четвер, 20 вересня 2018 р.

Дейша - Коцюбинська Віра Устимівна


 22 вересня 2018 року виповнюється 155 років від дня народження Віри Устимівни Дейші (Коцюбинської) (1863-1921) – української революціонерки та громадської діячки. Віра Устимівна – зсновниця першої української школи у Чернігові. Певний час керувала Чернігівською громадською бібліотекою  (нині ОУНБ ім. В. Г. Короленка). У 1893 році склала «Каталог книг для систематического  чтения». Дружина письменника М. М. Коцюбинського.


  Віра Устимівна Дейша-Коцюбиська належить до української інтелегенції, яка виступала як за національний розвиток українського народу, його соціальне звільнення, так і за право жінки бути активним учасником громадського руху.
    Віра Дейша народилась 22 вересня 1863 року в м. Ржеві, колишньої Тверської губернії. Походила з дворян, з роду Гортинських. Мати її по смерті чоловіка переїхала до Чернігова, де жив брат – Василь Степанович Гортинський, який зробив сестрі протекцію на дуже відповідальну посаду. Юлія Степанівна Дейша працювала начальницею Чернігівського єпархіального училища і виховувала самостійно трьох дітей.
   Віра закінчила Чернігівську гімназію і деякий час працювала в жіночому духовному училищі, де викладала французьку мову, математику та каліграфію. Потім, у 1885 році, вступила до Вищих жіночих Бестужівських курсів на фізико-математичний факультет, відділення природознавчих наук. На той час, уряд чинив перепони щодо вступу жінок до вищих навчальних закладів, продовжити навчання було не так уже і просто. Звичайно ж це призводило до того, що на курси потрапляли дівчата, які дійсно прагнули знань, не хотіли стояти осторонь суспільного життя і проблем тодішнього суспільства. Саме такою і була Віра Дейша. Свого часу зблизилась з активною молоддю, брала участь у нелегальних гуртках, які займалися вивченням і розповсюдженням забороненої літератури, спрямованої проти царсько-імперського режиму.

   У Чернігові Віра Устимівна ввійшла до української організації «Громада», брала активну участь у культурно-просвітницькій роботі і в роботі громадської бібліотеки. У 1892 р. їй доручили керувати громадською бібліотекою. Членами правління бібліотеки були також Б. Грінченко та М. Загірня, В. Самійленко, пізніше М. Коцюбинський, М. Вороний та ін. В. У. Дейша була досить гарно обізнана з літературою, яка виходила в той час, замовляла кращі твори російської, зарубіжної художньої літератури, а також політичної, в тому числі й марксистської.
   Взявши за основу «Каталог систематичного читання» Одеського видання 1883 р. Дейша приступила до складання аналогічного каталогу для Чернігівської бібліотеки. Звідси вона викинула всі книги, які вважала зайвими або ж слабкими для самоосвіти, доповнила відповідні розділи політичної, наукової, педагогічної, художньої літератури кращими зразками, які існували на той час.
    До розділу «Літературна критика, історія літератури і мистецтва» вона додає праці Пиріна, Костомарова, Міллера, Михайловського, Прудова тощо.
    У каталозі Віра Устимівна віддала данину і літературі педагогічній, включивши до розділу «Педагогіка» праці Ушинського, Пирогова, Спенсера, Каменського, Лесгафта.
    З українських авторів вводить Шевченка, Глібова, Драгоманова, Кониського, Куліша, Марка Вовчка, Котляревського та ін.
    Додатково включила етнографічні збірники Комарова, Рудченка, Драгоманова, Чубинського, альманахи «Степ», «Рада», «Складка», «Нива», «Основа».
    Каталог був настільки детально, зі знанням справи складений, що най той час прислужився самоосвіті багатьох співвітчизників.
    У меморіальній бібліотеці музею М. Коцюбинського зберігається цей каталог, в якому рукою Віри Устимівни зроблені додатки та помітки на полях.
    Праця в громадській бібліотеці давала В. У. Дейші великі можливості зустрічатися з людьми, поширювати серед них нелегальні видання. Учасниця революційних підпільних гуртків, Віра Устимівна внесла свіжий струмінь в роботу громадської бібліотеки, стала однією з перших жінок на Україні, що розповсюджували марксистську літературу. Навколо бібліотеки гуртувалася молодь, проводились збори, лекції. З часом Чернігівська громадська бібліотека у жандармських документах почала фігурувати, як «розсадник більшовицької пропаганди, навколо якої групуються революційні підпільні гуртки».
    Активна праця Віри Устимівни насторожила жандармерію і в департамент поліції повідомляли, що в Чернігові існує революційна підпільна організація, тісно зв’язана з Варшавою, Петербургом, Києвом, і що одним з її керівників є В. У. Дейша. У листі начальника Чернігівського губернського жандармського управління О. М. Паніна до директора департаменту поліції М. І. Петрова від 18 вересня 1893 року містяться відомості про те, що Віра Устимівна Дейша, дочка начальниці жіночого єпархіального училища, є членом таємного гуртка, до складу якого входять вихованці духовної семінарії. «Помимо домашних занятий, участия в деятельности местного благотворительного общества Вера Дейша заведует общественной библиотекой и при ней читальней под непосредственным надзором члена губернской земской управы г. Солонины и члена городского общественного банка г. Тищинского, лиц вполне солидных и стоячих вне всякого подозрения».
    У 1893 році Дейшу В. У. беруть під домашній арешт, а після смерті матері негайно ув’язнюють, відправляють на сім місяців спочатку в Чернігівську в’язницю, а потім у Варшавську цитадель. Їй інкримінують зв’язки з підпільником Ф. Свідерським, через якого вона отримувала заборонену літературу.
   Звільнившись з в’язниці в травні 1894 р. Віра Устимівна деякий час жила у свого брата в Москві, а потім повернулась у Чернігів і знову приступила до роботи в громадській бібліотеці.
    З Михайлом Михайловичем Віра познайомилася в Києві на першому з’їзді "Громади" наприкінці 1894 року. Через деякий час він приїздить до Чернігова на запрошення В. Андрієвського, з яким працював у Молдавії у філоксерній комісії. Під час своїх гостин у Бориса Грінченка знайомиться з молодими учасниками чернігівських молодіжних зібрань, зустрічається з Вірою Дейшою. З першої ж зустрічі він захоплюється непересічною особистістю дівчини. Між М. Коцюбинським і В. Дейшею виникла симпатія, яка у наступному взаємному листуванні переростає у палке почуття.
    Кожен чоловік, думаючи про одруження, мріє бачити в дружині не лише домогосподарку, а й вірного друга, порадницю, однодумицю, спільницю у справах і всіх починаннях. Саме такою дружиною для Михайла Михайловича Коцюбинського стала Віра Устимівна Дейша. У листі до неї, ще до нареченої, писав Коцюбинський: «Побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої, обопільного зрозуміння, поважання та пошанування, єдиної стежки й мети». Цією єдиною стежкою на ниві розвитку української культури і йшли вони пліч-о-пліч понад 17 років подружнього життя, відтоді, як 24 січня 1896 року взяли шлюб в одній з вінницьких церков.
     Після одруження Віра Устимівна на декілька років полишає рідне місто. І тільки у лютому 1898 родина Коцюбинських остаточно переїждає до Чернігова. Чому вибір пав на Чернігів? Перш за все – це місто, де жила родина дружини. Але цього замало. Адже письменник шукав ще і духовне оточення, духовну ауру, і Чернігів якраз йому імпонував. Тут діяв потужний літературний осередок, жили Л. Глібов, Б. Грінченко, В. Самійленко, М. Загірна та ін. Була тут українська інтелегентна громада на чолі якої стояв Ілля Шраг, адвокат, людина енергійна і поважна. Працювала в Чернігові солідна учена Архівна комісія, що видавала наукові збірники. Коли додати до цього гурту родину самого М. Коцюбинського, то побачимо, що середовище тут склалося якраз те, яке Михайлу Михайловичу так було потрібне, в цьому товаристві він почувався вільно. Віра Устимівна завжди поруч з своїм чоловіком. Ставши йому другом, порадником і товаришем, народивши чотирьох дітей, маючи постійні нестатки й борючись із тяжкою хворобою чоловіка, Віра Устимівна не полишала громадської діяльності. Захопившись ідеєю національного культурного відродження, вона піклувалася про долю народу, проводила роз'яснювальну роботу серед молодої гімназійної інтелегенції.
    Ставши членами Громади подружжя Коцюбинських відразу включилося до активної діяльності за національне відродження, культурне і політичне самовизначення.
    Члени «Громади» проявляли свою активність у всьому, використовували будь-яку можливість для пропаганди українського слова, для підняття духовного рівня населення, звеличення діячів культури України. Громадівці борються за право навчати в школах дітей своєю рідною мовою, користуватися підручниками та художньою літературою українською мовою. Незважаючи на переслідування, члени «Громади» намагались використати для своєї роботи різні організації, з якими вони якось були пов'язані; земство, архівна комісія, губернська комісія по народній освіті, музично-драматичний гурток та ін. Постійну увагу члени «Громади» приділяли громадській бібліотеці.
    Упродовж 1905-1908 рр. активну участь у роботі громадської бібліотеки брали М. Коцюбинський та його дружина Віра Устимівна. Начальник жандармської управи генерал-майор Рудов у доповіді департаменту поліції від 17 вересня 1908 р. писав: «По имеющимся у меня сведениям общественная библиотека в г. Чернигове служит явочной квартирой для преступных организаций. По наведённой справке оказалось, что в библиотеке состоят : председателем правления Хижняков Василий Михайлович, членами: Созина Анна Васильевна, Сербинович Евгения Фёдоровна, Коцюбинская Вера Иустиновна, Меньшиков Александр Тимофеевич и библиотекаршами : Раевская Вера Анатольевна и Яценко-Хмелёвская Валентина Михайловна. Все эти лица крайне левых направлений. Газеты и журналы для библиотеки выписываются левого направления, а потому библиотека под руководством упомянутых лиц служит не для просвещения молодого поколения, а для развращения».
    У січні 1905 р. на загальних зборах бібліотеки за згоди Віри Устимівни М. Коцюбинський виступив з палкою промовою, наголосивши, що повинна бути відмінена цензура для всіх творів без огляду на мову. Адже українська книга поставлена в жахливі умови. Якщо російську книгу цензура б'є батогами, то малоросійську переслідує скорпіонами. Ви хочете почитати дитячу книгу українською мовою, цензор відповідає вам, що українських дітей немає, а є російські діти, а книги не дозволяються. Ви хочете перекласти Пушкіна на українську мову, але вам не дозволять поставити імені Пушкіна на перекладі і ви повинні подавати свій переклад за оригінал і ставити свій підпис, а за таких умов, звичайно, не завжди знайдеться видавець, і взагалі книга ризикує залишитися на полицях крамниці.
    Збори одноголосно ухвалили подати клопотання про відміну цензури на твори письменників, які пишуть не російською мовою. На той час це був великий громадянський подвиг, зокрема і Віри Устимівни, адже вже в родині було четверо дітей, а після такого відкритого виступу на захист української мови можна було потрапити до в'язниці.
    Деяку допомогу громадській бібліотеці подавала й Чернігівська губернська архівна комісія, в складі якої було багато членів правління міської бібліотеки. Праця подружжя Коцюбинських у міській бібліотеці та архівній комісії в жандармських донесеннях кваліфікувалась як така, що сіє «червону заразу».
    18 листопада 1906 р. в Чернігові утворилося товариство «Просвіта», яке очолив М. М. Коцюбинський. Віра Устимівна допомагала організовувати «Просвіту» і активно працює в ній. Ії підпис на всіх зверненнях, вимогах, листах, які надсилалися з Чернігова в різні урядові інстанції. Віра Устимівна організовує літературно-музичні вечори для дітей, концерти і лекції від «Просвіти».
    В черговому донесенні від 22 серпня 1908 року Рудов писав, що за даними тривалого агентурного нагляду члени товариства під приводом читання рефератів, публічних лекцій та бесід, театральних репетицій тощо влаштовують зборища не тільки в приміщеннях товариства «Просвіта», а й таємно в приватних будинках, куди запрошують семінаристів, гімназистів, реалістів, учнів фельдшерських курсів і навіть учнів міських приходських шкіл, серед яких організовували гуртки й вели антиурядову пропаганду, а також роздавали всіляку легальну та нелегальну літературу.
    Широкою популярністю у прогресивної інтелігенції користувалися так звані «понеділки», які влаштовувалися в садибі Коцюбинських. Як згадує їх сучасниця П. Березняк, у 1910-х роках у Коцюбинських бували численні гості. Спочатку в цих «понеділках» брали участь члени музично-драматичного товариства м. Чернігова, а згодом – і представники просвітянської молоді. «Понеділки» обставлялися просто, але затишно і цікаво. У роки 1911-1912-й «понеділки» були замінені на «суботи». Ці зустрічі в родині Коцюбинських мали великий вплив на тогочасну молодь, пробуджували власну гідність, формували національну й революційну свідомість.
    Крім громадської роботи Віра Устимівна взяла на свої плечі весь побут родини, створювала всі умови, аби чоловік міг спокійно працювати, а також мав можливість їздити на відпочинок та лікування за кордон, тому що розуміла величезне значення його творчої праці для української культури. Їй першій завжди читав свої твори Михайло Михайлович. В одному з листів з далекого о. Капрі він пише: «Досадно, що не можу тобі читати того, що написав, ти єдиний мій критик, якому я вірю і на смак якого покладаюсь».
    І після смерті чоловіка Віра Устимівна не припиняє громадської роботи. Перша українська школа ім. Б. Грінченка була створена завдяки її старанням. Вся спадщина Михайла Михайловича збереглася теж турботами Віри Устимівни, бо вона передала її на збереження в музей В. Тарновського з умовою, щоб нічого і ніколи не вивозилось за межі Чернігова.
   На жаль, ця мужня і прекрасна жінка дуже рано пішла з життя. Повертаючись з евакуації у 1921 році вона захворіла на тиф, і вже вдома в рідних стінах померла. Похована поруч з Михайлом Михайловичем на Болдиній горі в Чернігові. 

Список використаної літератури:


1. Грищенко П. В. Головна книгозбірня області: історія, розвиток, перспективи / Грищенко П. В. // Невичерпне джерело знань : матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 125-річчю з часу заснування Черніг. ОУНБ ім. В. Г. Короленка / упоряд. Л. В. Феофілова. – Чернігів : [Чернігів. ОУНБ ім. В. Г. Короленка] , 2004. – С. 13-20.

2. Духовна скарбниця краю. Вип. 2 : бібліогр. покажч. : до 125-річчя з часу заснування [Черніг. ОУНБ ім. В. Г. Короленка] / Черніг. ОУНБ ім. В. К. Короленка ; уклад.: Л. В. Студьонова, Н. В. Романчук. – Чернігів, 2002. – 110 с.

3. Єрмоленко О. І. Михайло Коцюбинський (1864-1913). Життя та творчість / Єрмоленко О. І., Коцюбинська Н. М. – Чернігів : Лозовий В. М., 2010. – 104 с.

4 . Зайченко І. Листи Олександра та Софії Русових до Михайла і Віри Коцюбинських / Зайченко І., Рахно О. // Київська старовина. – 1999. - № 5. – С. 191-195.

5. Каталогъ систематическаго чтенія. – Второе исправленное и дополнено изданію. –Одесса : Типографія Л. Нитче, ул. Полицийская, 1883.

6. Каталог книг Черниговской общественной библиотеки / сост. В. У. Коцюбинская. – Чернигов, 1905. – 286 с.

7. Коцюбинська Н. М. Родина Коцюбинських і громадська бібліотека / Коцюбинська Н. М. // Невичерпне джерело знань : матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 125-річчю з часу заснування Черніг. ОУНБ ім. В. Г. Короленка / упоряд. Л. В. Феофілова. – Чернігів : [Чернігів. ОУНБ ім. В. Г. Короленка] , 2004. – С. 32-34.

8. Коцюбинський Ю. Р. Михайло Коцюбинський і Чернігівська громадська бібліотека / Ю. Р. Коцюбинський // Українська мова і література в школі. – 1975. - № 6. – С. 85- 87.

9. М. М. Коцюбинський як громадський діяч : документи : матеріали : публікації / Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка ; [ред. Н. Л. Калениченко]. – К. : Наукова думка, 1968. – С. 130.

10. Леус В. Чернігівська громадська бібліотека / В. Леус // Чернігівські відомості. – 2002. – 6 грудня. – С. 9.

11. Очерк развития Черниговской общественной библиотеки за 20 лет её существования. 1877-1896 // Земский сборник Черниговской губернии. – 1898. - № 5. – С. 5.

12. Самойленко Г. В. Громадсько-культурне та літературне життя в Чернігові у кінці ХІХ – початку ХХ ст. / Г. В. Самойленко. – Ніжин : Наука-сервіс, 1999. – С. 38, 40.

13. Спогади про Михайла Коцюбинського / [упоряд. М. М. Потупейка]. – К. : Дніпро, 1989. – 278 с. : фотогр. – С. 45-47, 53, 70, 72, 73, 80, 94, 95, 99, 100, 102-105, 109, 124, 139, 191,196, 200, 205, 216, 223, 239. 249 : Різні особи про В. У. Коцюбинську (Дейшу).

14. Сікорська І. Роль меценатства та благодійності у становленні бібліотеки / І. Сікорська // Сіверянський літопис. – 1998. - № 3. - С. 119-122.

15. Студьонова Л. В. Духовна скарбниця краю. Вип. 1: Від громадської – до універсальної наукової бібліотеки : іст. нарис / Л. В. Студьонова. – Чернігів : Чернігівська ОУНБ ім. В. Г. Короленка, 2002. – 56 с.

16. Феофілова Л. В. Історичні дослідження бібліотек Чернігівщини на зламі століть (1997-2002 рр.) / Феофілова Л. В. // Невичерпне джерело знань : матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 125-річчю з часу заснування Черніг. ОУНБ ім. В. Г. Короленка / упоряд. Л. В. Феофілова. – Чернігів : [Чернігів. ОУНБ ім. В. Г. Короленка] , 2004. – С. 64-70.

17. Феофілова Л. Чернігівській обласній універсальній бібліотеці – 120 років / Л. Феофілова // Бібліотечна планета. – 1998. - № 2. – С. 23-24.

18. Черниговская общественная библиотека // Земский сборник Черниговской губернии. – 1904. - № 2. – С. 163-187.

19. Чернігівський облдержархів, ф. 2, с/р 336, од. зб. 147, с. 16.
 
                                                                                                                    Ольга Іваненко

Немає коментарів:

Дописати коментар