Олесь Досвітній (Олександр Федорович Скрипаль–Міщенко)

    Для сучасного читача ім’я Олеся Досвітнього стане черговим історико-літературним одкровенням. Проте письменник цей був помітною постаттю в літературному процесі 20–30-х років. Автор ряду популяр­них романів і повістей, кількох збірок оповідань, він, крім того, належав до керівництва ВАПЛІТЕ, брав участь у численних тодішніх літератур­них дискусіях.  Та серед рокованих на смерть і зловмисно підданих замовчуванню судилося бути і йому.

   Олександр Федорович Скрипаль (псевдонім – Олесь Досвітній) народився у містечку Вовчанськ, що на Харківщині.

   Здібний юнак був сьомою дитиною в сім’ї дрібного крамаря. Всього за два роки закінчив він земську чотирирічну школу, потім екс­терном склав гімназійні іспити й вступив на                фізико-математичний фа­культет Петербурзького університету (1912), звідки за поширення нелегальної літератури та участь у революційних гуртках невдовзі був виключений (1914).

   Початок Першої світової війни докорінно змінює його життя – два роки він служить писарем у штабі Кавказького корпусу. За розпов­сюдження серед солдатів революційної літератури та антивоєнну діяль­ність військово-польовий суд засуджує двадцятитрьохрічного О.Скри­паля до страти. Та за допомогою вірних друзів йому вдається втекти й через деякий час емігрувати. Через Киргизію, Китай, після виснажли­вих випробувань, дістається він до США. Опинившись у Сан-Франциско, Олександр співробітничає з українською еміграцією, працює в газеті "Нова рада".

   Після Жовтневої революції, на початку 1918 р., подолавши чис­ленні політичні кордони, Олександр нарешті повертається в Україну й потрапляє у вир складних політичних подій. За дорученням Харківсь­кого ревкому він проводить агітаційну роботу серед німецьких,              денікінських і гетьманських військ. Він займається нелегальною роботою. Неза­баром і його, і дружину заарештовують й кидають до варшавської в’яз­ниці. Там він пише своє перше оповідання “Розкаяння”, де розкриває соціальні та психологічні мотиви вбивства народником Богровим цар­ського прем’єр-міністра П.Столипіна у Києві.
   У березні 1920 року заарештованих підпільників обміняли на полонених польських магнатів і подружжя змогло повернутися до Ки­єва. Згодом, коли місто зайняли польські війська, Олександр Федорович з дружиною переїхав до Харкова. Тут його призначили політкомісаром і головним редактором літературно-агітаційного поїзда “Більшовик”. Редакція на колесах друкувала різноманітні листівки, відозви, бюлетені, навіть брошури. Постійно видавалися українською мовою газета “Хліб і залізо”. Основну журналістську роботу взяв на себе О.Досвітній.
   Упродовж 1921 —1923 рр. він редагує газети “Незаможний селянин”, “Селянська правда” і “Зірка”, а з 1924 р. переїздить до Хар­кова й займає посаду голови Українського товариства драматургів і композиторів. Це сприяло його остаточному переходу на творчу ро­боту.
   Ще у 1920 р. вийшла перша книжка художніх творів О.Досвітньо­го, що містила два оповідання — вже згадане “Розкаяння” та “Чия віра краща?”, сюжет якого був навіяний спогадами з китайського життя. А потім письменник узявся за відтворення у різножанрових художніх тво­рах основних суспільних подій, свідком яких був у себе на Батьківщині, в Америці, Японії, Китаї, Середній Азії, Галичині та Польщі. Він пред­ставив читачеві власну житейську біографію, сповнену багатьох вип­робувань, небезпек й героїчних вчинків.
   Олесь Досвітній по праву зайняв місце у когорті зачинателів мо­лодої української літератури. Він входив до таких письменницьких організацій, як Спілка пролетарських письменників “Гарт”, ВАПЛІГЕ, ВУСПП, аз 1932 р. став членом Спілки радянських письменників.
   Упродовж 20-х років Олесь Досвітній знаходився в центрі бурх­ливого літературного життя. Письменник був серед тих, хто демонстра­тивно виходив з “Гарту” (1925) і засновував                 ВАПЛІТЕ, виключався звідти (1927), активно діяв у позагрупових “Літературному ярмарку” й “Універсальному журналі” (1929) та ВУСППі.
  У 1925 р. було здійснено одну з перших поїздок українських письменників за кордон, організовану “Гартом” та Народним Комісарі­атом освіти УРСР. Павло Тичина, Валер’ян Поліщук і Олесь Досвітній побували у творчому відрядженні в Німеччині, Франції та Чехословаччині. Враження від цієї поїздки лягли в основу збірки нарисів Олеся Досвітнього “Нотатки мандрівника” , яка посіла помітне місце не лише у творчості письменника, а й у тодішній українській літературі, ос­кільки збагатила наше молоде письменство новим жанром.
   Оповідання Олеся Досвітнього відіграли у 20-ті роки позитивну роль у розвитку української новелістики. Проте успіху письменник до- сяг саме у жанрі “великої” прози. Перший його широкоформатний твір — “Американці”, названий соціальним романом, став одночасно й     од­ним із перших зразків української “романної” прози.
   Основним ідейним задумом автора було показати відчутний відгомін революційних подій в Росії у різних частинах світу. Стиль ро­ману поєднує репортажну інформативність і публіцистичну прямоту того, що відбувалося. Навіть про віддалені у просторі й часи події    пись­менник прагне розповідати не стільки в мемуарному, скільки у корес­пондентському плані, що посилює пафос злободенності твору, сприяє загостренню поставлених у ньому проблем.
   Тодішні літературні критики мали певні підстави твердити, що розказане Олесем Досвітнім так і залишилось документальним матеріа­лом, не ставши повноцінним художнім твором. До цього роману тема­тично примикають повість у новелах “Чжунгожень”, оповідання “Мі­сіонери” (“Чия віра краща?”), “Він і вони” і “Там, де живе тюнгуй” (останнє увійшло згодом у “Чжунгожень” під назвою “Його край”).
   Ідейно-політичне спрямування автора надало повісті “Чжунго­жень” характеру розгорнутого політичного нарису про події китайської революції 1912 р. Увагу письменника привертають не стільки життя й побут народів, скільки складні й часом дуже заплутані подробиці діяль­ності революціонерів, ідейні змагання і суперечки. Певною мірою це властиво й оповіданням “Місіонери” та “Він і вони”. 

   Ніби компенсуючи деяку відірваність “китайських” новел від ре­ально відчутного національного грунту, Олесь Досвітній як додаток до них написав лірично-етнографічне есе “Там, де живе тюнгуй” (“Його край”). Цей твір пройнятий глибокою непідробною симпатією до вели­кого й мудрого китайського народу та його славетної історії, щирим співчуттям йому в боротьбі проти власних мандаринів і чужоземних завойовників.
   Після виходу у 1927 р. повістей “Алай” і “Гюлле”, в яких Олесь Досвітній знову звернувся до східної “азіатської” теми, вони стали чи не найпопулярнішими творами й упродовж кількох років витримали по кілька видань. Обидві повісті акумулювали в собі враження й досвід автора, винесені з часів роботи у революційному підпіллі, перебування у в’язницях та в еміграції.
  Послідовно, з тонким психологізмом простежує О.Досвітній про­цес зміни нетривких революційних переконань героя повісті “Алай” Шешеля, який від поверхового захоплення революцією, марксизмом насамкінець приходить не лише до розчарування, а й до зради.
  Ще один крок до більш досконалого художнього освоєння своїх реальних життєвих спостережень зробив Досвітній у повісті “Гюлле”, позначеній інтригуючим сюжетом й простеженням найпотаємніших по­рухів людської душі. В основі твору — історія романтичного кохання революціонера і безправної азіатки, яка прагне вирватися з тісної кліт­ки, окресленої їй як жінці мусульманськими традиціями, щоб разом з ненависною паранджею скинути рабську покору й стати духовно віль­ною.
   Життєвістю проблематики відзначається роман “Нас було троє”, основу гострого сюжету, місцями вибудуваного у захоплюючому при­годницькому ключі, складає історія поїздки більшовицьких емісарів до Галичини для встановлення зв’язків з українським та польським під­піллям. Під пером Олеся Досвітнього, по суті, народився один із пер­ших в українській літературі великих творів авантюрно-пригодниць- кого жанру на революційному матеріалі. Водночас письменник про­демонстрував тут і своє вміння відтворювати внутрішній світ героїв, їхні інтимні почуття.
   Останній роман О.Досвітнього “Кварцит” (1932) вирізняється се­ред тогочасної виробничої прози композиційно-сюжетною своєрідніс­тю. Автор намагається поєднати, переплести в ньому дві сюжетні лінії: зображення письменницького середовища й паралельно — життя шах­тарів Криворіжжя.
   Гнітюче враження в книжці справляють саморозвінчувальні моно­логи письменників, які публічно визнають за непотрібні свої колишні інтелігентські писання. Проте ці епізоди правдиво передають атмо­сферу часу, адже на сторінках тодішньої періодики подібні покаянні листи з’являлися нерідко. У цілковитій згоді з офіційними вказівками “відсталі від життя” письменники “перероджувалися”, опинившись у робітничому середовищі. Через увесь роман з рідкісною навіть для тих часів послідовністю проходять антиінтелігентські настрої. Всі ці ідеї тоді агресивно насаджувалися у суспільну свідомість, дбайливо культи­вувалися.
   На початку тридцятих почали посилюватися злісні нападки на О.Досвітнього, М.Хвильового та його соратників по ВАПЛІТЕ. Олесь Досвітній був одним із найдіяльніших фундаторів цієї організації, об­стоював її позиції у пресі. У січні 1927 року його разом із М.Хвильовим та М.Яловим було виключено з ВАПЛІТЕ. Намагаючись врятувати організацію, колишні керівники виступили в пресі з осудом своїх по­милок. Але це мало що змінило. Засуджувати гріхи ваплітянства О.До­світнього змушували обставини. Ще в 1926 р. на одному із засідань Політбюро ЦК КП(б)У Л.Каганович називав його серед тих ваплітян, які затіяли “організовану демонстрацію проти лінії ЦК”. Подібні оцінки у ті часи змивалися лише кров’ю. Людина із значним політичним, революційним досвідом, Олесь Досвітній, можливо, тверезіше від ін­ших оцінював обстановку, багато у чому поділяв думки Хвильового про перекручення в національній політиці. Його заарештували одним із перших. Наприкінці 1933 р. письменника було звинувачено у “прина­лежності до української контрреволюційної організації, яка намагалася повалити радянську владу”. До цього первісного звинувачення уповно­важений ДПУ додав ще й участь у “терористичній діяльності”, зокрема підготовку замаху на життя М.П.Постишева.
  На допиті 29 грудня 1933 року Олесь Досвітній “визнав” свою приналежність до “контрреволюційної” організації. 10 січня 1934 року він звернувся до слідчого із заявою, в якій засуджував свої “злочини” й просив дати йому змогу “відданою роботою на соціалістичному будів­ництві довести свою відданість великій справі партії і радянської вла­ди”. Проте у тодішніх можновладців не було віри, що його ще можна “переробити на доброякісну руду”. Олеся Досвітнього розстріляли 11 листопада 1934 року, одразу ж після судового вироку.
   І лише після реабілітації 1955 р. Олесю Досвітньому було повер­нуто чесне ім’я, а народові — твори талановитого письменника.

ЛІТЕРАТУРА 

Основні твори Олеся Досвітнього

Досвітній О. Твори : у 5 т / Олесь Досвітній. — X., 1930—1931.

Досвітній О. Твори: В 2 т. / Олесь Досвітній ; передм. П.М.Федченка. — К.: Дніпро. 1991.

Досвітній О. Вибрані твори / Олесь Досвітній ;  упорядкув. і прим. М.І.Курської-Досвітньої; Вступ, ст. К.М.Сторчак. — К.: Держлітвидав УРСР. 1959. —443 с.: іл., портр.

Досвітній О. Американці : роман  / Олесь Досвітній. — О.: Держ. вид-во України, 1925. —          333 с.

Досвітній О. Поллє : повість : новели  / Олесь Досвітній. — К.: Рад. письменник, 1961. — 263 с.: іл., портр.

Досвітній О. Кварцит: Роман. Рассказы /  Олесь Досвітній ; пер. с укр. К.Трофимова ; вступ. ст. К.Пархоменко.— М.: Худож. лит. , 1963. — 287 с. : ил., портр.

Досвітній О. Місіонери : оповідання  / Олесь Досвітній. — X.: Держ. вид-во України, 1930. —  48 с.

Досвітній О. На плавнях : новела / Олесь Досвітній. — X.: Держ. вид-во України, 1930. — 74 с.

Досвітній О. На чужині : оповідання. — 2-ге вид. — X.: Держ. вид-во України, 1930. — 30 с. 

Досвітній О. На той бік : оповідання / Олесь Досвітній. —X.: К.: Зах. Україна, 1931. —- 80 с.

Досвітній О. Нас було трос : повісті : оповідання / Олесь Досвітній ; передм. В.Шевчука. — К.: Дніпро, 1982. — 405 с. : портр.

Досвітній О. Нотатки мандрівника / Олесь Досвітній. — X.: Книгоспілка, 1929. — 126 с.

Досвітній О. Піймав : новели / Олесь Досвітній  — X.: О.: Держ. вид-во України, 1930. — 68 с.

Досвітній О. Постаті : новели / Олесь Досвітній  — X.: Книгоспілка, 1930. — 134 с.

Досвітній О.Сірко. Новели  / Олесь Досвітній — О.: Держ. вид-во України, 1930. — 50 с.

Досвітній О. Тюнгуй : новели з життя китайс. народу  / Олесь Досвітній — Червонодніпровськ : Держ. вид-во України, 1930. — 140 с.

Досвітній О. Хто?: роман / Олесь Досвітній — 2-ге вид. — X.: Держ. вид-во України, 1930. — 210 с.

Досвітній О. Чия віра краща? : оповідання  / Олесь Досвітній. — X.: Книгоспілка, 1930. —            29 с.: іл.

Про Олеся Досвітнього

Варенікова О.В. Досвітній Олесь / Варенікова О.В. // Літературна Харківщина : довідник. — X., 1995.—С. 137—138.

Олесь Досвітній // 3 порога смерт і: Письм. України — жертви Сталін, репресій / авт. колектив: Бойко Л.С. [та ін.] — К, 1991. — Вип. 1. / упоряд. О.Г.Мусієнко — С. 161 — 164.

Олесь Досвітній // Історія української літератури 20 століття. Кн. 1. — К., 1993.— С. 567—572.

Килимник О. Олесь Досвітній // Письменники Радянської України: 20—30 роки : нариси творчості / Килимник О. ; упоряд. С. А.Крижанівський. — К, 1989. — С. 264—283. 

Петров В. Діячі української культури (1920—1940 pp.): Жертви більшовист. терору / Петров В. — К.: Воскресіння, 1992. — 80 с. — Про О.Досвітнього див.: с. 44, 45, 47, 59.

Шевчук В.І. Олесь Досвітній : до 100-річчя від дня народж. / Шевчук В.І. — К: T-во “Знання” УРСР, 1991,—32 с.

Письменники Радянської України, 1917—1987 : біобібліогр. довід. / авт.- упоряд.: В.К.Коваль. В.П.Павловська. — К. 1989. — 719 с. — Про О.Досвітнього див.: с. 199-—200.

Досвітній Олесь (справж. ім'я — Скрипаль Олександр Федорович; 27.X (8. XI) 1891 — 3.III.1934) // Українська літературна енциклопедія : у 5 т. / редкол.: І.О.Дзеверін (відп. ред.) та ін. — К., 1990. — Т. 2. — С. 98.

Досвітній Олесь (1891) // Енциклопедія українознавства: Словник, частина : у 10т. / Наук, т-во ім.Шевченка; Голов, ред. В.Кубійович. Перевид. в Україні.— К., 1994, —Т. 2. —С. 586.

Український письменник Олесь Досвітній, 1891 —1934 : бібліогр. покажч. / Харк. держ. наук, б-ка ім. В.Г.Королеика ; уклад. Манова Н.Л.; ред. Суворо­ва Л.П. — X., 1997.— 35 с.

ІЛЮСТРА ЦІЯ

Олесь Досвітній (Фотографія) // Українська літературна енциклопедія : у 5 т. / р едкол.: І.О.Дзеверін (відп. ред.) та ін. — К., 1990. — Т. 2. — С. 99.