Я уже понад сорок літ скитаюсь на чужині, але своєї Батьківщини не забув і повік не забуду.
Смакула О.
Так висловив свій душевний біль в одному з листів до рідні, в Україну фізик Олександр Теодорович Смакула – один із найвидатніших учених XX століття. Його, народженого на зламі століть, обдарованого потужним інтелектом і високими моральними чеснотами, доля кинула у вир таких лихоліть і потрясінь, що в них далеко не кожному поталанило вижити, не кажучи вже, щоб перемогти й подолати усі перепони. А надто зробити той епохальний внесок у світову науку, що його вдячне людство пам'ятатиме завжди.
Програмовані тонкоплівкові технології, гетеролазери, надчисті "космічні" кристали", однокристальні мікропроцесори, радіаційна фізика твердотільних матеріалів, модерна сенсорика – усі ці сучасні, актуальні й перспективні напрями осягала одна людина, професор О. Смакула. Формула Смакули, рівняння Смакули, інверсія Смакули, метод Смакули – усе це широко застосовується та бездоганно працює й нині, коли автора й творця вже понад 25 років немає в цім буремнім світі. Навіть однієї з робіт, що стоїть за наведеними фаховими термінами, було б досить для немеркнучої пам'яті про вченого. Але О. Смакула ще й винахідник "просвітлення" оптики й один із фундаторів квантової органічної хімії і фізики монокристалів.
Смакула О.
Так висловив свій душевний біль в одному з листів до рідні, в Україну фізик Олександр Теодорович Смакула – один із найвидатніших учених XX століття. Його, народженого на зламі століть, обдарованого потужним інтелектом і високими моральними чеснотами, доля кинула у вир таких лихоліть і потрясінь, що в них далеко не кожному поталанило вижити, не кажучи вже, щоб перемогти й подолати усі перепони. А надто зробити той епохальний внесок у світову науку, що його вдячне людство пам'ятатиме завжди.
Програмовані тонкоплівкові технології, гетеролазери, надчисті "космічні" кристали", однокристальні мікропроцесори, радіаційна фізика твердотільних матеріалів, модерна сенсорика – усі ці сучасні, актуальні й перспективні напрями осягала одна людина, професор О. Смакула. Формула Смакули, рівняння Смакули, інверсія Смакули, метод Смакули – усе це широко застосовується та бездоганно працює й нині, коли автора й творця вже понад 25 років немає в цім буремнім світі. Навіть однієї з робіт, що стоїть за наведеними фаховими термінами, було б досить для немеркнучої пам'яті про вченого. Але О. Смакула ще й винахідник "просвітлення" оптики й один із фундаторів квантової органічної хімії і фізики монокристалів.
Народився майбутній учений в с. Добриводи Збаразького повіту на Тернопільщині, у селянській родині. Учився спочатку в сільській школі, а згодом в українській гімназії Збаража.
Вже в юнацькі роки Олександр виявив успадковану від батьків любов до свого краю, до його славного історичного минулого. У рідному селі він поширював твори Т. Шевченка й І. Франка, організовував вистави за п'єсами І. Карпенка-Карого та М. Старицького, за що багаторазово зазнавав утисків від влади. Війна 1914-го та події 1918 року спонукали юнака до безпосередньої участі у встановленні влади ЗУНР у Добриводах. Він разом з такими самими свідомими земляками стає до лав Української Галицької Армії (1918-1920). Згодом, продовжує навчання в Тернопільській гімназії, яку закінчує з відзнакою в 1922 році.
За рекомендацією відомого українського математика, професора М. Зарицького, О. Смакула вступає до Ґеттінґенського університету в Німеччині. Вчиться успішно. Але повністю віддаватися навчанню змоги не було: дошкуляла матеріальна скрута і тому перспективний студент мусив працювати на соляних шахтах і фермах Німеччини, займатись репетиторством. Типовий шлях українця, який на чужині прагне "вийти в люди".
У 1927 році Олександр Теодорович успішно захищає дисертацію на тему "Абсорбційні спектри лужно-галоїдних фосфорів, активованих металами — сріблом та міддю" (надрукована 1930 року в журналі "Zeitschrift fьr Physik"). Використавши поняття квантових осциляторів, молодий учений зміг пояснити радіаційне забарвлення кристалів і вивести кількісне математичне співвідношення, відоме в науці як "формула Смакули". За значимістю вона не поступається відомій усім фізикам "формулі Планка". Формула дає зв'язок між концентрацією дефектів у кристалі, довжиною падаючого радіаційного променювання і забарвленням кристалів після такого їхнього опрацювання. Це те явище, яке дуже плідно використовувалось свого часу при виробництві штучних дорогоцінних кристалів.
Працюючи асистентом у фізичному інституті Роберта Поля, й маючи добру наукову перспективу в Німеччині, О. Смакула все ж таки повертається на рідну землю, куди постійно прагнув усім серцем. Молодий науковець приїздить 1928 року на роботу в Одеський університет, але дуже скоро переконується у безперспективності своєї праці в тоталітарній державі і вирушає назад до Німеччини.
Тоді ж, у житті Олександра Смакули стались приємні зміни: він одружився з Ерікою Бунде. Вони прожили у злагоді 51 рік і виховали четверо дітей — двох дочок і двох синів.
Повернувся Олександр Теодорович до Гайдельбергу в Інститут медичних досліджень Кайзера Вільгельма, де очолив оптичну лабораторію. Тут, досліджуючи стероїди і вітаміни, органічні кристали Смакула стає фактично фундатором квантової органічної хімії.
Вже в юнацькі роки Олександр виявив успадковану від батьків любов до свого краю, до його славного історичного минулого. У рідному селі він поширював твори Т. Шевченка й І. Франка, організовував вистави за п'єсами І. Карпенка-Карого та М. Старицького, за що багаторазово зазнавав утисків від влади. Війна 1914-го та події 1918 року спонукали юнака до безпосередньої участі у встановленні влади ЗУНР у Добриводах. Він разом з такими самими свідомими земляками стає до лав Української Галицької Армії (1918-1920). Згодом, продовжує навчання в Тернопільській гімназії, яку закінчує з відзнакою в 1922 році.
За рекомендацією відомого українського математика, професора М. Зарицького, О. Смакула вступає до Ґеттінґенського університету в Німеччині. Вчиться успішно. Але повністю віддаватися навчанню змоги не було: дошкуляла матеріальна скрута і тому перспективний студент мусив працювати на соляних шахтах і фермах Німеччини, займатись репетиторством. Типовий шлях українця, який на чужині прагне "вийти в люди".
У 1927 році Олександр Теодорович успішно захищає дисертацію на тему "Абсорбційні спектри лужно-галоїдних фосфорів, активованих металами — сріблом та міддю" (надрукована 1930 року в журналі "Zeitschrift fьr Physik"). Використавши поняття квантових осциляторів, молодий учений зміг пояснити радіаційне забарвлення кристалів і вивести кількісне математичне співвідношення, відоме в науці як "формула Смакули". За значимістю вона не поступається відомій усім фізикам "формулі Планка". Формула дає зв'язок між концентрацією дефектів у кристалі, довжиною падаючого радіаційного променювання і забарвленням кристалів після такого їхнього опрацювання. Це те явище, яке дуже плідно використовувалось свого часу при виробництві штучних дорогоцінних кристалів.
Працюючи асистентом у фізичному інституті Роберта Поля, й маючи добру наукову перспективу в Німеччині, О. Смакула все ж таки повертається на рідну землю, куди постійно прагнув усім серцем. Молодий науковець приїздить 1928 року на роботу в Одеський університет, але дуже скоро переконується у безперспективності своєї праці в тоталітарній державі і вирушає назад до Німеччини.
Тоді ж, у житті Олександра Смакули стались приємні зміни: він одружився з Ерікою Бунде. Вони прожили у злагоді 51 рік і виховали четверо дітей — двох дочок і двох синів.
Повернувся Олександр Теодорович до Гайдельбергу в Інститут медичних досліджень Кайзера Вільгельма, де очолив оптичну лабораторію. Тут, досліджуючи стероїди і вітаміни, органічні кристали Смакула стає фактично фундатором квантової органічної хімії.
З 1934 року він обіймає посаду директора дослідної лабораторії у всесвітньовідомій фірмі Карла Цайса в Єні. Там він створює такі оптичні кристали, як фтористі літій та натрій, а також оригінальні мастила, придатні до використання за високих і низьких температур. Винаходить унікальну сполуку — бромйодид талію, яка ще й сьогодні широко використовується у приладах нічного бачення. Саме тут отримує перший у світі патент (№ 685767) на спосіб поліпшення якості оптичних приладів, названий згодом "просвітлення оптики". Суть цього винаходу полягає в тому, що поверхні сочок оптичних пристроїв (фотоапаратів, біноклів, далекомірів, мікроскопів, перископів, телескопів та ін.) покривають спеціальним тонким шаром певного матеріалу (завтовшки в 1/4 довжини світлової хвилі), що значно зменшує відбивання світла від поверхні сочки і набагато збільшує контрастність зображення.
У період Другої світової війни Олександр Смакула продовжував працювати у фірмі Карла Цайса разом із Ріхардом Куном, Нобелівським лауреатом (1938), над розв'язанням проблеми противідбивних шарів. Наприкінці 1945 року американська окупаційна влада вивозить ученого разом з іншими видатними фізиками та інженерами до США, де його змушують працювати у військовому форті-лабораторії в штаті Вірджінія на потреби військово-промислового комплексу, досліджуючи матеріали для інфрачервоної техніки.
Подальша доля Олександра Теодоровича тісно пов'язана з Массачусетським технологічним інститутом (МТІ) у Бостоні (США), при якому в 1964 році він заснував і очолив лабораторію фізики монокристалів. Тут же створив потужну наукову школу (його учнями стали представники різних країн), що й донині, відома дослідженнями з найактуальніших проблем твердотільної електроніки. А саме: дослідження з технології і властивостей електрооптичних матеріалів і пристроїв; като-дохромних матеріалів і дисплеїв; міні-лазерів на рідкоземельних елементах у різних матрицях; тонких плівок; оптичного зв'язку в атмосфері; явища Франма-Келдиша в кристалах; вторинної 250 електронної емісії; інтерферометри тонких плівок; нових нелінійних і напівпровідникових кристалів.
1962 року вийшла фундаментальна монографія Олександра Смакули "Монокристали: вирощування, виготовлення і застосовання", обсягом понад 500 сторінок (Берлін, вид-во Шпрінґера). Цінність цієї книги як посібника для студентів та молодих науковців не втрачена й до сьогодні. У ній автор обґрунтовує не лише традиційні методи вирощування кристалів - з розчинів чи з розплавлених солей, а й зовсім нові на той час: вирощування з газового стану (нині цей метод застосовується навіть для вирощування штучних алмазів), з полум'я тощо. Він широко узальнює методи рекристалізації, які стали основою очищення силікону (кремнію) для напівпровідникових застосувань — транзисторів інтегральних схем. І це зроблено тоді, коли монокристали ще не вважались "електронним" матеріалом! Відтоді вони стали базовим елементом для всієї електроніки, отримали широке застосування як напівпровідники, лазери і мазери, електрооптичні елементи. Сьогодні без них важко уявити технологію й індустрію напівпровідників та інтегральних схем. Кристалографічні виміри Олександра Смакули допомогли також у синтезі вітамінів А, В2 та Д.
У період роботи в США Олександр Смакула досліджував здебільшого зміни властивостей кристалів під впливом "чутливих" атомів, які там є, радіації та дефектів у кристалах. Він налагодив синтез монокристалів для оптики, рентгенології, електроніки. За своїми властивостями деякі кристали, синтезовані Олександром Смакулою, набагато перевершують золото і платину.
Доктор Любомир-Степан Онишкевич, який студіював наприкінці 50-х — на початку 60-х років у Массачусетському технологічному інституті, відзначає: "Професор володів широкими енциклопедичними знаннями, і то не лише у своїй вузькій спеціальності (оптиці та монокристалах), а й у різних технічних сферах. Він мав живе зацікавлення у всіляких наукових деталях і абсорбував, як губка, всілякі факти і знання, які йому траплялися, був наділений великими здібностями синтезу знань у нові теорії, нові абстрактні побудови, а найголовніше - в нове практичне застосування теорії" ("Вісник Фонду Олександра Смакули. - 1998. - Червень).
Але й надзвичайна зайнятість та широкі наукові інтереси не змогли витіснити тугу українського емігранта за Батьківщиною, яка ніколи не давала йому спокою. У своєму будинку в Бостоні Олександр Теодо-рович обладнав окрему "українську кімнату", де зібрав колекції українських вишивок, сувенірів, сформував бібліотеку літератури з української історії. Це була міцна ниточка, що з'єднувала його з рідним краєм.
Іншою розрадою стало активне прилучення до діаспорного життя. Олександрові Смакулі були далеко не байдужі професійні інтереси українців у США. Він став почесним членом Товариства українських інженерів, дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, виступав з доповідями на українських наукових імпрезах. "Я щасливий, Що в мене така доля: у мене-є світове визнання в науці, є дім, є дружина, але, на жаль, як діти, так і дружина не мають того почуття великої любові моєї до української землі", — з гіркотою говорив на схилі літ Олександр Смакула.
На рідну землю він ступив у вересні 1972 року під час поїздки на Міжнародну конференцію з кристалографії, що відбувалася у Вірменії (м. Цахкадзорі). Лише на особисте прохання О. Смакули та за сприяння Президента Академії наук СРСР академіка Мстислава Келдиша, Олександру Теодоровичу вдалося (єдиний раз) побувати в Україні й у себе вдома - у с. Добриводах. З душевним щемом ходив він стежками й вулицями рідного села, з дитинства знайомими місцями, піднявся на гору, яку нині називають Смакуловою. То була остання зустріч з Батьківщиною, рідними, друзями, земляками, чудовим наддністрянським краєм, бо цьому не сприяли ідеологічні перепони того часу.
Своє земне життя наш співвітчизник завершив 17 травня 1983 року. Помер він і похований у м. Обурн, штат Массачусеттс, США.
Олександр Теодорович Смакула - автор понад ста ґрунтовних наукових праць, що вийшли друком українською, німецькою та англійською мовами, багатьох патентів. Він є членом Нью-Йоркської Академії наук, Американського Оптичного Товариства та ін.
Нині його наукову спадщину досліджують українські вчені. 1996 року створено Фонд Олександра Смакули, який очолює доктор фізико-мате-матичних наук, голова комісії НТШ професор Ярослав Довгий зі Львова. З грудня 1997 року виходить "Вісник Фонду Олександра Смакули", практично щороку проводяться Смакулівські читання.
На відзнаку вагомості внеску видатного українського вченого в розвиток науки XX століття 30-та сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО проголосила рік його 100-річчя (2000) Роком Смакули.
В Україні ювілей відзначався на державному рівні. Побачили світ перший том "Наукових праць" О. Смакули й переклад його монографії "Монокристали" (2000). Їхня доцільність визначається потребою повернення наукового доробку вченого до скарбниці української науки, потребою належного вшанування пам'яті замовчуваного корифея науки, який не з власної волі жив і працював поза межами України.
Державний комітет зв'язку та інформації випустив художній конверт "Олександр Смакула" (зі спеціальним погашенням). На батьківщині вченого в с. Добриводи Збаразького району Тернопільської області встановлено величний пам'ятник. Пророк з великим запізненням, але все-таки повертається до своєї Вітчизни.
У період Другої світової війни Олександр Смакула продовжував працювати у фірмі Карла Цайса разом із Ріхардом Куном, Нобелівським лауреатом (1938), над розв'язанням проблеми противідбивних шарів. Наприкінці 1945 року американська окупаційна влада вивозить ученого разом з іншими видатними фізиками та інженерами до США, де його змушують працювати у військовому форті-лабораторії в штаті Вірджінія на потреби військово-промислового комплексу, досліджуючи матеріали для інфрачервоної техніки.
Подальша доля Олександра Теодоровича тісно пов'язана з Массачусетським технологічним інститутом (МТІ) у Бостоні (США), при якому в 1964 році він заснував і очолив лабораторію фізики монокристалів. Тут же створив потужну наукову школу (його учнями стали представники різних країн), що й донині, відома дослідженнями з найактуальніших проблем твердотільної електроніки. А саме: дослідження з технології і властивостей електрооптичних матеріалів і пристроїв; като-дохромних матеріалів і дисплеїв; міні-лазерів на рідкоземельних елементах у різних матрицях; тонких плівок; оптичного зв'язку в атмосфері; явища Франма-Келдиша в кристалах; вторинної 250 електронної емісії; інтерферометри тонких плівок; нових нелінійних і напівпровідникових кристалів.
1962 року вийшла фундаментальна монографія Олександра Смакули "Монокристали: вирощування, виготовлення і застосовання", обсягом понад 500 сторінок (Берлін, вид-во Шпрінґера). Цінність цієї книги як посібника для студентів та молодих науковців не втрачена й до сьогодні. У ній автор обґрунтовує не лише традиційні методи вирощування кристалів - з розчинів чи з розплавлених солей, а й зовсім нові на той час: вирощування з газового стану (нині цей метод застосовується навіть для вирощування штучних алмазів), з полум'я тощо. Він широко узальнює методи рекристалізації, які стали основою очищення силікону (кремнію) для напівпровідникових застосувань — транзисторів інтегральних схем. І це зроблено тоді, коли монокристали ще не вважались "електронним" матеріалом! Відтоді вони стали базовим елементом для всієї електроніки, отримали широке застосування як напівпровідники, лазери і мазери, електрооптичні елементи. Сьогодні без них важко уявити технологію й індустрію напівпровідників та інтегральних схем. Кристалографічні виміри Олександра Смакули допомогли також у синтезі вітамінів А, В2 та Д.
У період роботи в США Олександр Смакула досліджував здебільшого зміни властивостей кристалів під впливом "чутливих" атомів, які там є, радіації та дефектів у кристалах. Він налагодив синтез монокристалів для оптики, рентгенології, електроніки. За своїми властивостями деякі кристали, синтезовані Олександром Смакулою, набагато перевершують золото і платину.
Доктор Любомир-Степан Онишкевич, який студіював наприкінці 50-х — на початку 60-х років у Массачусетському технологічному інституті, відзначає: "Професор володів широкими енциклопедичними знаннями, і то не лише у своїй вузькій спеціальності (оптиці та монокристалах), а й у різних технічних сферах. Він мав живе зацікавлення у всіляких наукових деталях і абсорбував, як губка, всілякі факти і знання, які йому траплялися, був наділений великими здібностями синтезу знань у нові теорії, нові абстрактні побудови, а найголовніше - в нове практичне застосування теорії" ("Вісник Фонду Олександра Смакули. - 1998. - Червень).
Але й надзвичайна зайнятість та широкі наукові інтереси не змогли витіснити тугу українського емігранта за Батьківщиною, яка ніколи не давала йому спокою. У своєму будинку в Бостоні Олександр Теодо-рович обладнав окрему "українську кімнату", де зібрав колекції українських вишивок, сувенірів, сформував бібліотеку літератури з української історії. Це була міцна ниточка, що з'єднувала його з рідним краєм.
Іншою розрадою стало активне прилучення до діаспорного життя. Олександрові Смакулі були далеко не байдужі професійні інтереси українців у США. Він став почесним членом Товариства українських інженерів, дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, виступав з доповідями на українських наукових імпрезах. "Я щасливий, Що в мене така доля: у мене-є світове визнання в науці, є дім, є дружина, але, на жаль, як діти, так і дружина не мають того почуття великої любові моєї до української землі", — з гіркотою говорив на схилі літ Олександр Смакула.
На рідну землю він ступив у вересні 1972 року під час поїздки на Міжнародну конференцію з кристалографії, що відбувалася у Вірменії (м. Цахкадзорі). Лише на особисте прохання О. Смакули та за сприяння Президента Академії наук СРСР академіка Мстислава Келдиша, Олександру Теодоровичу вдалося (єдиний раз) побувати в Україні й у себе вдома - у с. Добриводах. З душевним щемом ходив він стежками й вулицями рідного села, з дитинства знайомими місцями, піднявся на гору, яку нині називають Смакуловою. То була остання зустріч з Батьківщиною, рідними, друзями, земляками, чудовим наддністрянським краєм, бо цьому не сприяли ідеологічні перепони того часу.
Своє земне життя наш співвітчизник завершив 17 травня 1983 року. Помер він і похований у м. Обурн, штат Массачусеттс, США.
Олександр Теодорович Смакула - автор понад ста ґрунтовних наукових праць, що вийшли друком українською, німецькою та англійською мовами, багатьох патентів. Він є членом Нью-Йоркської Академії наук, Американського Оптичного Товариства та ін.
Нині його наукову спадщину досліджують українські вчені. 1996 року створено Фонд Олександра Смакули, який очолює доктор фізико-мате-матичних наук, голова комісії НТШ професор Ярослав Довгий зі Львова. З грудня 1997 року виходить "Вісник Фонду Олександра Смакули", практично щороку проводяться Смакулівські читання.
На відзнаку вагомості внеску видатного українського вченого в розвиток науки XX століття 30-та сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО проголосила рік його 100-річчя (2000) Роком Смакули.
В Україні ювілей відзначався на державному рівні. Побачили світ перший том "Наукових праць" О. Смакули й переклад його монографії "Монокристали" (2000). Їхня доцільність визначається потребою повернення наукового доробку вченого до скарбниці української науки, потребою належного вшанування пам'яті замовчуваного корифея науки, який не з власної волі жив і працював поза межами України.
Державний комітет зв'язку та інформації випустив художній конверт "Олександр Смакула" (зі спеціальним погашенням). На батьківщині вченого в с. Добриводи Збаразького району Тернопільської області встановлено величний пам'ятник. Пророк з великим запізненням, але все-таки повертається до своєї Вітчизни.
ЛІТЕРА ТУРА
Основні видання праць О. Смакули
Основні видання праць О. Смакули
Смакула
О. Наукові праці: [у 3 т.] / О. Смакула; [редкол.: Я. Довгий (голова) та ін.]; Тер-нопіл. держ. техн. ун-т ім. І. Пулюя. — Тернопіль, 2000. — Т. 1. — 403 с. : іл., табл. - (Бібліотека журналу "Вісник Фонду Олександра Смакули"). — ISBN 966- 634-033-Х.
Смакула О. Монокристали : вирощування, виготовлення та застосовання / О. Смакула ; за ред.: О. Козирського, В. Шендеровського ; пер. з нім.: Н. Мельник, П. Троценка. - К. : Рада, 2000. — XII, 428 с: іл„ табл. — ISBN 966-7087-33-6.
Смакула О. Монокристали : вирощування, виготовлення та застосовання / О. Смакула ; за ред.: О. Козирського, В. Шендеровського ; пер. з нім.: Н. Мельник, П. Троценка. - К. : Рада, 2000. — XII, 428 с: іл„ табл. — ISBN 966-7087-33-6.
Про О. Т. Смакулу
Витрихівський М. У науку — з любов'ю до України : світова наук, громадськість відзначає 100-річчя з дня народж. відомого укр. фізика О. Смакули / М. Витрихівський // Україна молода. — 2000. — 7 верес. — С. 10.
Довгий Я. О. "Формула Смакули" / Я. О. Довгий // "Аксіоми для нащадків: українські імена у світовій науці". — Львів, 1992. — С. 318—338. — ISBN 5-8690-010-6.
Довгий Я. Олександр Смакула : повернення на рідну землю / Я. Довгий // Світ фізики. — 2000. — № 3. — С. 22—23.
Козирський В. Олександр Смакула — фізик і гуманіст / В. Козирський // Освіта. — 2006. — 4—11 січ. — С. 12—13. — (Постать на історичному тлі). Козирський В. Олександр Смакула — автор відкриття століття: (до 100-річчя від дня народж.) / В. Козирський, В. Шендеровський // Фізика. — 2000. — №6. —С. 5—8.
Липовецький В. Фізик Олександр Смакула та географ Іван Тесля — деякі аналогії / В. Липовецький // Наукові записки. — Тернопіль, 2002. — № 2 — С. 51—54.
Могильний Л. П. Смакула Олександр Теодорович / Л. П. Могильний // Діячі науки і культури : нариси життя та діяльності / О. В. Даниленко, Л. В. Іваницька, Н. В. Терес [та ін.] ; за заг. ред.: А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К., 2007. — С. 385—387. — ISBN 978-966-8653-95-7.
Смакула Олександр (1900—[1983]) // Енциклопедія українознавства: у 11 т. Словник, частина / Наук. Т-во ім. Т. Шевченка ; голов, ред. В. Кубійович. — Париж-Нью-Йорк, 1976. — Т. 8. — С. 2913.
Смакула Олександр Теодорович // Українці у світовій цивілізації: [довідник] / [упоряд. Т. В. Копань]. — К., 2006. — С. 49. — (Кишенькова енциклопедія ; вип. 1). _ ISBN 966-8767-04-7 ; ISBN 966-8767-25-Х.
Щендеровський В. Нелегкий шлях повернення великого українця // Нехай не гасне світ науки / В. Шендероваський ; за ред. Е. Бабчук. — К., 2004. — С. 294—300.
Якель Р. Тріумф і трагедія Олександра Смакули / Р. Якель // Дзеркало тижня. — 2002. — 20—26 квіт. — С. 15.
Смакула Олександр Теодорович // Українці у світовій цивілізації: [довідник] / [упоряд. Т. В. Копань]. — К., 2006. — С. 49. — (Кишенькова енциклопедія ; вип. 1). _ ISBN 966-8767-04-7 ; ISBN 966-8767-25-Х.
Щендеровський В. Нелегкий шлях повернення великого українця // Нехай не гасне світ науки / В. Шендероваський ; за ред. Е. Бабчук. — К., 2004. — С. 294—300.
Якель Р. Тріумф і трагедія Олександра Смакули / Р. Якель // Дзеркало тижня. — 2002. — 20—26 квіт. — С. 15.
* * *
Олександр Смакула (1900—1983) // Вони прославили наш край: бібліограф. посіб. / Тернопільська ОБ для дітей ; уклад.: Марченко Л., Воробель С. — Тернопіль, 2002. — С. 269.
Олександр Смакула: геній родом із Доброводів: рекомендаційний бібліографічний посібник. - Режим доступу
Шаромова В. Олександр Смакула — автор відкриття століття: сценарій наук.-теорет. конф. : 9-11 кл. / В. Шаромова, В. Соколова // Фізика. — 2003. — № 32. — С. 1—11.
Шаромова В. Олександр Смакула — автор відкриття століття: сценарій наук.-теорет. конф. : 9-11 кл. / В. Шаромова, В. Соколова // Фізика. — 2003. — № 32. — С. 1—11.
ІЛЮСТРАЦІЇ
Олександр Смакула : [фотографія] // Смакула О. Монокристали : вирощування, виготовлення та застосовання / за ред.: В. Козирського, В. Шендеровсь-кого ; пер. з нім. Н. Мельник, П. Троценка. — К., 2000. — СІ. — ISBN 966-7087-33-6.
Олександр Смакула : [фотографія] // Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки / за ред. Е. Бабчук. — К., 2004. — С. 294.
Олександр Смакула : [фотографія] // Аксіоми для нащадків: українські імена у світовій науці : зб. нарисів / упоряд. О. Романчук — Львів, 1992. — Вклейка між с. 80—81.
Олександр Смакула : [фотографія] // Енциклопедія українознавства : у 11 т. Словник, частина / Наук. Т-во ім. Т. Шевченка ; голов. ред. В. Кубійович. — Париж—Нью-Йорк, 1976. — Т. 8. — С. 2913.
Пам'ятник Олександрові Смакулі у с. Добриводи : фото 3. Грондзаля // Світ фізики. — 2000. — № 3. — С. 23.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.