Василь Дубровський

  Відомий український історик Василь Дубровський прожив досить довге і сповнене важких випробувань життя. Народився він 19 травня 1897 р. у Чернігові, а помер 23 квітня 1966 р. далеко від Батьківщини у Річмонді, Віджінія, що у США. Між цими датами - навчання у Чернігівському духовному училищі, Чернігівській духовній семінарії та Ніжинському історико-філологічному інституті, робота в архівних і освітянських установах, навчальних закладах Чернігова та Харкова, арешт, ув'язнення і заслання до Забайкалля, активна участь у науковому та культурно-освітньому житті Харкова за років окупації, поневіряння в таборах для «переміщених осіб» у Західній Німеччині й, нарешті, переїзд до США, де В. Дубровський працював на музейній ниві й співробітничав з провідними осередками української еміграційної історіографії.[1] Наукові студії він розпочав ще на студентській лаві під керівництвом проф. Г. Максимовича, причому діапазон дослідницьких інтересів В. Дубровського був напрочуд широкий: історія України, архівознавство, музеєзнавство, тюркологія, політологія, історія США. Втім, доробок ученого і досі не зібраний докупи і не систематизований. До того ж значна частина наукових праць В. Дубровського, що з різних причин не потрапила на друкарський верстат, була втрачена під час арешту, заслання і воєнного лихоліття.[2] Неабиякий інтерес становить публіцистика В. Дубровського, а також вміщені на сторінках еміграційної періодики мемуари - справжні документи своєї доби. 

   Народився В. Дубровський 19 травня 1897 р. на Лісковиці, пригороді м.Чернігова в родині cвященика. Після навчання в Духовному Училищі й Духовній Семінарії в Чернігові вступив  у 1915 р. до Ніжинського Історико-Філологічного Інституту ім. кн. Безбородька, який закінчив у 1919 р. Був залишений при Інституті як проф. стипендіят по кафедрі Історії України. Але аспірантуру довелось йому пройти тільки в 1923—25 рр. при Харківській науково-дослідній кафедрі історії української культури під керуванням акад. Дм. Багалія. Захистив дисертацію — «Селянські рухи на Україні після 1861 р.» і в 1925 р. та отримав звання науковця за фахом "Історія України".
   Впродовж 1920—25 рр. В. Дубровський викладав історію України в Чернігівському Інституті Народної Освіти, а в 1925—28 роках в Харківському Інституті Народної Освіти. Після того працював при кафедрі Історії Укр. Культури ім. акад. Дм. Багалія, як науковий співробітник та у Всеукраїнській Наук. Асоціації Сходознавства в царині тюркології (1930—33 рр.). В Асоціації Сходознавства, як її науковий співробітник брав участь в складанні українсько-азербайджанського словника. Словник той не був виданий, а його співробітники, а в тому числі і В. Дубровський, були заарештовані в 1933 р.
    Він вважав за необхідне вивчати не тільки археологічні старожитності, а «всі пам'ятки матеріальної культури» аж до кустарних виробів і сільськогосподарських знарядь новітнього часу. Причому В. Дубровський стверджував, що такі масштабні завдання не під силу окремим дослідникам і закликав до об'єднання їхніх зусиль «шляхом заснування громадських наукових інституцій».
    Ці сповнені молодечого запалу думки засвідчують ейфорію, заручниками якої стала ціла генерація науковців і митців - будівничих українського відродження 20-х рр. минулого століття. Сподівання на порозуміння і компроміс з більшовицькою владою невдовзі розвіялись, а масові репресії проти української національної інтелігенції виявили справжнє обличчя тоталітарного режиму. Гірке розчарування очікувало і на В.Дубровського, але поки що він буквально випромінює оптимізм... Варто також зауважити, що В. Дубровський не обмежувався закликами, але й намагався долучитись до їх практичної реалізації як учений і організатор архівної справи та краєзнавчих студій в регіоні. Втім, це вже інший сюжет, що заслуговує на спеціальне дослідження.
   У листопаді 1933 р. проф. В. Дубровського заарештовано з обвинуваченням в «контрреволюційності» та «буржуазному націоналізмі». У 1934 р.його засуджено на 5 літ ув’язнення в концтаборах. На засланні він пробув від червня 1934 до половини 1939 р. в Забайкалі (БАМЛАГ, в таборі на ст. Урульга, Байкало-Амурський лагер). Після звільнення з БАМЛАГ-у проф. В. Дубровський склав докторантський іспит у 1939 р. при Інституті Історії Академії Наук СССР, але приймальна Комісія через його «лагерне минуле» не допустила його до цього звання. У наслідок того, як обмежений в свободі рухів по 42-ох більших містах СССР, він  скитався по Україні, вчителюючи з перешкодами на провінції аж до 1941 р.
   Вкінці літа 1943 р. проф. В. Дубровський емігрував з родиною на захід: Винниця, Львів, Криниця, Герсфельд, Штуттгарт, Мюнхен... Перебуваючи в таборах українців-втікачів брав діяльну участь в культурно-національній праці. Був обраний дійсним членом Празького       Українського Наукового Т-ва, д. членом НТШ та членом УВАН. В  Редагував кілька часописів, у тому числі «Короткі Вісті», від 1945 р. в с. Гроссобрінґен під Ваймаром, перший український часопис на еміграції по другій світовій війні в Німеччині. Будучи чільним членом «Харківської Групи» емігрантів, брав активну участь в її діяльності і редагував від 1952 р. часопис «Український Селянин».
   У 1956 р. проф. В. Дубровський разом з родиною оселився в м. Річмонд, Вірджінія, де і проживав до кінця свого життя.

РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

1. Докладніше див.: Матяш І. Особа в українській архівістиці: Біографічні нариси. - К., 2001. - С. 122 - 140.
2. Биковський Л. Василь Дубровський (1897 - 1996): [Некролог] // Український історик. -1966. - Ч. 1-2. - С. 95-96.
3. Дубровський В. Пожежа 1750 року в старому Чернігові / Підготовка до друку та передмова О. Коваленка і Т. Вороніної // Сіверянський літопис. - 1997. - № 6. - С. 154-166; Коваленко О., Курас Г. Михайло Грушевський: тиждень в Чернігові // Сіверянський літопис. - 1999. - № 1. - С. 148 - 155 (спогади В. Дубровського про перебування М. Грушевського в Чернігові влітку 1924 р.); Дубровський В. Уривки зі споминів / Публікація і передмова Г. Кураса // Сіверянський літопис. - 2000. - № 6. - С. 145 - 150; Дубровський В. Різдво шістдесят років тому / Підготовка до друку та передмова Г. Кураса // Сіверянський літопис. - 2000. - № 1. - С. 162 - 165.
4. Дубровський В. Проблеми історичного вивчення Чернігівщини // Коммунистический путь (Чернигов). - 1924. - № 6 - 7. - С. 100 - 102.
5. Центральний державний історичний архів України у Києві. - Ф. 1235. - Оп.1. - Спр. 462. -Арк. 1-5.