О. П. Фльоров (1866-1954) – перший ректор Чернігівського учительського інституту

            Олексій Павлович Фльоров (1866-1954 рр.) – перший директор Чернігівського учительського інституту, відомий педагог-організатор не лише на Чернігівщині, а й за її межами.

Олексій Павлович Фльоров народився в селі Янівка Глухівського повіту Чернігівської губернії вродині протоієрея. У 1884 році О. П. Фльоров закінчив Новгород-Сіверську гімназію, а у 1888 році – Петербурзький історико-філологічний інститут. Після закінчення інституту протягом 1884-1913 рр. працював в Одесі, де викладав словесність і педагогіку в гімназіях та Одеському кадетському корпусі. О.Фльоров займався педагогічною та науковою діяльністю, писав статті, співробітничав унауково-педагогічних журналах. О.П. Фльорову належить понад 200 наукових праць, присвяченихрозвитку  російської   мови,   народної  освіти,   проблемам   педагогіки. 

Його   статті  друкувались   у журналах "Вестник воспитания”, “Педагогический сборник”,”Филологические записки”, “Педагогические мысли”, “Русский язык в школе”. За “Граматику древнего церковно–славянского языка сравнительно с русским”, яка побачила світ у 1897 р. , О. П. Фльорову було присуджено премію імператора Петра Великого. Цей підручник граматики витримав сім видань(1897–1915 рр.). Фльоров був послідовником ідей таких видатних педагогів як М. І. Пирогов, К. Д. Ушинський, Л. І. Поливанов. Протягом 1913-1916 рр. О. П.Фльоров працював у Петербурзі, де викладав у кадетському корпусі, Олександрівському ліцеї, Павловському військовому училищі. Його було нагороджено орденами Св. Станіслава 2-го ступеня (1913 р.), Св. Анни 2-го ступеня(1913 р), Св.Володимира 4-го ступеня (1916 р.), срібною медаллю в пам’ять царювання імператораОлександра III, медаллю в пам’ять 300- річчя династії Романових (1913р.).

З 1916 по 1919 рр. О. П. Фльоров був першим директором Чернігівського учительського інституту.

 4 серпня 1916 р. департамент загальних справ Міністерства народної освіти сповістив Олексія Павловича про те, що його з 1 липня 1916 р. призначено на посаду директора Чернігівського учительського інституту, а в середині серпня попечитель Київської шкільної округи продублював цей наказ. Крім директора, попечителем були також призначені ще два штатні викладачі інституту: Павло Костянтинович Федоренко – учитель історії та географії і Сергій Іванович Воробйов – учитель російської мови.

Прибувши наприкінці серпня до Чернігова, О. Фльоров приступив до виконання своїх обов’язків та вирішення значної кількості проблем. Перша з них – відсутність потрібної кількості викладачів, яких довелося шукати в навчальних закладах м. Чернігів. На погодинній системі оплати наказом директора були зараховані Вукол Петрович Бударин, учитель математики і фізики Чернігівської жіночої гімназії «Группы родителей», випускник Петербурзького університету. Малювання, креслення та каліграфію викладав Іван Васильович Лісіцин, учитель Чернігівської громадської жіночої гімназії. Павло Іванович Сінайський викладав природознавство і працював у гімназії імператора Олександра І. Викладачем Закону Божого став настоятель Миколаївської церкви м. Чернігів, священик Георгій Іванович Дієсперов, який закінчив Чернігівську духовну семінарію та Харківський університет.

Олексій Фльоров з дружиною.

Особливо гостро стояла проблема щодо приміщення інституту. Так як нової будівлі місцеві органи влади не збудували, О. Фльоров разом з членами педколективу інституту здійснили пошук уже існуючих приміщень, придатних для навчальної роботи. Будинки добродіїв Яроцького й Свідерського за своїми параметрами підходили для навчальних цілей, проте їх ціна (більше 5 тисяч руб.) перевищуала можливості інституту. Обіцяні ще до відкриття інституту 10 тис. руб. губернським земством та 3 тис. руб. міською думою лишались лише обіцянками. Часу для подальшого пошуку вже не вистачало, адже потрібно було розпочинати навчальний рік, і тому було прийняте рішення про оренду у міської торгової школи двох кімнат: однієї – як навчального класу, іншої – як учительської.

На першу педагогічну раду викладачі зібралися 30 серпня 1916 р. На ній головував директор інституту О. Фльоров, секретарем був обраний С. Воробйов. Директор повідомив, що організаційна робота по підготовці вступних іспитів затримується, тому проведення медичного огляду вступників та конкурсні екзамени перенесено на декаду пізніше. Педагогічна рада визначила склад екзаменаційних комісій й графік проведення екзаменів. У їх переліку значились два письмові (з російської мови та арифметики і геометрії) і усні (з російської мови, арифметики, алгебри, геометрії, співів, історії, географії, природознавства, фізики й Закону Божого). Вступні випробування пройшли з 10 по 20 вересня. Результати вступних іспитів були підведені на засіданні педради 21 вересня. До вступу в інститут було подано 65 заяв, проте на екзамен з’явилось 45 чоловік. Конкурсні випробування витримали 29 вихованців. До інституту були зараховані 20 вихованців-стипендіатів та 2 «своєкоштних» вихованця (ті, хто стипендії не отримував.

Інститут розпочав своє існування як навчальний заклад для чоловіків. В основному це були діти селян, міщан та козаків. Всі вони мали православне віросповідання.

22 вересня 1916 р. відбулося відкриття учительського інституту, проте особливих торжеств з цього приводу не було. О 10 годині ранку у Миколаївській церкві пройшов молебень, на якому були присутні вступники, директор та викладачі інституту. Із запрошених був лише один інспектор торгової школи. Представники губернського земства та міської думи цей захід проігнорували. Перед молебнем до присутніх звернувся священик Г. Дієсперов. Він вітав присутніх, а особливо першокурсників інституту, з початком навчальних занять. Після молитви на честь відкриття інституту педколектив та вихованці школи зібрались у приміщенні торгової школи, де вислухали промову директора. Потім розпочалися навчальні заняття.

22 вересня 1916 р. відбулося відкриття учительського інституту, проте особливих торжеств з цього приводу не було. О 10 годині ранку у Миколаївській церкві пройшов молебень, на якому були присутні вступники, директор та викладачі інституту. Із запрошених був лише один інспектор торгової школи. Представники губернського земства та міської думи цей захід проігнорували. Перед молебнем до присутніх звернувся священик Г. Дієсперов. Він вітав присутніх, а особливо першокурсників інституту, з початком навчальних занять. Після молитви на честь відкриття інституту педколектив та вихованці школи зібрались у приміщенні торгової школи, де вислухали промову директора. Потім розпочалися навчальні заняття.

Протягом першого року роботи директору та педагогічному колективу довелось вирішувати ряд важливих питань діяльності інституту. На першому місці стояла проблема організації навчально-виховної роботи. Ці питання обговорювались на кожному з 24 засідань педагогічної ради, що проходили в 1916-1917 навчальному році. Викладачі аналізували методику організації навчальних, а особливо практичних занять, проведення письмових робіт, написання рефератів. Директор інституту приділяв значну увагу контролю за роботою

Письмовий прибор Олексія Фльорова

викладачів, але на особливому контролі всього педагогічного колективу було питання навчальної діяльності, відвідування занять та поведінка вихованців.

Ще одну проблему довелось долати колективу учительського інституту, а саме відсутність власного приміщення, навчальних кабінетів, бібліотеки та іншого обладнання. Протягом першого року існування директор разом з пошуком придатного приміщення намагався з’ясувати можливості будівництва нової споруди. В процесі вивчення цього питання стало зрозумілим, що скористатись відведеною міською владою невеликою земельною ділянкою під забудову було неможливо, адже вона знаходилась у низині і підтоплювалась ґрунтовими водами. Разом з тим, у зв’язку з ходом воєнних дій Першої світової війни, значна частина чоловічого населення була призвана до армії, не вистачало робочих рук, в тому числі і будівельників. Тому ідея будівництва нового приміщення відпала сама по собі.

Але ж і придбати для інституту уже існуюче приміщення було також не просто. До початку 1917 р. його пошуком активно займався директор інституту, а з січня цього року цим переймалась уже комісія, до складу якої увійшли, крім директора, губернський архітектор, директор учительської семінарії, член міської думи, викладачі інституту.

Переглянувши ряд запропонованих приватних будівель, члени комісії також зрозуміли, що придбати у власність приміщення, придатне для навчальних занять, неможливо. За останній рік відбулось значне зростання цін, і в тому числі на землю та будівлі. Будинки, які на початку 1916 р. коштували 1-2 тис.руб., уже в 1917 р. оцінювались у 100-120 тис. руб.

Як свідчать документи, О. Фльоров неодноразово звертався до різних міських і губернських установ з проханням надання учням матеріальної допомоги, придбання взуття та тканини для пошиття одягу, а також для отримання продовольчих карток. Лише значними зусиллями директора та педагогічного колективу вдалося подолати труднощі першого і дуже складного року діяльності учительського інституту.

Перед початком нового навчального року знову загострилася проблема місцеперебування Чернігівського учительського інституту. Поперше, вести плідну роботу двом курсам в одній кімнаті торгової школи було неможливо. По-друге, органи міського самоврядування, забувши про обіцяну підтримку в діяльності інституту, вимагали «выбраться с помещения торговой школы». Знову розпочалися пошуки приміщення, проте,завдяки зусиллям О. Фльорова вихід був знайдений. Другий 1917-1918 навчальний рік Чернігівський учительський інститут працював у приміщенні дворянського пансіону-притулку, орендованому до 1 серпня 1918 р. В розпорядженні навчального закладу було 10 кімнат на другому поверсі, шість з яких зайняли навчальні класи трьох відділень, та ще чотири використовувались під кабінет природничих наук, учительську і гуртожиток. Хоча умови роботи стали значно кращими, у порівнянні з попереднім роком, проте у річному звіті за 1917 р. директор у із сумом вказував, що без власного помешкання, при постійному пошуку навчальних приміщень, за відсутності обладнання та засобів навчання вести нормальну роботу неможливо. Не вказуючи на конкретні установи та осіб, які б могли допомогти, О. Фльоров зазначав, що навчальний заклад не може весь час перебувати в такому становищі і має бути «выведен из свого нищенского убожества».

У 1917-1918 навчальному році на перший курс трьох відділів було зараховано 35 учнів, але упродовж навчального року з різних причин їх кількість зменшилась до 27 осіб. На ІІ курсі на початку навчального року було 18, а під кінець – 15 учнів. Станом на 1 січня 1918 р. навчалось 52 учні. Всі вони мали православне віросповідання, походили із селян (15 осіб), козаків (12) міщан та цеховиків (7), духовенства (10), дворян і чиновників (5).

В учительському інституті працювало 17 співробітників, у тому числі директор, 2 штатних викладачі, 1 законоучитель, 1 лікар, 11 наставників та позаштатних викладачів [7, 5]. За 1917 р. на 38 засіданнях педагогічної ради було розглянуто багато питань, що стосувались навчально-виховної роботи та господарського життя інституту.

Наприкінці 1917-1918 навчального року знову загострилась проблема пошуку навчального приміщення, адже перебування у будівлі дворянського пансіону-притулку завершувалось 1 серпня 1918 р. Уже 29 березня цього ж року О. Фльоров звернувся з листом до Міністерства народної освіти, в якому виклав проблеми існування інституту. Директор наголошував, що з 1 серпня навчальному закладу існує загроза залишитись взагалі на вулиці. Проте О. Фльоров зміг досягнути домовленості з уповноваженими товариства«Олизарок», у розпорядженні якого було приміщення дворянського пансіону-притулку. 15 червня 1918 р. був підписаний акт про оренду інститутом на один рік 12 кімнат другого поверху пансіону-притулку з 2 туалетними кімнатами та 1 кімнатою у підвальному приміщенні для обслуги.

У цей час пошуком місця розквартирування займалась також Баварська етапна комендатура, що була відряджена до Чернігова. Її керівництво звернуло увагу на приміщення дворянського пансіону. За домовленістю представники німецької комендатури розмістились у орендованих інститутом кімнатах на період літніх канікул до 22 серпня, але у визначений термін їх не звільнили. Наслідком багаторазових звернень О. Фльорова до різних владних кабінетів у Києві і Чернігові стало перевезення представниками Баварської комендатури майна учительського інституту до духовної семінарії, де йому було надано лише дві кімнати. У таких умовах розпочати навчальні заняття було неможливо. Лише в середині жовтня їх розпочали з випускним третім курсом. Два перші курси в першому півріччі не навчались. На півроку розтягнувся прийом документів вступників. Їх почали приймати з 12 липня 1918 р. і продовжували аж до початку лютого 1919 р. Вступних іспитів не проводили, учнів зараховували за конкурсом атестатів.

Значні зміни в суспільному житті України відбулися наприкінці 1918 – початку 1919 р. Переможне розгортання збройного антигетьманського повстання змусило голову Української держави П. Скоропадського 14 грудня 1918 р. зректися влади та емігрувати. Залишали українські землі також і німецько-австрійські війська. До державного керівництва прийшла Директорія УНР, але її влада у загальноукраїнському масштабі тривала недовго. Уже 12 січня 1919 р. війська Директорії залишили Чернігів. У місті почав діяти військово-революційний комітет як тимчасовий надзвичайний орган нової більшовицької влади.

У січні 1919 р., коли до влади в Україні прийшли більшовики, О. П. Фльоров незаслужено був звільнений з посади директора. Після цього він ще деякий час викладав у вузі курс літератури. Одночасно з 1920 по 1923 р. р.викладав   російську   мову   в   Чернігівському   межевому   технікумі.   В   1922   р.   брав   участь   у Всеукраїнській педагогічній конференції, яка проходила у місті Харкові. Перебуваючи   на   пенсії,   він   прцював   вченим   архіваріусом   в   Чернігівському   губернському історичному архіві.

Більшість його рукописів зберігається у відділі рукописів Одеської наукової бібліотеки ім. О. М. Горького (6 томів) та науковій бібліотеці Одеського державного університету ім. І. І.Мечникова, матеріали про його діяльність – в Одеському державному облархиві. Помер О. П.  Фльоров 5 серпня 1954 року, похований в м. Чернігові  на старому міському кладовищі.

Вшанування пам'яті

На честь вченого у Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка раз на два роки проводяться Фльорівські читання. В місті Чернігові на честь Фльорова О. П. названа вулиця.

РЕКОМЕНДУЄМО ПРОЧИТАТИ:

Видатний педогог // Знаменні і пам`ятні дати по Чернігівській області на 2001 рік. – С. 14-15. 
Гольдін Ф. П. А. П. Фльоров-педагог й методист //Методика преподавания русского языка илитературы: Респ. науч. -метод. сб. – К . , 1970. – Вып. 5. – С. 178-188.

Державний архів Чернігівської області (далі ДАЧО), ф.Р-608, оп, 1, спр. 4115, 70 арк.

ДАЧО, ф. 980, оп. 1, спр. 20, 85 арк.

Там само, спр. 3, 147 арк.

Там само, спр. 2, 72 арк.

ДАЧО, ф. Р-608, оп. 1, спр. 41, 19 арк.

Там само, спр. 48, 42 арк.

Там само, спр. 40, 28 арк.

Там само, спр. 42, 22 арк.

Там само, спр. 4115, 70 арк.

Куннова О. Чернігівський учительський інститут у 1916-1919 //Література та культура Полісся.– Ніжин, 1998. – Вип. 11. – С. 141-143.

Новые учебные заведения // Черниг. зем. неделя. – 1916. – № 1. – С 9.

Півстоліття невтомної праці : нарис історії Черніг. держ. пед. ін-ту ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 1966. – 99 с.

Носко Ю. Науково-педагогічна діяльність Олексія Павловича Фльорова (1866-1954) / Ю. Носко // Початкова школа. – 2008. – № 5. – С. 6-9. 
Ольховик О. Олексій Павлович Фльоров – видатний педагог і методист кінця ХІХ – першої половини ХХ століття / О. Ольховик // Сіверянський літопис. - 2014. - № 6. - С. 347-355. - Режим доступу 
Сердюк Л. А. Первый директор Черниговского пединститута // Черниг. полдень. – 1996. –25июля. – С. 4. 
Сердюк Л. Науково-педагогічна діяльність першого директора Чернігівського учительського інституту О.П. Фльорова // Три століття гуманітарної та педагогічної освіти в Чернігові. – Чернігів, Сіверянська думка, 2001. – С. 89–91. 
«Четверті Фльорівські читання» : до 100-річчя Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. - Режим доступу
Чугаєва І. «Треті Фльорівські читання»: до 40-річчя відновлення історичного факультету / Інституту історії ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка / Ірина Чугаєва // Сіверянський літопис. — 2014. — № 1-3. — С. 205—206  
Явоненко О. Ф. Наш інститут (1916- 1996) // Поч. шк. – 1996. – No9. – С. 4-6.

У фондах Педагогічного музею України зберігаються такі публікації Олексія Фльорова з цього списку:

1. План «Слова о полку Игореве» ⁄⁄ Гимназия. – 1892. – № 6.
2. О драме. Критическое рассуждение Д.В.Аверкиева ⁄⁄ Русская школа. – 1893. – № 4.
3. Вред отметок в учебно-воспитательном деле ⁄⁄ Вестник воспитания. – 1897. – № 5.
4. Еще одному моему рецензенту ⁄⁄ Русская школа. – 1897. – № 11.
5. К вопросу о постановке древних языков в наших гимназиях ⁄⁄ Русская школа. – 1899.– № 10.
6. Вредные стороны репетиторства и его необходимая организация. ⁄⁄ Русская школа. – 1900.– № 9.
7. Должна ли школа выдавать учащимся дипломы  ⁄⁄ Журнал Министерства народного Просвещения. – 1906. – № 5.
8. К вопросу об организации педагогической подготовки учителей средней школы ⁄⁄ Русская школа. – 1909. – № 5, 6.
9. Что должна давать русская хрестоматия  ⁄⁄ Журнал Министерства народного просвещения. – 1909. – № 8.
10. Ложное направление в методике сочинений  ⁄⁄  Русская школа. – 1911. – № 7 – 8.
11. Об ошибках и промахах в учебниках русской грамматики  ⁄⁄  Педагогический сборник. – 1914. – №11. (за матеріалами Аліни Малород "Перший директор Чернігівського учительського інституту" - Режим доступу).