понеділок, 1 грудня 2014 р.

Михайло Васильович Остроградський (1801—1862)



У творах Остроградського нас приваблює
загальність аналізу, основна думка, така ж
широка, як простір його рідних полів

                          (М. Є. Жуковський)

    Серед славетних імен великих українців — легендарних подвижників духу -— золотим німбом осяяне ім’я Михайла Васильовича Остроградського — одного з найвидатніших математиків XIX століття. Завдяки непересічному таланту, гостроті та сміливості свого розуму, глибині аналітичних здібностей та широкій математичній освіті, він зумів оволодіти вищими ступенями сучасного йому природознавства; у своїх наукових працях отримати результати першорядного значення в багатьох галузях математики і механіки, зокрема математичній фізиці, аналітичній механіці, математичному аналізі, теорії пружності, теорії тяжіння, гідростатиці, гідродинаміці, балістиці, теорії удару, алгебрі й теорії чисел. Остроградський зробив великий внесок у розвиток математичної культури в Росії, створив потужну наукову школу, відлуння гучної слави якої вчувається ще й сьогодні в тематиці і проблема тиці сучасних математичних досліджень.


    Народився майбутній учений в с. Пашенна (тепер — с. Пашенівка) Кобелякського повіту Полтавської губернії в сім’ї збіднілих дворян. По батьківській лінії походив з відомого з XVII ст. козацького роду Остро- градських, які досягли високих посад в козацькій старшині Війська Запорі­зького. Знаний і рід Сахно-Устимовичів, з якого походила маги М. Остро­градського: тут простежуються родинні зв’язки з гетьманом Данилом Апо­столом. У рідному українському середовищі, де зберігалися національні тра­диції, мова, культура, вільнолюбний козацький дух, формувався світогляд Михайла Васильовича.
    Уже в ранньому дитинстві Михайло відзначався винятковою спосте­режливістю й мав пристрасть до різного роду вимірювань та обчислень, цікавився усякими механізмами. Коли виповнилося 8 років, батьки віддали його до Полтавської гімназії. Але хлопчик жвавої та веселої вдачі, звиклий до роздольного життя в рідному селі, особливою старанністю не відзначав­ся. Незважаючи на очевидні здібності, науками він не захопився, а мріяв лише про кар’єру військового. До речі, для цього він мав усе необхідне — богатирську зовнішність, міцне здоров’я, уміння оперативно оцінювати ситуацію.
    І бути б йому військовослужбовцем, якби не П. Устимович — рідний дядько по материнській лінії. Саме він довго переконував Михайла і все-таки умовив готуватися до вступу в Харківський університет. Так восени 1816 р. М. Остроградський став вільним слухачем, а згодом і повноправним студентом відділення фізичних та математичних наук Харківського університету. Проте він і тут не залишає мрії про військову кар’єру. Влас­не, не тільки він. Більшість студентів, як правило, дивилися на навчання в університеті лише як на проміжну сходинку до військової чи цивільної служби. Про майбутню наукову діяльність мало хто думав.   І Остроград­ський не був винятком.
    Перелом у ставленні до навчання настав через два роки, коли Михайло почав слухати лекції з вищої математики у професора Андрія Федоровича Павловського. На його щастя, досвідчений педагог помітив надзвичайні здібності юнака і зумів пробудити в ньому свідомий інтерес до науки. По­ступово Остроградський починає вчитися з величезним захопленням і невдовзі вже дивує свого вчителя успіхами. Цьому значною мірою сприяло також його знайомство та зближення з ректором університету, професором Т. Осиповським. З допомогою своїх старших наставників Михайло зі справж­ньою пристрасністю починає осягати суть великих наукових ідей епохи.
    Блискуче закінчивши в 1818 р. університет, Михайло впродовж року живе в батька в Пашенній. Та згодом, остаточно вирішивши присвятити себе математиці, знову повертається до Харкова для вдосконалення своїх знань у прикладній математиці та одержання ступеня кандидата. У цей час у країні посилюються переслідування прогресивних діячів, зокрема науков­ців. Активізується реакційне чиновництво і в Харківському університеті. Тому наміри Остроградського наштовхуються на опір. Йому закидають нехтування лекціями з філософії та богослов’я. І хоча в 1820 р. він добре склав усі необхідні екзамени і був відзначений серед найкращих, видачу йому кандидатського диплома затягували, пропонуючи складати все нові й нові іспити. Обурений таким ставленням до себе, юнак повертає до ректо­рату одержаний раніше атестат і просить викреслити назавжди його ім'я зі списків студентів.
    Сталося це в 1822 р. Ця прикра історія анітрохи не пригасила в ньому любов до науки. Михайло Остроградський приймає сміливе рішення — їхати до Парижа, який був у той час центром наукових досліджень з тих проблем, що найбільше цікавили молодого математика. І жодні перешкоди: вагання батьків, осуд рідних, певні матеріальні труднощі, навіть пограбу­вання в дорозі (через яке довелося повертатися додому і знову вирушати в путь) — вже не змогли зупинити рішучого юнака.
    М. Остроградський прожив у Парижі шість років (1822—1828). Там у цей час працювали такі титани науки, як: П. Лаплас, С. Пуассон, О. Коші, Ж. Фур’є. М. Остроградський, навчаючись у них, невдовзі і сам спромігся заявити про себе на повний голос. Його талант і завзятість привернули ува­гу корифеїв. У 1825 р. О. Коші у своїх мемуарах згадує про оригінальні дослідження молодого вченого, "обдарованого великою проникливістю та дуже вправного в аналізі нескінченно малих". Лаплас по-батьківськи називає його своїм сином і перед смертю дарує юнакові одну зі своїх ще не надрукованих на той час праць.
     У 1826 р. Михайло Остроградський представив Паризькій академії на­ук свою першу наукову працю з поширення хвиль на поверхні рідини: "Мемуар про поширення хвиль у циліндричному басейні". Дослідженням цих проблем займалися тоді також П. Лаплас, Ж. Лагранж, С. Пауссон,
О. Коші. Та Остроградський знайшов принципово новий підхід. Ця робота була удостоєна найвищої відзнаки, яку одержували іноземні автори — дру­кування в "Записках учених сторонніх академій" (1832). Успіх молодого вченого став його значним внеском в гідродинаміку.
    Але життя науковця в Парижі було нелегким. Через фінансову скруту він навіть потрапив до в’язниці. А визволив його звідти не хто інший, як сам Огюстен Коші, незважаючи на свої скромні статки. Він сплатив борг свого молодого колеги і знайшов йому роботу в коледжі Генріха IV, одно­му з найпопулярніших на той час навчальних закладів.
     У 1828 р. М. Остроградський повертається до Петербурга вже відомим ученим. Він подає Академії наук три праці, в одній з яких наводить оригінальне виведення центрального в теорії потенціала рівняння Пуассо­на. В іншій — з теорії теплоти — вчений вперше формулює метод роз­в’язання задач математичної фізики (так званий метод Фур’є, який сам Фур’є застосовував лише в окремих випадках), доводить відому формулу, що пов’язує об’ємний інтеграл з інтегралом по поверхні (тепер вона носить назву "формула Остроградського—Ґаусса"), висуває ряд важливих проблем математичного аналізу, які стали об’єктом досліджень багатьох видатних математиків упродовж цілого століття.
    Діапазон наукової творчості Михайла Остроградського був надзви­чайно широким. Вчений займався аналітичною механікою, теорією удару, балістикою, варіаційним численням, алгеброю, теорією чисел, теорією ймовірностей тощо. Основоположник теорії гідро- та аеродинаміки М. Жу­ковський писав, що "роботи Остроградського з самої тільки механіки охоплюють собою майже всі питання, на вирішенні яких зосереджувались у той час думки видатних європейських геометрів" (так тоді називали мате­матиків).
    У 1830 р. Остроградський (тоді ще молода людина) накреслює перед собою грандіозну програму майбутніх досліджень: створення теорії розпо­ділу електрики та магнетизму, теорії електродинамічних явищ, руху пруж­них тіл, руху та рівноваги рідини, дії капілярності, розподілу тепла в рідині, обчислення ймовірностей. Така велика програма, звичайно, була не під си­лу одній людині, навіть надзвичайно обдарованій — над розв’язанням цих задач упродовж XIX століття працювали кращі математики світу. Проте вона дає нам уявлення про силу творчого генія Остроградського, який зміг передбачити хід подальшого розвитку науки на багато десятиліть наперед.
     Значною науковою подією став репрезентований Петербурзькій ака­демії наук у 1834 р. "Мемуар обчислення варіації кратних інтегралів", який опинився в центрі уваги тогочасних математиків. У цьому мемуарі було ви­кладено основоположні результати інтегрального числення функцій багатьох змінних, які вже давно стали класичними й понині є основним інстру­ментом у теорії рівнянь з частинними похідними і варіаційного числення.
    Цикл праць М. Остроградського з теорії інтегрування алгебричних функцій був вагомим внеском у започатковану Н. Абелем, К. Ґауссом і К. Якобі теорію алгебричних функцій і поряд з роботами Ліувілля справив помітний вплив на подальший її розвиток.
    Крім робіт програмного характеру, Остроградському належить чимало праць, пов’язаних з безпосереднім інтегруванням конкретних задач мате­матичної фізики, а також алгебри, спеціальних функцій, геометрії, теорії ймовірностей, обчислення інтегралів. Багато його теорем і формул увійшли до курсів аналізу і диференціальних рівнянь, однак ім’я вченого далеко не завжди згадується.
    Значна частина наукових праць М. Остроградського стосується аналі­тичної механіки. Йому пощастило відкрити, незалежно від ірландського вченого У. Гамільтона, один з основоположних законів механіки — прин­цип найменшої дії; одержати узагальнене рівняння динаміки, яке знайшло численні застосування в сучасній фізиці при вивченні руху частинок, в астрономії тощо. Поряд з розв’язанням загальних проблем, він запропону­вав розв’язки багатьох важливих конкретних задач в галузі гідростатики, гідродинаміки, теорії пружності, теорії тяжіння, балістики, теорії удару, небесної механіки. Йому належать фундаментальні курси небесної та аналітичної механіки.
    З поверненням Остроградського до Петербурга розкрився ще один ви­значний його талант — блискучого лектора і педагога. Від славетного О. Ко­ші він успадкував лаконічність, легкість, витонченість викладу. Вчений викладав одночасно в Головному педагогічному інституті та в чотирьох військових навчальних закладах Петербурга — Морському кадетському корпусі, Інституті корпусу шляхів сполучення, Михайлівському артилерій­ському та Головному інженерному училищах, виступав з публічними лек­ціями, серйозно цікавився питаннями викладання та навчальних програм.
   Михайло Остроградський вражав сучасників глибиною і строгістю думки, чіткістю аналізу і разом з тим витонченістю викладу. Великого зна­чення вчений надавав підвищенню ролі фундаментальних знань в інже­нерній практиці. Навчальні заклади, в яких викладав Михайло Васильович, забезпечували студентам найкращу математичну підготовку. Один з його вихованців — К. Яниш писав у 1838 р., що Остроградського можна назвати "центром усієї математичної діяльності в Росії". Кілька поколінь інженерів шляхів сполучень, офіцерів армії і флоту, артилеристів, педагогів завдячу­вали Остроградському глибиною своїх знань. Бути учнем Остроградського (а згодом — хоча б учнем когось з його учнів), слухати лекції видатного математика вважалося за велику честь.
   Головну мету освіти М. Остроградський вбачав у тому, щоб пробуди­ти здатність до самостійного мислення. Він намагався виховати в своїх уч­нях почуття гідності та впевненості в своїх силах. Великого значення нада­вав учений підвищенню ролі теоретичних знань в інженерній практиці, формуванню інженерної інтелігенції. Тому не дивно, що він залишив після себе велику кількість талановитих послідовників, серед яких — основопо­ложник теорії автоматичного регулювання І. Вишнєградський, автор гідро­динамічної теорії тертя М. Петров, вчений-інженер, основоположник теорії розрахунку в мостобудуванні Д. Журавський, інженер-фортифікатор Ц. Кюї (відомий як видатний російський композитор) та інші. Авторитет і по­пулярність Михайла Васильовича Остроградського були такими, що вже саме його ім’я стало синонімом ученого. Батьки, відправляючи дітей вчи­тись, бажали їм "стати другим Остроградським".
    М. Остроградський в усьому був людиною широкої натури, дотепним і товариським. Його цінували не тільки за великий розум, а й за скромність, щирість, простоту, за його повагу до людей праці, за людську гідність і принциповість. Незалежний, сміливий у висловлюваннях інтелектуал Ост­роградський ніколи не приховував своїх демократичних поглядів. Мабуть, тому, після його повернення з Франції за ним був встановлений поліційний нагляд.
    Працюючи в Петербурзі, Михайло Васильович ніколи не втрачав зв’язків з рідною землею. Він захоплювався українським співом, поезією народних свят, шанував народне слово. Маючи чудову пам’ять, знав багато віршів, добре декламував. Найбільше любив Тараса Шевченка. Познайомив їх у 1837 р. Жуковський і відтоді їх єднала щира дружба.
     Приятелював М. Остроградський також з С. Гулаком-Артемовським, з М. Головком — магістром математичних наук Харківського університету, який поділяв ідеї Шевченка, з М. Білоусовим — колишнім професором юридичних наук Ніжинської гімназії. Із родинами Лисенків та Старицьких Остроградський мав сердечні стосунки. Олена Пчілка в нарисі "Микола Лисенко. Спогади і думки" згадує, що бабуся композитора Марія Василівна Булюбаш доводилася сестрою "славетному полтавцю математику Остроградському". Вона жила в с. Гриньках, що розташоване поряд з Усти- мівкою, звідки походила мати видатного вченого.
     Михайло Васильович на все життя зберіг любов до свого краю, до рідної мови. Навіть під час лекцій він частенько вставляв яке-небудь до­тепне українське слівце. Влітку щороку виїжджав в Україну і тут, у своєму маєтку, проводив відпустку. Він любив бути на людях, їздити за ук­раїнським звичаєм в гості та приймати гостей у себе. Та найбільше любив насолоджуватися спокоєм українського степового роздолля. Такого заряду вистачало на цілий рік. "Перебуваючи на вершині слави, вшанований за свої наукові праці в усій Європі, Остроградський поводив себе надзвичайно просто і не любив говорити про свої заслуги,., але своє походження від полтавських дворян він високо цінував", — відзначав М. Жуковський.
    Помер Михайло Васильович Остроградський раптово 1 січня 1862 р. в Полтаві по дорозі з ІІашенної до Харкова, куди їхав на лікування. Похова­ний у сімейному склепі в Пашенній.
   Наукові досягнення видатного українського вченого ще за життя ви­соко оцінили сучасники. У 1831 р. його обрано академіком Петербурзької академії наук, згодом він стає член-кореспондентом Паризької академії наук, дійсним членом ряду інших академій: Національної академії деї Лінчеї в Римі, Туринської, Американської; почесним членом Київського та Мос­ковського університетів та багатьох наукових товариств.
    За життя М. Остроградський опублікував понад 100 наукових праць, написав більше 60 наукових рецензій на різні роботи, зокрема і на роботи Миколи Лобачевського. Критерієм цінності наукових праць він уважав практичне впровадження. І сьогодні можна назвати мало кого з видатних математиків світу, чиє ім’я так широко вживалося б у математиці та меха­ніці, як ім’я Остроградського. Математики давно звикли до термінів: рівняння Остроградського, метод Остроградського, формула Остроградського-Ґаусса, принцип Остроградського-Гамільтона. Та в наш час у науко­вих журналах з математичної фізики з’явилися нові терміни: механіка Ост­роградського, квантова теорія поля Остроградського, варіаційні принципи Остроградського. Як виявилося, саме ідеї М. Остроградського дають можливість правильно описувати рух електрона в магнітних полях або спінові ефекти в квантовій теорії поля.
   Оглядаючись подумки на життєвий шлях великого вченого, ми знову і знову з вдячністю вклоняємося його пам’яті, бо в наших сьогоднішніх до­сягненнях є і велика частка його праці.
    2001 р. світова наукова громадськість відзначила 200-річчя від дня на­родження видатного українського вченого-математика. На пропозицію На­ціональної комісії України у справах ЮНЕСКО цю ювілейну дату внесено до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО.
     Завдяки доброчинній матеріальній підтримці математичної секції НТШ Америки та зусиллям ювілейного оргкомітету, у Полтаві споруджено пам’ятник Михайлу Остроградському.
   Творча кінематографічна група "Автор" на чолі з режисером В. Соко- ловським при матеріальній підтримці Державного фонду фундаментальних досліджень МОН України створила чудовий науково-документальний фільм "Михайло Остроградський".
     Національний банк України пустив у грошовий обіг монету, присвя­чену 200-річчю від дня народження М. Остроградського, а державне під­приємство "Марка України" випустило конверт із портретом М. Остроград­ського і оригінальною маркою.

ЛІТЕРАТУРА 

Основні видання творів М. В. Остроградського

Алексеев В. Г. Михаил Васильевич Остроградский : биография. Сопос­тавление с Н. И. Лобачевским : по поводу исполнившегося 12 сент. 1901 г. столетия со дня рождения / В. Г. Алексеев. — Юрьев : Тип. К. Маттисена, 1902. — 36 с. : портр.

Василенко О. Україна — світовій математиці : до 200-річчя від дня народж. Михайла Остроградського / Василенко О. // Освіта. — 2001. — № 42 (1—8 серпня). — С. 1—7.

Гнеденко Б. В.Михаил Васильевич Остроградский : очерк науч. и пед. деятельности / Б. В. Гнеденко. — М. : Гос. изд-во техн.-теорет. лит., 1952. — 332 с.: ил.; 3 л. портр.

Горбачук М. Л.М. В. Остроградський і його вплив на розвиток мате­матики в Інституті математики НАН України / М. Л. Горбачук // Сучасна математика і математична освіта : здобутки, проблеми, освіта : матеріали Місячника Ін-ту математики НАН України в НПУ ім. М. П. Драгоманова 1 берез.—2 квіт. 2004 р. / НАН України, Ін-т математики, М-во освіти і науки України, НПУ ім.М. П. Драгоманова ; упоряд.: М. В. Працьовитий (відп. ред.) [та ін.]. — К„ 2007. — С. 49—58.

Горбачук М. Славетний математик з козацького роду / М. Горбачук, Г. Сита // Кур’єр ЮНЕСКО. — 2001. — № 7/8. — С. 31.

Горенко Л. Михайло Остроградський — видатний представник націо­нальної еліти України першої половини XIX ст. / Л. Горенко // Вісник Дер­жавної академії керівних кадрів культури і мистецтв. — 2009. — № 1. — С. 53—59.

Григоренко М. О. Михайло Васильович Остроградський — видатний математик і педагог / М. О. Григоренко // Збірник наукових праць. — Хмель­ницький, 2001. —№18, ч. 2. — С. 178—182.

Добровольський В. О. Батьківщина Остроградського / В. О. Добровольський // Бюлетень українського математичного товариства. — 2001. — № 9/10. — С. 6—14, 45—53.

Добровольський В. О. Михайло Васильович Остроградський : нарис життя та діяльності. — К. : [Ін-т математики НАН України], 2001. — 87 с., [8] арк. іл.

Дубае Я.Михайло Васильович Остроградський : життя та наукова діяль­ність / Я. Дубае // Історія розвитку науки, техніки і освіти очима молоді : матеріали Молодіжної наук.-практ. конференці "Історія розвитку науки, техніки і освіти", 28 трав. 2002 р. / Нац. техн. ун-т України "Київський по­літехнічний інститут", Політехнічний ліцей ; укл. Л. П. Почекайлова. — К., 2002, —С. 52—56.

Конфорович А. Михайло Остроградський : до 200-річчя від дня народ­ження геніального математика / А. Конфорович, М. Сорока // Універсум. — 2001. — № 11/12. — С. 51—55. — (Еліта нації).

Кропотов А. И. М. В. Остроградский и его педагогическое наследие : пособие для учителей / А. И. Кропотов, И. А. Марон. — М. : Учпедгиз, 1961. — 204 с. : черт.; 1 л. портр.

Михаил Васильевич Остроградский : пед. наследие : документы о жиз­ни и деятельности / под ред.: И. Б. Погребысского, А. П. Юшкевича. — М. : Физматгиз, 1961. — 399 с. : ил.

Михайло Васильович Остроградський // Персоналії в історії націо­нальної педагогіки. 22 видатних українських педагоги : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / А. М. Бойко, В. Д. Бардінова, Ж. В. Борщ [та ін.] ; під заг. ред. А. М. Бойко ; М-во освіти і науки України. — К., 2004. — ISBN966- 8556-48-8. — С. 37—70.

МихайлоВасильович Остроградський // Концепції сучасного природо­знавства : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Я. С. Карпов, О. В. Кисель- ник, В. Г. Кремень [та ін.]; М-во освіти і науки України, Нац. аерокосм. ун-т ім. М. Є. Жуковського "Харків, авіац. ін-т". — К., 2004. — С. 163.

Остроградський М. В. (до 200-річчя з дня народження) / ред.: А. М. Са- мойленко, Г. М. Сита ; Нац. акад. наук України. Ін-т математики. — К. : Ін-т математики, 2001. — 128 с. — (Математика і її застосування).

Остроградський Михайло (24.9.1801—1.1.1862) // Енциклопедія ук­раїнознавства : у 11 т. Словник, частина / Наук. Т-во ім. Шевченка ; голов, ред. В. Кубійович. — Париж-Нью-Йорк, 1966. — Т. 5. — С. 1900.

Остроградський Михайло Васильович (1801—1861) // Малий словник історії України / редкол.: В. Смолій (відп. ред.) [та ін.]. — К., 1997. — С. 289.

Остроградський Михайло Васильович (1801—1862) // Вкарбовані в літопис науки / укл.: С. М. Куделко, А. В. Григор’єв. — X., 2009. — С. 134—135.

Отрадных Ф. П. Михаил Васильевич Остроградский / Ф. П. Отрад­ных. — Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1953. — 103 с. : 1 л. портр.

Поляков Н. В.Использование методов М. В. Остроградского при изу­чении механики и математики : учеб. пособие / Н. В. Поляков. — Днепро­петровск : ДГУ, 1982. — 79 с. : ил.

Працьовитий М. В. Ряди Остроградського — апарат для моделювання і дослідження фізичних процесів та явищ / М. В. Працьовитий, О. М. Бара- новський // Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики : матеріали VIII Всеукр. наук, конф., присвяч. 90-річчю Миколаїв, держ. ун-ту та 70-річчю фіз.-мат. ф-ту МДУ / М-во освіти і науки України, АПН Украї­ни, Миколаїв, держ. ун-т, НПУ ім. М. П. Драгоманова ; редкол. В. Д. Будак. — Миколаїв, 2003. — С. 8—10.

Путята Т. В. Михайло Васильович Остроградський / Т. В. Путята, Б. Н. Фрадлін. —К. : Держтехвидав України, 1951. — 88 с.

Рябуха А. Ю.Використання педагогічної спадщини М. В. Остроград­ського у підготовці майбутніх учителів фізики / А. Ю. Рябуха, І. В. Криво- шапка ; Сявавко Є. І. Народознавча культура як складова педагогічної куль­тури М. Остроградського та його послідовників / Є. І. Сявавко, Т.М. Фай- ник // Витоки педагогічної майстерності : зб. наук. гір. Вип. 6 / голов. ред. В. О. Пащенко. — Полтава, 2009. — С. 83—86, С. 91—95.

Семеновська Л. А. Педагоги-наставники М. В. Остроградського / Л. А. Се­меновська // Творча особистість учителя : проблеми теорії і практики : зб. наук. пр. Вип. 9 / М-во освіти і науки України, НПУ ім. М. П. Драгоманова ; редкол.: О. Г. Мороз (голова), Н. В. Гузій (відп. ред.), В. І. Бондар [та ін.]. — К, 2003. — С. 83—91. 

Семеновська Л. А. Полтавські джерела формування педагогічної пози­ції М. В. Остроградського / Л. А. Семеновська // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. Серія : Педагогічні науки : Вип. 5 (32) / Полтав. держ. пед. ун-т ім. В. Г. Ко­роленка ; редкол.: В. О. Пащенко (гол. ред.) [та ін.]. — Полтава, 2003. — C. 124—131.

Семеновська Л.Основні етапи педагогічної діяльності М. В. Остро­градського / Л. Семеновська // Збірник наукових праць Полтавського дер­жавного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. Серія: Педагогічні науки. Вип. 5 (38) / Полтав. держ. пед. ун-т ім. В. Г. Короленка ; редкол.: B. О. Пащенко (відп. ред.) [та ін.]. — Полтава, 2004. — С. 199—209.

Сита Г. "...Краса виявляється в чітких, яскраво окреслених ідеях..." : до 200-річчя від дня народж. М. В. Остроградського / Г. Сита // Вісник НАН України. — 2001. — № 9. — С. 44—49.

Сита Г. Сторінки генеалогії роду М. В. Остроградського / Г. Сита // Київська старовина. — 1994. — № 4. — С. 87—91.

Сусь Б. 200 років від дня народження видатного українського матема­тика Михайла Остроградського / Б. Сусь // Фізика та астрономія в школі. — 2001, —№4, —С. 50—52.

Хорошева С. Михайло Васильович Остроградський (1801 —1862) / С. Хорошева // Наука та наукознавство. — 2002. — № 4. — С. 139—141.

Шаров 1.Остроградський Михайло Васильович // Шаров 1. Вчені Ук­раїни : 100 видатних імен / І. Шаров. — К., 2006. — С. 274—277. 

Шендеровсъкий В.Остроградський Михайло — великий український математик // Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки. Кн. 1 / В. Шен- деровський ; за ред. Е. Бабчук. — 3-тє вид. — К., 2009. — С. 221—227.

Шкіль М. І. Алгоритм доброти : педагогічні ідеї М. В. Остроградсько­го та їх вплив на розвиток освіти в Україні / М. І. Шкіль, В. Г. Бевз ; НПУ ім. М. П. Драгоманова // Освіта. — 2001. — № 47/48 (29 серпня—5 верес­ня). — С. 10—11.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Михайло Васильович Остроградський : [портрет та ряд інших фотогр.] // Добровольський В. О. Михайло Васильович Остроградський : нарис життя та діяльності. — К., 2001. — Вкл. між с. 76—77. 

Михайло Остроградський : [портрет] // Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки. Кн. 1. / В. Шендеровський ; за ред. Е. Бабчук. — 3-тє вид.— К.,2009, —С. 221.

Михайло Васильович Остроградський : [портрет] ; родовий герб Остроградських ; хата, в якій народився Михайло Остроградський : [фотогр.] // Слово Просвіти. — 2009. — 13—19 серп. — С. 10.

М. В. Остроградський : [портрет] ; портрет М. В. Остроградського, написаний невідомим художником // Остроградський М. В. Підручник з елементарної геометрії / пер. з рос., вступ, ст., ред. В. О. Тадеєва. — Тернопіль, 2001. — 1-ша с. обкл., с. 11.

Урочисте відкриття Українського математичного конгресу, присвяче­ного 200-річчю від дня народження М. В. Острограського : [фотографія] ; М. В. Остроградський : [портрет] // Бюлетень Українського математичного товариства. — 2001. — №9/10. — С. 1, 45.

Михайло Васильович Остроградський : [портрет] // Кур’єр ЮНЕСКО.— 2001, —№7/8, —С. 31.

Немає коментарів:

Дописати коментар