У період гетьманування І. Самойловича, а особливо в добу І. Мазепи, розквітає українське церковне мистецтво. Чернігів був одним з головних культурних осередків. З містом цього часу пов'язані імена відомих церковних, літературних і політичних діячів Л. Барановича, І Галятовського, Ф. Углицького, Д. Туптала (Ростовського), І. Максимовича. Тут зосереджувалось чимало можновладних і впливових сімей козацької старшини: Дуніни-Борковські, Лизогуби, Мокрієвичі, Полуботки. Спільними зусиллями представники світської і духовної еліти відновлювали і будували нові культові споруди. Козацька старшина, володіючи значними багатствами, виступала як основний фундатор церковного мистецтва, вкладала кошти в будівництво і реставрацію храмів, їх оздоблення. Як свідчать джерела, на кошти І. Мазепи у Чернігові закінчене будівництво Троїцького собору, 10 тисяч золотих було видано ним на відновлення Борисоглібського монастиря.
В Чернігівському історичному музеї зберігається чимало предметів декоративно-прикладного мистецтва, які були пожертвувані в церкви Чернігівщини козацькою старшиною.
Чудовим витвором українського золотарства є великі за розмірами і красиві за формою шати чудотворної ікони Богородиці Іллінської (И-2719), яка була написана ченцем чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря Григорієм (Геннадієм) Лубенським в 1658 р. і, як свідчить Д. Ростовський і літопис Величка, з 1662 р. прославилась чудесами. Ікону оточують 7 медальйонів з богородичними сюжетами в обрамленні соковитих пагінців з пишними квітами на золотому тлі. Під іконою — герб Мазепи з літерами «ІМГВЦПВЗ» (Іван Мазепа гетьман війська царської пресвітлої величності запорізького), в оточенні арматури, серед якої чітко карбовані булави, бунчуки, келепи, порохівниці. Обабіч герба — своєрідно трактовані військовий табір і архітектурний ансамбль міста. Зверху над іконою — фігурна пластина з карбованою «Коронацією Богородиці». Весь простір навколо композиції прикрашений майстерно виконаними великими соковитими квітами на стеблах. Ще вище — 2 янголи тримають вензель «MARIA». Увінчує шати оздоблена квітами митра:3 Присутність герба свідчить про причетність Мазепи до його створення. У цій роботі яскраво простежуються основні риси барокко — монументальність, пишна декоративність орнаментики, парадність і урочистість, що повністю утвердились в українському ювелірному мистецтві в кінці XVII ст. В цілому високохудожній твір не позбавлений і певних вад: досить примітивно і грубо карбовані обличчя, непропорційні фігури янголів. Схиляємось до думки, висловленої В. Модзалевським та П. Савицьким, що шати виготовлені за зразками німецьких ювелірів, чиї вироби у II пол. XVII ст. були поширені як в Західній Європі, так і в Україні.
Більш детально читайте:В Чернігівському історичному музеї зберігається чимало предметів декоративно-прикладного мистецтва, які були пожертвувані в церкви Чернігівщини козацькою старшиною.
Чудовим витвором українського золотарства є великі за розмірами і красиві за формою шати чудотворної ікони Богородиці Іллінської (И-2719), яка була написана ченцем чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря Григорієм (Геннадієм) Лубенським в 1658 р. і, як свідчить Д. Ростовський і літопис Величка, з 1662 р. прославилась чудесами. Ікону оточують 7 медальйонів з богородичними сюжетами в обрамленні соковитих пагінців з пишними квітами на золотому тлі. Під іконою — герб Мазепи з літерами «ІМГВЦПВЗ» (Іван Мазепа гетьман війська царської пресвітлої величності запорізького), в оточенні арматури, серед якої чітко карбовані булави, бунчуки, келепи, порохівниці. Обабіч герба — своєрідно трактовані військовий табір і архітектурний ансамбль міста. Зверху над іконою — фігурна пластина з карбованою «Коронацією Богородиці». Весь простір навколо композиції прикрашений майстерно виконаними великими соковитими квітами на стеблах. Ще вище — 2 янголи тримають вензель «MARIA». Увінчує шати оздоблена квітами митра:3 Присутність герба свідчить про причетність Мазепи до його створення. У цій роботі яскраво простежуються основні риси барокко — монументальність, пишна декоративність орнаментики, парадність і урочистість, що повністю утвердились в українському ювелірному мистецтві в кінці XVII ст. В цілому високохудожній твір не позбавлений і певних вад: досить примітивно і грубо карбовані обличчя, непропорційні фігури янголів. Схиляємось до думки, висловленої В. Модзалевським та П. Савицьким, що шати виготовлені за зразками німецьких ювелірів, чиї вироби у II пол. XVII ст. були поширені як в Західній Європі, так і в Україні.
Арендар Г. Козацька старшина як меценат церковного мистецтва Чернігівщини [Електронний ресурс] - Режим доступу
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.