понеділок, 23 листопада 2015 р.

Хранитель історії


Ми звикли, що зазвичай у бібліотеках працюють жінки. Невідомо, чому так повелося... Та ця справа не така вже й проста, як здається на перший погляд. І щоб носити важелезні стоси книг, потрібна неабияка сила. Це добре розуміє Юрій Кантур із села Комарівка Борзнянського району, який уже не перший рік працює в місцевому храмі книги.

   Юрій Кантур змалку полюбляв читати. Захоплювався пригодницькими й історичними романами, особливо зачитувався творами Всеволода Нестайка та Вальтера Скотта. Його найулюбленішим предметом у школі була історія. А ще він хотів бути схожим на свого вчителя, і тому, коли прийшов час обирати майбутню професію, Юрко без вагань вступив до педагогічного вишу на історичний факультет. З ним разом, до речі, навчались український політик Микола Рудьковський та нинішній мер Чернігова Олександр Соколов, щоправда, вони на курс молодші.


    Закінчивши університет, пан Юрій обрав для себе вчительську справу і 26 років присвятив вчителюванню та роботі з дітьми. Чоловік прищеплював учням любов до історичної науки, повагу до героїчних часів минувшини. Адже недарма кажуть, що той, хто не знає свого минулого, не має майбутнього. А хто не забуває про велич і могутність предків, зможе вистояти перед будь-якими випробуваннями долі, використовуючи знання попередніх поколінь.
   Саме тому Юрій Кантур часто організовував краєзнавчі розвідки, навчаючи своїх вихованців шанувати історичне надбання Комарівки, де так багато пам’ятних місць. Чого лишень варта стара Свято-Михайлівська церква, побудована століття тому. А поблизу села збереглися скіфські кургани. Також у Комарівці є цікавий монумент без назви, у народі його називають «бабою».
  - Поставили пам’ятнику 1970 році. Але ніхто не знає, кому і для чого його встановили. Є кілька версій. Одна з них така: поряд зі скульптурою - вулиця Лесі Українки, то, може, на її честь спорудили ту фігуру, - висловив здогадку співрозмовник.
   Але ж у Лариси Косач не було дітей. Можливо, пам’ятник символізує і прославляє материнство. Хто знає, однак у селі він дуже знаний.
    Як і в багатьох населених пунктах, у Комарівці теж є братська могила воїнів-визволителів років Другої світової. За нею комарівці старанно доглядають, бо багато з них ще пам’ятають ту війну.
    
У полоні книг

Ірина Холоднюк
   Вийшовши на пенсію, Юрій Кантур вирішив не сидіти без діла і почав працювати у місцевій бібліотеці. У Комарівці люблять читати, приходять по літературу як малі, так і дорослі. Пан Юрій завжди допоможе з вибором видання: кому детектив цікавий запропонує, а кому підкаже захоплюючий історичний роман - жодному не відмовить. А от періодики тут мало - фінансова скрута. Однак селяни й самі передплачують улюблені газети, сподіваємося, серед них є й «Деснянка».
   Працівники бібліотеки дбають про дозвілля односельців - часто організовують свята, запрошують місцевих поетів і проводять творчі вечори. У читальній залі постійно діють книжкові виставки. Одна з них присвячена відомим людям - вихідцям із села, інша - творчим комарівцям, серед них є й ім’я Юрія Кантура. Виявляється, чоловік сам пише вірші, які потім стають піснями.
   До речі, у Комарівці бібліотекарі талановиті. Завідувач комарівської сільської бібліотеки Ірина Холоднюк чудово грає на гітарі й гарно співає. Навіть сольний концерт для односельців влаштувала. Людутоді прийшло багато, і всі були у захваті.
   А пан Юрій уже понад тридцять років співає в музичному гурті «Смоляни», який тричі отримував першу премію в Сорочинцях і двічі - на Всеукраїнському фестивалі «Червона калина». Якось колектив навіть став героєм однієї з програм Оксани Пекун «Фольк-мюзік». У 2016-му «Смолянам» виповниться 40 років.
   - Ми співаємо українське. У нашому репертуарі багато сучасних естрадних пісень. Кілька присвячено творам Миколи Гоголя - «Люба Оксано», «Вакула». Є цикл козацьких пісень. Чому саме козаччина? Бо це, мабуть, найгероїчніший період в історії України, - розповів пан Юрій.
Кілька років тому чоловік власними силами випустив книжку «Люди прадавні на нашій землі».
   - Це моя перша спроба висвітлення історії України, - пояснив співрозмовник. - Написана вона віршами. «Княжа Русь» і «Козаччина» - у проекті, але сумніваюсь, що вони колись з’являться на світ. Видавати книжки за власний кошт - дороге задоволення.
   Юрій Кантур - спортивна людина, захоплюється боксом, футболом. Замолоду грав у місцевій команді, а нині активний уболівальник київського «Динамо».
   У пана Юрія чудова родина. Разом із дружиною вони виховують двох гарних діток. Син ще навчається у школі, а донька здобуває освіту за кордоном, в одному з варшавських вишів на факультеті телерадіожурналістики, і теж захоплюється футболом. Як і кожен люблячий батько, Юрій Кантур не просто піклується про своїх дітей, а намагається розвивати їхні таланти, бо знає, що за молодими - майбутнє. А ще прищеплює їм любов до книжок, спорту, історії.
Краєзнавчий куточок у бібліотеці

Джерело: Gorod.cn.ua (Чернігівський міський портал). - Режим доступу

Немає коментарів:

Дописати коментар