвидав, 1938. — 28 с.

Безсмертя. — Київ : Держлітвидав України, 1949. — 44 с.

Били, б'ємо і будемо бити. — Київ : Політвидав УРСР, 1941. — 20 с.

Били, бьем и будем бить. — Киев : Политиздат УССР, 1941. —20 с.

Біпя Спаської вежі : поезії. — Киш : Рад. письменник, 1952. — 75 с.

Гнів Отчизни : поезії. — Київ ; Харків : Держлітвидав УРСР, 1941. — 16 с.

Діалог який не завершується : [листування М. П. Бажана та Я. Івашке- вича докум. матеріали] / упоряд. Т. Сеніна. — Тернопіль : Лілея, 2008. __ 51 с.: фотоіл.

Дорога : вибране. — Київ : Держлітвидав УРСР, 1964. — 267 с.

Дружба народов, дружба литератур. — Киев : Госполитиздат УССР, 1954, —64 с.

Думи і спогади. — Київ : Рад. письменник, 1982. — 326 с., [1] арк. портр.

Карби : вірші. — Київ : Рад. письменник, 1978. — 87 с.

Клятва : поезії. — Київ ; Харків : Рад. письменник, 1941. — 24 с. — (Бібліотечка художньої літератури "Фронт і тил").

Люди, книги, дати : статті про л-ру. — Київ : Рад. письменник, 1962. — 239 с.

Люди, книги, даты : статьи о лит. — Москва : Совет, писатель, 1968. — 279 с., [1] л. портр.

Міцкевич в Одесі, 1825 рік : цикл поезій. — Київ : Рад. письменник, 1957, —51 с.

Нічні роздуми старого майстра : поема. — Київ : Рад. письменник, 1976, — 66 с.

Поезії. — Харків : Книгоспілка, 1930. — 64 с.

Політ крізь бурю : вибр. твори. — Кий : Криниця, 2002. — 604, [1] с. : портр. — (Бібліотека Шевченківського комітету).

Раздумья и воспоминания. — Москва : Совет, писатель, 1983. — 335 с., 1 л. портр.

Різьблена тінь : лірика. — Харків : Книгоспілка, 1927. — 32 с.

Роки : вибр. поезії. — Київ : Держлітвидав УРСР, 1957. — 378 с.


Сини України в боях за Вітчизну. — [Москва] : Укрдержвидав, 1943. —
40 с. : портр.

17-ий патруль : поезії. — Харків : Книгоспілка, 1926. — 67 с.

Стихи и поэмы, — Москва : Гослитиздат, 1949. — 208 с.

Стихотворения и поэмы. — Ленинград : Совет, писатель, Ленингр. отд-ние, 1988. —- 566, [1] с., [5] л. ил. —- (Библиотека поэта / основана М. Горьким в 1931 г. 3-є изд. Большая серия).

Стихотворения и поэмы. — Москва : Гослитиздат, 1938. — 104 с. Уманські спогади : новели у віршах. — Київ : Рад. письменник, 1972.— 84 с.

Ямби : поезії, 1939—1940. — Київ. : Рад. письменник, 1940. — 64 с.

Яса : поезії. — Київ : Держлітвидав УРСР, 1960. — 163 с., [1] арк. портр.

Про М. П. Бажана

Адельгейм Е. Г. Микола Бажан / Е. Г. Адельгейм. — Москва : Худож. дит., 1970. 183 с.

Воспоминания о Миколе Бажане / [сост.: Н. В. Бажан, Е. К. Дейч]. — Москва : Совет, писатель, 1989. — 495 с., [16] л. ил.

Голубева 3. С. Микола Бажан : нарис творчості / 3. С. Голубєва. — Киш : Дніпро, 1984. — 207 с. — (Літературні портрети).

Дробот П. М. Вивчення творчості Миколи Бажана / П. М. Дробот, П. О. Сердюк. — Київ : Рад. школа, 1986. — 119 с.

Карбованих слів володар : спогади про М. Бажана / упоряд. Н. В. Бажан- Лауер. — Київ : Дніпро, 1988. — 516, [1] с., [16] арк. іл.

Кодак М. П. Семіосфера Миколи Бажана : роздуми над творчістю Майстра / Микола Кодак. — Луцьк : Твердиня, 2013. — 124, [15] с. : іл., портр.

Костенко Н. В. Микола Бажан. Життя. Творчість. Особливості віршо- стилістики / Н. В. Костенко. — Київ : Кий, 2004. — 382 с. : фотоіл. Костенко Н. В. Поетика Миколи Бажана (1923—1940) / Н. В. Костенко. — Київ : Вид-во Київ, ун-ту, 1971. — 171 с.

Костенко Н. В. Поетика Миколи Бажана (1941—1977) / Н. В. Костенко.— Київ : Вища школа, 1978. — 215 с.

Крижанівський С. А. Микола Бажан : критико-біогр. нарис / Крижанів- ський С. А. — Київ : Рад. письменник, 1954. — 112 с., [1] арк. портр. Майстер карбованого слова : статті до шістдесятиріччя з дня народж. Миколи Бажана. — Київ : Рад. письменник, 1964. — 247 с., [1] арк. портр.

Нісоський П. Г. Микола Бажан : літ. портр. / Нісонський П. Г. — Київ : Держлітвидав УРСР, 1960. — 99 с.

Нісонський П. Г. Полум'яне серце поета / Нісонський П. Г. — Київ : T-во "Знання" УРСР, 1974. — 48 с.

Новиченко Л. М. Життя як діяння : вибр. літ.-критич. ст. / Л. М. Нови- ченко. — Київ : Дніпро, 1974. — 534 с., [1] арк. портр.

Про Миколу Бажана : літ.-критич. матеріали / упорядкув. І. М. Дузя. — Київ : Рад. письменник, 1974. — 239 с., [5] арк. іл.

Про Миколу Бажана : літ.-критич. ст., есе / упорядкув. П. Д. Моргаєнко. - Київ : Рад. письменник, 1974. — 239 с., [1] арк. портр.

Суровцев Ю. И. Поэзия Миколы Бажана : критич. очерк / Ю. Суровцев. Москва : Совет, писатель, 1970. — 287 с.

Теличко А. Державна діяльність М. Бажана в 1943—1949 роки / А. Те­личко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. — 2007. — Вип. 89/90. — С. 112—114.

Теличко А. Микола Бажан про історичну концепцію Михайла Грушев- ського та іі вплив на радянську історіографію / А. Теличко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія.— 2007. — Вип. 91/93. — С. 63—66.

Череватенко Л. Політ крізь епоху / Л. Череватенко // Сучасність. — 2003, —№ 10, — С. 138—145.

Черниш Н. Участь Миколи Бажана у виданні української та світової класики / Наталія Черниш // Вісник Книжкової палати. — 2011. — № 11— С. 37—41.

***

Микола Бажан : метод.-бібліогр. матеріали до 60-річчя з дня народж. / уклад. О. С. Коваленко. — Львів : [б. в.], 1964. — 30 с.

Микола Платонович Бажан : до 100-річчя від дня народж. / склад. Н. П. Супрунець. — Донецьк : Схід. вид. дім, 2004. — 8 с, — (Листок- сигнал серії "Митці України").

Політ крізь епоху : (до 100-річчя від дня народж. Миколи Бажана): ме­тод.-бібліогр. матеріали / Держ. б-ка України для юнацтва. — Київ : [б. в.], 2004, — 19 с.


Немає коментарів:

Дописати коментар