Церковно-співочі товариства на Чернігівщині

    У кінці XIX та на початку XX ст. на Чернігівщині значного поширення набули різноманітні церковно-співочі хори, які діяли як при церквах, так і при церковнопарафіяльних школах. Наприклад, у Чернігівській єпархії в цей час нараховувалося близько 300 церковно-співочих хорів лише з учнів церковнопарафіяльних шкіл. До того ж серед загальної кількості парафіяльних хорів особливою якістю хорової виконавської культури володіли колективи, в яких окрім учнів співали ще й селяни, які раніше закінчили школу. Зокрема, в Глухівському повіті подібних хорів було 6, Городнянському - 24, Козелецькому - 5, Конотопському-З, Кролевецькому - 4, Мглинському-10, Новозибківському-12, Ніжинському-5, Новгород-Сіверському-6, Остерському- 16, Сосницькому- 10, Стародубському-12, Суразькому - 18, Чернігівському - 7. А всього таких хорових колективів у сільській місцевості Чернігівської єпархії нараховувалось 138. У цей період хори існували не лише при церквах. Так, починаючи з 80-х років XIX ст. активну організаційно-хорову діяльність на Чернігівщині здійснював відомий композитор і хормейстер Г. М. Давидовський. Зокрема, ним було організовано хор в с. Мельня (1888 р.), який працював довгий час. Існували також позацерковні хори у Мені, Седневі, Гайвороні та інших населених пунктах, але вони, безперечно, становили меншість. 

   Поява такого великого числа церковно-співочих колективів викликала необхідність організації та проведення спеціальних педагогічних курсів. Укажемо на те, що перші курси церковного співу в Російській імперії відбулися в Києві в 1884 р.

       Перші курси церковного співу на Чернігівщині тривали шість тижнів - з 16 червня по 1 серпня 1897 р. Загальне число слухачів курсів, до яких входили вчителі церковнопарафіяльних шкіл, шкіл грамоти дияконів, псаломщиків-учителів, було визначене єпархіальною училищною радою і спочатку становило 75 осіб. Проте завдяки позитивному вирішенню фінансового утримання курсів число слухачів перевищило 100.

       Представництво слухачів від різних повітів Чернігівської губернії розподілялося таким чином: від Чернігівського повіту - 11 осіб, від Глухівського та Кролевецького - по 10, від Суразького - 9, від Сосницького - 8, Борзнянського, Конотопського, Козелецького, Остер-ського та Стародубського - по 7, Мглинського і Ніжинського - по 6, Городнянського - 5, Новгород-Сіверського - 4, Новозибківського - 3.

       Службове положення слухачів було таким: дияконів - 6 осіб, псаломщиків -15, псаломщиків-учителів - 33, учителів - 46, учительниць - 7. їхній освітній рівень був також доволі різноманітний: 1 - закінчив курс духовної семінарії, 4 - закінчили єпархіальне жіноче училище, 15 - чоловіче духовне училище, 3 - жіночу прогімназію, 8 - ті, які вибули з різних класів духовної семінарії, 9 - вибули з різних класів духовного училища, 49 - закінчили початкові училища різних відомств, 12 - отримали звання вчителя початкової освіти згідно з екзаменом, 6 - згідно з домашньою освітою. Зрозуміло, строкатість освітнього рівня слухачів висувала перед організаторами курсів проблему вироблення такої навчальної програми, що враховувала би різноманітні запити церковного хорового виконавства та музичної освіти. Мабуть, саме тому керівником курсів церковного співу було запрошено музичного педагога О. М. Карасьова, ім'я якого було широко відоме серед музично-педагогічної громадськості Росії кінця XIX ст.

       Курси церковного співу, що проводилися в Чернігові в кінці XIX - на початку XX ст., мають важливе історико-культурне значення. По-перше, музично-теоретична та практична основа їх організації та проведення відбиває певний етап розвитку музичної освіти регіону; по-друге, з точки зору сьогодення, заслуговують на увагу методичні підходи до хорової справи, що використовували в своїй діяльності практики-хормейстери Карасьов, Добровольський, Булгаков, Зосимович та інші, які вміло поєднували підвищення загального музично-теоретичного рівня з практикою хорового співу, особливо в початковій школі, де і повинні закладатися основи мистецького світосприймання дитини; по-третє, навчальна програма курсів базувалася на художній основі, закладеній видатними діячами хорової справи - Бортнянським, Архангельським, Смоленським, Соловйовим, Красьовим, що в свою чергу сприяло як піднесенню хорової культури на Чернігівщині, так і ЇЇ подальшому цілеспрямованому розвитку.

       Підтвердженням цьому стала діяльність церковно-співочих товариств, які об'єднували широкий загал співаків-музикантів і стали помітним явищем в подальшому розвитку хорової культури на Чернігівщині в кінці XIX - на початку XX ст. Перше громадське об'єднання такого типу виникло у Борзні у 1899 р. До складу цього товариства входили любителі церковного співу Борзни, сіл - Кунашівки та Часниківки, які знаходилися поряд із повітовим містечком. Яскравим свідченням того, що Борзнянське товариство любителів церковного співу було дійсно громадським об'єднанням, є той факт, що ініціатором його утворення став шанувальник церковного співу міський суддя А. Я. Прокопович. За його активної участі утворився гурток аматорів церковного співу, до якого входили духовні та світські особи. Цей гурток, прагнучи підняти рівень церковного співу як в міських, так і приміських церквах на достатній виконавський рівень, розробив програму дій і в грудні 1897 р. через посередництво єпископа чернігівського і ніжинського Антонія звернувся до Синоду з клопотанням щодо відкриття товариства.

       Безперечно, виникненню першого на Чернігівщині товариства любителів церковного співу сприяли не лише суб'єктивні, але й об'єктивні фактори. По-перше, на той час в Борзні, Кунашівці та Часниківці було сім парафіяльних храмів. За своїм матеріальним станом вони не мали можливостей утримувати справжні церковні хори, які дорого коштують. Через це до керівництва парафіяльних церковних хорів часто залучалися особи без спеціальної музичної освіти та відповідної церковної підготовки, а це, у свою чергу, негативно позначалося на загальному рівні виконавської культури хорів, оскільки "певцы не знают круга церковного пения, не поют стихирь, тропарей, кондаков, ирмосов, даже не исполняют гласовые напевы". Природно, що такий виконавський рівень не відповідав вимогам церковної служби, "не содействовал молитвенному настроению прихожан, а нередко парализовал это настроение и ослаблял силу молитвословий, произносимых священником или диаконом". По-друге, утворилося досить широке коло прихильників хорового співу, які з об'єктивних обставин (перш за все, за відсутністю всякої церковно-співочої підготовки) не могли задовольнити свою духовну потребу в церковному співі. Громадське об'єднання, ідучи шляхом проведення "общественных спевок", створювало умови для розв'язання цієї проблеми. Девізом Борзнянського товариства любителів церковного співу стали слова святого писання: "Пойте Богу нашему... пойте разумно", "Вся вам благообразно и по чину да бывают" і "Вся земля да поклонится тебе и поет тебе, да поет же имени твоєму, Вышний".

       Наслідуючи приклад Борзнянського товариства любителів церковного співу, в Чернігові також заснували церковно-співоче благодійне товариство. Перше засідання товариства відбулося під головуванням видатного російського хорового диригента, композитора, реформатора церковно-хорової виконавської практики О. А. Архангельського, який саме із цією метою прибув до Чернігова. До речі, видатний диригент-хормейстер уперше приїхав до Чернігова під час великої гастрольної подорожі хору Архангельського Росією в 1899 р.

       Перший духовний концерт новоутвореного товариства відбувся за участю 167 співаків зведеного хору з чернігівських церковно-співочих колективів під керуванням О. А. Архангельського. У концерті з двох відділень прозвучали твори І. Соломіна "Царю Небесний...", "Достойно єсть...", Д. Бортнянського - "Отче наш..." і "Херувимська пісня", "Тебе Бога хвалим...", О. Архангельського "Покаянний тропарь - Помилуй нас, Господи...", "Молитва нищего, егда умывает дух его" на слова из псалма 101, "Великое словословие", "Внуши, Боже, молитву мою", (на слова із псалму 54) і Львова "Боже, царя храни...".

       Перший духовний концерт Чернігівського церковно-співочого благодійного товариства мав велике історико-культурне значення для розвитку музичного мистецтва регіону. По-перше, він засвідчив високу хорову культуру творчих колективів; по-друге, керівництво духовним концертом видатним майстром хорової справи О. Архангельським сприяло подальшому піднесенню виконавської майстерності творчих колективів; по-третє, це був перший приклад виконання складної, у музично-творчому відношенні, концертної програми зведеним хором великого числа співаків, що є побіжним свідченням не лише масовості хорового руху, але й професійної музично-хорової підготовки хористів; по-четверте, з метою соціальної підтримки хорових музикантів, духовний концерт поклав початок утворенню фінансового фонду для Чернігівського благодійного церковно-співочого товариства. Звернемо увагу на те, що порівняно з Борзнянським співочим товариством Чернігівське церковно-співоче благодійне товариство головну мету своєї діяльності вбачало в "оказании помощи регентам и певчим церковных хоров г. Чернигова во всех несчастьях и затруднительных положениях, иметь попечение об их сиротах и вдовах и заботиться об изменении средств к подъему общего благосостояния лиц, живущих церковно-певческим трудом", а вже потім - у вирішенні суто творчих питань, зокрема, організації навчання членів товариства, проведенні концертів, лекцій, творчих вечорів. Соціальна спрямованість статуту товариства відбивала не лише реальні проблеми діяльності чернігівських хорів, але й засвідчувала утворення певного прошарку професіональних хорових музикантів, що може бути додатковим свідченням якісного стану розвитку хорової культури регіону. Відомі діячі хорового мистецтва Чернігівщини П. М. Добровольський та Г. І. Зосимович поширили подальшу концертно-хорову діяльність товариства.

       Джерело: Васюта О. Церковно-співочі товариства на Чернігівщині //Олег Васюта. - Режим доступу