вівторок, 28 квітня 2015 р.

До 135-річчя від дня народження Іларія Івановича Карбулицького (1880—1961)

   До славетної когорти українського вчительства належить видатний пе­дагогічний і громадський діяч Буковини початку XX століття Іларій Іва­нович Карбулицький, який зробив вагомий внесок у скарбницю духовного і національного відродження рідного народу. Коло його творчих інтересів дивовижно широке: вчитель-вихователь молодого покоління, дослідник розвитку шкільництва на Буковині, організатор і учасник учительського ру­ху, суспільно-політичний діяч, публіцист, редактор, оратор, співак і музи­кант, письменник.
   Народився Іларій Карбулицький у селі Горішні Ширівці (тепер —  Заставнівський район Чернівецької області), у сім'ї лісника. Батько хлопчика був високоосвіченою людиною, знав німецьку, польську, російську та ук­раїнську мови і чимало зусиль доклав для того, щоб син отримав належну освіту.
   У шестирічному віці хлопчик із сім'єю переїхав до села Волока, де навчався у початковій школі. Пізніше родина перебралася до Чернівців, де Іларій продовжив навчання у місцевій школі, а потім — у гімназії.
   Виявивши зацікавленість педагогічною справою, юнак у 1895 році вступив до учительської семінарії, після закінчення якої у 1900 році був призначений молодшим учителем народної школи села Ревне — Стрілець­кий Кут. Деякий час Іларій Іванович працював молодшим учителем народ­ної школи в Старих Мамаївцях. Багато років свого життя він віддав навчанню і вихованню дітей у селі Верхні Станівці, куди був призначений у 1906 році старшим учителем. Згодом талановитий педагог посів посаду ди­ректора цієї школи. Працюючи вчителем і директором, Іларій Іванович постійно вдосконалював свій фаховий рівень, навчався на курсах учителів по садівництву, закінчив курс з ботаніки, пройшов курс румунської мови у Бухаресті.
   За роки педагогічної діяльності Іларій Карбулицький намагався удосконалити вітчизняну освіту, вів постійну боротьбу за утвердження на­ціональної освіти. Працюючи над проблемою управління школою, І. Кар­булицький велику увагу приділяв організації навчального процесу, зокрема способу комплектування учнівських класів. З цього приводу в учительсь­ких колах постійно велися дискусії. Зі свого боку, Іларій Іванович указував на суттєві труднощі у навчально-виховному процесі: зниження рівня праце­здатності учнів і учителя; падіння рівня знань, які ускладнювалися через велику кількість учнів у класі; бажання учнів, щоб вчителі мали спеціальну підготовку і відповідну матеріальну базу. І. Карбулицький виявив себе                      пе­редбачливим педагогом: сучасні психолого-педагогічні дослідження дове­ли необхідність запровадження індивідуального підходу до учня у процесі навчання.

   Педагог переймався питаннями жіночої освіти на Буковині, проблема­ми становища жінки, її прав і можливостей у суспільстві. У своїх громадсь­ких звітах, виступах, художніх творах ("Моц гірко на світі жити" (1901), "Він мені вповідав" (1903), "Обзорини" (1904)) Іларій Іванович неоднора­зово наголошував на необхідності створення системи навчання і виховання дівчини як рівноправної особистості у суспільстві. Особливу увагу він зосе­реджував на питанні навчання і виховання сільських дівчат, які у пошуках заробітку приїжджають у велике місто "незіпсовані, фізично чисті і з вели­кими засобами почуття сорому перед всякою поганню", але потрап­ляють у місто, де отримують душевні та тілесні травми. У своїй статті "Ря­туйте наших селянських дівчат від великоміської моралі та тілесної заги­белі" (1931) Іларій Іванович звернув увагу на необхідність опіки над жін­ками. Зокрема, описуючи реальне становище сільських дівчат, І. Карбу­лицький наголошував на необхідності збереження духовності та мораль­ності українського народу, підкреслював при цьому важливу роль жіночої освіти.
  Молодий директор переймався проблемами взаємовідносин педагогів та інспекторів і рівноправності жінок та чоловіків учителів.
   Однією з основних проблем, над якою працював Іларій Іванович, було матеріальне становище народних педагогів. Так, за його ініціативою на першому віче українського учительства (1906) розглядалось питання заро­бітної плати вчителів. У своїх статтях, рефератах, виступах на конферен­ціях, з'їздах і вічах І. Карбулицький постійно порушував питання           соціаль­ного становища українців Буковини, поліпшення матеріального становища народного учительства, вважаючи це одним із чинників, що впливає на якість і ефективність педагогічної діяльності. Згодом на інтернаціональній нараді буковинських учителів у справі заробітної плати його обрали постій­ним референтом з цього питання. Тоді ж, педагог провів ряд досліджень, результати яких виклав у статті "Домагання буковинського учительства в світлі цифр" (1914).
   Поринувши у вир громадської діяльності рідного краю І. Карбулиць­кий у 1908 р. очолив учительський часопис "Каменярі", на сторінках якого висвітлювалося суспільно-політичне та культурне життя, діяльність різних організацій. Водночас Іларій Іванович опікувався бібліотекою "Вільної організації".
   Поряд з педагогічною і громадською діяльністю І. Карбулицький зай­мався і видавничою справою. За його ініціативи розпочався випуск "Крейцерової бібліотеки". Це популярне видання для дітей та школи, яке вихо­дило маленькими брошурками (16 сторінок), і мало на меті заохотити дітей до читання, оскільки в тогочасних умовах дуже гостро стояла проблема           не­грамотності народу. "За два роки мого редакторства, — згадував І. Карбу­лицький, — вийшло двадцять тисяч примірників кожного числа не лише на Буковині й в Галичині". Тоді ж побачили світ його перші оповідання для дітей "Сліпий Юра", "Циган у школі", "Качка з однією ніжкою". І. Карбу­лицький був ініціатором видання педагогічного двотижневика "Промінь" і членом редакційного комітету цього часопису, у якому вперше опубліко­вано його працю "Розвій народного шкільництва на Буковині" (1905), що посіла особливе місце в історії розвитку шкільництва на Буковині у період 1774—1905 рр. Також під його редакцією вийшла збірка видатного ук­раїнського письменника і культурно-освітнього діяча Буковини і Галичини Д. Макогона "Шкільні образки" (1911).
  Карбулицькому належить значна кількість публіцистичних статей, що стосуються різних питань політичного та культурного життя Буковини по­чатку XX ст. ("Чому зі сталися русини позаді культури" (1903); "Борба між українсько-поступовою і радикальною партією та українське вчительство" (1909); "Слово на часі" (1910); "Переломові хвилі" (1913)). У своїх працях він розкривав власні педагогічні погляди, суспільно-політичну позицію; як педагог-практик, не міг оминути питання шкільного життя, проблем особистості вчителів та учнів; як активного діяча його турбували проблеми народу — безправність, бідність і принизливе становище.
    Іларій Іванович — автор близько 40 прозових творів про життя селян, інтелігенції, зокрема вчителів ("Рідний батько", "Покаявся", "Літній спо­мин" (1901); "Онуфрій Беззубий" (1902), "Щаслива" (1906); "Казка" (1931)), трьох п'єс: "Завіщання" (1901), "Наші знакомі" (1909), "Зрадник" (1936). Він залишив цікаві спогади про Лесю Українку — "Мої спомини про Лесю Українку з її побуту на Буковині у 1901 році", Миколу Лисенка — "На Буковинській землі" та Ольгу Кобилянську — "Вірна дочка України". У творчості І. Карбулицького широко представлено і гумор — оповідання: "Протокол" (1900); "Як Паламарук рибу купував" (1909); "Через що інспектор Крілик мало що з розуму не зійшов (1913); "Спільники" (1931).
    З початком Першої світової війни І. Карбулицького мобілізували до австрійської армії. Жахіття від побаченого спонукали його виступити з серією викривальних статей на сторінках газети "Allgemeine Zeitung" (1928), що пізніше вийшли окремим виданням "Die Неп Kereien in der Bukowina" ("Страти на Буковині").
    Після закінчення війни Іларій Іванович повернувся у Верхні Станівці на посаду директора місцевої школи, на якій працював до виходу на пенсію (1935). Навіть досягнувши пенсійного віку, він не припиняв своєї педа­гогічної діяльності, не залишав журналістської та видавничої справи. На шпальтах газети "Час" публікував статті, нариси, замальовки, переконливо виявляючи високу громадянську позицію і національний дух українського патріота. На особливу увагу заслуговують статті "Похоронні дзвони" (1929) та антивоєнні нариси часів Першої світової війни "Бестії і люди"(1931).
   З початком трагічних подій 1930-х років в Україні, Карбулицький очо­лив створений у Чернівцях "Український громадянський комітет", який займався збиранням матеріальної і грошової допомоги голодуючим. За йо­го ініціативи, було заплановано проведення буковинського протестаційного віча, однак румунська влада заборонила цей захід.
   З 1935 року життя і діяльність Іларія Івановича Карбулицького пор'язані з Чернівцями. Тут його обирають заступником голови Українського Народного Дому (1936). Того ж року він стає членом співацько-драма­тичного товариства "Буковинський Кобзар", для якого написав п'єсу "Зрад­ник". Часом і сам брав участь у виступах і концертах, адже мав чудовий го­лос і добре грав на скрипці. Іларій Іванович збирав і обробляв українські народні пісні, казки, прислів'я та приказки, перекладав німецькою мовою твори Марка Вовчка, Івана Франка. З метою встановлення дружніх взаємин між людьми різних національностей, що проживали на Буковині, підготу­вав і за власний кошт видав українсько-єврейський, німецько-український та румунсько-український словники-розмовники. Не залишав І. Карбулицький і учительської праці, згодом був призначений директором однієї зі шкіл у Чернівцях.
   Одночасно Іларій Іванович — активний учасник політичних подій, які відбулися на Буковині в першій половині XX століття. На той час у регіоні діяли українські політичні партії, тож Іларія Івановича обрали членом вико­навчого комітету Української національної партії (УНП). Саме за причет­ність до УНП (1936—1938) він був у 40-х роках заарештований.
   Активна життєва позиція педагога та відстоювання національних інте­ресів своїх земляків викликали незадоволення влади. Неодно­разово піддавалася перевіркам школа, якою керував Іларій Іванович. Зго­дом було розпочато слідство, яке припинилося лише завдяки клопотанню батьків учнів, які стали на захист шанованого педагога. Наприкінці 1930-х рр, в усіх шко­лах Буковини, Бессарабії і Мармарощини заборонили викладати українсь­кою мовою, носити національний одяг, було накладено табу на культурно-масові заходи рідною мовою. Репресії проти української інтелігенції Буковини набули широкомасштабного характеру.
  Подальші події сорокових років (приєднання Північної Буковини до Української PCP) обернулись для І. Карбулицького довгими роками зас­лання. Іларія Івановича звинуватили в антирадянській націоналістичній діяльності, оскільки він був активним членом організації українських націоналістів (ОУН), входив до складу проводу ОУН Північної Буковини, вів активну націоналістичну агітацію, проводив вербування в ОУН.
   На всі звинувачення І. Карбулицький відповідав: "антирадянської діяльності не проводив і не проводжу..., у теперішній час ні до якої органі­зації не входжу". Втім, це не завадило кагебістам сфальшувати його підпи­си і дати справі подальший хід. Пізніше до неї долучили й доноси та силою добуті "зізнання" на допитах. У січні 1945 Іларія Івановича заарештували. Він був переконаний, що однією з причин арешту стала його унікальна бібліотека, найбагатша на той час книгозбірня україніки на Буковині, яку збирав, починаючи з 1901 року. Одразу після затримання вилучили понад дві тисячі томів, хоча дозвіл на здійснення цієї акції було отримано лише через два з половиною роки.
   Майже десять років І. Карбулицький провів у виправно-трудових та­борах і лише в 1956 році, виснажений морально й фізично, повернувся на Батьківщину.
   Упродовж тривалого часу Іларій Іванович намагався повернути своє чесне ім'я, порушивши клопотання про реабілітацію. Однак, 30 січня 1961 року так і не дочекавшись виправдання помер з тяжким тягарем на душі.
   Тільки через багато років президія Чернівецького обласного суду, переглянувши справу І. Карбулицького, повністю реабілітувала його ім'я.
   Педагогічна спадщина видатного педагога, спрямована на утверд­ження української школи і національної освіти, є цінною не лише як істо­ричне джерело, але й як актуальний для сьогодення досвід, необхідний для піднесення культурно-освітнього, політико-економічного розвитку ук­раїнського народу до світового рівня.
   Сьогодні ім'я І. Карбулицького поступово повертається нащадкам. У пресі все частіше з'являються статті про життєвий і творчий шлях Буко­винського педагога. Його ім'я носить одна з вулиць і провулок у Чернівцях.

ЛІТЕРАТУРА

Основні видання творів І.І. Карбулицького

Карбулицький І. Протокол : з сільського життя / І. І. Карбулицький // Буковина. — 1900. — № 123. —С. 3.

Карбулицький І. З дневника молодого учителя / І. І. Карбулицький // Буковина. — 1900. — №153. — С. 3.

Карбулицький І. Моц гірко на світі жити / І.І. Карбулицький // Буковина. — 1901. — № 13. — С. 3.

Карбулицький І. Рідний батько : [нарис] / І. І. Карбулицький // Буковина : додаток. — 1901. — № 152. —С. 4.

Карбулицький І.  Поезія і проза / І.І. Карбулицький // Буковина. — 1903. — № 26. — С. 3.

Карбулицький І. Святкуйте здорові : [новела] / І. І. Карбулицький // Буковина. — 1903. — №34. —С. 3.

Карбулицький І. Страшна пригода : [оповідання] / І. І. Карбулицький // Буковина. — 1903. — № 44. — С. 1—2.

Карбулицький І. Чому зосталися русини позаду культури? / І. І. Карбулицький // Буковина. — 1903. — № 56—60. — С. 3.

Карбулицький І. Він мені вповідав : [оповідання] / І.І. Карбулицький // Буковина. — 1903. — № 15— 19.— С.—2.

Карбулицький І. Рецензія на книгу В. Вересаєва "Записи лікаря" / І. І. Карбулицький // Буко­вина. — 1904. — № 17. — С. 3.

Карбулицький І. І жаль покидати / І.І. Карбулицький // Буковина. — 1905. — № 45/46. — С. 4.

Карбулицький І. Розвій народного шкільництва на Буковині / І. І. Карбулицький. — Чернівці : Руська Рада, 1905 (обкл. 1907). — 148 с. : табл.

Карбулицький І. "Лісові школи" в Німеччині / І. І. Карбулицький // Каменярі. — 1909. — № 2. — С. 4.

Карбулицький І. Школа для школи / І. І. Карбулицький // Каменярі. — 1910. — № 10. — С. 2.

Карбулицький І. Відки взялись в руських громадах "Волохи" / І.І. Карбулицький // Каменярі. — 1911. —№2. —С. 3.

Карбулицький І. До проекту організації / І. І.. Карбулицький // Каменярі. — 1913. — № 8

Карбулицький І. Хорони нас, Боже, від приятелів / І. І. Карбулицький // Каменярі. — 1914. — № 4. — С. 2.

Карбулицький І.  Переломові хвилі / І.І. Карбулицький // Каменярі. — 1913. — № 3. — С. 3.

Карбулицький І.  Рятуйте наших селянських дівчат від великоміської моралі і тілесної загибелі /І.І. Кар­булицький // Самостійна думка укр. матері.— 1931. — №3/4. — С. 13—14.

Про І.І. Карбулицького

Богайчук М. Література і мистецтво Буковини в іменах : /слов.-довід. / / М. Богайчук. — Чернівці : Букрек, 2005. — С. 114—115.
Дуб Р. Літературно-мистецька Кіцманщина : /путівник ] І Р. Дуб. — Чернівці, 2003. —С. 31.

Дуб Р. Літературно-мистецька енциклопедія Кіцманщини / Р. Дуб. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — Чернівці, 1998. — С. 23—24.

Дуда А. Репресії проти української інтелігенції Буковини (1944—1951 рр.) : [про причини арешту І. Карбулицького] / А. Дуда // Буковин. журн. — 1996. — № 1—2. — С. 124—127.

Карбулицький Іларій Іванович // Українська літературна енциклопедія : у 5 т. / ред-кол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін./. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М.П. Бажана, 1990.— Т. 2. — С. 413.

Карбулицький Ілярій // Енциклопедія українознавства : у 11 т. Словник. частина / Наук. Т-во ім. Т. Шевченка ; голов. ред. В. Кубійович. — К., 1996. — Т. 3. — С. 959. : портр.
Марусик Т. Іларій Карбулицький — визначний буковинський педагог та громадсь­кий діяч / Т. Марусик // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки : міжвід. зб. наук. пр. —К., 2001. —Вип. 5. — С. 319—330.

Пенішкевич Д. І. Іларій Карбулицький — видатний педагог Буковини / Д. І. Пенішкевич, Л. І. Тимчук. — Чернівці : Рута, 1999. — 43 с.

Тимчук Л. І. Питання жіночої освіти на Буковині у педагогічній спадщині І. І. Кар­булицького // Науковий вісник Чернівецького державного університету. — Чер­нівці, 1999. — Вип. 47. — Серія : "Педагогіка та психологія". — С. 35—37.


Цюпа Л. І. Роль шкільної освіти і діяльності вчителя для суспільного розвитку народу в педагогічній спадщині Іларія Карбулицького / Л. І. Цюпа // Матеріали сту­дентської наукової конференції Чернівецького держуніверситету / Чернівец. держ. ун-т ім. Ю. Федьковича, 14—15 трав. 1998 р. — Чернівці, 1998. — Кн. 1 : Гу­манітарні науки. — С. 74—75.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Іларій Карбулицький : [фотопортрет] // Дуб Р. Літературно-мистецька Кіцманщина : [путівник] / Р. Дуб. — Чернівці, 2003. — С. 31.

Ілярій Карбулицький : [портрет] // Енциклопедія українознавства : у 11 т. Словник. частина / Наук. Т-во ім. Т. Шевченка ; голов. ред. В. Кубійович. — К., 1996. — Т. 3.— С. 959.

Немає коментарів:

Дописати коментар