А пісня — це душа. З
усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце
сяйво їй лиши.
Чим глибша пісня, тим ясніш душа.
Драч І.
Микола Терентійович Коляда — український
композитор та музично-громадський діяч, життєвий шлях якого був, на
жаль, коротким, а творчість спалахнула яскравою зіркою і згасла,
обірвана несподіваною смертю.
Народився М. Коляда у квітні 1907 р. у бідній
селянській родині, яка проживала в с. Березівка, що на Полтавщині.
Батько хлопчика все життя був батраком у поміщицькому маєтку, мати
походила з давнього роду іконописців. Познайомившись та одружившись, сім'я оселилася у ріднім
краї Терентія. Коли батько загинув, мати залишилася з чотирма
дітьми на руках, найстаршим з яких був Миколка, з того часу головний
помічник у родині.
Музичні здібності дісталися Миколі від батька,
адже він та дід хлопчика були відомі на все село великі поціновувачі та
знавці пісень. Саме батько навчив хлопчика співати та грати на скрипці,
прищепив любов до української пісні. У панській садибі був рояль і
Миколі, знаючи про його надзвичайний хист, іноді дозволяли грати на
ньому. Усі дивувалися, як точно хлопець, який зовсім не знав нот, на
слух підбирав мелодії до відомих йому українських народних пісень;
послухати юного самородка збиралося багато людей — знайомих, сусідів, родичів, які працювали в маєтку.
У Березівці М. Коляда мав славу найкращого
музиканта, без нього не обходилися жодні свята — ні вечорниці, ні
весілля, — куди б його не запрошували співати та грати на скрипці. Тим
часом матеріальний стан родини був настільки скрутним, що на всіх дітей
була лише одна пара чобіт. Частенько друзяки, запрошуючи Миколу
виступити на святі, позичали йому взуття, оскільки хлопцеві просто ні в
чому було вийти з хати.
Початкову освіту М. Коляда здобув у місцевій сільській школі, де в нього з'явилася ще одна пристрасть — читання. Щодо його музичних здібностей, то, за оповідками матері, хлопчик з малого малку імпровізував, тонко відчуваючи музику: "Ось він бачив картину "Іван Царевич"; після цього Микола грає і говорить: "Слухайте, це ліс шумить, а це вовк скаче".
Значний вплив на музичний розвиток М. Коляди справив його шкільний учитель, збирач народних пісень, фольклору та організатор місцевого хору. Він одразу помітив талант хлопчини та всіляко допомагав йому розвиватися; саме він порадив Миколі не кидати музики, а намагатися отримати відповідну освіту та зробити її своєю професією. Родина ж хлопця, особливо мама, із сумнівом поставилися до Миколиного бажання вчитися музиці, наполягаючи на отриманні більш практичної професії.
Та все ж таки в 1923 р. М. Коляда вирушив до Харкова, аби поступити в навчальний музичний заклад. І хоча знань у нього ніяких не було, комісія зважила на виняткові музичні здібності юнака і неймовірне бажання вчитися, тому зарахувала Миколу на підготовче відділення Музичного інституту.
Першим музичним наставником М. Коляди був професор І. Чернов, але честь розкриття таланту юнака випала професорові С. Богагирьову. Навчаючись у нього, Микола почав швидко та інтенсивно зростати як музикант. Професор не насаджував вихованцю власне бачення музики, навпаки — усіма способами сприяв розвиткові оригінального обдаровання свого учня, розгледівши в ньому неабиякий потенціал.
Із самого початку навчання М. Коляда пробував писати власні твори, хоча слід зауважити, що в перші роки хлопцеві було дуже важко, адже рівень його освіти, зокрема музичної, був занадто низький. Микола наполегливо працював над собою, з ранку до пізнього вечора сидів за підручниками, з жагою вбираючи музичні знання. Перші справжні твори М. Коляда написав у 1924 р., це були обробки народних пісень, кілька романсів та маленьких фортепіанних п'єс. Уже в цих роботах помітний своєрідний музичний стиль молодого митця, особливо його тяжіння до народно-пісенної творчості. Узагалі народні мотиви у творах М. Коляди яскраво проявилися ще на початку професійного творчого шляху. Особливо це помітно в одній із ранніх п'єс Миколи під назвою "Із бандури". Якщо ж згадати, що вони написані юнаком, який менше року опановував музичне мистецтво, то одразу стає зрозумілим, що він — з ласки Божої великий талант. У перші роки навчання М. Коляда особливо захоплювався творчістю М. Мусоргського, О. Бородіна, М. Римського-Корсакова — тих представників музичного світу, творчість яких вражала, яку хлопець прагнув наслідувати та бачив прикладом для себе. Пізніше Микола неодноразово повторював, що у членів "Могутньої купки" він учився черпати з народної пісні життєві соки для своєї музичної творчості'. Ще одним із улюблених композиторів М. Коляди був Л. Бетховен, творчість якого юнак протягом усього життя дуже шанував та високо оцінював.
За встановленою в навчальному закладі традицією кожного року студенти композиторського відділення, зокрема учні професора С. Богатирьова, виступали з концертами, звітуючи таким чином про те, чого вони навчилися та які твори написали протягом року. В одному з таких концертів взяв участь і М. Коляда, і цей виступ став його першим публічним успіхом. Викладачі та слухачі високо оцінили роботи юнака, назвавши їх найоригінальнішими та яскравішими серед усіх студентських робіт. Результатом невпинної наполегливої праці М. Коляди упродовж перших років навчання стало те, що він випередив майже всіх своїх однокурсників, навіть тих, хто з дитинства займався музикою, ставши одним із найкращих студентів. Із написаного в той час відомі та пізніше видані друком: два романси, п'єса для скрипки, увертюра для двох роялів, симфонічна сюїта на українські народні теми, фортепіанна прелюдія та ще низка творів.
Випускною роботою на екзамені стала написана М. Колядою соната для скрипки та роялю, за основу якої молодий композитор взяв одну з улюблених ним українських пісень.
Невдовзі Микола виступав зі своїми творами вже під час концертів, які організовували провідні музично-громадські організації та на яких виступали молоді українські композитори. Його твори на цих концертах вигідно вирізнялися з-поміж робіт інших митців оригінальністю та самобутністю. У тогочасній пресі почали з'являтися схвальні відгуки та рецензії на роботи молодого композитора: "Його творчість вражає своєю цілісністю, безмежною ясністю світовідчування, бадьорістю, здоровою лірикою й об'єктивністю. Його музика кольориста, барвиста і водночас досить проста, але ніколи не примітивна. Композитор тяжіє до складних звукових гармонічно-поліфонічних і ритмічних комплексів, він завжди шукає форми і часто йому тісно в звичайних рамках... У жодному творі ви не почуєте ні натяку на ефект, на яскраву театральність. Все соковите, барвисте, завжди глибоко звучить. Емоціональна музика Коляди змістовна, здорова, бадьора, стверджує радість буття".
1927—1928 рр. позначені музично-громадською активністю М. Коляди, творчість якого була вже досить знаною серед фахівців. Молодий митець активно долучився до музичного життя країни, вступивши до провідної музично-громадської спілки Всеукраїнського товариства революційних музикантів (ВУТОРМ). Але не пройшло і року, як М. Коляда вийшов із організації, зрозумівши, що вона не відповідає його творчим шуканням. Натомість він разом із товаришами створив нову — Асоціацію революційних композиторів України (АРКУ), яка, однак, проіснувала недовго через певну невизначеність її керівників та розбіжності у поглядах на творчість її членів.
У 1929—1932-х рр. М. Коляда брав участь у театральному житті Харкова: співпрацював із Лесем Курбасом та Театром робітничої молоді, у якому був спочатку одним із композиторів, а згодом обіймав посаду диригента й завідувача музичною частиною. За час роботи в театрі він написав музику до низки п'єс і взагалі дуже виріс як композитор.
У 1925 р., ще будучи студентом, М. Коляда познайомився з А. Новіковою, яка навчалася в музичній школі при Харківському музичному інституті, у 1927 р. молоді люди одружилися, а через рік у них народився син.
Митець, на певний час захопившись участю в тогочасних музично-громадських організаціях, відійшов від української народної пісні, тепер знову повернувся до неї та з головою поринув у роботу. Створені ним у той період обробки таких народних пісень, як "Ой, у лісі на ялині", "Ой, віддала мене мати", "Ой, на гору козак носить", "Зажурився чумачина", "Ой, у мого брата" та багато інших виявились справжніми шедеврами і з успіхом виконувалися різноманітними солістами та хорами, були яскравими номерами їхніх програм. Тоді ж М. Коляда написав симфонічну поему "Штурм", яка стала найбільшим його твором.
Одним із грандіозних, але, на жаль, нездійснених задумів композитора була ідея створення великого симфонічного твору, що мав об'єднати низку народних пісень, присвячених жінці. Мріяв митець створити й оперу та навіть обрав сюжет і листувався з цього приводу з українським драматургом І. Кочергою, плануючи співпрацю, але цей задум теж не був реалізований через трагічні події у житті молодого композитора.
Значний вплив на музичний розвиток М. Коляди справив його шкільний учитель, збирач народних пісень, фольклору та організатор місцевого хору. Він одразу помітив талант хлопчини та всіляко допомагав йому розвиватися; саме він порадив Миколі не кидати музики, а намагатися отримати відповідну освіту та зробити її своєю професією. Родина ж хлопця, особливо мама, із сумнівом поставилися до Миколиного бажання вчитися музиці, наполягаючи на отриманні більш практичної професії.
Та все ж таки в 1923 р. М. Коляда вирушив до Харкова, аби поступити в навчальний музичний заклад. І хоча знань у нього ніяких не було, комісія зважила на виняткові музичні здібності юнака і неймовірне бажання вчитися, тому зарахувала Миколу на підготовче відділення Музичного інституту.
Першим музичним наставником М. Коляди був професор І. Чернов, але честь розкриття таланту юнака випала професорові С. Богагирьову. Навчаючись у нього, Микола почав швидко та інтенсивно зростати як музикант. Професор не насаджував вихованцю власне бачення музики, навпаки — усіма способами сприяв розвиткові оригінального обдаровання свого учня, розгледівши в ньому неабиякий потенціал.
Із самого початку навчання М. Коляда пробував писати власні твори, хоча слід зауважити, що в перші роки хлопцеві було дуже важко, адже рівень його освіти, зокрема музичної, був занадто низький. Микола наполегливо працював над собою, з ранку до пізнього вечора сидів за підручниками, з жагою вбираючи музичні знання. Перші справжні твори М. Коляда написав у 1924 р., це були обробки народних пісень, кілька романсів та маленьких фортепіанних п'єс. Уже в цих роботах помітний своєрідний музичний стиль молодого митця, особливо його тяжіння до народно-пісенної творчості. Узагалі народні мотиви у творах М. Коляди яскраво проявилися ще на початку професійного творчого шляху. Особливо це помітно в одній із ранніх п'єс Миколи під назвою "Із бандури". Якщо ж згадати, що вони написані юнаком, який менше року опановував музичне мистецтво, то одразу стає зрозумілим, що він — з ласки Божої великий талант. У перші роки навчання М. Коляда особливо захоплювався творчістю М. Мусоргського, О. Бородіна, М. Римського-Корсакова — тих представників музичного світу, творчість яких вражала, яку хлопець прагнув наслідувати та бачив прикладом для себе. Пізніше Микола неодноразово повторював, що у членів "Могутньої купки" він учився черпати з народної пісні життєві соки для своєї музичної творчості'. Ще одним із улюблених композиторів М. Коляди був Л. Бетховен, творчість якого юнак протягом усього життя дуже шанував та високо оцінював.
За встановленою в навчальному закладі традицією кожного року студенти композиторського відділення, зокрема учні професора С. Богатирьова, виступали з концертами, звітуючи таким чином про те, чого вони навчилися та які твори написали протягом року. В одному з таких концертів взяв участь і М. Коляда, і цей виступ став його першим публічним успіхом. Викладачі та слухачі високо оцінили роботи юнака, назвавши їх найоригінальнішими та яскравішими серед усіх студентських робіт. Результатом невпинної наполегливої праці М. Коляди упродовж перших років навчання стало те, що він випередив майже всіх своїх однокурсників, навіть тих, хто з дитинства займався музикою, ставши одним із найкращих студентів. Із написаного в той час відомі та пізніше видані друком: два романси, п'єса для скрипки, увертюра для двох роялів, симфонічна сюїта на українські народні теми, фортепіанна прелюдія та ще низка творів.
Випускною роботою на екзамені стала написана М. Колядою соната для скрипки та роялю, за основу якої молодий композитор взяв одну з улюблених ним українських пісень.
Невдовзі Микола виступав зі своїми творами вже під час концертів, які організовували провідні музично-громадські організації та на яких виступали молоді українські композитори. Його твори на цих концертах вигідно вирізнялися з-поміж робіт інших митців оригінальністю та самобутністю. У тогочасній пресі почали з'являтися схвальні відгуки та рецензії на роботи молодого композитора: "Його творчість вражає своєю цілісністю, безмежною ясністю світовідчування, бадьорістю, здоровою лірикою й об'єктивністю. Його музика кольориста, барвиста і водночас досить проста, але ніколи не примітивна. Композитор тяжіє до складних звукових гармонічно-поліфонічних і ритмічних комплексів, він завжди шукає форми і часто йому тісно в звичайних рамках... У жодному творі ви не почуєте ні натяку на ефект, на яскраву театральність. Все соковите, барвисте, завжди глибоко звучить. Емоціональна музика Коляди змістовна, здорова, бадьора, стверджує радість буття".
1927—1928 рр. позначені музично-громадською активністю М. Коляди, творчість якого була вже досить знаною серед фахівців. Молодий митець активно долучився до музичного життя країни, вступивши до провідної музично-громадської спілки Всеукраїнського товариства революційних музикантів (ВУТОРМ). Але не пройшло і року, як М. Коляда вийшов із організації, зрозумівши, що вона не відповідає його творчим шуканням. Натомість він разом із товаришами створив нову — Асоціацію революційних композиторів України (АРКУ), яка, однак, проіснувала недовго через певну невизначеність її керівників та розбіжності у поглядах на творчість її членів.
У 1929—1932-х рр. М. Коляда брав участь у театральному житті Харкова: співпрацював із Лесем Курбасом та Театром робітничої молоді, у якому був спочатку одним із композиторів, а згодом обіймав посаду диригента й завідувача музичною частиною. За час роботи в театрі він написав музику до низки п'єс і взагалі дуже виріс як композитор.
У 1925 р., ще будучи студентом, М. Коляда познайомився з А. Новіковою, яка навчалася в музичній школі при Харківському музичному інституті, у 1927 р. молоді люди одружилися, а через рік у них народився син.
Митець, на певний час захопившись участю в тогочасних музично-громадських організаціях, відійшов від української народної пісні, тепер знову повернувся до неї та з головою поринув у роботу. Створені ним у той період обробки таких народних пісень, як "Ой, у лісі на ялині", "Ой, віддала мене мати", "Ой, на гору козак носить", "Зажурився чумачина", "Ой, у мого брата" та багато інших виявились справжніми шедеврами і з успіхом виконувалися різноманітними солістами та хорами, були яскравими номерами їхніх програм. Тоді ж М. Коляда написав симфонічну поему "Штурм", яка стала найбільшим його твором.
Одним із грандіозних, але, на жаль, нездійснених задумів композитора була ідея створення великого симфонічного твору, що мав об'єднати низку народних пісень, присвячених жінці. Мріяв митець створити й оперу та навіть обрав сюжет і листувався з цього приводу з українським драматургом І. Кочергою, плануючи співпрацю, але цей задум теж не був реалізований через трагічні події у житті молодого композитора.
Окрім музики, захопленням усього життя був для М. Коляди спорт: митець обожнював гори та професійно займався альпінізмом і лижами. Почавши як учень групи скалолазів, дуже скоро М. Коляда став інструктором та сам навчав початківців, проводячи багато часу в горах Кавказу, які просто обожнював. Закоханий у верховини композитор, повертаючись із чергової подорожі, одразу починав планувати нову. Митець казав, що літні мандри горами дають йому енергію та наснагу працювати взимку, творчо налаштовують та сприяють плідній музичній праці. Із найяскравіших експедицій М. Коляди — підкорення Ельбрусу в 1928 та 1931 рр., участь у поході на Тянь-Шань у 1929 р., сходження на льодовик Цанер у 1933 р. І тільки в 1934 р., працюючи на Одеській кіностудії, де писав музику до фільму "Велика гра", М. Коляда не їздив у гори, що дуже відбилося на його здоров'ї.
Окрім альпінізму, Микола захоплювався лижним спортом, був прекрасним лижварем. Навіть організував у своєму рідному селі взимку 1930— 1931 рр. лижний гурток, який плідно працював упродовж довгого часу.
Улітку 1935 р. М. Коляда вкотре вирушив у гори, плануючи разом із групою, окрім іншого, підкорити й висоти Ужбінського плато, відомого постійними та загрозливими льодопадами. Під час переходу небезпечної ділянки раптово почався схід льоду і ударом криги в голову М. Коляда був убитий на місті. Сталося це 30 липня 1935 р. Рятувальній експедиції удалося дістати тіло митця, згодом його доправили до Харкова, де Миколу Терентійовича і поховали.
Молодий композитор мав непересічний талант, бажання працювати та міг би ще дуже багато зробити, у його особі музичне мистецтво втратило одного з найяскравіших представників. 28-річний митець залишив після себе досить велику музичну спадщину, яка свідчить про багатство, різноманітність та масштабність таланту, про величезний потенціал та говорить про те, як ще багато він міг би зробити у житті, збагатити своєю творчістю українську музичну скарбницю. Творчий доробок М. Коляди становить частину культурної спадщини України, а яскравий талант є беззаперечним.
Окрім альпінізму, Микола захоплювався лижним спортом, був прекрасним лижварем. Навіть організував у своєму рідному селі взимку 1930— 1931 рр. лижний гурток, який плідно працював упродовж довгого часу.
Улітку 1935 р. М. Коляда вкотре вирушив у гори, плануючи разом із групою, окрім іншого, підкорити й висоти Ужбінського плато, відомого постійними та загрозливими льодопадами. Під час переходу небезпечної ділянки раптово почався схід льоду і ударом криги в голову М. Коляда був убитий на місті. Сталося це 30 липня 1935 р. Рятувальній експедиції удалося дістати тіло митця, згодом його доправили до Харкова, де Миколу Терентійовича і поховали.
Молодий композитор мав непересічний талант, бажання працювати та міг би ще дуже багато зробити, у його особі музичне мистецтво втратило одного з найяскравіших представників. 28-річний митець залишив після себе досить велику музичну спадщину, яка свідчить про багатство, різноманітність та масштабність таланту, про величезний потенціал та говорить про те, як ще багато він міг би зробити у житті, збагатити своєю творчістю українську музичну скарбницю. Творчий доробок М. Коляди становить частину культурної спадщини України, а яскравий талант є беззаперечним.
ЛІТЕРА ТУРА
Основні видання творів М. Т. Коляди
Основні видання творів М. Т. Коляди
Антрацит : масовий хор. — [Харків] : Літ. і мистецтво, 1931. — 4 с.— (Музика трудящим!).
Варіації : [для скрипки з фп.]. — [Харків] : Держ. вид-во України, 1930. — 12 с. + парт. скр. (З с.). — (Український педагогічний репертуар. Скрипка / ред. С. Багатирьова, В. Гольфельда).
Варіації : [для скрипки з фп.]. — [Харків] : Держ. вид-во України, 1930. — 12 с. + парт. скр. (З с.). — (Український педагогічний репертуар. Скрипка / ред. С. Багатирьова, В. Гольфельда).
Весняний день : для високого голосу [з фп.]. — Харків : Держ. вид-во України, [1928]. — 7 с. — (Бібліотека солоспіву).
Дві революційні пісні : [для оркестру нар. інструментів]. — [Партитура]. — [Харків] : Літ. і мистецтво, 1931. — 11с. —(Бібліотека оркестру народних інструментів).
За врожай : двоголосий хор в супроводі фп. — [Харків] : Літ. і мистецтво, [1931]. —4 с. — (Музика трудящим!).
Козаки-червонці: [мішан. хор з фп.]. — [Харків] : Мистецтво, 1933. — 8 с.
Козаки-червонці : масовий хор : [двоголосий хор без супроводу]. — [Харків] : [б. в.], [ 1931 ]. — [3] с. — (Музика трудящим!).
Люблю я зимнії фонтани : [голос з фп.]. — Харків : Держ. вид-во України, [1928]. — 7 с. — (Бібліотека солоспіву).
Магістраль : [для співу з оркестром]. — [Харків : Держ. вид-во України, 1931]. — 10 парт.: fl (2 прим.), tromb, vl II (2 прим.), b (2 прим.), timpani, pf (2 прим.).
Магістраль : масовий спів з оркестром [духових інструментів]. — [Партитура]. — Харків : Мистецтво, 1932. — 7 с. — (Бібліотека духового оркестру).
Масовий танець : [для оркестру нар. інструментів]. — [Харків] : Літ. і мистецтво, 1931. — 11 с. — (Бібліотека оркестру народних інструментів).
Дві революційні пісні : [для оркестру нар. інструментів]. — [Партитура]. — [Харків] : Літ. і мистецтво, 1931. — 11с. —(Бібліотека оркестру народних інструментів).
За врожай : двоголосий хор в супроводі фп. — [Харків] : Літ. і мистецтво, [1931]. —4 с. — (Музика трудящим!).
Козаки-червонці: [мішан. хор з фп.]. — [Харків] : Мистецтво, 1933. — 8 с.
Козаки-червонці : масовий хор : [двоголосий хор без супроводу]. — [Харків] : [б. в.], [ 1931 ]. — [3] с. — (Музика трудящим!).
Люблю я зимнії фонтани : [голос з фп.]. — Харків : Держ. вид-во України, [1928]. — 7 с. — (Бібліотека солоспіву).
Магістраль : [для співу з оркестром]. — [Харків : Держ. вид-во України, 1931]. — 10 парт.: fl (2 прим.), tromb, vl II (2 прим.), b (2 прим.), timpani, pf (2 прим.).
Магістраль : масовий спів з оркестром [духових інструментів]. — [Партитура]. — Харків : Мистецтво, 1932. — 7 с. — (Бібліотека духового оркестру).
Масовий танець : [для оркестру нар. інструментів]. — [Харків] : Літ. і мистецтво, 1931. — 11 с. — (Бібліотека оркестру народних інструментів).
Масовий танець : [для оркестру нар. інструментів]. — [Партитура]. — Харків : Мистецтво, 1932. — 13 с. — (Бібліотека оркестру народних інструментів).
Масовий танок : [для духового оркестру]. — [Партитура]. — [Харків] : Літ. і мистецтво, 1931. — 7 с. — (Бібліотека духового оркестру).
Масовий танок : [для духового оркестру]. — [Партитура]. — [Харків] : Літ. і мистецтво, 1931. — 7 с. — (Бібліотека духового оркестру).
Масовий танок = Массовый танец : для 2-х баянів. — Харків : Мистецтво, 1933. — 4 с. — (Масова музична бібліотека).
Міст : для мішан. хору в супроводі фп. — Харків : Літ. і мистецтво, [1931]. — 10 с. — (Хороспів).
Мост = Міст : для 4-гол. смешан, хора с фп. — Москва : Гос. муз. изд-во, 1932. — 12 с.
Наймитська : [для голосу з фп.]. — [Київ] : Мистецтво, друк. 1933. — 12 с.
Міст : для мішан. хору в супроводі фп. — Харків : Літ. і мистецтво, [1931]. — 10 с. — (Хороспів).
Мост = Міст : для 4-гол. смешан, хора с фп. — Москва : Гос. муз. изд-во, 1932. — 12 с.
Наймитська : [для голосу з фп.]. — [Київ] : Мистецтво, друк. 1933. — 12 с.
Пам'яті товариша : поема для скрипки і фп. — [Партитура, партія]. —-[Харків] : Мистецтво, [1935]. —24 с. (партит.), 6 с. (скр.). Партизанська : [для двоголосого хору з фп.]. — [Київ ; Харків] : Держ. вид-во України, друк. 1934. — 4 с.
Перший збірник хороспівів : до першої Всеукр. олімпіади самодіял. мистецтва укр. радян. композиторів. — [Харків] : Мистецтво, 1934. — 60 с.
Перший збірник хороспівів : до першої Всеукр. олімпіади самодіял. мистецтва укр. радян. композиторів. — [Харків] : Мистецтво, 1934. — 60 с.
Пісня кочегара : масовий хор : [двоголосий хор без супроводу]. — [Харків] : Літ. і мистецтво, 1931. — [3] с. — (Музика трудящим!).
Пісня незаможниці : для жін. хору [з фп.]. — [Харків] : Літ. і мистецтво, 1931. — 6 с. — (1-й Всеукраїнській музичній олімпіаді).Прелюд : [для фп.]. — [Харків] : Держ. вид-во України, друк. 1930. — 6 с.
Скерцо = БсЬегго : [для скрипки з фп.]. — [Харків] : Держ. вид-во України, друк. 1930. — 8 с. + парт. скр. (2 с.). — (Український педагогічний репертуар. Скрипка/ред. С. Багатирьова, В. Гольфельда).
Скерцо = БсЬегго : [для скрипки з фп.]. — [Харків] : Держ. вид-во України, друк. 1930. — 8 с. + парт. скр. (2 с.). — (Український педагогічний репертуар. Скрипка/ред. С. Багатирьова, В. Гольфельда).
Скерцо : [фортепіан. квінтет]. — [Харків] : Мистецтво, 1932. — 19 с. — (Бібліотека камерної музики).
Соната № 1 : для скрипки і фп. — [Харків] : Мистецтво, 1934. — 35, [5] с. + 10 с. (парт. скр.).
Соната № 1 : для скрипки і фп. — [Харків] : Мистецтво, 1934. — 35, [5] с. + 10 с. (парт. скр.).
Скерцо : [фортепіан. квінтет]. — [Харків] : Мистецтво, 1932. — 19 с. — (Бібліотека камерної музики).
Соната № 1 : для скрипки і фп. — [Харків] : Мистецтво, 1934. — 35, [5] с. + 10 с. (парт. скр.).
Про М. Т. Коляду
Соната № 1 : для скрипки і фп. — [Харків] : Мистецтво, 1934. — 35, [5] с. + 10 с. (парт. скр.).
Про М. Т. Коляду
Арнаутов О. Микола Коляда : життя і творчість : корот. нарис / О. Арнаутов. — Київ ; Харків : Мистецтво, 1936. — 54 с.
Тюменєва Г. О. Микола Коляда : життя і творчість / Г. О. Тюменева. — Харків : Глас, 2002. — 176 е., 15 фото, 42 нотн. іл, портр.
Гожик Ю. "Талановитий надзвичайно" / Ю. Гожик // Музика. — 2007. — №6. —С. 20—21.
Клин В. 77. Коляда Микола Терентійович / В. Л. Клин // Українська радянська фортепіанна музика (1917—1977) / В. Л. Клин. — Київ, 1980. — С. 316.
Коляда Микола Терентійович // Мистецтво України : біогр. довід. / [А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський]. — Київ, 1997. — С. 313. Коляда Микола Терентійович // Митці України : енциклопед. довід. / [упоряд: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза]. — Київ, 1992. — С. 311—312. Коляда Микола Терентійович // Українська музична енциклопедія. [Т. 2 : Е—К / редкол.: І. Сікорська (голова та наук, ред.) [та ін.]. — Київ, 2008. — С. 507.
Рудниііький А. Коляда Микола Терентійович / А. Рудницький // Українська музика : іст.-критич. огляд / А. Рудницький. — Мюнхен, 1963. — С. 244.
Джерело: Незабутня пісня // Календар знаменних і пам'ятних дат / Державна наукова установа "Книжкова палата України імені Івана Федорова". — 2017. — № 2. — С. 31 — 38.
Тюменєва Г. О. Микола Коляда : життя і творчість / Г. О. Тюменева. — Харків : Глас, 2002. — 176 е., 15 фото, 42 нотн. іл, портр.
Гожик Ю. "Талановитий надзвичайно" / Ю. Гожик // Музика. — 2007. — №6. —С. 20—21.
Клин В. 77. Коляда Микола Терентійович / В. Л. Клин // Українська радянська фортепіанна музика (1917—1977) / В. Л. Клин. — Київ, 1980. — С. 316.
Коляда Микола Терентійович // Мистецтво України : біогр. довід. / [А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський]. — Київ, 1997. — С. 313. Коляда Микола Терентійович // Митці України : енциклопед. довід. / [упоряд: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза]. — Київ, 1992. — С. 311—312. Коляда Микола Терентійович // Українська музична енциклопедія. [Т. 2 : Е—К / редкол.: І. Сікорська (голова та наук, ред.) [та ін.]. — Київ, 2008. — С. 507.
Рудниііький А. Коляда Микола Терентійович / А. Рудницький // Українська музика : іст.-критич. огляд / А. Рудницький. — Мюнхен, 1963. — С. 244.
Джерело: Незабутня пісня // Календар знаменних і пам'ятних дат / Державна наукова установа "Книжкова палата України імені Івана Федорова". — 2017. — № 2. — С. 31 — 38.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.