Життя наших предків завжди викликає жвавий інтерес, це і не дивно. Зважаючи на те, що події минулого вже відбулись, а майбутнє ще не настало, на сьогодні можна лише констатувати життя, побут та освіту минулих поколінь.
Навчально-виховний процес є не менш цікавим для сучасників, оскільки він дає змогу проаналізувати, дослідити та порівняти умови навчання й отримання знань тоді і зараз. Історичний досвід, також безумовно важливий. Ще сто років тому в Чернігові існувала чоловіча класична гімназія, у ній можна було отримати середню освіту. Про історію створення, діяльність та яскраві події з життя навчального закладу і піде мова.
На початку XІX століття в Російської імперії відбулись суттєві зміни, стосувались вони і системи освіти всієї Лівобережної України, і зокрема Чернігівщини. На цей час вже склалась чітка система учбових закладів, у яких можна було отримати початкову, середню та вищу освіту.У 1805 році в Чернігові була заснована чоловіча класична гімназія, і вона була фактично однією з перших на теренах Лівобережної України. Її було утворено з реорганізованого Чернігівського народного училища (відкрито у 1789 р.). З самого початку гімназія займала велику садибу, яка була розташована за річкою Стрижень, де знаходились шість корпусів, серед яких був головний дерев’яний — із класними кімнатами та двома залами. Поруч знаходились будівлі з учительськими квартирами і інші службові приміщення.
Навчально-виховний процес є не менш цікавим для сучасників, оскільки він дає змогу проаналізувати, дослідити та порівняти умови навчання й отримання знань тоді і зараз. Історичний досвід, також безумовно важливий. Ще сто років тому в Чернігові існувала чоловіча класична гімназія, у ній можна було отримати середню освіту. Про історію створення, діяльність та яскраві події з життя навчального закладу і піде мова.
На початку XІX століття в Російської імперії відбулись суттєві зміни, стосувались вони і системи освіти всієї Лівобережної України, і зокрема Чернігівщини. На цей час вже склалась чітка система учбових закладів, у яких можна було отримати початкову, середню та вищу освіту.У 1805 році в Чернігові була заснована чоловіча класична гімназія, і вона була фактично однією з перших на теренах Лівобережної України. Її було утворено з реорганізованого Чернігівського народного училища (відкрито у 1789 р.). З самого початку гімназія займала велику садибу, яка була розташована за річкою Стрижень, де знаходились шість корпусів, серед яких був головний дерев’яний — із класними кімнатами та двома залами. Поруч знаходились будівлі з учительськими квартирами і інші службові приміщення.
У 1802 році Чернігів стає центром новоствореної Чернігівської губернії. На посаду першого цивільного губернатора було призначено генерал-майора у відставці, дійсного статського радника барона Івана Васильовича Френсдорфа, а генерал-губернатором — князя Олексія Борисовича Куракіна. На початку ХІХ століття Чернігів потрібно було перетворити на справжнє губернське місто. У 1803 році видатний зодчий Адріан Дмитрович Захаров створив дев’ять типових проектів «казенних будівель» для губернських міст, серед яких — і проект будинку цивільного губернатора. У цей час виникає необхідність спорудження на Валу будинку для Чернігівських губернаторів. Проект А. Захарова втілює в життя місцевий архітектор Антон Іванович Карташевський, у 1803 році план побудови затвердив цар Олександр І.
У 1805 році на території Валу було збудовано будівлю Чернігівської класичної гімназії. Вона була споруджена у стилі російського класицизму. Будинок мурований, прямокутний у плані, з виступами-ризалітами з боку двору. На невисокому рустованому стилобаті першого поверху розміщено розкішний шестиколонний портик тосканського ордеру, який завершується горизонтальною лінією аттика.
Але навчально-виховний процес розпочався тут у 1821 році. У листопаді 1821 р. будинок передали «Министерству народного просвещения», завдячуючи наполегливості першого директора Чернігівської чоловічої гімназії М. Е. Маркова. З цього часу гімназія перебралась у триповерхове приміщення, що зараз знаходиться на території стародавнього Дитинця. Навчальний заклад займав два будинки. У одному (зараз це будівля історичного музею) розміщувались учбові класи, а в іншому (зараз його не має) — пансіон для сторонніх учнів. Фінансування гімназії рахунок держави. Відомо, що у 1804 р. на її утримання було виділено 5650 руб. Допомагали в утриманні навчального закладу його почесні попечителі. Відповідно Статуту 1804 р. до гімназій приймали дітей із усіх верств населення. Навчально-виховний процес відбувався російською мовою.
Значний внесок у розвиток гімназійної освіти на Чернігівщині зробив М. Марков, перший директор Чернігівської гімназії. У 1805 р. він розробив навчальний план, за яким гімназисти розпочали навчання у новоствореному навчальному закладі, склав списки книг для учнів. До плану були включені такі предмети: математика, фізика, механіка,; архітектура, історія, географія, статистика; філософія, російська словесність, природнича історія й технологія, латинська, німецька та французька мови, малювання — всього 30 годин щотижня. У 1804 році започаткована бібліотека, яка нараховувала 1000 примірників книг. Основною формою навчання в чоловічих гімназіях був урок. На уроках використовувались письмові форми роботи: диктанти, перекази, списування з книги, переклади, написання творів. У навчально-виховному процесі практикувалося проведення практичних робіт, літературних бесід, екскурсій.
У 1828 р. видано реакційний «Статут гімназій і училищ, що знаходились у віданні університетів». Термін навчання збільшувався до семи років. За Статутом 1828 р. гімназії були розраховані переважно для дітей дворян і чиновників. До їх навчального плану замість політичної економії, комерційних наук, філософії та природознавства вводилися Закон Божий, Священна і Церковна історії. Також викладались російська граматика, словесність, латинська, німецька і французька мови, логіка, математика, географія і статистика, історія, фізика, каліграфія, креслення й малювання. Передбачалось вивчення й грецької мови.
За «Статутом» 1828 р. учителі гімназій поділялись на старших (викладали Закон Божий, стародавні мови, історію, словесність) і молодших, які викладали нові мови, російську граматику, географію. Кількість вчителів у них поступово збільшувалась: у 1804 р. їх було вже вісім, а з 1828 р. — дванадцять.
З часу відкриття і до 1834 року за навчання платні не брали. Але в 1834 р. у Чернігівській гімназії було введено плату за навчання 3 руб. щорічно, вона постійно збільшувалась: у 1854 р. вона вже складала 5 руб., а у 1857 р. сума дорівнювала 10 руб. на рік. Бідні і найкращі учні були звільнені від платні. Платня за навчання бралася за півроку і за рік. З суми збору пів суми йшло в нагороду кращим вчителям, а інша частина видавалась в якості допомоги бідним учням. До гімназій вступали діти у віці 12—18 років. Більшість випускників гімназій вступали до університетів. Відомо, що впродовж 1857—1863 рр., з 96 випускників Чернігівської гімназії 67 вступило до різних університетів.
У 1837 р. було введено п’ятибальну систему оцінювання навчальних досягнень учнів. З 1837 року при гімназії була впроваджена посада лікаря без винагороди. Відомо, що першим лікарем був Іван Тимофеевич Скибинський. Він слідкував за санітарними справами в класах, здійснював першу медичну допомогу. При Чернігівській гімназії в 1843 р. почав функціонувати пансіон з аптекою та бібліотекою, плата за який складала 120—170 руб. У пансіоні працювали два вихователі, помічник вихователя та штат прислуги (2 особи), які слідкували за порядком, контролювали виконання уроків.
Будівництво пансіону стало можливим у цей час, завдячуючи турботам благодійників. Одним з відомих благодійників був Осип Степанович Судієнко, який мав сина від однієї з кріпосних, і вирішив його всиновити. Для цього потрібно було отримати дозвіл Державної Ради. У разі позитивної відповіді він пообіцяв щедрі пожертвування на користь навчальних закладів (40 тис. руб.). Гроші були покладені в Державний банк, і у 1834 р. пожертвувана сума за рахунок відсотків виросла до значної цифри — 180 тис. руб., а на 1840 р. вона вже дорівнювала 200 тис. руб.
Окрім, О. Судієнко пожертвування на функціонування пансіону у 1838 р. надав його син Михайло. Він надав 30 тис. руб., однак коштів не вистачало на будівництво благородного пансіону. Дворяни Чернігова у 1844 р. прийняли рішення про збір коштів з власних доходів на будівництво благородного пансіону при гімназії. Його було урочисто відкрито в Чернігові 25 червня 1850 р. Це була двоповерхова будівля. За головним корпусом знаходилася будівля з квартирами для вихователів, лікарня та баня. Для занять 50 вихованців були обладнані великі спортивні майданчики. У 1854 р. будівлю пансіону заселено гімназистами. На жаль, на сьогоднішній день будівлі пансіону не збереглися, за винятком єдиної будівлі, де знаходилась обласна рада спортивного товариства «Спартак» на Валу. Зараз у будинку міститься спортивна школа.
Поведінка учнів гімназії не містила якихось великих відхилень від норми, хоча були проступки, які тягли за собою не тільки недовготривалий арешт, але і звільнення без права вступу в інші навчальні заклади. До них належали: крадіжки на базарі, видання антивладних газет, вживання спиртних напоїв. Статут 1828 р. узаконював застосування тілесних покарань у гімназіях: із дозволу педагогічної ради вихованців перших трьох класів сікли різками. Так у 1858 році з 240 учнів гімназії 18 було покарано різками. Такі покарання були розповсюдженні і в інших гімназіях. У 1859 році в «Журнале для воспитания» були надруковані «Правила о проступках и наказаниях учеников гимназий Киевского учебного округа» М. І. Пирогова, який був попечителем Київського учбового округу (до округу входили навчальні заклади Чернігівської губернії, включаючи класичну чоловічу гімназію). Ці правила були поширені і в Чернігівській гімназії. Великі аркуші були розміщенні в класах гімназії з текстом правил. Вони мали вигляд таблиць, у яких усі види провин та покарань розміщувались за рубриками. Цікаво, що згідно правил залишались фізичні покарання, але вони застосовувались відносно особливих провин з дозволу педради гімназії. У кінці навчального року складався звіт про роботу закладу. У ньому за пунктами і розділами вказували загальну кількість учнів і викладачів, про уроки які були пропущенні вчителями та учнями, вказували з яких причин. У звіті оприлюднювалися і міністерські розпорядження. Його друкували в друкарні Губернського правління.
У кінці навчального року згідно «Правил Київського навчального округу» перевідні іспити проводили в присутності комісії, у склад якої входили: директор, інспектор, викладачі предмету, а також два асистента за програмами і білетами, а випускні іспити — у присутності громадськості і всіх членів педагогічної ради. Учні на іспитах повинні були давати «ясные показания науки», а ні заучені відповіді. Якщо учні вчились гарно впродовж навчального року, але давали слабкі відповіді на іспиті, дозволялося складати іспити вдруге. Крім річних іспитів, були і піврічні задля перевірки знань учнів в пройдених курсах.
У ювілейний випуск 1905 року гімназію з золотою медаллю закінчило п’ять чоловік, з срібною — чотири, без медалей двадцять дев’ять учнів. Всі вони отримали атестат про закінчення гімназії і в майбутньому стали студентами вищих навчальних закладів. Крім учнів, які закінчували гімназію з атестатами, були й учні які отримали тільки свідоцтво про прослуховування повного курсу гімназичних наук. Випускні і переводні іспити проводились з кінця травня по червень місяць і закінчувались урочистостями.
За час діяльності гімназії в стінах навчального закладу навчались різні суспільно-політичні, громадські, військові та культурні діячі. Серед її вихованців: письменники Г. Успенський, Н. Вербицький, І. Ясинський, М. Могилянський, І. Кочерга; статистик В. Варзар, хірург М. Волкович, дипломат Г. Щербина, революціонери Ю. Коцюбинський та В. Примаков.
Доволі цікава доля споруди Чернігівської класичної чоловічої гімназії в XX столітті. Після Жовтневого перевороту 1917 року, «завдячуючи» новим суспільним перетворенням навчальний заклад проіснував тільки два роки.
Після скасування гімназії у 1919 році дві її будівлі залишались деякий час вільними. У одній споруді, де зараз міститься Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тарновського, деякий час розміщувалась губпартшкола. З 1924 року в будинку колишньої класичної чоловічої гімназії була вже середня семирічна українська школа ім. Коцюбинського. Як свідчила газета «Червоний стяг» за 1924 рік, «школа за 6 років свого існування вже пережила три переселення: до будинку дворянського пансіону, до бувшего пансіону гімназії і до будинку гімназії. Школа починалась з 18 чоловіка в 1917 році, вона мала 230 душ дітей на весні 1923 року, а того ж року восени — 400 душ. Школа врешті дістала будинок колишньої гімназії (будівля сучасного Чернігівського історичного музею), коли його звільнила Губпартшкола. Довгий час вона була єдиною середньою українською школою в місті, а тепер ставала найбільшою на Чернігівщині»
Відомо, що у Чернігові в цей час працювали дві головні школи міста — семирічка ім. Леніна з російською мовою навчання (була розташована в будівлі колишньої жіночої гімназії) та семирічка ім. М. Коцюбинського з українською мовою навчання. Доволі цікаво, що в будинку колишнього пансіону гімназії на вулиці Революції було розташоване дитяче містечко ім. Комінтерну. Щоправда, про нього фактично нічого не відомо.
Середня українська школа ім. Коцюбинського із семирічним терміном навчання проіснувала тільки до 1932 року в будівлі колишньої гімназії. З 1932 року і до початку Другої світової війни у приміщеннях колишньої гімназії був розташований Чернігівський обласний історичний музей.
Під час війни вона була суттєво пошкоджена. Після відбудови з 1951 року у відбудованій споруді розміщувався зооветеринарний технікум, а трохи згодом, з 1964 року — філіал Київського політехнічного інституту. Після реставрації 1975—77 років будівлю класичної чоловічої гімназії зараз займає Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тарновського.
Передумовами відкриття гімназій було: запровадження Чернігівської губернії (1802 р.), розвиток капіталістичних відносин, які вимагали підвищення грамотності населення, нова політика уряду, яка була направлена на становлення державної системи освіти в Україні, наявність державних діячів, благодійників, які сприяли відкриттю Чернігівської класичної чоловічої гімназій.
Звичайно, історія створення та діяльність Чернігівської класичної гімназії має свої особливості. Значна частина питань ще і досі не розкрита, особливо це стосується долі багатьох учнів гімназії, які колись жили та навчались в нашому стародавньому місті Чернігові.
Джерело: Чернігів стародавній. - Режим доступу
У 1805 році на території Валу було збудовано будівлю Чернігівської класичної гімназії. Вона була споруджена у стилі російського класицизму. Будинок мурований, прямокутний у плані, з виступами-ризалітами з боку двору. На невисокому рустованому стилобаті першого поверху розміщено розкішний шестиколонний портик тосканського ордеру, який завершується горизонтальною лінією аттика.
Але навчально-виховний процес розпочався тут у 1821 році. У листопаді 1821 р. будинок передали «Министерству народного просвещения», завдячуючи наполегливості першого директора Чернігівської чоловічої гімназії М. Е. Маркова. З цього часу гімназія перебралась у триповерхове приміщення, що зараз знаходиться на території стародавнього Дитинця. Навчальний заклад займав два будинки. У одному (зараз це будівля історичного музею) розміщувались учбові класи, а в іншому (зараз його не має) — пансіон для сторонніх учнів. Фінансування гімназії рахунок держави. Відомо, що у 1804 р. на її утримання було виділено 5650 руб. Допомагали в утриманні навчального закладу його почесні попечителі. Відповідно Статуту 1804 р. до гімназій приймали дітей із усіх верств населення. Навчально-виховний процес відбувався російською мовою.
Значний внесок у розвиток гімназійної освіти на Чернігівщині зробив М. Марков, перший директор Чернігівської гімназії. У 1805 р. він розробив навчальний план, за яким гімназисти розпочали навчання у новоствореному навчальному закладі, склав списки книг для учнів. До плану були включені такі предмети: математика, фізика, механіка,; архітектура, історія, географія, статистика; філософія, російська словесність, природнича історія й технологія, латинська, німецька та французька мови, малювання — всього 30 годин щотижня. У 1804 році започаткована бібліотека, яка нараховувала 1000 примірників книг. Основною формою навчання в чоловічих гімназіях був урок. На уроках використовувались письмові форми роботи: диктанти, перекази, списування з книги, переклади, написання творів. У навчально-виховному процесі практикувалося проведення практичних робіт, літературних бесід, екскурсій.
У 1828 р. видано реакційний «Статут гімназій і училищ, що знаходились у віданні університетів». Термін навчання збільшувався до семи років. За Статутом 1828 р. гімназії були розраховані переважно для дітей дворян і чиновників. До їх навчального плану замість політичної економії, комерційних наук, філософії та природознавства вводилися Закон Божий, Священна і Церковна історії. Також викладались російська граматика, словесність, латинська, німецька і французька мови, логіка, математика, географія і статистика, історія, фізика, каліграфія, креслення й малювання. Передбачалось вивчення й грецької мови.
За «Статутом» 1828 р. учителі гімназій поділялись на старших (викладали Закон Божий, стародавні мови, історію, словесність) і молодших, які викладали нові мови, російську граматику, географію. Кількість вчителів у них поступово збільшувалась: у 1804 р. їх було вже вісім, а з 1828 р. — дванадцять.
З часу відкриття і до 1834 року за навчання платні не брали. Але в 1834 р. у Чернігівській гімназії було введено плату за навчання 3 руб. щорічно, вона постійно збільшувалась: у 1854 р. вона вже складала 5 руб., а у 1857 р. сума дорівнювала 10 руб. на рік. Бідні і найкращі учні були звільнені від платні. Платня за навчання бралася за півроку і за рік. З суми збору пів суми йшло в нагороду кращим вчителям, а інша частина видавалась в якості допомоги бідним учням. До гімназій вступали діти у віці 12—18 років. Більшість випускників гімназій вступали до університетів. Відомо, що впродовж 1857—1863 рр., з 96 випускників Чернігівської гімназії 67 вступило до різних університетів.
У 1837 р. було введено п’ятибальну систему оцінювання навчальних досягнень учнів. З 1837 року при гімназії була впроваджена посада лікаря без винагороди. Відомо, що першим лікарем був Іван Тимофеевич Скибинський. Він слідкував за санітарними справами в класах, здійснював першу медичну допомогу. При Чернігівській гімназії в 1843 р. почав функціонувати пансіон з аптекою та бібліотекою, плата за який складала 120—170 руб. У пансіоні працювали два вихователі, помічник вихователя та штат прислуги (2 особи), які слідкували за порядком, контролювали виконання уроків.
Будівництво пансіону стало можливим у цей час, завдячуючи турботам благодійників. Одним з відомих благодійників був Осип Степанович Судієнко, який мав сина від однієї з кріпосних, і вирішив його всиновити. Для цього потрібно було отримати дозвіл Державної Ради. У разі позитивної відповіді він пообіцяв щедрі пожертвування на користь навчальних закладів (40 тис. руб.). Гроші були покладені в Державний банк, і у 1834 р. пожертвувана сума за рахунок відсотків виросла до значної цифри — 180 тис. руб., а на 1840 р. вона вже дорівнювала 200 тис. руб.
Окрім, О. Судієнко пожертвування на функціонування пансіону у 1838 р. надав його син Михайло. Він надав 30 тис. руб., однак коштів не вистачало на будівництво благородного пансіону. Дворяни Чернігова у 1844 р. прийняли рішення про збір коштів з власних доходів на будівництво благородного пансіону при гімназії. Його було урочисто відкрито в Чернігові 25 червня 1850 р. Це була двоповерхова будівля. За головним корпусом знаходилася будівля з квартирами для вихователів, лікарня та баня. Для занять 50 вихованців були обладнані великі спортивні майданчики. У 1854 р. будівлю пансіону заселено гімназистами. На жаль, на сьогоднішній день будівлі пансіону не збереглися, за винятком єдиної будівлі, де знаходилась обласна рада спортивного товариства «Спартак» на Валу. Зараз у будинку міститься спортивна школа.
Поведінка учнів гімназії не містила якихось великих відхилень від норми, хоча були проступки, які тягли за собою не тільки недовготривалий арешт, але і звільнення без права вступу в інші навчальні заклади. До них належали: крадіжки на базарі, видання антивладних газет, вживання спиртних напоїв. Статут 1828 р. узаконював застосування тілесних покарань у гімназіях: із дозволу педагогічної ради вихованців перших трьох класів сікли різками. Так у 1858 році з 240 учнів гімназії 18 було покарано різками. Такі покарання були розповсюдженні і в інших гімназіях. У 1859 році в «Журнале для воспитания» були надруковані «Правила о проступках и наказаниях учеников гимназий Киевского учебного округа» М. І. Пирогова, який був попечителем Київського учбового округу (до округу входили навчальні заклади Чернігівської губернії, включаючи класичну чоловічу гімназію). Ці правила були поширені і в Чернігівській гімназії. Великі аркуші були розміщенні в класах гімназії з текстом правил. Вони мали вигляд таблиць, у яких усі види провин та покарань розміщувались за рубриками. Цікаво, що згідно правил залишались фізичні покарання, але вони застосовувались відносно особливих провин з дозволу педради гімназії. У кінці навчального року складався звіт про роботу закладу. У ньому за пунктами і розділами вказували загальну кількість учнів і викладачів, про уроки які були пропущенні вчителями та учнями, вказували з яких причин. У звіті оприлюднювалися і міністерські розпорядження. Його друкували в друкарні Губернського правління.
У кінці навчального року згідно «Правил Київського навчального округу» перевідні іспити проводили в присутності комісії, у склад якої входили: директор, інспектор, викладачі предмету, а також два асистента за програмами і білетами, а випускні іспити — у присутності громадськості і всіх членів педагогічної ради. Учні на іспитах повинні були давати «ясные показания науки», а ні заучені відповіді. Якщо учні вчились гарно впродовж навчального року, але давали слабкі відповіді на іспиті, дозволялося складати іспити вдруге. Крім річних іспитів, були і піврічні задля перевірки знань учнів в пройдених курсах.
У ювілейний випуск 1905 року гімназію з золотою медаллю закінчило п’ять чоловік, з срібною — чотири, без медалей двадцять дев’ять учнів. Всі вони отримали атестат про закінчення гімназії і в майбутньому стали студентами вищих навчальних закладів. Крім учнів, які закінчували гімназію з атестатами, були й учні які отримали тільки свідоцтво про прослуховування повного курсу гімназичних наук. Випускні і переводні іспити проводились з кінця травня по червень місяць і закінчувались урочистостями.
За час діяльності гімназії в стінах навчального закладу навчались різні суспільно-політичні, громадські, військові та культурні діячі. Серед її вихованців: письменники Г. Успенський, Н. Вербицький, І. Ясинський, М. Могилянський, І. Кочерга; статистик В. Варзар, хірург М. Волкович, дипломат Г. Щербина, революціонери Ю. Коцюбинський та В. Примаков.
Доволі цікава доля споруди Чернігівської класичної чоловічої гімназії в XX столітті. Після Жовтневого перевороту 1917 року, «завдячуючи» новим суспільним перетворенням навчальний заклад проіснував тільки два роки.
Після скасування гімназії у 1919 році дві її будівлі залишались деякий час вільними. У одній споруді, де зараз міститься Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тарновського, деякий час розміщувалась губпартшкола. З 1924 року в будинку колишньої класичної чоловічої гімназії була вже середня семирічна українська школа ім. Коцюбинського. Як свідчила газета «Червоний стяг» за 1924 рік, «школа за 6 років свого існування вже пережила три переселення: до будинку дворянського пансіону, до бувшего пансіону гімназії і до будинку гімназії. Школа починалась з 18 чоловіка в 1917 році, вона мала 230 душ дітей на весні 1923 року, а того ж року восени — 400 душ. Школа врешті дістала будинок колишньої гімназії (будівля сучасного Чернігівського історичного музею), коли його звільнила Губпартшкола. Довгий час вона була єдиною середньою українською школою в місті, а тепер ставала найбільшою на Чернігівщині»
Відомо, що у Чернігові в цей час працювали дві головні школи міста — семирічка ім. Леніна з російською мовою навчання (була розташована в будівлі колишньої жіночої гімназії) та семирічка ім. М. Коцюбинського з українською мовою навчання. Доволі цікаво, що в будинку колишнього пансіону гімназії на вулиці Революції було розташоване дитяче містечко ім. Комінтерну. Щоправда, про нього фактично нічого не відомо.
Середня українська школа ім. Коцюбинського із семирічним терміном навчання проіснувала тільки до 1932 року в будівлі колишньої гімназії. З 1932 року і до початку Другої світової війни у приміщеннях колишньої гімназії був розташований Чернігівський обласний історичний музей.
Під час війни вона була суттєво пошкоджена. Після відбудови з 1951 року у відбудованій споруді розміщувався зооветеринарний технікум, а трохи згодом, з 1964 року — філіал Київського політехнічного інституту. Після реставрації 1975—77 років будівлю класичної чоловічої гімназії зараз займає Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тарновського.
Передумовами відкриття гімназій було: запровадження Чернігівської губернії (1802 р.), розвиток капіталістичних відносин, які вимагали підвищення грамотності населення, нова політика уряду, яка була направлена на становлення державної системи освіти в Україні, наявність державних діячів, благодійників, які сприяли відкриттю Чернігівської класичної чоловічої гімназій.
Звичайно, історія створення та діяльність Чернігівської класичної гімназії має свої особливості. Значна частина питань ще і досі не розкрита, особливо це стосується долі багатьох учнів гімназії, які колись жили та навчались в нашому стародавньому місті Чернігові.
Джерело: Чернігів стародавній. - Режим доступу
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.