Петро Дорошенко і Батурин

     Історія нашої держави багата на видатних лідерів, одним з яких є гетьман Петро Дорофійович Дорошенко - соратник та подвижник Б.Хмельницького. Деякі аспекти  його життя були пов'язані з Батурином.
   Майбутній гетьман народився у 1627 р. З початку національно-визвольної війни 1648 р. юний Дорошенко був наближеною особою гетьмана Богдана Хмельницького, що відіграло вирішальну роль становленні його політичної та національної свідомості. У війську  Б. Хмельницького він пройшов всі щаблі козацької служби: від особистого слуги гетьмана до прилуцького полковника. Здобувши беззаперечний авторитет серед козацтва та старшини, у 1665 р. обирається гетьманом Правобережної України. Прагнучи об'єднати гетьманщину, іде походом на Лівобережжя. 8 червня І668 р. проголошується гетьманом обох боків Дніпра, Але у вирі політичних перипетій після повернення П. Дорошенка до Чигирина на Лівобережжі з волі Москви гетьманом обирається Дем'ян Многогрішний, а столицею стає Батурин.
   На даному проміжку часу нашої історії постійно тривали міжусобиці. У 1673 р. московський боярин Григорій Ромадановський з лівобережним гетьманом Іваном Самойловичем розпочали наступ проти Доро­шенка. В ході військової компанії вдалося захопити Черкаси та Канів. У 1674 р. 16-17 березня у Переяславі відбулася рада, на яку прибула старшина та десять пра­вобережних полків. На ній Дорошенка формально було усунено від влади, а Гетьманщина на короткий термін була об'єднана під булавою І. Самойловича. Але пра­вобережному гетьману вдалося повернути собі владу.

   Під час наступного походу на початку вересня 1676р. московська армія та козаки І.Самойловича взя­ли в облогу Чигирин, Дорошенко прибув до табору Г.Ромодановського та І.Самойловича, 19 вересня здав клейноди, присягнув на вірність цареві. Гетьман визначив для проживання П.Дорошенка - Новгород-Сіверський, оскільки його перебування на Правобережжі вважав небезпечним. 20 жовтня 1676 р. Дорошенко вирушив з Чигирина у супроводі 200 козаків Чернігівського полку і вже 1 листопада прибув до Батурина. Наступного дня він з дружиною Єфросинією та бра­том був на бенкеті у І. Самойловича. Домовившись з гетьманом про зміну місця проживання, Дорошенко від­правився з братом Андрієм до Сосниці та розпочав там будівництво будинку. Згодом туди забирає і матір, яка стала ігуменею в місцевому жіночому Покровському монастирі. Але недовго довелося господарювати Дорошенкові на новому місці: уряд відіслав його до В'ятки, а потім до Москви. Згодом, у 1684 p., гетьман Петро Доро­фійович Дорошенко переселився у Підмосков'я до села Яропольця, яке цариця Софія подарувала йому разом з 1000 селянських дворів. У ньому він провів останні роки свого життя. Помер гетьман  19 листопада 1698 р. та був похований біля місцевої церкви Святої Параскеви, яка до нашого часу не збереглася. На могилі встановлена кам'яна плита з написом. Першу каплицю над могилою гетьмана було збудовано ста­раннями митрополита Ростовського Димитрія (Туптала), що є одним з найбільш визначних настоятелів Батуринського Миколо-Крупицького монастиря. Він же започаткував традицію служіння заупокійних пана­хид над могилою Дорошенка. Зараз могила гетьмана доглядається регіональною громадською організацією «Земляцтво вихідців із Хмельницької області».
   Своє життя Петро Дорофійович змушений був доживати на чужині, але, незважаючи на це, пам'ять про нього жива і сьогодні.

Джерело : Юхно Ф. Петро Дорошенко і Батурин // Федір Юхно // Порадник. - 2015. - 10 липня.(№ 28) - С. 11.