четвер, 25 червня 2015 р.

Гнат Данилович Постол (Пакуль, Чернігівський район)

 Довгий час у Пакулі працював фельдшер Гнат Данилович Постол. Своїм гуманним та щирим ставленням до хворих заслужив загальну повагу і любов селян. І таку пошану, що громада села одностайно вирішила - назвати його іменем сільську амбулаторію.  

  Він був ротним фельдшером, медичну освіту здобув у вій­ськово-фельдшерській школі (1912). У Чернігівському дер­жавному обласному архіві збереглися документи про фельдшера: "С января 1868 года я беспрерывно состоял на службе в качестве фельдшера сперва на военной службе в военном госпита­ле, в 1877-1879 гг. мобилизован в им­ператорской русско-турецкой войне, потом поступил в Черниговское уезд­ное земство участковым фельдше­ром".
   Г.Д. Постол розпочав працю в Чер­нігівському повіті з 1 січня 1901 року. В Пакулі працював до 1 червня 1923 ро­ку. Періодично, на час відсутності лікаря, завідував ме­дичної частиною. Крім основної роботи, зму­шений був займатися і громадською - ор­ганізовував коопера­тивні крамниці, кредитні товариства, просвіт­ницькі гуртки.
  Незважаючи на по­важний вік, він їздив по дільниці та прово­див бесіди для селян з різних тем. В роки громадянської війни тяжкі економічні та са­нітарні умови спричи­няли постійні спалахи епідемій. Лікарі були мобілізовані в Червону армію.
  Фельдшер Г.Д. Пос­тол став завідувачем Пакульської медичної дільниці, яка в 1923 ро­ці знаходилася в ме­жах Пакульського ра­йону. 

  Усвідомлюючи важ­ливість профілактики у боротьбі з пошесними хворобами, він збирав селян на лекції та нав­чав їх, які запобіжні методи застосовувати проти інфекцій.
  Односельці, які довідалися про за­яву свого фельдшера на звільнення, відправили депутацію до нього з про­ханням працювати до самого кінця життя. Почуття вдячності, яке відчу­вали селяни Пакуля до Г.Д. Постола, висловлював сивочолий член грома­ди на загальних зборах селян:  "Спа­сибі тобі, добрий і сердешний чо­ловіче, за твою щиру ласку і поміч, котрі ти за всі довгі роки твоєї праці виявив до нас, сірих і забитих людей. Дякую тобі за їх од усього селянства. Дай, Боже, тобі ще довго жить із нами! Хай наші діти, дивлячись на твою свя­ту жість, беруть з тебе примір і вий­дуть такими ж чесними людьми, яким був ти. Жаль, Гнате, що ти кидаєш працю для народа, як мало таких робітників, ну, та що ж зробиш, як не­ма уже сил. Кланяюсь тобі земно і не раз від усіх мирян. Кажу тобі велике спасибі".
  Завідуючий Пакульською медич­ною дільницею лікар П.І. Артинов у клопотанні до Чернігівського окруж­ного відділу охорони здоров'я опо­відає про зворушливе прощання се­лян з фельдшером так: "Нужно было видеть их слезы, которые текли из глаз стариков и молодежи, когда они подходили и целовали Игнатия Дани­ловича.
  На этом собрании [22 липня 1923] было постановлено, чтобы увекове­чить память Игнатия Даниловича, просить Черниговский окрздрав вый­ти с ходатайством в надлежащие уч­реждения о переименовании Пакульской амбулатории в "Пакульскую име­ни Игнатия Даниловича Постола ам­булаторию".
   Клопотання громади села Пакуль підтримав Чернігівський облздороввідділ, який направив відпо­відне прохання до Чернігівського окрвиконкому. Члени президії Чер­нігівського окрвиконкому на засі­данні 14 листопада 1923 року, розг­лянувши клопотання, ухвалили наступне: "Признать нецелесо­образным переименование Пакульской врачебной амбулатории, выразить лекпому Постолу И.Д. от имени окрисполкома благодарность за долголетнюю общественно-полезную деятельность. Просить губстрахкассу о зачислении лекпома Постола пенсионером и выдачи пенсии".
   Лікар П.І. Артинов в присутності комісії оглянув 88-літнього Г.Д. Пос­тола, жителя хутора Семенягівки. Медичний огляд виявив, що стан здоров'я фельдшера невтішний. Мав "букет" хвороб. Крім того, був двічі контужений в голову на полі бою. Висновок огляду: "Полный        ин­валид с потерей трудоспособности на 100%, что удостоверяю своей подписью и приложением печати за­ведующий Пакулського медучастка Артынов".
   Ювіляру була вруче­на адреса-подяка від Чернігівського губерн­ського відділу охоро­ни здоров'я та проф­спілки, в якій вислов­лювалася впевненість в тому, "что Ваша де­ятельность не только не прошла незаме­ченной, но найдет се­бе полных сил моло­дых последователей. Ваш труд власть оце­нит".
  Вдалось знайти прав­нучку Гната Данилови­ча Ніну Миколаївну Гостеву, яка розповіла про останні роки його життя: "У 66 років Гнат Данилович овдовів і вже тоді у нього було семеро дітей. Згодом одружився на 33-річній вдовиці. Всього у нашого прадіда було 11 дітей. Запам'ятав­ся він всім добрим не­величким старичком з довгою сідою боро­дою. У 1936 році вся родина виїхала до се­ла Чубарівка Генічеського району Херсон­ської області, а згодом переїхали до села Новоолексіївка. Гнат Дани­лович ніколи не хворів, але за тиж­день до смерті у нього заболіла нога і він вже не вставав. Помер саме в той день коли німецькі оку­панти ввійшли в наше село. Поховали Гната Данило­вича з усіма почестями, а прожив він 115 років.

Джерело: Середенко Г. Незвичайний фельдшер / Галина Середенко // Отчий поріг. - 2002. - Чичло 6 (червень). - С. 15.









Немає коментарів:

Дописати коментар