Дмитро Іванович Багалій

Дмитро Іванович Багалій — видатний український учений, історик, громадський діяч — посідає почесне місце серед постатей української історичної науки кінця XIX — першої третини XX століття. Він є автором понад 400 наукових досліджень, навчальних та популярних праць, відомий як неперевершений знавець історії Слобожанщини, авторитетний дослідник минулого Лівобережжя, Південної України, фахівець у галузі архівної справи, історіографії та джерелознавства, археології. Д. Багалій здобув визнання українського народу, очолюючи провідні культурно-освітницькі установи Харкова, перебував на посаді Харківського міського голови. Дмитро Іванович — один із засновників Української академії наук, організатор наукової та архівної справи в країні в 1920-х рр. Велика його роль і в розвитку бібліотечної справи та бібліотекознавства України. Внесок цього славетного вченого в розбудову вітчизняної науки величезний, а його роботи, публікації та історичні розвідки є сьогодні безцінним джерелом для сучасників.
     На жаль, протягом багатьох десятиліть ім'я Д. Багалія та його науковий доробок були піддані забуттю і лише наприкінці 1980-х рр. почався процес заповнення білих плям в українській історії, зокрема і повернення на висвітлення для широкого загалу майже забутих імен та яскравих історичних постатей, серед яких і Дмитро Іванович Багалій. За роки незалежності було перевидано багато його праць, зокрема з історії Слобожанщини, а в 2007 р. ювілей науковця навіть відзначався на державному рівні за указом Президента України. І хоч як радянська влада намагалася викреслити Д. Багалія та його роботи з національної історії, сьогодні постать Дмитра Івановича — у передніх рядах провідників української науки та історії.

      Народився Д. Багалій у Києві в багатодітній родині, у дитинстві багато часу проводив на природі, особливо любив Дніпро, про що свідчать численні спогади в "Автобіографії". У 1865 р. вступив до початкової приходської школи, де провчився три роки. Після її закінчення продовжив освіту в чотирикласній повітовій школі, а після неї - у 2-й Київській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. У серпні 1876 р. Дмитро вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, де одним із найяскравіших та найулюбленіших його викладачів став В. Антонович. Він справив на юнака неабияке враження, захопивши любов'ю до історії рідного краю. Саме цей вплив став визначальним для усієї подальшої професійної діяльності Д. Багалія.

      У 1880 р. юнак закінчив навчання в університеті та залишився там для підготовки на здобуття звання професора. Протягом трьох років Д. Багалій багато працював та готувався до магістерського іспиту, склавши який, отримав звання доцента та був направлений викладати історію до Харківського університету.

     Будучи високоосвіченою людиною, Д. Багалій, безперечно, належав до прогресивної молоді, у гімназійні та університетські роки багато читав, особливо історичну та філософську літературу. Пізніше про вплив прогресивних авторів на формування своїх просвітницьких переконань Дмитро Іванович зазначав так: "Тверде і принципіальне обґрунтування ідеї необхідності для будь-якої освіченої людини так чи інакше сплатити свій борг рідному народові мені, як й іншим сучасникам моїм — українській молоді 70-х років, — дала тодішня визвольна література, критика та публіцистика"'. Ідея суспільної праці на благо та задля процвітання простого народу була тоді особливо поширеною серед інтелігенції і Дмитро, що був її палким прихильником, вірив у безперервний прогрес людства через розвиток науки та культури, тому свою працю — активну участь у розбудові вищої освіти, наукових інституцій, архівної та музейної справи — прагнув присвятити рідному народу, батьківщині. Про передові українофільські погляди молодого вченого ще за перебування в Києві свідчила і його активна робота в молодіжній організації "Кіш", Київській громаді та Історичному товаристві Нестора Літописця при Київському університеті. Обрання Д. Багалія доцентом Харківського університету стало епохальною подією не тільки в житті молодого науковця. Його переїзд до Харкова, як показало життя, мав велике значення для міста.

    Ім'я Д. Багалія нерозривно пов'язане з діяльністю громадських культурно-освітніх установ Харкова кінця XIX — початку XX ст., особливо Харківського історико-філологічного товариства (1877 — 1919 рр.). До його складу вчений увійшов у 1883 р., тобто одразу після прибуття до міста та облаштування на новій роботі. Виняткова працездатність, багатогранні наукові та громадські інтереси дали змогу молодому вченому стати незамінним учасником багатьох справ і починань ХІФТу.

   Першочерговим завданням для Д. Багалія у Товаристві була організація роботи Історичного архіву, який він очолив у 1884 р. Учений взяв активну участь у збиранні документів та поповненні фондів закладу: відкрив та організував перевезення до міста архіву Полтавського губернського правління, приєднав до нього архівні зібрання деяких харківських установ, фамільні колекції рукописів місцевих громадських та наукових діячів; упорядковував та описував справи, привернув увагу громадськості до потреб закладу і домігся від влади нового приміщення для архіву. Уже на початку 1890-х рр. завдяки зусиллям Д. Багалія та його однодумців із числа членів ХІФТу Історичний архів став найбільшим сховищем документів з історії Лівобережної та Слобідської України XVIII—XIX ст. Він був важливою науково-дослідною базою Товариства та суттєво вплинув на спрямування наукових інтересів харківських істориків.

    Про надзвичайно плідну наукову діяльність Д. Багалія у ХІФТі свідчать понад 150 публікацій з історії Лівобережжя та Слобожанщини (збірки документів, монографії, статті, замітки тощо), значна частина яких уміщена в періодичних виданнях Товариства. Узагалі регулярний випуск своїх "Сборников" ХІФТ почало саме з опублікування історичних матеріалів, зібраних та відредагованих Д. Багалієм. Він був постійним учасником наукових засідань Товариства як доповідач, опонент або рецензент. Саме навколо Дмитра Івановича поступово почалося формування школи істориків Лівобережної та Слобідської України.

   Значне місце в діяльності вченого посідали археологічні дослідження, збирання етнографічних матеріалів. Дмитро Іванович був учасником археологічних розкопок та етнографічних експедицій, організованих ХІФТом, автором "Программы для собирания историко-географических и археологических сведений", укладачем археологічної карти Харківської губернії, одним із засновників Етнографічного музею ХІФТ. Протягом 27 років Д. Багалій представляв Товариство на Археологічних з'їздах, був головою підготовчого комітету по скликанню XII Археологічного з'їзду в Харкові (1902), очолював науковий комітет XIII Археологічного з'їзду в Катеринославі (1905). Також брав активну участь у роботі Одеського археологічного з'їзду (1884), Ризького (1896), Ярославського (1887), Другого київського (1899), Новгородського (1911).

    У Товаристві Д. Багалій займався і педагогічною та просвітницькою діяльністю, зокрема був автором кількох підручників з історії України для студентів. У складі Педагогічного відділу ХІФТ брав участь у підготовці хрестоматії "Пособие для устройства общедоступных и литературных чтений", видання "Что читать народу", навчального посібника для недільних шкіл "Книга для взрослых", а також "Народной энциклопедии научных и прикладных знаний". Д. Багалій входив до лекційної комісії цього відділу, був активним та популярним лектором наукових публічних читань для вчителів. Багатогранна діяльність Д. Багалія у ХІФТі сприяла перетворенню Товариства на один із провідних науково-просвітницьких та культурних осередків Слобожанщини.

   Дмитро Іванович — прихильник здобуття вищої освіти жінками, тому був одним із засновників та лекторів Вищих жіночих курсів та Вищих медичних курсів для жінок у Харкові.

   Важливий період у житті Д. Багалія пов'язаний із діяльністю на посаді ректора Харківського університету (1906—1911). Одним із його революційних починань стала боротьба проти заборони викладання українською мовою. Так, Дмитро Іванович неодноразово публічно виступав із промовами на захист українського слова, ратував за відкриття в університеті кафедр малоросійської мови та словесності, української історії. Відомий факт, коли Д. Багалій дозволив М. Сумцову читати лекції українською мовою, за що отримав сувору догану від міністерства. Бути українофілом, пропагувати українську мову і водночас обіймати високу освітню посаду було дуже складно. Д. Багалій мусив виконувати вказівки влади, але говорив, що дореволюційна професура перебуває між молотом та ковадлом, а себе називав "реальним політиком в університетських справах"ls Він відіграв роль у наданні Радою Харківського імператорського університету ступеня почесного доктора М. Грушевському (1905), О. Єфименко (1910), а також І. Франку (1906).

      Неодноразово професор Д. Багалій боровся з бюрократичною машиною за права університету, зокрема був співавтором доповідних записок на адресу Міністерства народної освіти, у яких захищав та відстоював права і свободи професури та студентства, вимагав скасування цензурних обмежень друку й розповсюдження україномовних видань, а також добивався викладання української мови в початкових школах.

    Д. Багалій був глашатасм Харківської міської думи (1901—1914) та Харківським міським головою (1914—1917). Узагалі життя вченого — приклад поєднання наукової роботи та різноманітних видів громадської діяльності. Невипадково в "Автобіографії" він писав: "Праця над історією різних харківських установ, яку я доводив постійно до новітніх часів, підводила мене звичайно до безпосередньої керівничої роботи в них. Так було і в університеті, міському самоврядуванні тощо".

   Д. Багалій доклав багато зусиль для становлення харківського товариства "Просвіта". Ще за царської влади місцева інтелігенція неодноразово намагалася утворити національно-культурний заклад на зразок "Просвіт", що існували на Західній Україні, але вдалося реалізувати цей задум лише в 1917 р. Особливо активну участь у створенні "Просвіти" взяли Д. Багалій, Г. Хоткевич, В. Барвінський, М. Сумцов. За їхньої ініціативи та сприяння відбулися установчі, а згодом і загальні збори Товариства, під час яких професора Д. Багалія обрали головою Ради "Просвіти" та організували такі комісії: з видання популярних брошур, з написання наукових рефератів для читання курсів та окремих лекцій з українознавства в Харківському народному університеті, зі створення читалень на околицях міста та українських відділень при читальнях і комісій народних читань Харківського товариства грамотності, з улаштування українських вистав у Народному Домі. Уже невдовзі "Просвіта" широко розгорнула свою діяльність: налагодила видавництво літератури — світ побачила серія книжок культурно-історичного спрямування під редакцією Д. Багалія; організувала безоплатні курси з різних дисциплін українознавства, залучивши До викладання найкращих фахівців. Ці курси були дуже поширені серед простих неосвічених людей, особливу популярність мали лекції з історії Слобідської України, які читав професор Д. Багалій. Окрім того, Дмитро Іванович по лінії "Просвіти" викладав на постійно діючих курсах для вчителів, чигав лекції з історії України на історико-філологічному факультеті у Полтаві. Але основною діяльністю Д. Багалія як голови Ради товариства було налагодження видавничого процесу. Зростання просвітницького руху, який після 1917 р. охопив Слобожанщину, вимагало від нього великої організаторської роботи. Д. Багалій та члени Товариства налагоджували тісні зв'язки з сільськими "Просвітами", надавали їм суттєву допомогу, забезпечували літературою та фахівцями. За свідченням Дмитра Івановича, уся його громадська діяльність у товаристві була присвячена "утвердженню та поширенню української культури". Його активна праця у харківській "Просвіті" є яскравим підтвердженням цих слів.

    Суспільно-просвітницька діяльність Д. Багалія відзначалася неабиякою активністю та різноманітністю. Ще в дореволюційний період професор здобув загальне визнання як дослідник, захисник та популяризатор української культури. Діяльність Дмитра Івановича була спрямована на розвиток народної освіти, зокрема й через поширення доступної літератури. Так, у 1891 —1904 рр. він очолював видавничий комітет Харківського товариства розповсюдження в народі грамотності. За цей час комітет під керівництвом знаного науковця видав десятки брошур загальним накладом понад один мільйон примірників. Д. Ба­галій неодноразово наголошував на необхідності поповнення бібліо­течних фондів україномовними книгами, саме за його ініціативи в 1912 р. вийшов друком перший каталог українських книг Харківської громад­ської бібліотеки, що містив понад 3000 назв. Восени 1917 р. у Харкові було організоване видавництво "Союз", яке проголосило широку програму видання навчальної та науково-популярної літератури. Найяскравішою видавничою серією "Союзу" став науково-популярний цикл "Культурно-історична бібліотека" за редагуванням Д. Багалія. А найпопулярнішою серед виданих — його книжка "Історія Слобідської України", що вийшла в 1918 р. Це було першою науковою роботою вченого, написаною українською мовою. Щедро ілюстроване видання, у якому вдало поєдналися науковість та дохідливість, прихильно зустріли і рецензенти, і читачі. За спогадами автора, "Історія..." була настільки популярною, що 20 тисяч примірників розлетілися буквально вмить. У тій самій серії у 1920 р. вийшла ще одна робота Д. Багалія — "Заселення Південної України і перші початки її культурного розвитку" — український переклад монографії, уперше надрукованої у 1889 р. У "Культурно-історичній бібліотеці", редагованій Д. Багалієм, були опубліковані праці багатьох відомих дослідників української мови, фольклору, мистецтва та віт­чизняної історії: В. Бузескула, В. Барвінського, Г. Г. Хоткевича, О. Єфи- менко, М. Слабченка, М. Сумцова, Ф. Шміта. Залучення до співпраці таких непересічних авторів давало видавництву можливість вигідно вирізнятися на тодішньому книжковому ринку України та бути широковідомим.

    Д. Багалій по праву вважається одним із організаторів Україн­ської академії наук. Його заслуга полягає в тому, що він домігся обов'язкового друкування всіх видань Академії українською мовою. Дмитро Іванович брав активну участь у перших виданнях УАН: реда­гував "Записки історично-філологічного відділу", друкувався у журналі "Книжний вісник" тощо. Серед перших академічних праць планувалося видати "Українську історіографію" Д. Багалія, але через недостатнє фінансування друкування цієї важливої праці розтягнулося більш ніж на три роки.

    В організації видавничої роботи Академії наук у важкий період її становлення Д. Багалій відігравав, безперечно, одну з провідних ролей. Добре усвідомлюючи значення публікацій результатів досліджень для прогресу науки, на початку 1922 р. Дмитро Іванович запропонував утворити видавничий кооператив науковців. Того ж року його обрали до тимчасового правління нового видавництва "Наука", а також до­ручили очолити комітет для видання творів О. Потебні. З усього зазначеного вище видно, що Д. Багалій був одним із найактивніших організаторів видавничої справи в Україні та великим популяризатором вітчизняної книги.

    Однією з галузей діяльності видатного професора, науковця, громадського та культурного діяча Д. Багалія стала музейна справа. Багато років він очолював музейну комісію в Харківській міській думі, брав активну участь у створенні етнографічного та художнього музеїв. В умовах бурхливого піднесення культурного життя в Україні у другій половині XIX — на початку XX ст. Д. Багалій став одним із орга­нізаторів роботи зі збирання, збереження та вивчення культурного надбання населення Слобідської України. Важливу роль у цій справі науковець відводив Харківському міському музею. Усіма доступними засобами він домагався перетворення цього закладу на велику історико-культурну установу. Музей збирав та купував майбутні експонати для виставок, відомо, що серед інших безцінних речей (картин, кераміки, гончарних виробів, тканин, різьблення по дереву та багато іншого) найдорожчим придбанням стала колекція картин видатного українського художника С. Васильківського. Частину своєї особистої колекції — фотографії видатних учених, людей творчих професій, чиє життя так чи інакше було пов'язане з Харковом, а також найцікавіших архітектурних споруд та картини відомих митців — передав у дарунок музею і сам Дмитро Іванович.

   У великій та різнобічній науковій та суспільно-просвітницькій діяльності Д. Багалія значне місце посідають теоретичні та практичні питання бібліотекознавства та бібліографії. Із його ім'ям пов'язане заснування, становлення, розвиток та піднесення кількох бібліотек. Так, Д. Багалій був серед фундаторів двох найвідоміших книгозбірень України: Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка та Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського. Учений сприяв значному покращанню діяльності бібліотеки Харківського університету, особливо в період свого ректорства, заклав мережу публічних книгозбірень м. Харкова.

   Бібліотека завжди займала особливе місце в громадському житті та науково-педагогічних доробках Д. Багалія. Він неодноразово під­креслював її загальноосвітнє та наукове значення, необхідність демократичного устрою Саме такі властивості установи можуть задовольнити різноманітні інформаційно-документальні потреби та сприяти суспільному прогресу.

   Внесок Д. Багалія в бібліотечну справу воістину неоціненний. Він як людина, професійно обізнана з бібліотечною справою, виконував не лише адміністративні функції, а й брав участь у розробленні технологічних циклів та окремих бібліотечних процесів (книгообмін, документопостачання, каталогізація, залучення читачів тощо). За 12 років, що Дмитро Іванович очолював Харківську громадську бібліотеку (1893—1905), вона майже за всіма показниками стала однією з найкращих у країні, була відома й за кордоном: підтримувала зв'язки з багатьма книгозбірнями світу, у тому числі й з національними бібліотеками Франції, Британії, США. У бібліотеці були створені різноманітні відділи, що давало змогу оперативно та якісно обслуговувати окремі категорії читачів: нотний, бібліотекознавства тощо. За допомогою Д. Багалія був відкритий перший у Російській імперії український відділ, також учений особисто ініціював організацію відділу рукописів та багато чого іншого. Дмитро Іванович сприяв спорудженню нового приміщення для бібліотеки та поповненню її фонду. Він повсякчас закликав збирати написані українською мовою книги для Харківської бібліотеки, вважаючи їх більш корисними для простого народу. Д. Багалій також наголошував на важливості бібліотечної справи для студентства і підкреслював, що свого часу він користувався особистою бібліотекою В. Антоновича, а пізніше давав книжки зі своєї книгозбірні (яка налічувала близько семи тисяч книг з української та російської історії) студентам та всім, хто цікавився історією взагалі. Перебуваючи на посаді ректора, Д. Багалій збільшив фінансу­вання бібліотеки та зарплатню співробітників, примножив обсяг фондів налагодив обмін дисертаціями між університетами; зросла кількість читачів. Також у той період учений вніс на розгляд Академії наук питання про стан академічних бібліотек та підтримав пропозицію І Всеросійського бібліотечного з'їзду про організацію кафедр бібліо­текознавства в університетах, зокрема і в Харківському, для підготовки фахівців.

   Багаторічний досвід роботи на посту голови правління Харків­ської громадської бібліотеки став у пригоді, коли в 1918 р. Дмитро Іванович долучився до створення Національної бібліотеки України.

   Сьогодні Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ) — одна з провідних у країні, загальнодержавний комп­лексний бібліотечно-інформаційний, науково-дослідний та культурний центр, державне сховище рукописної спадщини, творів друку та до­кументів, наукової колекції світової літератури тощо. Створена при Українській академії наук установа почала свою діяльність з утворення Тимчасового комітету і Д. Багалій став першим, хто очолив його після В. Вернадського. За порівняно невеликий проміжок часу роботи на цій посаді Дмитро Іванович сприяв формуванню фондів бібліотеки: при­дбанню цінних зібрань та окремих книг у приватних осіб, отриманню дарчих надходжень тощо. Про серйозний підхід до комплектування фондів свідчила наявність каталога desiderata — видань, які необхідно було придбати для бібліотеки. Окремі його розділи складалися співробітниками книгозбірні та вченими, іншими фахівцями. Відомо, що Д. Багалій керував складанням каталога з української та російської історії. У період роботи Д. Багалія Тимчасовий комітет розглядав питання структури бібліотеки, форму бібліотечного опису в каталожних картках, принципи розміщення книг тощо.

   Згодом науковцями, зокрема й Д. Багалієм, були закладені під­валини подальшої науково-дослідної та видавничої діяльності установи. Першим періодичним виданням інституції став "Книжний вісник", на сторінках якого вийшла відома стаття Д. Багалія "Харківська громадська бібліотека як тип наукової і загальнопросвітньої обласної бібліотеки", у якій було викладено основні принципи організації та бачення бібліотечної справи у країні. Ці принципи знайшли своє втілення у практиці становлення НБУВ. Отже, бібліотекознавча діяль­ність Д. Багалія — широка та всеосяжна і свідчить про вагомий внесок ученого у справу розбудови вітчизняних бібліотек.

    Д. Багалій був першим директором Інституту ім. Тараса Шев­ченка (1926—1932), на цій посаді він проводив велику організаційну роботу з дослідження та популяризації творчої спадщини Кобзаря. Також був головою першого та другого Редакційних комітетів з видання творів О. Потебні.

    Наприкінці 1920-х — початку 1930-х рр. для країни настала доба репресій, брудних наклепів, яка не оминула й Дмитра Івановича. У таких умовах було дуже складно працювати, історичні матеріали багатьом науковцям доводилося спотворювати та переписувати на догоду новій владі. Д. Багалія було усунуто з кількох посад, позбавлено орденів, звань, державної пенсії; за його власними словами, "більшо­вицька завірюха розмела все"". На початку лютого 1932 р. Д. Багалій помер, був похований у Харкові.

    Дмитро Іванович Багалій за свій довгий вік зробив надзвичайно багато для розбудови та збереження української культури, історії, етнографії, видавничої та бібліотечної справи. І хоча багато років плідна робота вченого замовчувалася, сьогодні його творчий доробок — перлина національної історії.

ЛІТЕРА ТУРА

Основні видання творів Д. І. Багалія

Вибрані праці : у 6 т. — Харків : НУА : Золоті сторінки, 1999. — 5 т. Автобіографія : 50 літ на стороні укр. культури. — Харків : Прапор, 2002, — 188, [2] с., [1] арк. портр.

Автобіографія 50 літ на стороні укр. культури. — Харків : Прапор, 2003, — 188 с.

Археографические материалы, как источник археологии. — Москва : печ. А. И. Снегиревой, 1901. — 10 с.

Археологическая карта Харьковской губернии с объяснительным текстом. — Москва : тип. А. И. Мамонтова, 1906. — 92 с.

Багалій Д. І. Автобіографія : 50 літ на стороні української культури — Харків : Прапор, 2002 — 188, [2] с , [1] арк. портр. 64

Генеральная опись Малороссии : эпизод из деятельности первого правителя Малороссии, гр. П. А. Румянцева-Задунайского. — Киев : тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, [1883?].— 31 с.

Григорий Саввич Сковорода. — Харьков : тип. Губ. правл., 1896. — [2], 16 с.

Доклад в Городскую думу председателя Музейной комиссии гласного проф. Д. И. Багапея [о проекте устава Харьковского художественного училища]. — Харьков : тип. и лит. Н. В. Петрова, [1905]. — 15 с. 

Займанщина в левобережной Украине XVII и XVIII ст. — Киев : тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, [1883]. — 33 с.

Заметки и материалы по истории Слободской Украины. — Харьков : тип. Губ. пр-ния, 1893. — [2], 176 с.

Заметки и материалы по истории Харьковского университета. Новые данные для биографии В. Н. Каразина / Д. И. Багалей. — Харьков, 1905. — 84 с. — Отд. отт. из Записок Имп. Харьков, ун-та, 1905, кн. 1. 

Записки о Московии Иоанна Пернштейна и принца Даниила фон-Бухау. — [Киев] : У нив. тип., [ 1879]. — 23 с.

Заселение Харьковского края и общий ход его культурного развития до открытия университета. — Харьков : кн. маг. Д. Н. Полуехтова, 1889. — II, 43 с.

Заселення південної України (Запорожжя й Новоросійського краю) і перші початки її культурного розвитку. — Харків : Союз, 1920. — 110 с. — (Культурно-історична бібліотека / під ред. Д. І. Багалія). Исторический день 26 июля 1914 г. — Москва : тип. т-ва И. Д. Сытина, 1914. —31 с.

История Льва Диакона, как источник для Русской истории. — [Киев] : Унив. тип., [1878]. —26 с.

История Северской земли до половины XIV ст. — Киев : Унив. тип. (И. И. Завадского), 1882. — II, 310, [2], II е., [5] л. ил., карт., табл. Історія військових поселень в Україні : із неопублік. спадщини. — Харків : Сага, 2007. — 348 с.

Історія Слобідської України. — [Харьков] : Союз, 1918. — 306 с. — (Культурно-історична бібліотека / під ред. Д. І. Багалія).

Історія Слобідської України. — Харків : Дельта, 1993. — 255 с. : портр. — (Пам'ятки історичної думки України).

Історія Слобідської У країни. — Харків : Основа, 1990. —255 с. : портр. — (Пам'ятки іст. думки України).

К истории Екатерининской комиссии для составления проекта Нового уложения. — Киев : тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, ценз. 1885. — 30 с. Л истории заселения и хозяйственного быта Воронежского и Курского края : отзыв об исслед. И. Н. Миклашевского "К истории хозяйствен-
ного быта Московского государства". — Санкт-Петербург : тип. Имп. акад. наук, 1896. — 72 с.

К истории учений о быте древних славян : (критич. оценка кн. проф. Собестианского "Учения о национальных особенностях характера и юрид. быта древних славян. Историко-критич. исследование. Харьков. 1892 г."). — Киев : тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1892. — 59 с. Каковы должны быть штаты Императорского Харьковского ун-та для удовлетворения его неотложных нужд. — Харьков : типо-лит. М. Зиль- берберг и с-вья, 1910. — 27 с.

Колонизация новороссийского края и первые шаги его по пути культуры : ист. этюд, XVIII — первая четверть XIX века. — Изд. 2-е, [репр.]. — Москва : URSS : Ленанд, сор. 2016. — 115, [1] с. — (Академия фунда­ментальных исследований : АФИ : история).

Колонизация Новороссийского края и первые шаги его по пути культуры — Москва : Кучково поле : Императорское рус. ист. о-во, сор. 2015. —285, [2] с.

Колонизация Новороссийского края и первые шаги его по пути культуры. — Киев : тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1889. — 115, [3] с. Костомаровские дни в гор. Воронеже. (27—29 марта 1911 г.). — Харьков : тип. "Печ. дело", 1911. — 12с.: портр.

Краткий исторический очерк торговли (преимущественно ярмарочной) в Харьковском крае в XVII и XVIII в.в. — Харьков : тип. Губ. пр-ния, 1888. — 25 с.

Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805—1905), составленный профессорами Д. И. Ба- галеем, Н. В. Сумцовым и В. П. Бузескулом. — Харьков : изд. Ун-та, 1906, —VIII, 330, XIV с.

Материалы для биографии южно-русских научно-литературных дея­телей XIX века... — Киев : тип. Имп. ун-та св. Владимира, 1903. — [Вып.] 1, — 100 с.

Материалы для истории г. Харькова в XVII веке. — Харьков : тип. "Печ. дело", 1905, — 112 с.

Материалы к истории Харьковской литературы. — Харьков : тип. "Печ. дело", 1905, — 12 с.

История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655-го по 1905-й год). / Миллер Д. П., Багалей Д. И. — Харьков : изд. Харьков, гор. обществ, упр., 1905—1912. — 2 т.

Мысли об устройстве исторического архива при Харьковском универ­ситете — [Санкт-Петербург] : тип. Имп. Акад. наук, 1884. — 16 с. Назарий Александрович Каразин и его колокол. — Киев : изд. журн. "Киев, старина", 1892. — [2], 13 с.

Нарис історії України : доба натур, госп-ва. — Київ : Час, 1994. — 288 с. — (Україна. Голоси історії).

Нарис української історіографії. — У Київі : [б. в.], 1923—1925 — т., вип. : портр. — (Збірник історично-філологічного відділу / Українська академія наук ; № 1-6).

Нарис української історіографії. Т. 1. — Київ : друк. Всеукр. акад. наук, 1923—1925. — 2 вип. — (Збірник історично-філологічного відділу Української академії наук ; № 1).

Нарис історії України на соціально-економічному фунті. — [Харків] : Держ. вид-во України, 1928. — 394 с).

О необходимости постройки дома для Харьковской общественной библиотеки. — Харьков : тип. Зильберберга, 1894. — 16 с. 

О необходимости превращения Харьковского исторического архива в Центральный архив. — Москва : печатня А. И. Снегиревой, 1900. — 8 с. 

О необходимости хозяйственного комитета, как отдельного органа управления. — [Санкт-Петербург] : тип. М-ва внутр. дел, [19]. — 6 с. 

Общий очерк древностей Харьковской губернии. — Харьков : тип. Губ. правл., 1890. — 17 с.

Описание Слободско-Украинской Харьковской губернии, 1802. — Харьков : тип. губ. правл., 1889. — [2], VI, 39 с.

Опыт истории Харьковского университета : (по неизданным мате­риалам). Т. 1 (1802—1815 г.). Вып. 1. — Харьков : тип. Адольфа Дарре, 1894, —203 с.

Опыт истории Харьковского университета : (по неизданным мате­риалам). Т. 2 (с 1815 по 1835 год). —- Харьков : паровая тип. и литогр. М. Зильберберг и с-вья, 1904. — VI, 1136 с.

Ответ И. Линниченку на критическую оценку книги "История Север- ской земли до пол. XIV стол.". — Харьков : Унив. тип., 1884. — 32 с. 

Очерки из истории колонизации и быта степной окраины Московскаго государства. — Москва : изд. Император, о-ва истории и древностей рос. при Москов. ун-те, 1887. — 2, II, XVI, 614 с.

Очерки из русской истории : в 2 т. — Харьков : тип. "Печ. дело", 1911— 1913. —2т.

Памяти Н. В. Калачова. — [Харьков] : Харьков, тип. Губ. правл., [1885?]. —20 с.

По поводу выборов на кафедру русской истории в Харьковском универ­ситете. — Харьков : тип. и лит. М. Зильберберг и с-вья, 1914. — 24 с. 

Просветительная деятельность Василия Назаровича Каразина. — Харьков : тип. А. Дарре, 1893. — 31с

Просвита : очерки по истории укр. культуры. — Харьков : тип. "Печ. дело", 1911. — LXXXVIII, 624 е., 1 л. портр. —(Сборник Харьковского историко-филологического общества : изд. в честь проф. Д. И. Багалея (1880- 1910 гг.); т. 20).

Русская историография. — Харьков : изд. О-ва взаимопомощи сту­дентов-филологов Харьков, ун-та, 1911. — 186, 462 с. Русская история. — Москва : тип. т-ва И. Д. Сытина, 1914. — VIII, 513 с. 

Русская история. : в 2 т. — Харьков : Изд. филол. отд. О-ва взаимо­помощи студентов Харьков, ун-та, 1909—1911. — 2 т. Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Москов- скаго государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в XVI—XVIII столетии / собр. в разных архивах и ред. Д. И. Багалеем. — Харьков : изд. ист.-филол. о-ва, состоящаго при Императ. Харьков, ун-те, 1886. — [6], XXI, [1], 358, [3] с. — (Сборник Харьковского историко-филологического общества ; т. 1).
Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ. — Харьков : Тип. К. П. Счасни, 1890. — [4], XV, [1], 433, [5] с. — (Сборник Харьковского историко-филологи­ческого общества ; т. 2).

Сочинения Григория Саввича Сковороды, собранные и редактиро­ванные проф. Д. И. Багалеем. — Харьков : тип. Губ. правл., 1894. — [8], СХХХІІ, 132, 352 с. — (Сборник Харьковского историко-филологи­ческого общества ; т. 7).

Сочинения, материалы, статьи и заметки, относящиеся к истории Харь­ковской губернии (бывшей Слободской Украины) с 1880 по 1885 год. — [Харьков : б. и., 1886].— 11 с.

Сочинения, письма и бумаги В. Н. Каразина, собранные и редактиро­ванные проф. Д. И. Багалеем. — Харьков : Харьков, ун-т, 1910. — XX, 927 с.

Т. Г. Шевченко і Кирило-Методіївці : іст.-літ. розвідка. — Харків : Держ. вид-во України, 1925. — 93, [2] с. — (Критична бібліотека). 

Удаление профессора И. Е. Шада из Харьковского университета. — Харьков : паровая тип. и лит. М. Зильберберг, 1899. — 147 с. Удельный период и его изучение. — Киев : тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1883.— 18 с.

Украинская старина : (Очерки, заметки, материалы из стародав. Харьков, быта и культуры) [Т.] 1 / [проф. Д. И. Багалей]. — Харьков : тип. Губ. пр-ния, 1896. — 1 т.; 16.

Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода / Д. І. Багалій. — Харків : Держ. вид-во України, 1926. — 397 с. — (Критична бібліотека).

Український мандрований філософ Григорій Сковорода. — 2-ге випр. вид. — Київ : Орій : УКСГІ "Кобза", 1992. — 469 с. : портр. — (Спадок). 

Харьковские университетские торжества в первые годы существования университета. — Харьков : тип. Губ. правд., 1892. — 31с. 

Харьковский педагог и журналист начала XIX века Иван Филиппович Вернет. — Харьков : тип. "Печ. дело", 1908. — [2], 7 с. Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905) / под ред. М. Г. Халанского и Д. И. Багалея. — Харьков : изд. Ун-та, 1908. — 580 с. 

Ученые общества и учебно-вспомогательные учреждения Харьковского университета (1805—1905 гг.) / под ред. Д. И. Багалея и И. П. Осипова. — Харьков : тип. "Печ. дело", 1911. — [5], 282 е., 6 л. ил. 

Экономическое положение русских университетов. — Санкт-Петербург : тип. т-ва "Обществ, польза", 1914. — 36 с.

Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования, 1805—1905 / под ред. М. П. Чубинского и Д. И. Ба­галея. — Харьков : тип. "Печ. дело", 1908. — VIII, 310, III с.

Про Д. І. Баталій

Багаліївський збірник : академік Д. І. Багалій та бібліотечна справа України : наук. ст. та матеріали / М-во культури і туризму України, Харків, держ. наук, б-ка ім. В. Г. Короленка ; [уклад. О. П. Куніч]. — Репр. вид. — Харків : Сага, 2008. — 307с., [1] арк. портр. 

Балагіївські читання в НУА : Д. Г. Багалій про стан та шляхи розвитку української культури : прогр. і матеріали VII Багаліїв. читань, 7 листоп. 2006 p., Харків / [редкол.: В. І. Астахова (голов, ред.) та ін.]. — Харків : НУА, 2006. — 106, [1]с.

Багаліївські читання в НУА : Історія Харківщини у працях і оцінках Д. І. Багалія : прогр. і матеріали VI Багаліїв. читань, Харків, 5 листоп. 2004 р. / [редкол.: В. І. Астахова (голов, ред.) та ін.]. — Харків : НУА, 2004,— 139 с.

Барвинский В. А. Д. И, Багалей и Слободская Украина / [В. А. Барвин- ский]. — Харьков : тип. "Печ. дело", [1914]. — 6 с. 

Бродович И. А. Заботы Д. И. Багалея об учебно-вспомогательных учреж­дениях Харьковскаго университета / И. А. Бродович. — Харьков : тип. "Печатное дело", 1913. — 7 с.

Д. Багалій і культура Слобідської України : прогр. та матеріали III Ба­галіїв. читань, 6 листоп. 2000 p., Харків / ред.: В. І. Астахова. — Харків : [б. в.], 2000. — 116 с. — (Багаліївські читання в НУА ; 3). 

Иванов Е. М. Д. И. Багалей и Харьковский исторический архив / [Е. М. Иванов]. — Харьков : тип. "Печ, дело", [1913]. — 5 с.

Корсаков Д. А. Рецензия на сочинения Д. И. Багалея: 1) Очерки из истории колонизации и быта степной окраины Московского госу­дарства. Том первый. История колонизации. Москва. 1887 г. 2) Ма­териалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Во­ронежской губ.) в XVI—XVIII стол., собранные в разных архивах. Харьков, 1886 г. / Д. А. Корсаков. — [Санкт-Петербург] : тип. Имп. акад. наук, ценз, 1889. — 28 с.

Линниченко И. А. Сочинения П. Голубовского и Д. Багалея : критич. оценка Ивана Линниченка. — Санкт-Петербург : тип. В. С. Балашева, 1883. — 43 с.

Профессор Дмитрий Иванович Багалей. К двадцатипятилетней годов­щине его учено-педагогической деятельности. — Харьков : тип "Печ. дело", 1906. — 30 с.

Профессор Дмитрий Иванович Багалей. К тридцатилетней годовщине его учено-педагогической деятельности (1880—19І0 г.г.). — Харьков : тип "Печ. дело", 1912. — 82 с.

Собестианский И. А. Ответ проф. Багалею по поводу его статьи: "К истории учений о быте древних славян" / [И. М. Собестианский]. — Харьков : тип. А. Дарре, 1893. — [2], 12 с

Срезневский В. И. Рецензия на сочинение Д. И. Багалея "Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам)". Т. 1. (1802— 1815) / В. И. Срезневский. — Санкт-Петербург : тип. Имп. Акад. наук, 1901. —40 с.

Цветаев Д. В. По поводу статьи професора Д. И. Багалея об истори­ческом исследовании "Протестанство и протестанты в России до эпохи преобразований" / Д. В. Цветаев. — Варшава : тип. Варш. учеб. окр., 1891. — [2], 28 с.

Чотири розповіді про Дмитра Багалія / упоряд. О. Багалій — Харків : Сага, 2007. —91, [1] с. : іл„ портр.

Юбілей академика Дмитра Івановича Багалія, 1857—1927. — У Київі, 1929. — 216 с. —(Збірник Історично-філологічного відділу ; № 62). 

Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Ивановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльності. — Київ, 1927. — (Збірник Історично-філологічного відділу ; №51).

Статті

Богдашина О. М. Слобідський літописець історії України Д. І. Багалій / Богдашина О. М. // Український історичний журнал. — 2008. — № 1. — С. 88—112.

Оглоблін О Пам'яті акад. Д. І. Багалія (1857—1932) / О. Оглобін // Україна. — 1932. — № 1/2. — С. 167.

Сарбей В. Г. Академік АН УРСР Д. І. Багалій : (до 125-річчя з дня народж.) / Сарбей В. Г., Кравченко В. В. // Український історичний журнал, — 1982,— № 11,— С. 154—158.

Стариков Г. Зачистка ідеологічної території напередодні заснування Інституту історії АН УРСР. Д. І. Багалій і більшовицька репресивна машина в останні роки життя / Григорій Стариков // Історіографічні дослідження в Україні. — 2012. — Вип. 22. — С. 665—680.

Щербань Т. О. Дмитро Іванович Багалій : (до 150-річчя від дня на­родження) / Т. О. Щербань // Наука та наукознавство. — 2007 — № З — С. 132—135.

***

Дмитро Іванович Багалій — професор Харківського університету : біобібліогр. покажч. / Харків, держ. ун-т, Центр, наук, б-ка ; [упоряд.: Шевченко Ю. Г. та ін.]. — Харків : ХДУ, 1992. — 122, [2] с., [1] арк. портр.