понеділок, 1 грудня 2014 р.

Михайло Михайлович Божій (1911—1990)

   Михайло Михайлович Божій — один із найвідоміших українських живописців XX століття. За своїм духом, за складом творчості він       нале­жав до української національної художньої школи. Національне обличчя митця визначалось, передусім, колом тем і героїв української історії, літератури, мистецтва, а також тих людей, що своєю працею примножу­вали славу України. Великий майстер портретного жанру, М. Божій ство­рив цілу галерею образів своїх сучасників. Кращі його роботи сприй­маються не лише як живописні оповіді про людину, а й як історичні до­кументи часу.
   Народився Михайло Божій у м. Миколаєві в робітничій сім’ї. Худож­ників ні в родині, ні серед близького оточення не було. Навіть справжніх творів мистецтва хлопчик не бачив. Але мав вроджені здібності до малю­вання і тонку ліричну натуру. Він ріс мрійливою і допитливою дитиною, понад усе любив мандрувати, милуватися природою. А згодом прийшло бажання відтворити побачене: він захопився ліпленням та малюванням.


  Неабияку роль у художньому розвитку Михайла відіграв його батько — людина з чутливою до
поезії душею. Простий робітник-ливарник із судно­будівного заводу, він знав напам’ять "Енеїду" І. Котляревського, багато віршів Т. Шевченка, любив музику і народні пісні. Батько допомагав синові відкривати прекрасне, тому до захоплення Михайла малюванням ставився прихильно.
"Художня освіта" підростаючого живописця спочатку обмежувалась знайомством з ілюстраціями до книжок та репродукціями відомих картин. Найбільше враження на нього справили "Запорожці..." І. Рєпіна у шкільній хрестоматії з літератури. Осягаючи таким чином основи образотворчого мистецтва, майбутній майстер відкрив для себе дивний світ барв, у нього прокинулась любов до кольору, нестримна жага живописати. За браком фарб хлопчик використовував вугіль, синьку, кольорову глину, а згодом — акварель. Застосовувати олійні фарби почав, коли йому було близько три­надцяти років. Першими картинами, написаними олією, були "Стєнька Разін" та "Єрмак", створені за мотивами відомих народних пісень.           Школя­рем Михайло розшукав у бібліотеці книгу, за рекомендаціями якої почав писати з натури натюрморти. А коли 1927 р. у Миколаєві відкрився художній музей, юнак, побачивши його колекції, почав вчитися на оригіналах картин таких майстрів, як В. Верещагін, В. Маковський, Р. Суковський та ін.
   Любов до малювання визначила життєвий шлях Михайла Божія. У 1930 р. він став студентом Миколаївського художнього технікуму. На формування М. Божія як художника дуже вплинув викладач Д. Крайнєв, який прагнув навчити майбутніх митців реалістично сприймати і  відобра­жати світ. Уважність і старанність Михайла спонукали досвідченого май­стра до того, аби розкрити учневі секрети мистецтва. Завдяки наполегливій роботі Божій отримав реалістичну підготовку і тверде переконання в тому, що життя — основа мистецтва, джерело краси та художніх відкриттів.
   По закінченні технікуму в 1933 р., М. Божій деякий час працював цин­кографом у міській друкарні, брав участь в оздобленні рідного міста: ство­рював ескізи ваз і фонтанів для бульварів та скверів, писав транспаранти тощо.
   У 1936 р. художникові запропонували працювати в мультиплікацій­ному цеху Одеської кіностудії. Одеса дуже приваблювала Михайла, він полюбив це місто всім серцем і залишився в ньому жити. Саме в місті, де зберігались цінні музейні колекції, де утвердилась слава високої художньої культури, місті, яке дало світові чимало прекрасних митців, Божій відбувся як професійний художник. Однак двері у велике мистецтво для нього відкрились не відразу. Довелося працювати художником кінотеатрів, вико­нувати різні роботи, зокрема копіювати репродукції і писати з фотографій або еталонів портрети в майстернях "Одесхудожника". У той же час Ми­хайло регулярно відвідував творчу студію, багато працював вдома. Перший публічний виступ портретиста з оригінальними творчими роботами відбувся в 1938 р. на обласній художній виставці, де він експонував кілька етюдів. Божій надзвичайно прискіпливо ставився до своїх робіт, прагнучи якнайточніше відтворити внутрішній світ людини, передати її душевні пе­реживання. Дебют молодого художника пройшов успішно: його твори були відзначені відомими майстрами українського образотворчого мистецтва, серед яких був і Ф. Кричевський. Полотна М. Божія, створені в довоєнний період, свідчили про його безсумнівний талант та перспективу стати ви­значним художником.
   Початок Великої Вітчизняної війни перервав творчі плани і задуми митця. Як інвалід дитинства він не був мобілізований до війська. Під час окупації заради заробітку, щоб прогодувати сім’ю, Михайлу довелося зай­матися випадковою роботою. Творчу діяльність художник продовжив вже після визволення Одеси.
   Роки війни залишили глибокий слід у житті митця і знайшли втілення в його полотнах.   Найпомітнішою роботою повоєнної пори став "Портрет Героя Радянського Союзу Р. Кушлянського" (1945) — морського офіцера, учасника героїчної оборони Севастополя. Автор із майстерністю художника-психолога зумів показати суть героя — духовно складної, мислячої  лю­дини.
   Розуміння основного завдання мистецтва як пошук в людині духовно­го, зробило М. Божія справжнім портретистом. До кращих робіт першого періоду його творчості належать портрети народних артисток УРСР Л. Мацієвської та Г. Мещерської, а також численні портрети дружини — Ольги Петрівни Білоглазової, яка була не тільки музою художника, а й улюбле­ною моделлю.
   Етапним в еволюції живописця став "Портрет відмінниці" (1950). Цей твір ознаменував зрілість художника, у ньому втілились майстерність та глибоке пізнання митцем людської душі. Це перша робота М. Божія, у якій він по-справжньому знайшов себе, яскраво виявив своєрідність і найсильніші грані свого таланту. Написаний у строгій світло-сірій гамі, портрет приваблює дивовижною простотою та природністю і водночас доскона­лістю вирішення, єдністю змісту та форми. "Портрет відмінниці" приніс Михайлу Михайловичу великий успіх, поставивши його в ряд кращих вітчизняних художників повоєнного часу.
   Живописець, схильний до вираження чистого й світлого, він часто пи­сав дітей, підлітків, юнаків та дівчат. Теплотою та любов’ю пройняті кар­тини, що відображають неповторну чарівність дитинства: "Таню, не мор­гай" (1954), "Дівчинка з апельсином", "Перший урок", "Хлопчик-рибачок", "Портрет дівчини у синій хустині" (всі 1955) та інші.
   1955 р. ознаменувався новою великою творчою перемогою М. Божія — була написана чудова робота — "Медсестра". Образ скромної і прекрасної дівчини, відтворений художником, передавав її чарівність, душевне тепло і чуйність у цілковитій гармонії з її гуманною професією.
  Середина 1950-х рр. для Михайла Михайловича була часом вдоскона­лення мистецької майстерності. Він працював над урізноманітненням мотивів, композицій, техніки. Застосовував не тільки олію, а й пастель, вугілля. А позували йому — дружина, батько та люди з близького оточен­ня. До кращих портретів того часу належить пастельний портрет дружини. Технікою пастелі М. Божій володів досконало і, використовуючи її, створив чимало чудових зразків портретів, жанрових мотивів, натюрмортів і оголеної натури.
   Картина "Виросли ми в полум’ї..." (1957) відкрила для шанувальників образотворчого мистецтва нові грані таланту художника. Створюючи її, Божій заново пережив те, що відчував у дитинстві, спостерігаючи в рідному місті події революції та громадянської війни, згадував заграву по­жеж, рух військ, які вступали у Миколаїв. Усі ці дитячі враження, разом із досвідом і знаннями дорослої людини, автор вклав у полотно, яке назвав словами з популярної пісні. Поява цієї картини у художника-портретиста була свідченням творчого неспокою митця, що є неодмінною умовою руху вперед.
   До творчих вдач митця кінця 1950-х рр. належать роботи, виконані в традиційній для нього манері, але позначені оновленими художніми засо­бами. Серед них — "Ліля”, "Портрет дівчини", "Студент" тощо.
  Початок новому напряму в творчості живописця, який полягає в монументалізації образів у станковому живописі, у прагненні до значущості ідейно-образного змісту, поклала картина "Думи мої, думи..." (1960). Створенням цієї принципово нової композиції відкривається робота над образом великого Кобзаря. Звернення художника до образу Т. Шевченка було закономірним, адже зумовилось його внутрішнім покликанням. Ще в юні роки Михайло Божій наважився втілити образ поета у фарбах. Картина 1925 р. була написана під враженням вірша "Думи мої, думи...". Через тридцять два роки художник знову повернувся до цього задуму, від­мовившись від його первісного ілюстративного розв’язання. М. Божій по­казав поета, охопленого тяжкими думами про народну долю серед ук­раїнського широкого степу біля Дніпра, передав вихор думок і почуттів, що переповнювали душу Кобзаря. Це художникові вдалося блискуче показати завдяки образній будові твору, зображенню психологічного стану поета та настрою природи. У роботі над образом Тараса Шевченка допоміг батько художника, який послужив моделлю не стільки для зовнішності, скільки для передачі душевного стану поета. Щоб зібрати необхідний пейзажний матеріал, чіткіше уявити собі Кобзаря в оточенні рідної природи, Божій здійснив кілька подорожей до Канева. Понад два роки він працював над полотном, що стало своєрідним гімном великому українцю, в якому з одна­ковою силою звучить і мужня поезія, і ноти скорботної лірики. "Думи мої, думи..." — твір, наповнений глибокою філософською думкою і високим громадянським пафосом. Шевченко постає перед глядачем мужнім, неско­реним борцем, сильним, героїко-романтичним українським Прометеєм.
   Продовжуючи шевченківську тему, М. Божій написав картину "Кате­рина", у якій прагнув уникнути етнографічності та буденності, що перева­жала в багатьох зображеннях "Катерини", і показати душевну драму дів­чини як загальнолюдську трагедію збезчещеної людини, матері, створити образ надзвичайної внутрішньої чистоти.
    Тема "художник і світ" завжди хвилювала М. Божія як творчу осо­бистість. Він не мислив себе без роботи над картиною, в якій би прагнув найповніше передати своє власне розуміння життя, свої відчуття, мрії та ідеали. Недаремно в творчості митця відображено образи геніїв культури — Т. Шевченка, О. Пушкіна, Людвіга ван Бетховена. Художника приваблюва­ли долі цих людей. Чутливий до духовного світу своїх героїв, він зумів до­сягти великої переконливості у відображенні їх на полотні.
   Михайла Михайловича Божія по праву вважають непересічним майст­ром ліричного портрету. А втім, творчі можливості живописця не вичерпу­валися одним цим жанром. Він також звертався до пейзажу, натюрморту. Написані безпосередньо з натури, його пейзажі вирішені в холоднуватій, сріблясто-сірій гамі. Невеликі за розміром, вони пройняті ніжністю та лю­бов’ю до рідної землі. Серед кращих робіт у цьому жанрі — "Осінь", "Чо­вен", "Зимка", "Схід місяця", "Рання весна".
   Звертаючись у творчості до натюрморту, Божій, за його ж словами, знаходив радість спілкування зі світом речей. У кращих роботах ("Жовті квіти", "Алельсини", "Персики"), відтворюючи ніжність, соковитість по­сріблених ранковою росою фруктів, грою м’яких кольорів та відтінків кві­тів, художник ніби повертає глядачеві їхню первісну красу і свіжість.
   Тяжка багаторічна недуга (туберкульоз кісток) підточувала фізичні сили художника, і 1 січня 1990 р. Михайло Божій помер. Але залишились його картини, створені за довгі роки активного творчого життя, позначені глибокою щирістю й пронизані любов’ ю до людини та природи. Написані в різній техніці й живописній системі, позбавлені суто зовнішніх ефектів, вони зворушують простотою і задушевністю. Нині, коли в образотворчому мистецтві зміцнюється стилістичний плюралізм, особливу увагу приверта­ють твори художників XX століття, написані в реалістичному стилі, вели­ким майстром якого, безперечно, був М. М. Божій. Тож його мистецька спадщина знайде своїх прихильників у нових поколіннях митців та шанувальників живопису.
Література 

Роботи майстра
Михайло Божій = Михаил Божий = Mykhailo Bozhiy: альбом / авт.-упоряд. А. Н. Шистер. – К.: Мистецтво, 1977. – 87 с. – текст: укр., рос., англ.

Література про життя і творчість
Афанасьев В. А. Українське радянське мистецтво 1960—1980-х років / В. А. Афанасьев. — К. : Мистецтво, 1984. — 224 с. : іл. — (Нариси з історії українського мистецтва).

 Божий Михаил Михайлович // Большая Советская энциклопедия: т. 3. – М., 1969 – 1970. – С. 464.

Божій Михайло Михайлович // Енциклопедія Сучасної України: т. 3: Біо – Бя. – К., 2004. – С. 174.

Божій Михайло Михайлович // Енциклопедія історії України: т. 1: А – В. – К., 2003. – С. 32

Божій Михайло Михайлович // Мистецтво України: біогр. довідник. – К., 1997. – С. 72.

Божій Михайло Михайлович // Митці України: енцикл. довідник – К., 1992. – С. 78.

Божій Михайло Михайлович [7(20).1Х. 1911—1.1.1990] // Українська Радянська Енциклопедія / редкол.: М. П. Бажан (голова) [та ін.]. — К., 1977. — Т. 1. —С. 507.

Божій Михайло Михайлович //Українські радянські художники: довідник. – К., 1972. – С. 44 – 45.

Божій Михайло Михайлович (7(20).IX.1911—1.1.1990) // Худож­ники України : енциклопед. довід. / Ін-т пробл. сучас. мистец. ; авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. — К., 2006. — С. 81—82. 

Божій Михайло Михайлович // Шевченківські лауреати, 1962 – 2001: енцикл. довідник. – К., 2001. – С. 54 – 55.

 Мелешко М.Майстер портрета / М. Мелешко. — Одеса : Одес. обл. вид-во, 1957. — 21 с. 

Тарасенко О. Главная тема творчества : к 75-летию М. М. Божия // Ис­кусство. — 1986. — № 11. — С. 21—25.

Ферсанов Є. Загадка одного життя // Культура і життя. — 1997. — З верес. — С. 3. 

Шапошников Ф.Михайло Михайлович Божій / Ф. Шапошников. — К. : Мистецтво, 1963. — 48 с. : іл.


Ілюстрації

М. М. Божій: [фотопортрет] // Шапошников Ф. Михайло Михайлович Божій / Ф. Шапошников. — К., 1963. — Фронтиспіс.

Картини М. М. Божія

Отдых", 1967 г.холст на картоне, масло; 56х40
Вечер, Автор: Божий Михаил Михайлович.
Полдень., Автор: Божий Михаил Михайлович.
На ступенях., Автор: Божий Михаил Михайлович.
Божий Михаил Михайлович. Медсестра.



Немає коментарів:

Дописати коментар