вівторок, 3 травня 2016 р.

До 125-річчя від дня народження М. О. Булгакова (1891—1940)




   В минуты нездоровья и одиночества предаюсь печальным и завистливым мыслям. Горько раскаиваюсь, что бросил медицину и обрек себя на неверное существование. Но, видит Бог, одна только любовь к литературе была причиной этого. В литературе вся моя жизнь. Ничем иным я быть не могу, я могу быть одним - писателем.
                                                                                     Булгаков М.


      Михайло Опанасович Булгаков — один із найвидатніших письменників та драматургів, справжній класик літератури XX сторіччя — з тих, що своєю присутністю змінюють світ. Важко уявити, що за життя цього геніального майстра слова не визнавали, переслідували, забороняли пуб­лікуватися. Його ім'я — не тільки частина історії літератури. За живими, самобутніми, неперевершеними творами стоїть насамперед людина, що прожила важке, щасливе, багате на творчість та вчинки життя і нарешті посіла гідне місце в літературі та серцях шанувальників свого таланту.
   М. Булгаков народився 15 травня 1891 р. у сім'ї викладача Київської духовної академії Опанаса Івановича та його дружини Варвари Михай­лівни. Згодом у родині з'явилося ще шестеро дітей. У ті часи Булгакови винаймали дачу в передмісті Києва, та, оскільки сімейство постійно зростало, Опанас Іванович купив ділянку землі в селищі Буча та розпочав будівництво власної садиби, де б вони могли проводити теплі місяці. Однак у місті свого житла Булгакови не мали, тому змушені були, через труднощі з орендою, часто переїжджати, змінивши за роки проживання багато адрес. Останнім помешканням родини став будинок на Андріївському узвозі, 13 (відомий під назвами Дім Турбіних або Дім Булгакова). 
Нове житло та облаштований побут недовго тішили родину: до будинку Булгакових прийшло горе — захворів на нефросклероз голова сім'ї. Хвороба була невиліковною та швидко прогресувала, тому колеги Опанаса Івановича поквапились із допомогою, щоб після втрати году­вальника родина не залишилася без грошей. Наслідком їхніх клопотань стало призначення пенсії, яка навіть перевищувала попередні доходи Булгакових. Та, звісно, це не могло стати втіхою для них, оскільки, про­хворівши кілька місяців та ледве встигнувши залагодити всі справи, на початку березня 1907 р. батько помер.
Мати самотужки виховувала дітей і змогла дати їм найкращий, за її словами, капітал у житті — гарну освіту. Так, у 1900 р. Михайла зарахували до підготовчого класу Другої київської гімназії, а 22 серпня 1901 р. він вступив до престижної Першої чоловічої (Олександрівської) гімназії, яку закінчив у 1909 р. За рівнем освіти цей середній навчальний заклад був найкращим на той час, зважаючи, що викладачами основних дисциплін були професори Київського університет) та Політехнічного інституту.
М. Булгаков, судячи з оцінок, був далеко не найкращим учнем, але мав багато "позашкільних" талантів — писав вірші, малював карикатури, грав на роялі, був зачарований театром і навіть разом із сестрою Вірою брав участь у театральних постановках літніх дачних вистав. Ще одне захоплення юнака — футбол — гра, яка стрімко набувала тоді попу­лярності у країні.
   Під час канікул 1908 р., коли до закінчення навчання залишався рік, Михайло познайомився з п'ятнадцятирічною Тетяною Лаппа, що гостювала в родичів. Романтичні стосунки, які виникли між ними, тривали кілька років і закінчилися вінчанням та весіллям 26 квітня 1913 р. На час одруження М. Булгаков був студентом другого курсу університету, а Тетяна вчилася на Вищих жіночих курсах.
   Закінчивши гімназію, Михайло особливо не вагався із вибором професії: більшість родичів та друзів родини були лікарями, отже хлопець вступив на медичний факультет Київського університету. Навчання припало на роки війни і студент-медик Булгаков не лишився осторонь: у 1914 р. допоміг батькам дружини організувати лазарет для поранених, де був санітаром; навесні 1915 р. працював у Київському воєнному шпиталі Червоного Хреста, що на Печерську, а влітку — хірургом у лікарнях Чернівців та Кам'янець-Подільського. Диплом про закінчення навчання М. Булгаков отримав наприкінці 1916 р., йому було присуджено "ступінь лікаря з відзнакою, усіма правами та перевагами".
    Склавши випускні іспити, ще до отримання офіційного диплома, Михайло після закінчення строку служби на фронті був відряджений до одного із найглухіших куточків Смоленської губернії — село Микільське — управляти земською лікарнею. Восени 1916 р. він разом із дружиною прибув на нове місце роботи. Перші враження від лікарської практики згодом відобразилися на сторінках "Записок юного лікаря". Через рік М. Булгакова перевели до Вяземської міської лікарні на посаду завідувача венерологічним та інфекційним відділеннями, однак уже наприкінці зими 1918 р. Михайло разом з Тетяною повернувся до Києва, у батьківській дім на Андріївському узвозі, і відкрив приватну практику лікаря-венеролога. Це був страшний час безладу, війни, хаосу, погромів, тобто всі жахи громадянської війни Михайло Опанасович відчув на собі, переживши, за його словами, "10 переворотів особисто".
    Перші літературні замальовки М. Булгаков почав іще у Вязьмі, описуючи життя земського лікаря, а продовжив у Києві прозовими творами "Зелений змій" та "Недуг", які, на жаль, не збереглися. У 1919 р., за часів владування денікінської Добровольчої армії, М. Булгакова мобілізували та відрядили до Північного Кавказу полковим лікарем, пізніше до нього приєдналася дружина.
    На початку 1920 р. Михайло залишив військову службу і лікарську практику взагалі та почав професійно займатися літературою — працювати газетярем у місцевій пресі. З того часу, як на Кавказі почалася його жур­налістська, драматургічна та письменницька діяльність, до медицини він більше не повернувся.
    Того ж року М. Булгаков захворів на тяжку форму тифу, а коли трохи одужав, з'ясувалося, що "біла" гвардія відступила, а з нею разом пішли і його колеги. Знайти нову роботу йому допоміг колишній товариш по газеті "Кавказ", який на той час працював завідувачем підвідділу мистецтв відділу народної освіти у Владикавказі. Із середини квітня Михайло вже завідував там літературною секцією, співпрацюючи з новою владою — більшовицькою. Життя родини було вкрай важким, тому дружині також довелося влаштуватися на роботу, що було дуже непросто, вони бідували.
    Аби заробити на хліб, М. Булгаков взявся писати п'єси. Зокрема, прем'єра гуморески "Самооборона", яку він створив для драматичної трупи місцевого театру, відбулася вже у червні 1920 р. Тоді ж Михайло написав ще кілька комедій та драм: "Сини мулли", "Паризькі комунари", "Глиняні наречені" та інші.
    У травні 1921 р. у Владикавказі відкрився Гірський народний худож­ній інститут, куди М. Булгакова запросили деканом театрального факуль­тету. Проте ставлення письменника до нової влади було неоднозначним: розуміючи необхідність змін у суспільстві, він не сприймав насильницьких методів, тому й громадянську війну вважав антигуманною. У той самий час у місті посилився вплив "червоних", які призначили комісію для перевірки діяльності підвідділу мистецтв. Установу піддали нещадній критиці, через що М. Булгакова та ще кілька співробітників звільнили. Залишатися в місті за таких умов було небезпечно, тому, отримавши трохи грошей за вдалу постановку "Синів мулли", Булгакови вирушили до Москви.
    Влаштуватися на новому місці без грошей та житла було вкрай важко. Спочатку подружжя мешкало в гуртожитку, потім — у родичів, а згодом
переїхало в кімнату на Великій Садовій, 10, яка належала рідним дружини (сьогодні там знаходиться музей "Булгаковский дом"). У квартирі № 50, відомій як прототип "нехорошей квартиры" з роману "Майстер та Марга­рита", родина Булгакових прожила аж до розлучення, яке відбулося в 1924 р.
У місті вирувало безробіття, не вистачало продуктів. За півроку Михайло змінив кілька місць роботи, які ледве знайшов — видавництва та установи закривалися, приватні газети швидко банкрутували, працівників звільняли. 1 лютого 1922 р. на М. Булгакова звалилося нове горе: померла мати, а він, не маючи ні копійки, голодуючи, навіть не зміг поїхати на похорон: "Йде найчорніший період мого життя. Ми з дружиною го­лодуємо... Оббігав усю Москву — немає місця. Валянки розсипалися...".
Але йшов час, життя поступово налагоджувалося, у березні 1922 р. Михайло знайшов роботу — тепер він писав нариси, фейлетони та статті одразу для кількох московських видань: "Рабочая газета", "Правда", "Рупор" тощо, а також був літературним редактором журналу "Гудок". У цьому часописі М. Булгаков працював у товаристві журналістів, імена яких згодом стали відомими всій країні — В. Катаєвим, Ю. Олешею, І. Ільфом, Є. Петровим.
Робота в радянській пресі хоч і давала заробити на хліб, однак не приносила М. Булгакову морального та творчого задоволення, тому з травня він почав співпрацю з німецькою газетою "Накануне", яку видавали російські емігранти. Там він надрукував свої найкращі 25 фейлетонів, які прославили його як журналіста.
Визнаний успіх публікацій М. Булгакова на сторінках видань Москви та Берліна висунув його в перший ряд молодих літераторів. Михайла почали запрошувати на літературні вечори, концерти, читання, зібрання творчої інтелігенції— в "Зеленую лампу", гурток поетів "Узел", "Вечера на Козихе" тощо. На середину 1920-х рр. у творчому арсеналі М. Булгакова дві повісті ("Дияволіада" та "Рокові яйця"), автобіографічні "Записки на манжетах", десятки розповідей, нарисів та фейлетонів. У 1925 р. написане і славнозвісне "Собаче серце", але роман потрапив під заборону, тому вийшов друком лише через кілька десятиліть.
    Але все це митець вважав лише підготовкою до втілення задуму грандіозного масштабу. Працюючи ночами, у 1923—1924 рр. він пише головний твір того часу — роман "Біла гвардія", перші дві частини якого були опубліковані в журналі "Росія", а повний текст вийшов друком наприкінці 1920-х рр. у Парижі та лише в 1966 р. — у Москві. Тоді ж відбулися і зміни в особистому житті письменника. На початку 1924 р., під час одного з творчих вечорів, він познайомився з Любов'ю Білозерською, яка, на відміну від його дружини, цікавилася мистецтвом узагалі і творчістю М. Булгакова — зокрема. Роман був стрімким та бурхливим, Михайло розлучився з першою дружиною, а у квітні 1925 р. одружився вдруге.
    Молоде подружжя оселилося на Пречистенці, відомій Михайлові ще з дитинства, коли він відвідував своїх дядьків — братів-лікарів Покровських. Той час був початком театрального успіху та драматургічної діяльності митця; там були написані "Дні Турбіних", "Зойчина квартира", "Багряний острів", московські прем'єри яких відбулись у другій половині 1920-х рр. У 1925 р. М. Булгаков отримав запрошення від режисера МХАТу та пропозицію написати п'єсу за романом "Біла гвардія". Письменник виконав роботу до кінця літа і з того часу упродовж року актори та режисер напружено працювали над постановкою. Прем'єра вистави під назвою "Дні Турбіних" відбулася 5 жовтня 1926 р. Вона викликала такий фурор, що її ставили майже через день, і вже 6 січні 1927 р. відбувся 50-й, ювілейний показ. Того ж року вперше інсценували "Зойчину квартиру" і теж з неймовірним успіхом.
   Літературні, а особливо театральні досягнення М. Булгакова викли­кали заздрість багатьох "пролетарських" письменників та критиків: деякі п'єси митця були заборонені, його перестали друкувати газети та журнали, навіть розглядали його "справу" на Політбюро. У результаті за письмен­ником установили негласний нагляд, його помешкання обшукали та ви­лучили кілька творів, зокрема "Собаче серце" та особистий щоденник. Пізніше його намагалися звинуватити в тому, що він пише не про робіт­ників та селян, а змальовує життя "буржуазної" інтелігенції та спотворює "прекрасну" радянську дійсність. 1929 став роком катастроф для письмен­ника: були зняті з репертуару "Дні Турбіних" та "Зойчина квартира", забо­ронені репетиції нової п'єси "Біг" та постановка "Кабали святенників".
    Доведений до відчаю та майже без засобів до існування, М. Булгаков написав листи членам Політбюро та особисто Й. Сталіну з проханням визначити його долю: або дозволити виїхати з країни, або дати можливість працювати в театрі. Розв'язка історії була несподіванкою навіть для самого митця: за наказом високого державного керівництва його запросили на роботу до Художнього театру, із травня 1930 р. він обійняв посаду режисера та почав роботу над постановкою "Мертвих душ" М. Гоголя. На початку 1932 р. у МХАТі відновили покази заборонених раніше спектаклів за п'єсами М. Булгакова, життя почало налагоджуватися.
    1929—1930 рр. були насичені не тільки драматичними подіями творчого характеру, а й особистого: назрівали зміни у житті письменника. Під час гостювання у друзів Михайло Опанасович познайомився з Оленою Шиловською, якій судилося стати його третьою дружиною. Вона була заміжня, мала двох дітей, але любовне захоплення переважило. Довгий час закохані не могли бути разом, чоловік Олени не давав розлучення та погрожував відібрати дітей. М. Булгакову та О. Шиловській довелося розлучитися майже на півроку, але одного разу вони випадково зустрілися знову і зрозуміли, що це доля. Олена отримала розлучення, молодший син залишився жити з нею, а старший — з батьком. Розлучення відбулося 3 жовтня 1932 р., а вже четвертого Булгаков та його нова обраниця стали подружжям. Незважаючи на непросте матеріальне становище, митець намагався допомагати колишнім дружинам, а з другою у нього навіть залишилися спільні друзі та знайомі, тому коло творчого спілкування письменника майже не змінилося.

Саме за таких складних обставин — драматичних та радісних водно­час — М. Булгаков розпочав роботу над головним своїм твором — ро­маном "Майстер і Маргарита". Відомо, що деякі частини майбутнього шедевру митець написав раніше і навіть намагався надрукувати, але світ вони так і не побачили, пізніше він знищив ті екземпляри, задумавши та спланувавши твір по-іншому.
З моменту третього одруження М. Булгаков, що мав славу ловеласа, абсолютно перемінився. Окрім дружини, у його житті більше не було жінок, схоже, митець таки знайшов свою єдину, із якою мріяв прожити до кінця життя. З 1 вересня 1933 р. на прохання чоловіка Олена Сергіївна почала вести щоденник, який згодом став найважливішим джерелом відо­мостей для написання біографії Михайла Опанасовича. 14 березня 1933 р. М. Булгаков передав дружині довіреність на укладання договорів із видав­ництвами та театрами, а також права на отримання авторських гонорарів і з головою поринув у роботу, якої тепер була сила-силенна. Із квітня 1930 р. він працював у Театрі робітничої молоді (ТРАМ) консультантом, із травня — режисером-асистентом у МХАТі, співпрацював із Московським пересув­ним санітарно-просвітницьким театром Інституту санітарної культури, писав сценарій "Війни та миру" для ленінградського БДТ, а для Червоного театру — фантастичну п'єсу "Адам і Єва"; на замовлення одного з видавництв — біографію Ж. Мольєра для серії "Життя видатних людей", а також комедію "Блаженство, або Сон інженера Рейна". На жаль, доля цих творів була переважно сумною — на них чекали заборона та забуття. Письменник продовжував працювати над романом, а також брав участь у радіоспектаклях та виставах, згадавши юнацьке захоплення театром, зокрема, майстерські виконав роль Судді в "Записках Піквікського клубу".
"Головною для Михайла Опанасовича на той час була інсценізація п'єси про Мольєра "Кабала святенників", яку раніше забороняли, а в 1931 р. дозволили поставити одразу у двох театрах. Але твору спочатку змінили назву, а потім взагалі скасували прем'єру через низку критичних статей у місцевій пресі, спрямовану на дискредитування письменника та звину­вачення в ідейній неблагонадійності. У МХАТі репетиції розтягнулися на довгі п'ять років, а навесні 1935 р., коли її нарешті показали К. Станіславському, той забракував роботу. За постановку п'єси взявся В. Не­мирович-Данченко. І ось 5 лютого 1936 р. відбулася довгоочікувана для автора прем'єра. І хоча вистава пройшла з незмінним аншлагом сім разів, її наприкінці того ж місяця зняли з репертуару. На шпальтах газети "Правда" з'явилась стаття "Внешний блеск и фальшивое содержание" про шкід­ливий вплив творчості Майстра на радянських людей, бо він показав життя Мольера у непристойному світлі, спаплюживши правду. Рішення Політбюро було одностайним: п'єсу заборонили. А цькування письменника про­довжувалося ще досить довго.
Після невдачі з "Мольєром" М. Булгаков спробував себе у написанні підручника з історії СРСР, на яке було оголошено відкритий конкурс. Але невдовзі припинив роботу, розуміючи, що опальному письменникові, твори якого знаходяться під забороною, все одно не дозволять його надрукувати.
Середина 1930-х рр. стала для митця часом звернення до творчості його улюбленого М. Гоголя: він написав сценарій безсмертної поеми "Мертві душі", до постановки долучився К. Станіславський і спектакль з тріумфом пройшов на сцені МХАТу. У 1934 р. М. Булгаков уклав договір із кіностудією "Українфільм" на створення кіносценарію за "Ревізором" Ми­коли Васильовича, разом із кінорежисером І. Пир'євим написав текст для екранізації "Походеньок Чичикова". Продовжував співпрацювати і з московськими театрами: для Театру сатири переробляв п'єсу "Блаженство", а для Театру ім. Вахтангова працював над п'єсою про О. Пушкіна.
Але в житті митця знову настала смуга невдач: режисери, з якими він розробляв сценарії до фільмів, передумали над ними працювати, видавці не бажали друкувати його твори. 24 травня 1937 р. керівництво вахтангівського театру запропонувало М. Булгакову інсценізувати "Дон Кіхота" М. Сервантеса, на що митець погодився та взявся за роботу. У той же час він напружено працював і над "Майстром та Маргаритою", про що відомо з листування митця з дружиною. Він писав, що прагне закінчити книгу та почути думку читачів, але хвилювався, що йому це не вдасться. Прем'єра "Дон Кіхота" була запланована на 1 січня 1940 р., але відбулася тільки 8 квітня 1941 р., до неї митець, на жаль, не дожив.
Останньою роботою М. Булгакова була п'єса "Батум". Він був упев­нений, що твір не заборонять, адже в ньому йшлося про молоді роки Сталіна. Коли п'єса була написана, критики та журналісти, як один, підносили її до небес, а інакше й бути не могло. Однак, на диво, п'єса потрапила під цензуру й була заборонена до друкування та постановки. Наприкінці серпня 1939 р. М. Булгаков разом із дружиною та групою мхатівців вирушили до Грузії для збирання фольклору та іншого матеріалу для нової вистави. У дорозі, на одній із зупинок, письменникові принесли телеграму, у якій повідомлялася ця жахлива новина. Від отриманого удару в М. Булгакова, який уже давно хворів, загострилися симптоми спадкової ниркової гіпертонії — нефросклерозу, наслідком якого стало різке погіршення зору. Трохи оговтавшись, у вересні 1939 р. подружжя поїхало на відпочинок у Ленінград, де М. Булгакову стало гірше. Повернувшись до Москви, Михайло Опанасович проконсультувався з лікарями, які підтвердили діагноз, згадав швидку смерть від цієї ж хвороби свого батька та зрозумів, що залишилося йому недовго. У листопаді, отримавши вказівку згори, митця навідав голова радянських письменників О. Фадеев та запропонував йому лікування в урядовому санаторії Барвіха, у передмісті Москви. Перебування там пішло М. Булгакову на користь, здоров'я значно покращилось, але не надовго.

Останній рік життя М. Булгаков завзято працював, незважаючи на прогресуючу хворобу. Переклав п'єсу Мольера "Скупий", яка вийшла друком у тому ж році, з останніх сил редагував роман "Майстер та Маргарита", диктуючи речення дружині, адже сам на той час повністю втратив зір. Правка тексту зупинилася на словах Маргарита: "Так это, стало быть, литераторы за гробом идут?". Скоро ця фраза стала реальністю і для геніального письменника.
Помер М. Булгаков 10 березня 1940 р. Наступного дня відбулась па­нахида, яку організував Літфонд Спілки письменників, а також керівництво кількох театрів, зокрема МХАТу. З прощальним словом виступили багато видатних драматургів, а відомий скульптор зняв з обличчя митця посмертну маску. Поховали геніального письменника і драматурга на Новодівочому кладовищі неподалік від могил відомих акторів МХАТу та А. Чехова на мхатівській ділянці в старій частині цвинтаря.
Творчість Михайла Булгакова справила колосальний вплив на сучас­ний світ, бо він був не тільки геніальним письменником і драматургом. М. Булгаков — не менш геніальний мислитель, здатний правильно оцінити складні та заплутані суспільно-політичні ситуації і передбачити осяжне майбутнє. Він був людиною честі та гідності. Творчий доробок Михайла Опанасовича можна сміливо назвати одним із основних стрижнів, на яких базується культура.

ЛІТЕРАТУРА
Основні видання творів М. О. Булгакова

Собрание сочинений : в 10 т. — Москва : Голос, 1995—2000. — 10 т. Собрание сочинений : в 5 т. — Москва : Худож. лит., 1989—1990. — 5 т. Собрание сочинений : в 4 т. — Москва : Литература : Мир книги, 2002— 2003. — 4 т. — (Золотая серия. Русская литература).

Собрание сочинений в одной книге. — 2-е изд., доп. — Харьков ; Белгород : Кн. клуб "Клуб семейн. досуга", 2013. — 989, [1] с.

Собрание сочинений в одной книге. — Харьков ; Белгород : Клуб семейн. досуга, 2011. — 1085, [1] с. : портр.

Избранные сочинения : в 3 т. — Москва : Терра-Кн. клуб : Литература, 1998, —3 т.

Избранные сочинения: в 2 т. — Москва : Наташа, 1996—1999. — 2 т. — (Библиотека классики. Русская литература).

Избранное. — Москва : Просвещение, 1991. — 384 с. — (Школьная библиотека).

Афоризмы, крылатые выражения, парадоксы Михаила Булгакова. — 2-е изд., испр. и доп. — Киев : Кий, 2004. — 400 с. — (Бібліотека Музею історії м. Києва).

Афоризмы, крылатые выражения, парадоксы Михаила Булгакова. — Киев : Кий, 1999. — 319 с.: портр. — (Бібліотека Музею історії м. Киева). Белая гвардия. — Киев : Кий, 2008. — 576 с.

Белая гвардия. — Москва : ACT, 2000. — 589, [2] с. — (Библиотека мировой классики).

Белая гвардия. — Москва : ACT : Вече, 1999. — 592 с. — (Библиотека мировой классики).

Белая гвардия. Киев — город. — Харьков : Фолио, 2008. — 502 с. Белая гвардия. Киев — город. — Харьков : Фолио, 2012. — 500, [2] с. Белая гвардия : [роман, рассказы]. — Харьков : Фолио ; Москва : ACT, 2004. — 348, [2] с.

Белая гвардия ; Киев — город : [роман, пьеса, рассказы]. — Харьков : Фолио, 2008, —507, [1] с.

Белая гвардия ; Рассказы. — Харьков : Фолио ; Москва : ACT, 2004. — 351 с. — (Мастера. Классика).

В огненном кольце : [сборник]. — Москва : Молодая гвардия, 1988. — 698, [2] с.

Дьяволиада ; Роковые яйца ; Собачье сердце : повести. — Санкт-Петрбург :

Азбука, 2000. — 293, [2] с. — (Азбука — классика).

Записки юного врача. — Харьков : Фолио, 2013. — 380 с.

Записки юного врача ; Морфий ; Собачье сердце и другие. — Киев : Либідь : ІСЛ, 1995. —302 с.

Из ранней прозы. — Иркутск : Изд-во Иркут. ун-та, [1990]. — 384 с. "И судимы были мертвые..." : романы, повесть, пьесы. — Москва : Шк,- Пресс, 1994. — 701, [2] с. — (Круг чтения. Школьная программа). 
"Когда я вскоре буду умирать...". Переписка М. А. Булгакова с П. С. По­повым (1928—1940). — Москва : Эксмо, 2003. — 261,[1] е., [32] л. ил., портр. — (P.S.).

"Мой бедный, бедный мастер..." : полное собр. редакций и вариантов романа "Мастер и Маргарита". — Москва : Вагриус, 2006. — 1006 с. 
Майстер і Маргарита. —Львів : Кальварія, [2006]. —428, [3] с. Майстер і Маргарита. — Харків : Фоліо, 2006. — 416 с. — (Бібліотека світової літератури).

Мастер и Маргарита. — Харьков : Фолио ; Москва : ACT, 2003. — 394 с. — (Серия "Мастера. Классика").

Мастер и Маргарита : [фотоальбом]. — Донецьк : Побутсервіс, 2008. — 77, [6] с.

Мастер и Маргарита : роман. — Киев : Кий, 2006. —2 т.

Мастер и Маргарита : роман. — Харьков : Фолио, 2012. — 426, [1] с. — (Библиотека русской классики для школ).

Мастер и Маргарита : роман. — Харьков : Фолио, 2012. — 426, [1] с. — (Школьная библиотека украинской и зарубежной литературы). 
Под пятой. Дневник ; Письма и документы. — Санкт-Петербург : Азбука, 2011. — 729, [1] е., [24] л.

Проза. Публицистика. — Москва : Слово/Slovo, 2008. — 832 с. — (Библиотека русской классики. Десять веков русской литературы / ред. Д. В. Тевекелян ; т. 75).

Пьесы 1930-х годов. — Санкт-Петербург. : Искусство, 1994. — 670, [1] е., [1] л. портр., [8] л. фот.

Собачье сердце. — Киев : Кий, 2000. — 350 с. — (Бібліотека музею історії м. Киева).

Собачье сердце. Рассказы. — Харьков ; Москва : Кн. клуб "Клуб семейного досуга", 2013. — 190 с. — (Классика в кармане).

Театральный роман : (Записки покойника); Мастер и Маргарита. — Киев : Богдана, 1993. — 511, [ 1 ] с.: портр.

"Я хотел служить народу...". Проза. Пьесы. Письма. Образ писателя. — Москва : Педагогика, 1991. — 734, [2] с. — (Мастера. Классика).

Про М. О. Булгакова

Акимов В. М. Свет художника, или Михаил Булгаков против Дьяволиады / В. М. Акимов. — Москва : Нар. образование, 1995. — 53, [2] с. — (Библиотечка журнала "Народное образование"; № 1).

Алексеева А. П. Украинская художественная традиция в прозе М. А. Булга­кова / Алексеева А. П. — Киев : [б. и.], 2004. — 154 с. 
Барков А. Н. Роман Михаила Булгакова "Мастер и Маргарита": альтернативное прочтение / А. Н. Барков. — Киев : Фолио, 2006. — 298 с. 
Белозерская-Булгакова Л. Е. О, мед воспоминаний / Л. Е. Белозерская- Булгакова. — Ann Arbor : Ардис, сор. 1979. — 133 е., [4] л. портр.

Бояджиева Л. В. Москва булгаковская / Людмила Бояджиева. -— Москва : Олимп, 2009. — 252 с. : ил.

Булгаков без глянца : проект Павла Фокина / [сост. и вступ, ст. Павла Фокина]. — Санкт-Петербург : Амфора, 2010. — 414, [1] с. — (Без глянца). 
Вербенко В. Н. Проза М. Булгакова (20-е гг.) : метод, пособие для учителей сред, шк., гимназий и лицеев / В. Н. Вербенко. — Одесса : Астропринт, 2012, —58 с.

Весь Булгаков в воспоминаниях и фотографиях / [сост. Л. В. Губианури и др.]. — Киев : Мистецтво, 2006. — 349, [2] с.: портр. 
Воспоминания о Михаиле Булгакове / [сост., предисл., коммент. В. И. Ло­сева]. — Москва : ACT : Астрель, 2006. — 686 с.

Диапог сатириков : Михаил Булгаков, Владимир Маяковский / [сост., вступ, ст. и коммент. Е. А. Яблокова]. — Москва : Высш. шк., 1994. — 555, [1] с. — (Библиотека студента-словесника).

Ерыкалова И. Е. Фантастика: творческая история, текстология, литера­турный контекст / И. Е. Ерыкалова. — Санкт-Петербург : Изд-во СПбГУП, 2007. — 282, [1] с. — (Новое в гуманитарных науках ; вып. 24). 
Земская Е. А. Михаил Булгаков и его родные. Семейный портрет / Е. А. Земская. — Москва : Яз. слав, культуры, 2004. — 354 е., [40] л. ил. : портр.

Зеркалов А. Б. Евангелие Михаила Булгакова: опыт исследования ерша- лаимских глав романа "Мастер и Маргарита" / А. Б. Зеркалов. — Москва : Ломоносовъ, 2012. — 220, [3] с.

Лаврова А. А. Художественное пространство и время "малой" прозы М. А. Булгакова / А. А. Лаврова. — Каменец-Подольский : Зволейко Д. Г., 2009.-163 с.

Литературные традиции в поэтике Михаила Булгакова : межвуз. сб. науч. тр. / М-во нар. образования РСФСР, Куйбышев, гос. пед. ин-т им. В. В. Куй­бышева. — Куйбышев : КГПИ, 1990. — 161 с.

Михаил Булгаков. Киевское эхо : воспоминания, письма / [сост.: А. П. Кон- чаковский, С. П. Ноженко]. — [2-е изд., испр. и доп.]. — Киев : Адеф- Україна, 2015. — 326, [1] с.: ил., портр.

Михаил Булгаков: "Этот мир мой..." : [сб. ст.] / б-ка Санкт-Петербург. Булгак, лит.-театр. о-ва. — Санкт-Петербург : Ферт, 1993. — Т. 1. — 1993. — 187, [2] с.

Неизвестный Булгаков / сост. Лосев В. И. — Москва : Кн. палата, 1993. — 161, [1] с. : портр. — (Из рукописного наследия).

Проффер Э. Неизданный Булгаков: тексты и материалы / Эллендеа Проффер. — Анн Арбор : Ардис, сор. 1977. — 210, [3] с.

Прохорова В. И. Четыре друга на фоне столетия : [Рихтер, Пастернак, Бул­гаков, Нагибин и их жены : мемуары в письмах и воспоминаниях] / Про­хорова В. И., Оболенский И. В. — Москва : Астрель, 2012 — 142 с.: ил. 
Ревель Г. М. Художественные миры романов Михаила Булгакова / Г. М. Ре- бель. — Москва : Директ-Медиа, 2013. — 171 с.

Рогозинский В. В. Медовый месяц Михаила Булгакова : киев, феерия / В. В. Рогозинский. — Киев : Задруга, 2009. — 135 с.

Рогозовская Т. А. Музей М. А. Булгакова в Киеве : не путеводитель / Т. А. Рогозовская. — Киев : Либра, 2000. — 135 с. : ил. — (Бібліотека музею історії м. Києва).

Сахаров В. И. М. А. Булгаков в жизни и творчестве / В. И. Сахаров. — Москва : Рус. слово, 2002. — 109, [3] с. : портр. — (В помощь школе). 
Сахаров В. И. Михаил Булгаков: писатель и власть : по секрет, арх. ЦК КПСС и КГБ / В. И. Сахаров. — Москва : Олма-Пресс, 2000. — 446, [ 1 ] е., [ 16] л. фот. — (Досье).

Смелянский А. М. Михаил Булгаков в Художественном театре / А. М. Сме- лянский. — Москва : Искусство, 1986. — 383,[2] е., [16] л. ил. 
Соколов Б. В. Булгаков: персонажи, прототипы, произведения, друзья и враги, семья : энциклопедия / Б. В. Соколов. — Москва : Эксмо : [Алгоритм : Эко], 2005. — 827, [4] с.: ил. — (Энциклопедия великих писателей). 
Соколов Б. В. Булгаковская энциклопедия / Б. В. Соколов. — Москва : Локид : Миф, 1997. — 592 с.

Соколов Б. В. Михаил Булгаков : загадки судьбы / Б. В. Соколов. — Москва : Вагриус, 2008. — 542, [1] с.

Соколов Б. В. Тайны "Мастера и Маргариты". Расшифрованный Булгаков / Б. В. Соколов. — Москва : Луза : Эксмо, 2005. — 603, [2] с. 
Соколов Б. В. Тайны Булгакова. Расшифрованная "Белая гвардия" / Борис Соколов. — Москва : Эксмо : Луза, 2003. — 139 с.

Степанов Н. С. Сатира Михаила Булгакова в контексте русской сатиры XIX—1 половины XX вв. / Н. С. Степанов. — Вінниця : Універсум, 1999. — 281 с.

Степанян Е. Г. О Михаиле Булгакове и "собачьем сердце" /Е. Г. Степанян. — Москва : Теревинф, 2012 — 61, [ 1 ] с.

Стронгин В. Л. Михаил Булгаков. Писатель и любовь / В. Л. Стронгин. — Москва : ACT : Пресс книга, 2004. — 270 е., [8] л. ил. — (Историческое расследование).

Таглина О. В. Михаил Булгаков / О. В. Таглина. — Харьков : Фолио, 2009. — 122, [1] с. — (Знаменитые украинцы).

Творчество Михаила Булгакова : исследования, материалы : [в 2 кн.] / АН СССР, Ин-т рус. лит. (Пушкин, дом). — Ленинград : Наука, Лениград. отд-ние, 1991—1994, —2 кн.

Тинченко Я. Белая гвардия Михаила Булгакова / Я. Тинченко. — Киев ; Львов : [б. и., 1997]. —252 с.

33 сна Михаила Афанасьевича Булгакова / [худож. П. А. Оринянский]. — Одесса : [б. и.], 2000. — [240] с.

Фомина Л. Ф. Географическое пространство Михаила Булгакова : словарь топонимов романа "Жизнь господина де Мольера" / Л. Ф. Фомина. — Одесса : ТЭС, 2011. — 115 с.

Щетинина Л. Н. Завещание мастера : роман М. А. Булгакова "Мастер и Маргарита" / Людмила Щетинина ; Черномор, гос. ун-т им. Петра Могилы. — Николаев : Изд-во ЧГУ им. Петра Могилы, 2011. — 160 с. : портр. 
Яблоков Е. А. Михаил Булгаков и мировая культура : справочник-тезаурус / Е. А. Яблоков. — Санкт-Петербург : Дмитрий Буланин, 2011. — 622, [1] с.
 Яблоков Е. А. Мотивы прозы Михаила Булгакова / Е. А. Яблоков. — Москва : Изд. центр РГГУ, 1997. — 196, [2] с.

Яблоков Е. А. Художественный мир Михаила Булгакова / Е. А. Яблоков. — Москва : Яз. славян, культуры, 2001 —419, [1] с.

Немає коментарів:

Дописати коментар