27 липня - 160 років від дня народження В. Г. Короленка (1853-1921)

"Слово-великое орудие жизни"

(В. Короленко)

   В. Короленко увійшов в історію літератури як автор численних повістей і оповідань, художніх нарисів, як критик і публіцист. Його творчість, позначена рисами глибокої самобутності, — своєрідний літопис цілої епохи російської та української дійсності. Повісті, опові-дання та нариси письменника реалістично зображують ті сторони народного життя, які до нього в літературі ніхто не описував.

   Громадська і літературна діяльність Володимира Галактіоновича пронизана безмежною відданістю та любов’ю до батьківщини. Народжений на українській землі, він вважав себе сином трьох народів — українського, російського і польського (мати Евеліна Осипівна була полячкою, батько Галактіон Панасович — росіянин). Батько письменника, судовий чиновник, був порядною та чесною людиною. У характері матері поєднувались доброта, чуйність, відданість і мужність.

   Народився В. Короленко 1853 р. у Житомирі, але дитячі та юнацькі роки письменника пройшли у двох містах — Житомирі та Рівному. У дитинстві мав виняткову здібність тонко сприймати навколишнє життя, сповнене гострих вражень. Він жадібно слухав розповіді старої няньки про давні часи, насолоджувався народними піснями про гайдамаків, які співав кучер, дружив з кріпаком-ровесником. Разом із мудрістю народних пісень, казок свідомість хлопчика вбирала в себе і суворі враження довколишньої дійсності. Дитинство майбутнього письменника було багатобарвним, по суті воно й визначило його подальшу долю. Володю Короленка дуже приваблювали музика і мистецтво, історія, філософія, але ніщо не захоплювало його так, як література. Він був просто вражений, відкривши для себе твори О. Островського, М. Некрасова, І. Тургенева, І. Гончарова, М. Добролюбова. У старших класах, незважаючи на серйозне зацікавлення російською літературою, В. Короленко мріяв стати адвокатом — захисником знедолених.

   Тяжке життя випало хлопцеві в молоді роки. Не дослуживши кілька місяців до пенсії, помер батько, залишивши сім’ю без будь-яких засобів до існування. Вдові судді довелось докладати неймовірних зусиль, щоб син здобув освіту. Закінчивши в 1871 р. гімназію зі срібною медаллю, Володимир вступив до Технологічного інституту в Петербурзі, але напівголодне існування змусило юнака братися за будь-яку роботу — він розмальовував ботанічні атласи, виконував креслярські роботи, займався коректурою, заробляючи копійки, але згодом через матеріальні нестатки все ж таки залишив навчання. У 1874 р. хлопець приїхав до Москви та вступив до Петровської хліборобської та лісової академії (нині —Тимірязєвська), де слухав лекції великого вченого К. Тимірязєва, за його дорученням малював демонстраційні таблиці для лекцій. Дружні стосунки, що встановились між професором і студентом, тривали до кінця життя вченого. В академії В. Короленко завідував студентською нелегальною бібліотекою — так розпочалося його опікування книгозбірнями.

   Навчання йшло успішно, але студентські зібрання, читання нелегальної літератури (В. Берві-Флєровського, П. Лаврова, П. Ткачова та ін.), а також активна громадянська позиція тягнули у вир суспільного життя. У березні 1876 p., під час зіткнення студентів з адміністрацією академії за подання колективного протесту, В. Короленка виключили з навчального закладу і вислали у Вологодську губернію — "ввиду водворения спокойствия между студентами". Пізніше це заслання було змінене на проживання під наглядом поліції у Кронштадті. Там він працював коректором у друкарнях і репетитором у багатих сім'ях, якийсь час був чоботарем і чорноробом.

Після заслання у відновленні в Петрівській академії В. Короленку було відмовлено, і в 1877 р. він утретє стає студентом, тепер уже Петербурзького гірничого інституту. Однак і цей навчальний заклад йому закінчити не вдалося. 7 червня 1878 р. відбувся скромний публіцистичний дебют В. Короленка: у газеті "Новости", де він працював коректором, було надруковано замітку "Драка у Апраксина двора", але справжнім початком його літературної діяльності вважається 1879 p., коли на сторінках петербурзького журналу "Слово" з'явились "Епізоди з життя шукача". Цього ж року Володимира знов арештовано як "політично неблагонадійного". За підозрою в революційній діяльності без слідства і суду навесні 1879 р. його вислали в м. Глазов В'ятської губернії, потім до Пермі, а 1881 р. через відмову підписати присягу на вірність цареві Олександру III — до Якутії. Наступні твори вийшли друком лише через шість років, протягом яких письменник перебував у тюрмах та на засланні.

   Проте важкі випробування долі не зламали дух цієї мужньої людини, не знищили волю до боротьби. І де б він не був — у глухому північному містечку Березівські Починки, у далекій слободі Амга або глухому містечку Глазові, — скрізь жив і працював поруч з селянами: орав, сіяв, косив, пік хліб, чоботарював, займався ремеслами, вивчав побут і життя мешканців.

   Письменник зрозумів увесь жах безправного, жебрацького становища селянина, безмежну владу місцевого чиновництва та всю жорстокість світу, де цінуються лише влада і гроші. Враження і спостереження тих років лягли в основу цілої низки оповідань і нарисів, які становлять значну частину творчого доробку письменника.

   З 1885 р. В. Короленку дозволили оселитися в Нижньому Новгороді, де він одразу ж згуртував навколо себе журналістів і громадських діячів. Наступне десятиліття стало розквітом його творчого і суспільного життя. ’’Самый счастливый период в моей жизни... наступил по возвращении из ссылки, когда я женился на любимой женщине и вошел в литературу" (Ко-роленко В. Г., т. 7, с. 299).

   Нижегородське десятиліття (1885—1895) — пора найактивнішої літературної та громадської діяльності прозаїка — справедливо назване сучасниками ’’епохою Короленка”. У 1886 р. вийшла його перша книга "Нариси та оповідання", про яку захоплено відгукнувся А. Чехов. Справжнім тріумфом стала повість "Сліпий музикант" (1886). У ній В. Короленко з великим знанням людської психології, по-філософськи підходить до розв'язання вічної проблеми людини і суспільства. Варто згадати й інші оповідання цього періоду: "Ліс шумить" (1886), "На затемненні" (1882—1892), "Річка виграє", "Ат-Даван" (1892), "Парадокс" (1894), "Марусина заїмка" (1899, 2-га ред. — 1903), У них читач зустрівся зі зрілим майстром, самобутнім художником, про талант якого заговорила вся Росія.

   Літературна діяльність В. Короленка різнобічна, йому було тісно в межах художньої творчості, він виступав як літературний критик, історик літератури, публіцист, кореспондент, редактор. У липні — вересні 1893 р. Володимир Галактіонович здійснив подорож до Америки на Всесвітню виставку в Чикаго, відвідавши дорогою Швецію, Данію, Великобританію та Францію. США в кінці XIX ст. були ідеалом революціонерів, країною майбутнього, де було вирішено проблеми, які ще стояли перед імперською Росією, тому ця подорож стала особливо цікавою для письменника. Його враження від поїздки відобразилися у численних нарисах. Але американська тема насамперед має "російський зміст" — Володимир Галактіонович писав тоді: "Только здесь чувствуешь сердцем и сознаешь умом, что наш народ... — все-таки лучший по натуре из всех народов". Своею громадською діяльністю В. Короленко підтверджував особливе значення інтелігента в житті, інтелігента-громадянина, котрий веде боротьбу зі злом та несправедливістю. У 90-х pp. XIX ст. письменник відвідав Крим, Поволжя, Кавказ, Південний Урал. Закономірний наслідок мандрівок — художні твори.

   Упродовж 1896—1900 pp. родина Короленків жила в Петербурзі. Володимир Галактіонович працював редактором журналу "Русское богатство". Його публіцистична діяльність набула такого розмаху, що з письменником мусив рахуватися царський уряд. Виступи В. Короленка у пресі стали значним явищем у суспільному житті й одночасно яскравими віхами його творчої біографії. Саме він і Л. Толстой привернули увагу громадськості до голоду 1891—1892 рр. (цикл нарисів "У голодний рік"). Письменник і гуманіст виступив на захист цілого народу (вотяків), який було звинувачено у вбивстві людини (під час ритуалу), опублікувавши серію статей під рубрикою "Мултанська справа". Його викривальна промова в суді приголомшила всіх. Після чотирьох років бюрократичної тяганини несправедливий вирок було скасовано.

   У 1900 р. Російська академія наук обрала В. Короленка своїм почесним членом. Але хвороба і суєтність столичного життя змусили письменника переїхати до Полтави, де вже оселилась його родина. Останні 20 років життя літератор провів в Україні. У 1905 р. почав тісну співпрацю з ліберальною газетою "Полтавщина”, тоді ж розпочав роботу над головною книгою свого життя — "Історією мого сучасника", над чотирма томами якої працював понад 15 років. В. Короленко задумував цей твір як широке художнє узагальнення всього, що пережив і здійснив. Повість-хроніка лишилась незакінченою, автор помер, працюючи над четвертим томом свого найбільшого твору, та автобіографічність "Історії..." не завадила їй стати літописом цілого покоління.

   Де б не жив Володимир Галактіонович, його завжди тягнуло до рідного краю. Він любив Україну за дивовижну красу її природи, любив український народ за його працьовитість, співучість, нездоланну жагу до волі. Глибокі й різнобічні зв'язки письменника з Україною, її самобутньою культурою — важливе явище в історії двох народів. В. Короленко палко захищав від переслідувань царської влади українську культуру і мову, всіляко підтримував прогресивних українських письменників. Міцна дружба пов'язувала його з Панасом Мирним, П. Грабовським, М. Коцюбинським, тема України посідає значне місце в його творчому доробку. Як принциповий прибічник українських селян, він брав участь в організації їхнього захисту під час судових процесів на Харківщині й Полтавщині, влаштованих у зв'язку з так званими аграрними заворушеннями в Україні. 1906 р. ознаменувався небезпечною для В. Короленка боротьбою у пресі з радником Філоновим — керівником каральної експедиції у містечку Великі Сорочинці та в інших населених пунктах Миргородського повіту. Прямолінійні різкі відповіді письменника на всі інсинуації чорносотенної преси дали цикл нарисів, відомих під назвою "Сорочинська трагедія". Не послабив В. Короленко своєї літературної й громадської діяльності і в роки реакції: у 1910 р. опублікував статтю "Побутове явище", яку негайно заборонила влада. Л. Толстой, зокрема, писав: "Її треба передрукувати мільйонними тиражами і негайно розповсюдити, ніякі думські промови, трактати, ніякі драми роками не зроблять одної тисячної того благородного впливу, який зробила ця стаття".

   Напередодні Першої світової війни В. Короленко виїхав на лікування за кордон і повернувся лише в 1915 р. Він не прийняв Жовтневої революції, відкрито засуджуючи засоби, що їх використовували більшовики для побудови соціалізму. Великий громадянський резонанс мали його клопотання на захист вітчизняних діячів культури. Позиція та настрої Володимира Га- лактіоновича того часу відбилися в мужніх і чесних "Листах до Луначарського" (1920, опубл. 1922) та "Листах з Полтави" (1921). У них — гнівний протест проти "найбільшого озвіріння" нової доби і розстрілів та бажання видатного правдошукача запобігти можливим помилкам. В. Короленко висловлювався проти будь-якого терору: як білого, так і червоного. "Ні, не вихваляти треба терор, а застерігати від нього, звідки б він не виходив, — писав він у 1919 р. — І благо тій стороні, яка першою зуміє відокремитись від кривавого туману й першою згадає, що мужність у відкритім бою може іти поряд з людяністю та великодушністю до переможеного... Історія нас розсудить".

   Власні уявлення письменника про засади, на яких могла б відродитися країна, викладені у великих публіцистичних циклах 1919—1920 рр. Головному питанню реформ і революції було присвячено цикл нарисів "Землі! Землі!", який не був пропущений харківською цензурою. Протестував відомий письменник проти більшовицьких репресій у роки визвольних змагань, утисків владою церкви. У 1921 р. хворому В. Короленку було надано спеціальний вагон-салон для поїздки за кордон на лікування разом з родиною, але він відмовився залишити Батьківщину. Помер Володимир Галактіонович Короленко 25 грудня 1921 р., ховав письменника сорокатисячний натовп, що об’єднав у своїй прихильності до цієї великої людини і селян, і міську владу, й інтелігенцію, і духовенство.

   Невпинна подвижницька праця письменника втілена в конкретних справах, а саме в створенні громадських, просвітницьких організацій, товариств, зокрема публічних бібліотек. В. Короленко був переконаний у тому, що їхній успішний рЬзвиток залежить від вдалого керування ними, від умілого використання книги як великої впливової сили. Особистим при-кладом він впроваджував своє бачення призначення загальнодоступних бібліотек у м. Глазові Пермської губернії, Нижньому Новгороді, Полтаві. Здатність письменника відчувати громадські проблеми знадобилося при заснуванні бібліотеки в Пермі, де він перебував у засланні в 1880—1881 рр. За клопотанням В. Короленка — члена правління Уральсько-Гірничозаводської залізниці — було організовано книгозбірню для службовців-залізничників.

   Відчутною була допомога Володимира Галактіоновича у справі організації та управління бібліотечною мережею Полтави. За рішенням загальних зборів Полтавської громадської книгозбірні письменник увійшов до складу її керівництва. Він брав участь у розробленні правил користування бібліотекою, збиранні пожертвувань, пошуку приміщення, підготовці каталогу книг та журналів. Чимало зусиль Володимир Галактіонович доклав, виконуючи обов’язки голови підготовчої комісії з організації бібліотеки-читальні ім. М. Гоголя: йому вдалось сформувати книжкову колекцію ювілейних та цінних творів свого видатного земляка.

   Цінуючи книгу та глибоко розуміючи її значення в житті людей, В. Короленко завжди відгукувався на численні прохання бібліотечних колективів, громадських, професійних товариств, закладів освіти, а також окремих осіб (молоді, політкаторжан, засланих та ін.) про дарування книг, насамперед його власних творів. Книги від письменника надходили до біб-ліотек Якутська, Нижнього Новгорода, Калуги, Полтавщини та інших регіонів. У 1902 р. до фонду Алчевської бібліотеки Харківського товариства взаємодопомоги працюючих жінок було надіслане повне зібрання творів В. Короленка.

   Сьогодні ім'я його надано Полтавському національному педагогічному університету, Харківській державній науковій бібліотеці, Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці, школам у Полтаві, Житомирі, Нижньому Новгороді. 1928 р. у Полтаві, а 1973 р. у Житомирі відкрито музеї В. Короленка. Також у Полтаві є Народний дім імені Володимира Короленка. 1990 р. Спілка письменників України встановила літературну премію імені В. Короленка.

ЛІТЕРА ТУРА

Основні видання творів В. Г. Короленка

Полное собрание сочинений Владимира Галактионовича Короленко. — СПб. : Т-во А. Ф. Маркс, 1914. — 9 т.

Собрание сочинений : в 5 т. — Л. : Худож. лит., Ленингр. отд-ние, 1989— 1991. —5 т.

Собрание сочинений : [в 8 т.]. — М. : Правда, 1953. — 8 т. — (Библиотека "Огонек").

Собрание сочинений : в 10 т. — М. : Гослитиздат, 1953—1956. — 10 т. Собрание сочинений : в 6 т. — М. : Кн. клуб "Книговек", 2012. — 6 т. — (Литературное приложение "Огонек").

Твори : в 4 т. — К : Держлітвидав, 1953—1954. — 4 т.

Вибране. — К : Держлітвидав, 1956. — 368 с., 1 арк. портр.

Вибрані твори. — К : Держлітвидав України, 1956. — 429 с., 1 арк. портр.

Без язика : оповідання. — К : Держлітвидав України, 1950. — 180 с. : іл.

Война пером : [сборник]. — М. : Совет. Россия, 1988. — 492, [1] с. — (Биб-лиотека русской художественной публицистики ).

Воспоминания. Статьи. Письма. — М. : Совет. Россия, 1988. — 413, [3] с. : портр.

Два хлопчики : оповідання. — К : Книгоспілка, 1928. — 16 с.

Дети подземелья : повести, рассказы. — М. : Дет. лит., 2007. — 232, [3] с. : ил., портр. — (Школьная библиотека).

Дети подземелья : повесть ; Слепой музыкант : этюд. — Владимир : ВКТ, 2010. — 381, [2] с. : ил. — (Мои любимые книжки). (Планета детства).

Діти підземелля : повість. — К. : Веселка, 1983. — 66 с.

Дневник : в 4 т. — Полтава : Гос. изд-во Украины, 1925—1928. — 4 т.

Дневник, 1917—1921. Письма. — М. : Совет, писатель, 2001. — 542, [1] с., [16] л. портр., факс.

За іконою : оповідання. — К : Держлітвидав УРСР, 1958. — 62 с. : іл.

Записные книжки (1880—1900) / с рис. автора. — М. : Гослитиздат, 1935.

— 524, [3] с., 23 л. ил., портр.

Земли! Земли! : мысли, воспоминания. — М. : Совет, писатель, 1991. — 219, [3] с.

Избранные письма : в 3 т. — М. : Худож. лит., 1936. — 3 т.

История моего современника : [в 2 т.]. — М. : Гослитиздат, 1948. — 2 т.

История моего современника: [в 7 т.]. — М. : Худож. лит., 1935—1938. — 7 т.

Каламутна водичка : оповідання. — X : Книгоспілка, 1930. — 16 с. : іл.

Ліс шумить : поліська легенда. — К. ; X. : Молодий більшовик, 1931. — 32 с. : іл.

Мить : нарис. — X : Держ. вид-во України, 1930. — 24 с. : іл.

На затемненні: нарис з натури. — К : Держлітвидав УРСР, 1957. — 25 с.

Оповідання. — К. : Дніпро, 1976. — 336 с.

Оповідання. —Львів : Кн.-журн. вид-во, 1952. — 196 с., 1 арк. портр.

Повести и рассказы. — М. : Синергия : Моск. учеб., 2005. — 459, [3] с. : ил. — (Новая школьная библиотека).

Повести. Рассказы. — М. : Дет. лит., 1983. — 223 с.

Признаки украинской колонизации на Урале. — К. : Тип. о-ва Н. А. Гирич, [1906]. —8 с.

Рассказы и повести. Воспоминания. Критические статьи. Публицистика. — М. ; Назрань : ACT : Олимп, 1998. — 619, [2] с. — (Школа классики. ШК : Книга для ученика и учителя).

Рассказы. — М. : Мир книги : Литература, 2010. — 302, [1] с. — (Шедевры мировой литературы).

Річка грає : оповідання. — X : Укр. робітник, 1928. — 62 с.

Слепой музыкант. —Москва : ACT : Астрель, 2010. — 285, [2] с.

Сліпий музикант : повісті та оповід. — К. : Веселка, 1979. —203 с., 4 арк. іл.

Сон Макара : різдвяне оповід.— К : Держлітвидав УРСР, 1958. — 29 с.

Чудна : [нарис з 80-х років]. — К : Держлітвидав УРСР, 1952. —-119 с.

Про В. Г. Короленка

Буня М. И. В. Г. Короленко в Удмуртии / М. И. Буня. — [2-е изд.]. — Ижевск : Удмуртия, 1995. — 301, [2] с., [12] л. ил.

Бялый Г А. В. Г. Короленко / Г. А. Бялый. — 2-е изд., перераб. и доп. — Л. : Худож. лит., Ленингр. отд-ние, 1983. — 350 с. : 1 л. портр.

Витрук Н. В. Образ В. Г. Короленко в творчестве удмуртских художников / Н. В. Витрук. — Ижевск : Удмуртия, 2003. — 42, [2] с., [4] ил., портр., цв. ил., портр.

Гайдукова И. Б. В. Г. Короленко о человеке и обществе / И. Б. Гайдукова.

— Курск ; М. : Союз, 2002. — 100 с.

Гущин Ю. Г. Вечная книга В. Г. Короленко ("В голодный год”) / Ю. Г. Гущин. — М. : [б. и.], 1996. — 108 с.

Гущин Ю. Г. Мировоззрение В. Г. Короленко : (соц.-филос. взгляды) / Ю. Г. Гущин. —Глазов : [б. и.], 1996. — 36 с.

Гущин Ю. Г. Реальность и вымысел в произведениях В. К. Короленко / Ю. Г. Гущин. —Глазов : Глаз. ГПИ, 1996. — 195 с.

Гущин Ю. Г. Творчество В. Г. Короленко : (традиции и новаторство) / Ю. Г. Гущин. — Глазов : [б. и.], 1996. — 70 с.

Дмитриев С. Н. Письма совести и веры : история ’’завещания” Короленко / Сергей Дмитриев. — М. : Молодая гвардия, 1991. — 139, [2] с. : ил. — (Библиотека журнала ЦК ВЛКСМ "Молодая гвардия" ; 7(474)).

Дяченко А. М. В. Г. Короленко — поруч : худож.-докум. нариси, мемуар. спогади, наук, матеріали та дослідж. / А. М. Дяченко. — Полтава : Оріяна, 2005. — 71 с.: іл., портр.

Иванов ИИ. Поэзия и правда мировой любви : (В. Г. Короленко) / Ив. Иванов. — СПб. : Журн. "Мир божий”, 1900. — [2], 175 с., 1 л. портр.

Ігнатенко Г. Г Володимир Короленко : біогр. повість / Г. Г. Ігнатенко. — К. : Молодь, 1986. — 294 с., 8 арк. іл. — (Серія біографічних творів ’’Уславлені імена" ; вип. 66).

Козловский Л. С. Владимир Короленко : (опыт лит. характеристики) / Л. Козловский. — М. : Заря, 1910. — 46 с. — (Критическая библиотека; [№ 7]).

 Крутікова Н. С. В. Г. Короленко та українська література / Н. Є. Крутікова.

— К. : [б. в.], 1955. —24 с.

Кулик Л. С. Короленко — художник слова / Л. С. Кулик. — К. : [б. в.], 1960.

— 43 с.

Левин Б. Н. Великий праведник : роман / Борис Левин. — [Полтава] : Дивосвіт, 2001. — 257, [2] с.

Логинов В. М. О Короленко и литературе : сб. ст. / Владимир Логинов. — М. : Мистикос (Логинов), 1994. — 182, [1] с.

Малий П. Д. В. Г. Короленко й Україна / П. Д. Малий. — Львів : Кн.-журн. вид-во, 1958. — 191 с., 1 арк. портр.

 Малий П. Д. Україна в публіцистиці В. Г. Короленка / П. Д. Малий. — К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1958. — 116 с.

Негретое П. И. В. Г. Короленко. Летопись жизни и творчества, 1917—1921 / П. И. Негретов. — М. : Книга, 1990. — 287 с.

Пактовский Ф. Е. Идеализм в произведениях Вл. Короленко / [соч.] Ф. Е. Пактовского. — Казань : Типо-лит. Ун-та, 1901. — 36 с. — (Чтения в Обществе любителей русской словесности в память Александра Сергеевича Пушкина при Казанском университете ; 1900. 4).

Петропавловская Н. Д. Как я люблю ее ... : из жизни В. Г. Короленко / Н. Д. Петропавловская. — М. : Флинта : Наука, 2000. — 150, [1] с. : ил., портр. — (Флинта).

Платонова К И. Средства и приемы лексической экспрессии в сибирских рассказах В. Г. Короленко : (на материале якут, цикла) / К. И. Платонова. — Якутск : Изд-во Якут, ун-та, 2003. — 172 с. : портр.

Сибирские страницы жизни и творчества В. Г. Короленко : [сб. ст.] / АН СССР, Сиб. отд-ние, Ин-т истории, филологии и философии. — Новосибирск : Наука, Сиб. отд-ние, 1987. — 204, [1] с.

Шаховская Н. Д. В. Г. Короленко : опыт биогр. характеристики / Н. Шахов-ская. — М. : К. Ф. Некрасов, 1912. — 185, [6] с., 1 л. фронт, (портр.). — (Биографическая библиотека ; № 3).

***

Бойко І. 3. Короленко і Україна : бібліогр. покажч. /1. 3. Бойко. — К.: Вид-во Акад. наук УРСР, 1957. —47 с.

Володимир Галактіонович Короленко і Рівенщина : до 150-річчя від дня народж. : бібліогр. покажч. / уклад.: Н. М. Кожан, Т. О. Пономарьова. — Рівне : Волинські обереги, 2003. — 55 с.: іл., портр. — (Серія "Славетні земляки").

Короленко і Житомир : персон, бібліогр. покажч. л-ри / уклад.: Н. В. Козлова, P. М. Сундельзон. — Житомир : Облполіграфвидав, 1990. — 9, [2] с.

Кущ О. П. Володимир Галактіонович Короленко, 1853—1921 : корот. реком. список л-ри про життя і творчість : до 100-річчя з дня народж. / О. П. Кущ. — Львів : [б. в.], I960. —[4] с.