1728 року на Чернігівщині (с. Лемеші Козелецького району) в сім’ї реєстрового козака Григорія Лемеша (що мав прізвисько Розум) народився ще один син, якого нарекли Кирилом і якому судилося стати в майбутньому гетьманом України.
Старший син Григорія, Олексій, завдяки щасливій долі і прекрасному голосу, став фаворитом імператриці Єлизавети Петрівни, дочки Петра І. Олексій, а з ним і вся родина, отримав маєтки, графський титул та прізвище Розумовський. Історик Ф.Головін писав: "Кирило пас свиней свого родича Будлянського, коли Олексій вирішив перевезти брата до себе, то послав у село офіцера, щоб той із почестями перевіз його. Кирило побачивши посланця, вирішив, що його забирають у москалі. Він злякався і, покинувши свиней, виліз на дерево, де й просидів, аж доки не зголоднів”. Так Кирило Розумовський потрапив до Петербурга. Там він пройшов домашню підготовку при дворі імператриці, потім вчився в університетах Кенігсберга, Берліна, Страсбурга, після чого повернувся в Росію, і був призначений президентом Петербурзької академії наук (1746 р).
Старший син Григорія, Олексій, завдяки щасливій долі і прекрасному голосу, став фаворитом імператриці Єлизавети Петрівни, дочки Петра І. Олексій, а з ним і вся родина, отримав маєтки, графський титул та прізвище Розумовський. Історик Ф.Головін писав: "Кирило пас свиней свого родича Будлянського, коли Олексій вирішив перевезти брата до себе, то послав у село офіцера, щоб той із почестями перевіз його. Кирило побачивши посланця, вирішив, що його забирають у москалі. Він злякався і, покинувши свиней, виліз на дерево, де й просидів, аж доки не зголоднів”. Так Кирило Розумовський потрапив до Петербурга. Там він пройшов домашню підготовку при дворі імператриці, потім вчився в університетах Кенігсберга, Берліна, Страсбурга, після чого повернувся в Росію, і був призначений президентом Петербурзької академії наук (1746 р).
З 1734 р. до 1750 р. Україною керувала "Малоросійська колегія”. Це був сумний час, країна потерпала від квартирування російської армії, від різних поборів з боку військових, а також від залучань козаків до військових походів. У 1741р. за сприяння Олексія Розумовського, українські члени "Малоросійської колегії” здобули право рівності з великоросами, доти їхня участь в діяльності "Колегії” була другорядною. Завдяки наполегливості Олексія Єлизавета Петрівна задовольнила прохання козаків, і дала згоду на відновлення гетьманства. 15 грудня 1749 р. імператрицею була підписана грамота про обрання гетьмана.22 лютого 1750 р. на Козацькій раді в Глухові гетьманом України було обрано Кирила Григоровича Розумовського. Спеціальною грамотою гетьману підпорядковувалися: Лівобережна Україна, Запорізька Січ, а для резиденції було віддано Батурин. 13 березня 1751 р. новообраний гетьман урочисто присягнув у палацовій церкві в Петербурзі на вірність імператриці Єлизаветі Петрівні, і отримав з її рук гетьманську булаву та інші гетьманські клейноди.
За роки гетьманства Кирилу Григоровичу вдалося здійснити чимало: українці були звільнені від внутрішніх податків, заборонялося поширювати на українців холопство, без дозволу гетьмана не дозволялося арештовувати українців (окрім карних злочинців), була проведена судова реформа, покладено край надмірному поширенню винокуріння, зміцнені економічні привілеї українських поміщиків, розпочата модернізація козацького війська, а також здійснена адміністративна реформа: полки реорганізовані в намісництва.
Кирило Григорович повертає під владу гетьмана Київ, який раніше підпорядковувався Москві. За правління Розумовського входять у звичай загальні з’їзди старшин, які скликалися для вирішення найважливіших справ.
В 1763 р. на Козацькій раді йшлося про занепад політичних прав України. Було ухвалено рішення надіслати цариці петицію із закликом повернути українцям втрачені вольності і створити в країні при гетьманові парламент на зразок польського Сейму. Молода українська старшина мріяла про впровадження в країні конституційної монархії, а в ролі монарха бачила гетьмана Розумовського. У відповідь на, це цариця Катерина ІІ в 1764 р. видала Маніфест про увільнення К.Г. Розумовського від гетьманства, про обрання ж нового гетьмана не згадувалося. Цариця щедро обдарувала останнього гетьмана України: призначила йому довічну пенсію в 60.000 рублів, підтвердила чин генерал-фельдмаршала Російської імперії та право володіння містами Батурин, Ямпіль, Гадяч із двома волостями, Почеп з повітом, Шестаківську волость та ще сотні сіл з 10.000 кріпаків.
Д.Н.Бантиш–Каменський в книзі "Історія малой Росії” наводить різні розпоіді про К.Г.Розумовського. Ось деякі з них. Граф мав у себе при дворі багато слуг, одна його родичка порадила зменшити їх кількість, на що граф відповів: ”Спитай їх, якщо я непотрібен їм, я від них відмовлюсь”.
Одного разу, коли Кирило Григорович перебував в "благородном Собрании”, в гусара, що задрімав на посту вкрали дорогу соболину шубу графа. Наляканний слуга, знаючи доброту графа просив його не стільки про прощення, скільки про те, щоб К.Г.Розумовський не розповідав управителю про крадіжку. "Не бійся,” - відповів йому граф, "я обіцяю тобі, що крім мене і тебе ніхто не буде про це знати”. На запитання управителя: "Де шуба?”, гусар сміливо посилався на графа, а той відповідав:"Про це знаю я та гусар.”
Важко було Кирилу Григоровичу дивитися на те, що Україна потрапила в повну залежність від іншої держави. Після відставки К.Г. Розумовський довгий час подорожував Західною Європою, деякий час жив у Петербурзі, і повернувся в Україну вже вільним від будь-яких державних справ. Свою активність він спрямував на економічну розбудову своїх маєтностей. Навколо Батурина запрацювали заводи, фабрики, що виробляли цеглу, мило, свічки, листове срібло й золото, суконні красильні, керамічні майстерні,тут почали розводити кращі породи коней та овець.
Помер Кирило Григорович Розумовський у Батурині 9 січня 1803 р., він похований у трапезній частині церкви Воскресіння, що була збудована в 1799-1802 рр. на його замовлення.
За роки гетьманства Кирилу Григоровичу вдалося здійснити чимало: українці були звільнені від внутрішніх податків, заборонялося поширювати на українців холопство, без дозволу гетьмана не дозволялося арештовувати українців (окрім карних злочинців), була проведена судова реформа, покладено край надмірному поширенню винокуріння, зміцнені економічні привілеї українських поміщиків, розпочата модернізація козацького війська, а також здійснена адміністративна реформа: полки реорганізовані в намісництва.
Кирило Григорович повертає під владу гетьмана Київ, який раніше підпорядковувався Москві. За правління Розумовського входять у звичай загальні з’їзди старшин, які скликалися для вирішення найважливіших справ.
В 1763 р. на Козацькій раді йшлося про занепад політичних прав України. Було ухвалено рішення надіслати цариці петицію із закликом повернути українцям втрачені вольності і створити в країні при гетьманові парламент на зразок польського Сейму. Молода українська старшина мріяла про впровадження в країні конституційної монархії, а в ролі монарха бачила гетьмана Розумовського. У відповідь на, це цариця Катерина ІІ в 1764 р. видала Маніфест про увільнення К.Г. Розумовського від гетьманства, про обрання ж нового гетьмана не згадувалося. Цариця щедро обдарувала останнього гетьмана України: призначила йому довічну пенсію в 60.000 рублів, підтвердила чин генерал-фельдмаршала Російської імперії та право володіння містами Батурин, Ямпіль, Гадяч із двома волостями, Почеп з повітом, Шестаківську волость та ще сотні сіл з 10.000 кріпаків.
Д.Н.Бантиш–Каменський в книзі "Історія малой Росії” наводить різні розпоіді про К.Г.Розумовського. Ось деякі з них. Граф мав у себе при дворі багато слуг, одна його родичка порадила зменшити їх кількість, на що граф відповів: ”Спитай їх, якщо я непотрібен їм, я від них відмовлюсь”.
Одного разу, коли Кирило Григорович перебував в "благородном Собрании”, в гусара, що задрімав на посту вкрали дорогу соболину шубу графа. Наляканний слуга, знаючи доброту графа просив його не стільки про прощення, скільки про те, щоб К.Г.Розумовський не розповідав управителю про крадіжку. "Не бійся,” - відповів йому граф, "я обіцяю тобі, що крім мене і тебе ніхто не буде про це знати”. На запитання управителя: "Де шуба?”, гусар сміливо посилався на графа, а той відповідав:"Про це знаю я та гусар.”
Важко було Кирилу Григоровичу дивитися на те, що Україна потрапила в повну залежність від іншої держави. Після відставки К.Г. Розумовський довгий час подорожував Західною Європою, деякий час жив у Петербурзі, і повернувся в Україну вже вільним від будь-яких державних справ. Свою активність він спрямував на економічну розбудову своїх маєтностей. Навколо Батурина запрацювали заводи, фабрики, що виробляли цеглу, мило, свічки, листове срібло й золото, суконні красильні, керамічні майстерні,тут почали розводити кращі породи коней та овець.
Помер Кирило Григорович Розумовський у Батурині 9 січня 1803 р., він похований у трапезній частині церкви Воскресіння, що була збудована в 1799-1802 рр. на його замовлення.
Джерело: Чернігів стародавній. - Режим доступу
Таємниці булави Кирила Розумовського. - Режим доступу
Кирило Розумовський і Чернігівщина. - Режим доступу
Таємниці булави Кирила Розумовського. - Режим доступу
Кирило Розумовський і Чернігівщина. - Режим доступу
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.