Формування поглядів майбутнього письменника відбувалося в умовах провінційного Ніжина, і саме у період навчання визначалися його мрії про суспільне служіння. Духовні запити Гоголя, який намагався у своїй уяві створити ідеальний образ світу, стимулювалися з гімназичних років потребою накопичувати знання про географічний простір.
Провоковані ніжинським буттям негативні переживання трасформувалися у ледве не екзистенційну картину світу із загубленою в ньому людиною: «Я иноземец, забредший на чужбину искать того, что только находится в одной родине, и тайны сердца, вырывающиеся на лице жадные откровения, печально опускаются вглубь его, где такое же мертвое безмолвие». Важливим фактором впливу на формування уявлень гімназистів про провінційне місто слугує, власне, реальність самого Ніжина, яку вони добре знали. На початку XIX ст. повітові і губернські міста суттєво майже не відрізнялися. Якщо згадати Чернігів, який за кількістю мешканців, будівель, культових споруд поступався Ніжину, чи калюжу в центрі Полтави, то можна говорити про притаманну більшості міст провінційність.
Гімназія за своїм призначенням і характером діяльності в умовах заселеного «существователями» Ніжина могла сприйматися як «культурне гніздо» (М.К. Піксанов). Тим більш гостро й критично гімназисти ставилися до тривіальності провінційного буття, що ілюструє лист Гоголя до Г. Висоцького у Петербург: «Как тяжко быть зарыту вместе с созданьями низкой неизвестности в безмолвие мертвое!». Саме ці реалії спонукали гімназистів, переважно вихідців з провінційних міст чи дворянських садиб, до створення іншої, художньої реальності.
Міфологема міста у художньому світі Гоголя набуває чітких обрисів лише з урахуванням провінційного Ніжина, якому присвячений один із перших рукописних творів, сьогодні втрачений, - сатира «Нечто о Нежине, или Дуракам закон не писан». Критична оцінка провінції з її інколи абсурдним прагненням наслідувати столицю, висміювання вад, недоліків, думок, вчинків її мешканців - «дуракам закон не писан» - визначала і жанр твору, і теми, до яких Гоголь буде звертатися у подальшому.
Гімназичний твір «Нечто о Нежине...» базується на художньому прийомі комічних «зрізів» суспільства, до якого Гоголь буде звертатися і надалі. Збереглися назви розділів, вони дозволяють з'ясувати коло подій, які створювали неповторний образ Ніжина: 1) «Освящение Церкви на Греческом Кладбище»; 2) «Выбор в Греческий Магистрат»; 3) «Всеедная Ярмарка»; 4) «Обед у Предводителя (Дворянства) П***»; 5) «Роспуск и съезд студентов».
У кожній із назв розділів акцентована певна дія чи процес, характерні для циклічного життя провінційного міста - вибори, освячення, розпуск-з'їзд, обід, ярмарок.
Так, назва розділу «Выборы в греческий магистрат» вказує на особливу сторону життя Ніжина, пов'язану з існуванням грецької колонії. Вона представляла ментально інший світ, а специфічним правлінням додавала місту оригінальності: «Містом управляє поліцмейстер й магістрат, поділений на два присутствія: один для громадян російських, інший для греків». Тож не дивно, що Гоголя цікавили греки не тільки тим, як по-східному азартно вони займалися торгівлею, але й ставленням до виборів - «... до радісного дня громадських виборів - дня, в який тільки вони прокидаються від свого пасивного стану». Повідомляючи 1827 р. у листі Г. Висоцького про новини, Гоголь називає відомих у Ніжині греків, які брали участь у виборах. Гумористичний ефект викладу досягається уподібненням місця голови магістрату до вищої виборної посади у стародавніх Афінах. Оперування ж назвами і вищими посадами з римської історії, яке мало б говорити про серйозність і важливість події, нівелюється спотворенням грецького прізвища Афендуло: «В Нежине теперь беспрестанные движения между греками; шумят, спорят в магистрате, хотят нового образа правления и прошедшую субботу мятежные сенаторы самовольно свергли архонта Бафу, а на его место и в сенаторское достоинство возвели до того неизвестного Афендулю».
У ніжинських греків, які виказували «... цікавість майже до усіх питань громадського життя», своєрідним інформаційним, діловим та торговельним центром була кав'ярня, заклад, до якого «стікаються новини з різних кінців Росії, з Мореї, Трієста й інших країн», і відвідувачів - греків «у капелюхах», що «... з поважним задумливим виглядом сиділи й курили люльки в цілковитому мовчанні».
Міфологема міста у художньому світі Гоголя набуває чітких обрисів лише з урахуванням провінційного Ніжина, якому присвячений один із перших рукописних творів, сьогодні втрачений, - сатира «Нечто о Нежине, или Дуракам закон не писан». Критична оцінка провінції з її інколи абсурдним прагненням наслідувати столицю, висміювання вад, недоліків, думок, вчинків її мешканців - «дуракам закон не писан» - визначала і жанр твору, і теми, до яких Гоголь буде звертатися у подальшому.
Гімназичний твір «Нечто о Нежине...» базується на художньому прийомі комічних «зрізів» суспільства, до якого Гоголь буде звертатися і надалі. Збереглися назви розділів, вони дозволяють з'ясувати коло подій, які створювали неповторний образ Ніжина: 1) «Освящение Церкви на Греческом Кладбище»; 2) «Выбор в Греческий Магистрат»; 3) «Всеедная Ярмарка»; 4) «Обед у Предводителя (Дворянства) П***»; 5) «Роспуск и съезд студентов».
У кожній із назв розділів акцентована певна дія чи процес, характерні для циклічного життя провінційного міста - вибори, освячення, розпуск-з'їзд, обід, ярмарок.
Так, назва розділу «Выборы в греческий магистрат» вказує на особливу сторону життя Ніжина, пов'язану з існуванням грецької колонії. Вона представляла ментально інший світ, а специфічним правлінням додавала місту оригінальності: «Містом управляє поліцмейстер й магістрат, поділений на два присутствія: один для громадян російських, інший для греків». Тож не дивно, що Гоголя цікавили греки не тільки тим, як по-східному азартно вони займалися торгівлею, але й ставленням до виборів - «... до радісного дня громадських виборів - дня, в який тільки вони прокидаються від свого пасивного стану». Повідомляючи 1827 р. у листі Г. Висоцького про новини, Гоголь називає відомих у Ніжині греків, які брали участь у виборах. Гумористичний ефект викладу досягається уподібненням місця голови магістрату до вищої виборної посади у стародавніх Афінах. Оперування ж назвами і вищими посадами з римської історії, яке мало б говорити про серйозність і важливість події, нівелюється спотворенням грецького прізвища Афендуло: «В Нежине теперь беспрестанные движения между греками; шумят, спорят в магистрате, хотят нового образа правления и прошедшую субботу мятежные сенаторы самовольно свергли архонта Бафу, а на его место и в сенаторское достоинство возвели до того неизвестного Афендулю».
У ніжинських греків, які виказували «... цікавість майже до усіх питань громадського життя», своєрідним інформаційним, діловим та торговельним центром була кав'ярня, заклад, до якого «стікаються новини з різних кінців Росії, з Мореї, Трієста й інших країн», і відвідувачів - греків «у капелюхах», що «... з поважним задумливим виглядом сиділи й курили люльки в цілковитому мовчанні».
Джерело: Якубіна Ю. Гоголь і Ніжин / Юлія Якубіна // Альма-матер. - 2015. - № 16 (квітень). - С. 1.
Зверніть увагу: Гоголезнавчі студії. - Режим доступу
Зверніть увагу: Гоголезнавчі студії. - Режим доступу
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.