субота, 14 лютого 2015 р.

Розвиток медицини на Сосничинні (Чернігівська область)



АНДРІЙ БІЛИК 

   "Хорошая у Вас задумка, Александр Николаевич, сде­лать стенд о главврачах больницы. Интересно, есть ли изображение основателя больницы Ольденборгера, имя которого она долго но­сила. Передаю фото отца с наградами, а также фото сотрудников больницы при главвраче Сухоребром, ко­торого сменил отец", - саме так відгукнувся на задум тоді ще головного лікаря центральної районної лікарні Олександра Трембовецького у своєму листі з Москви Юрій Білик - син Андрія Панасовича Білика, життя і невтомна діяльність якого були нерозривно пов'язані із Сосницею. За багаторічну плідну працю Андрій Білик удостоєний багатьох державних нагород і високого звання - заслужений лікар України.
   Разом з цим листом Олександр Миколайович отри­мав від Юрія Андрійовича статтю про свого батька "Сердце, отданное сосничанам". Вона була надрукована у газеті "Радянський патріот" 11 грудня 1999 року з на­годи 100-річчя від дня народження Андрія Панасовича Білика. Повторювати її зміст недоречно, але про деякі факти професійної діяльності цієї особистості, у хро­нології історичних досліджень розвитку медичної галузі, варто згадати.
   Андрій Панасович народився у 1899 році в с.Ушня Менського району. Після закінчення Київської війсь­ково-фельдшерської школи (це були роки громадянсь­кої війни) Андрій Білик виконує обов'язки помічника лікаря у діючій армії. Згодом закінчує Київський ме­дичний інститут і за направленням у 1932 році приїж­джає на роботу до Сосниці. Тут йому, хірургу за фахом, доводиться бути ще й терапевтом, невропатологом, і навіть педіатром та акушером-гінекологом.
   Як зазначалося в статті: "А. А. Белик любил Сосницу, сосничан. Похоже, они отвечали ему взаимностью. Отец всегда был в работе - днем и ночью. Редкая ночь про­ходила спокойно. Жили мы рядом с больницей. Часто слышался стук в окно: "Андрей Афанасьевич, роженицу привезли!", "Андрей Афанасьевич, скорее идите, че­ловек без сознания из села" и другие подобные случаи. То "заворот", то "кровилка", то что-то тому подобное. Отец одевался и шел оказывать неотложную помощь."


   На той час у районній лікарні на 50 ліжок працювало 5 лікарів, 8 медсестер, 2 акушерки, фельдшер, діяли амбулаторія та" аптека.
   З першого до останнього дня Великої Вітчизняної війни Андрій Панасович був начальником хірургічного відділення і провідним хірургом військових госпіталів Першого та Третього Українського і Білоруського фрон­тів.
   Повернувшись після війни у Сосницю, яка вже стала для нього рідною, він віддав усі свої сили, знання і набутий багатющий досвід відновленню та розвитку медицини і охорони здоров'я в районі. При Андрію Білику в 1964 році, за рахунок коштів колгоспів, розпочато будівництво поліклініки, яке завершено у 1967 p., а наступного 1968-го - зводиться терапевтичний корпус на 120 ліжок. За ініціативи та завдяки наполегливості Андрія Панасовича лікарня з року в рік розширю­валася, поповнювалася молодими спеціалістами, ство­рювалися відділення різних профілів. Авторитет го­ловного лікаря і віра в таїну його чудесних зцілень були такі великі, що люди віддавали перевагу лише йому і в різних випадках намагалися потрапити на прийом тільки до Білика.
   Помер Андрій Панасович за тиждень до свого семи-десятиріччя, на роботі, коли збирався везти до Чернігова річний звіт. Сталося це 24 листопада 1969 року. По­хований він на центральному кладовищі Сосниці.
КАРЛ КАМПФ

   Коли ж заглянути в глибинні пласти розвитку ме­дичної галузі, маємо такі відомості:
   Забудова Сосниці за планом розпочалася в 1803 році. Початок розвитку медицини припадає приблизно на 1805 рік. У 1830 році в Сосниці було відкрито аптеку. На весь повіт тоді працювало вісім лікарів. У фондах краєзнавчого музею ім. Ю.С.Виноградського збереглася біографія першого сосницького провізора Карла Йогановича Кампфа.
   За часів Катерини II деякі німці переселялися на ро­сійські землі. Серед них був і Йоган Фрідріхович Кампф. Поселився він у селищі під назвою "Наша Отрада" -поблизу майбутніх П'ятихаток Дніпропетровської області, де відкрив невеличку аптеку. В 1804 році у нього народився син Карл. Коли юнак закінчив Київське фармацевтичне училище, одружився з українкою і попутними підводами чумаків, які везли шкіри волами до Чорного моря, по­вернувся до батька. Один з чумаків, що був із Сосниці, розповів Карлу про Сосницьку лікарню на вісім ліжок та про те, що в місті нема аптеки, а ліки можна купити тільки в лікаря за гроші.
   Приїхавши додому, він не застав живою свою матір, лишився тільки батько, справи якого йшли не зовсім добре. Зважаючи на ці обставини, сім'я Кампфів залишає обжитий край і їде до Сосниці. Але дорогою помирає Йоган Фрідріхович і Карл приїздить у Сосницю уже без батька. У 1829 році він купує дерев'яний будинок, в якому, маючи диплом провізора, відкриває аптеку.
   Дочка Карла Йогановича вийшла заміж за провізора Олександра Васильовича Ольденборгера. Згодом Карл Кампф будує інший будинок і переводить у нього аптеку, яка довгий час діяла на розі вулиць Богдана Хмельниць­кого та Троїцької. Цей дім добре зберігся до наших днів. Зараз у ньому мешкають дві сім'ї сосничан, проте під­вальне приміщення ще зберігає дух епохи Кампфа, якого було поховано біля стіни колишнього Троїцького собору.
   У 1859 році в Сосниці вже діяла лікарня на 15 ліжок, в якій працювало два фельдшери, один лікар і кілька медичних сестер.

ОЛЕКСАНДР КАРПІНСЬКИЙ, ПАВЛО ОЛЬДЕНБОРГЕР ТА ЇХНІ ПОСЛІДОВНИКИ

   Сприяло розвитку меди­цини і земство лікарів, ор­ганізоване у 1863 році. Про­гресивними діячами земства були Олександр Карпінсь-кий та Павло Ольденборгер.
   Як йдеться в книзі Олек­сандра Рахно "Чернігівські земці" (Історико-біографіч­ні нариси), лікар і громад­ський діяч Олександр Пав­лович Карпінський (1835 — 1883) походив з дрібномаєт-кового дворянського роду Чернігівського повіту Чер­нігівської губернії. Після закінчення у 1854 році чо­ловічої гімназії в Чернігові Олександр Карпінський продовжив навчання на медичному факультеті Київського університету св. Володимира і був Ученою радою уніве­рситету "по надлежащем испытании удостоен звания уездного врача 22 ноября 1860 года со всеми правами и преимуществами, присвоенными этому званию". 20 березня 1861 року Чернігівським губернським правлінням його призначено на посаду міського лікаря до Сосниці. Як енергійний фахівець, Олександр Карпінський швидко здобув незаперечний авторитет серед мешканців містечка і повіту. Сучасник згадував: "Когда он приезжал в Сосницу на земское собрание, маленькая квартира его, где он имел обыкновение останавливаться - деревянный домик под соломенной крышей, принадлежавший фельдшеру Шунькину, - буквально осаждался с самого раннего утра пациентами, жаждущими физического облегчения. Преобладающим элементом были евреи, боготворившие Александра Пав­ловича, верившие в его знания, как в какую-то чудо­действенную силу, как в источник исцеления от всех не­дугов, как бы сильны и злокачественны они не были».
   Незабаром він придбав у Сосницькому повіті 300 десятин землі. Олександр Павлович був одружений з дочкою по­ручика Оленою Василівною Лисенко, яка володіла в тому ж таки повіті 72 десятинами землі, й мав з нею синів Павла, Олександра, Григорія та дочку Надію.
   Створення земських установ Чернігівської губернії відкрило для Олександра Карпінського нові можливості. 11 травня 1865 р. виборче зібрання землевласників Сосницького повіту обрало його гласним повітового земського зібрання, а 2 липня того ж таки року на засіданні Сосницького повітового земського зібрання "лекарь Александр Павлович Карпинский" був обраний губернским гласним та членом Сосницької повітової училищної ради.
   Однак повітовим гласним він був недовго, оскільки незабаром розпочалась його досить плідна земська діяльність на губернському рівні. Будучи членом губернсі управи, а потім двічі її головою, Олександр Павлович завжди старався максимально сприяти підвищенню життєвого рівня населення, постійно виступав на земських зібраннях з питань освіти, медицини, народних кредитів тощо. Вболівав за долю практично забороненої на той час української мови. Він один із засновників Чернігівської міської бібліотеки (тепер - обласна універсальна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка), перший директор Чернігівського міського будинку, ініціатор відкриття і меценат кількох навчальних та культур закладів Чернігівщини, зокрема і Сосницької центральної бібліотеки - зрештою почесний громадянин міста Чернігова. Це звання Карпінському присвоєно за значний особистий внесок у творення Чернігівського міського банку, директором якого він був з 12 грудня 1874 по жовтня 1880 року.
   Втім людська пам'ять коротка. Смерть дружини у 1873 та сина Павла наступного року, постійні конфлікти з можновладцями надломили Олександра Павловича.
   Останні роки життя Олександр Карпінський мешкав у Сосниці, служив земським лікарем, але недовго. Тут він і помер від запалення легенів вночі 21 травня 1883 р. у 45-річному віці й був похований 23 травня на цвинтарі Сосниці. На могилі Олександра Карпінського встаї лений дерев'яний хрест.
   Відомості про Павла Ольденборгера зовсім скупі: 1883 -1885 роках в Сосниці земством були збудої декілька дерев'яних будинків земської лікарні (деякі збереглися). Земським лікарем став Павло Васильович, який закінчив Московський університет. Працював і після революції. Деякий час Сосницька лікарня носила його ім'я.
   Будинок, в якому зараз знаходиться Сосницький краєзнавчий музей ім. Ю. С.Виноградського, був збудова лікарем Щербаковим у 1869 - 1870 роках. З 1890-го він належав князю Волконському, у 1899 році був капітально відремонтований. Останній, кому належав цей будинок. - лікар Павло Ольденборгер.
   За часів Павла Васильовича (1890 рік) у селі Чорнотичі почав діяти приймальний покій земської лікарні.
   До 1932 року Сосницьку районну лікарню очолював лікар Сухоребрий.
ОЛЕКСАНДР ТРЕМБОВЕЦЬКИЙ


   Повернемось до початку нашої розповіді. Олек­сандр Миколайович, кот­рий прийняв естафету    го­ловного лікаря Сосницької центральної районної лі­карні від Миколи Петрови­ча Шарого (роки керівни­цтва - 1969-1974, при Анд­рію Білику Микола Шарий був заступником головного лікаря), вийшовши на зас­лужений відпочинок, про­довжує збирати матеріали для оформлення стенду головних лікарів. Хотілося б, аби у цьому прагненні його підтримали колеги, адже через кілька десятків років те, що пам'ятається нині, може назавжди загу­битися у плині буденності.
   Сам же Олександр Трембовецький, терапевт за фа­хом - головним лікарем ра­йону був призначений на­казом Облздороввідділу 10 вересня 1974 року. До цього він керував Авдіївською дільничною лікарнею.
   Олександр Миколайо­вич вже мав чималі колек­тиви лікарів і середнього та молодшого   медперсо­налу. Як очільник медич­ної служби, за домовле­ністю з керівництвом ра­йону, він перш за все про­довжив будівництво тера­певтичного корпус на 120 ліжок, розпочатого ще в 1968 році і завершеного 1976-го. Лікарня розширилася до 250 ліжок. Вперше було відкрито прий­мальне відділення. У 1987-1990 роках над поліклі­нічним відділенням зво­диться другий поверх, а протягом 1990-1993 років тривало будівництво чоти­риповерхового корпусу, в приміщенні якого           розміс­тилися терапевтичне, дитяче, гінекологічне та пологове відділення із загальною кількістю 350 ліжок. У цей час будується восьмиквартирний житловий будинок для медичних працівників. За роки керівництва Олек­сандра Трембовецького згід­но санітарних нормативів відкрито 11 ФАП і ФП.
   Рішенням Сосницької районної ради від 31 серпня 2010 року за вагомий осо­бистий внесок у розвиток системи охорони здоров'я Сосницького району колиш­ньому головному лікарю Сосницької центральної районної лікарні Олек­сандру Миколайовичу Трембовецькому присвоєно зван­ня "Почесний громадянин Сосниччини".

ОЛЕКСІЙ ПИЛИПЕНКО

   Після Олександра Трембовецького із 2000 року Сосницьку центральну ра­йонну лікарню більше де­сяти літ очолював хірург Олексій Миколайович Пилипенко, який до цього 21 рік обіймав посаду заступ­ника головного лікаря з питань лікувально-діагностичної роботи. Свою ж тру­дову діяльність на теренах Сосниччини Олексій Мико­лайович розпочав ще 1980 року. Головні завдання, що їх вирішував Олексій Пилипенко, стосувалися зміц­нення матеріально-тех­нічного стану лікувальних закладів та удосконалення лікувально-діагностичного процесу в світлі вимог часу. У лікарні провели капі­тальний ремонт дитячої консультації з наведенням даху, операційної, відре­монтували хірургічне, ди­тяче, акушерсько-гінеко­логічне відділення, лабора­торію. Оскільки у попере­дні роки були проблеми з постачанням тепла, збу­довано автономну автомати­зовану газову котельню. 2010 року розпочато рекон­струкцію дитячого відді­лення під стоматологічне та ремонт поліклінічного відділення.
   Як головний лікар ра­йону, Олексій Пилипенко надавав велику увагу лі­кувально-діагностичному процесу, оскільки діагносту­вання є найбільшою цін­ністю у роботі лікаря, а також активним       пізна­вальним, цілеспрямова­ним, творчим процесом. Саме ця форма інтелек­туальної роботи лікаря називається клінічним мисленням, а розвинуте клінічне мислення до­свідченого спеціаліста є одним з найважливіших компонентів майстерності лікаря. Для цього лікар­ня придбала дороговартісні апарати для клінічної лабораторії, УДЗ-діагностики та іншу апаратуру. Відремонтовано та           пере­ведено на цілодобову роботу клінічну лабораторію, орга­нізовано та укомплектовано медичними працівниками реанімаційне відділення. Штат працівників у медич­них закладах району тоді становив близько 600 чо­ловік, райлікарні - 400 чоловік.
   Сосницька лікарня не­одноразово займала перші місця у рейтингу серед та­ких же районних медичних закладів області, а показ­ники захворюваності насе­лення Сосниччини були у межах середньообласних.
   Кожен із наступників Олек­сія Пилипенка своєю діяль­ністю продовжив вносити певний вклад у процес за­безпечення охорони здоров'я в районі. Гадаємо про це ще напишуть інші дослід­ники.


Література

Трейтяченко В. Розвиток медицини на Сосниччині / Валентина Трейтяченко // Вісті Сосниччини. – 2015. – 7 лютого. – С. 4.

Немає коментарів:

Дописати коментар