Відділ наукової інформації та бібліографії: Історичний Ніжин, або Що відвідати в Ніжині

Перша письмова згадка про місто належить до 1071 р. У Радзивилівському літописі під 1078 р. згадується битва на Нежатиній Ниві, літопис 1135 р. називає Ніжин – Нежатин, а Повість временних літ – Уненеж. Сучасну назву місто отримало у 1514 р. Тут, мабуть, збереглася найбільша в Україні кількість старовинних церков на душу населення. Ми побачили їх тут аж 14. Ну хіба ж це багато? Для великого міста, може, небагато, але для райцентру це дуже багато. До того ж, культурна цінність цих храмів надзвичайна, адже вони в більшості ілюструють найцікавішу сторінку українського храмобудування – добу українського бароко.

У місті зберіглося три собори та 16 церков. Усі вони виконані у стилі бароко та класицизму. Були побудовані в основному за кошти певних общин. Це і вищезгадана Хрестовоздвиженська церква, Всіхсвятська церква, яка має унікальний розпис, Благовіщенський чоловічий монастир, Преображенська церква та багато інших. Прокожну з церковних пам’яток варто розповісти окремо. Розпочнемо з найдавнішої та найпомітнішої споруди міста – Миколаївського собору. Це найстаріший храм у формах раннього козацького бароко на Чернігівщині, і один з найстаріших в Україні.

Збудований на кошти братів Золотаренків та пожертви городян. Будівництво почалася у 1655 році, на той час таких храмів взагалі в Україні не було. Пізніше він стане символом українського козацького бароко, за зразком якого почнуть будувати схожі собори по всій Україні. Миколаївський собор був побудований із цегли, але за зразком дерев’яного храму. У Ніжині це був перший кам’яний храм. Це зразковий екземпляр для побудови хрещатих козацьких храмів у другій пол. XVII – на поч. XVIII століть. Класична класика українського козацького бароко!

Перейдемо до другої за «помітністю» церкви Ніжина – Благовіщенського собору (1702-1716), що знаходиться неподалік Миколаївського. Засновником його був митрополит Стефан Яворський. Трошки нетипова форма у цього храму. Є тут і барокові риси, і якісь прикмети давньоруської архітектури. Але в цілому велично і гармонійно.

Тепер давайте перемістимося у квартал грецьких церков. Їх тут на трьох квадратних метрах цілих три. Точніше, грецьких дві, але третя, не грецька, розташована зовсім поруч, тому віднесемо її до грецької групи. Але спочатку про греків. Вони з’явилися в Ніжині ще за часів Хмельницького. Тоді Греція вже два століття перебувала під владою Османської імперії, і греки шукали притулку в багатьох країнах світу. Розквіт грецької громади Ніжина прийшовся на XVIII ст. Кількість греків у місті доходила до 7%. Не так вже і багато, але вони були дуже потужними, мали власне самоврядування та успішно займалися торгівлею, обсяги якої були більшими, ніж у всіх разом взятих навколишніх українських купців. Наприкінці XVIII ст., коли Ніжин та інші українські міста стали занепадати внаслідок ліквідації місцевого самоврядування та перетворюватися га глуху провінцію, греки стали залишати його. Хоча і зараз у Ніжині є декілька людей, які ідентифікують себе як греків – нащадків тих, що жили тут колись.

Засновником грецького братства у Ніжині був священик Христодул Дмітрієв. Отримавши дозвіл константинопольського патріарха Якова, греки побудували в центрі міста комплекс споруд – Всіхсвятську, Троїцьку і Михайлівську церкви. Ці три церкви складають єдиний історико-архітектурний комплекс, який є унікальним для України. Територіальна близькість трьох церков надає неповторності цьому куточку Ніжина. Відчуття, наче знаходишся у сценічних декораціях. Також збереглася споруда грецького магістрату, житлові будинки греків. Саме греки відкрили першу в місті кав’ярню, а також саме вони стали першими солити знамениті ніжинські огірки, і були єдиними постачальниками огірків до імператорського столу. Грецька церква Всіх Святих була збудована на поч. ХІХ ст., коли бароко вже відійшло, і на зміну йому прийшов класицизм. У вигляді храму є навіть щось давньогрецьке, а саме портики з колонами і фронтонами. А зовсім поруч з нею стоїть Михайлівська церква (1719-1729), яка хоча і має ледь помітні риси бароко, але все ж таки більше нагадує якісь зовсім давні церкви перших християн без жодного стилю. Поруч із двома грецькими стоїть Троїцька церква (1727-1733), перебудована в ХІХ ст. у стилі класицизм. Є в Ніжині ще один грецький храм – церква Костянтина і Олени (1819-1820). Це, мабуть, єдиний храм, до якого ми їхали маршруткою, адже знаходиться він у віддаленні від центру, на старому цвинтарі. За церквою знаходяться старовинні поховання греків.

У центрі розташований будинок грецького магістрату, збудований у 1785 р. Колись тут було самоуправління грецької громади, а тепер – звичайний житловий будинок. Ще у Ніжині збереглася старовинна аптека (1777), відкрита теж греком лікарем Михайлом Лігдою. Знаходиться аптека навпроти базару.

І якщо ми вже згадали про базар, то і там є на що подивитись. Прямо посеред базару є фортеця, церква та електростанція. Справа в тому, що базар розташований на місці колишнього ніжинського замку, який виник на поч. XVII ст. Зараз на цьому місці стоїть Богоявленська церква (1721), оточена міцним, хоча й невисоким муром. От на цьому мурі і висить табличка «Ніжинський замок». Звичайно, ніякий це не замок, а просто міцні церковні мури, в яких (в мурах) знаходяться торгові лавки. В цілому комплекс дуже цікавий. А щодо замку, то нічого подібного до того, що ми уявляємо під словом «замок», тобто, кам’яної фортеці з вежами, тут не було. А були, як і в усій Лівобережній Україні, земляні укріплення. А в іншому боці базару збереглася цікава споруда у стилі українського модерну – перша ніжинська електростанція (1914-1916).

Повертаємось знов до центру. Крім вже описаних, у самому центрі, біля Благовіщенського монастиря, є ще одна церква, яку можна навіть назвати найкрасивішою в місті. Це церква Іоанна Богослова (1752). Ця легка ажурна споруда дуже нагадує за своїм стилем церкви Миколи та Покрови на київському Подолі, або навіть собор Різдва Богородиці в Козельці.

Архітектором тих церков є видатний майстер українського бароко Іван Григорович-Барський. А от про те, що він є автором ніжинської церкви Іоанна Богослова, достовірних відомостей нема. Але характерний почерк Григоровича-Барського у цій церкві дуже помітний. Архітектура цього храму надзвичайно витончена, і разом з тим дуже оригінальна: церква двоповерхова, а з одного боку до неї прибудовані цікаві сходи.У дворі цієї церкви знаходиться будинок, в якому у 1773 р. народ ився Федір Лисянський – син місцевого священика, нащадок козацько-старшинського роду, видатний мореплавець, організатор першої російської навколосвітньої експедиції.

Наступна – Покровська церква (1757-1765). Черговий зразок барокової архітектури. Стримана та струнка. З площі, на якій вона розташована, видно ще один храм – Василя (1769-1788). Невеликий храм у стилі все того ж бароко, був єдиною церквою, яка не була закрита в радянський період. Якщо піти на захід від центру, то на вулиці Овдіївській є Вознесенська церква, збудована на початку ХІХ ст., у вигляді якої збереглися барокові риси., а також Введенський жіночий монастир з центральною спорудою – Введенською церквою (1778) у стилі країнського бароко.

Загалом в Ніжині збереглася досить велика кількість старовинної забудови. Чисельні одноповерхові будиночки, зовсім непримітні, раптом виявляються двохсотлітніми пам’ятками історії. І ми тут далеко не про все написали, а тільки про найпомітніше. Насправді в Ніжині зберігся величезний історико-архітектурний спадок, який міг би бути цікавий загалу туристів, а не тільки «фанатам». Але все потребує реставрації, ремонту, відновлення.

Музей «Поштова станція»

Головними воротами міста була Поштова станція, куди сюди прибували всі гості міста. Цей комплекс поштової станції кінця 18 століття зберігся майже в повному вигляді, такого більше ніде не лишилося. Музей унікальний, аналогів йому в Україні не має, він є першим музеєм, присвячений пошті. Екскурсійна програма включає в себе історію не тільки про пошту, але й про саме місто і його видатних мешканців. Тут знаходяться важливі оригінальні документи, листи й розпорядження часів Богдана Хмельницького, копії дорожніх екіпажів, газети 200-літньої давнини, які можна почитати. У приміщенні станційного наглядача, зупинялися Гоголь, Заньковецька, Лев Толстой, Олексій Толстой, Михайло Булгаков, Семен Гулак-Артемовський, Рєпіни, Адам Міцкевич, Пушкін та багато інших. Наприклад, 8 лютого 1846 року Тарас Шевченко тут зупинявся на масляну, гостював чотири дні, а на п’ятий поїхав з другом до Чернігова. У музеї можна побачити зал очікування пасажирів, двоповерхову будівлю поштової контори і готель, у якому можна було зупинитися безкоштовно за наявності білету. Цікаво, що гостей станції завжди зустрічали із самоваром і пригощали чаєм. Також наглядач станції вів журнал відвідувачів, де записував, хто прибув, коли і які послуги пасажиру були надані. До нашого часу навіть збереглися оригінальні квитки Гоголя і Шевченка.

Тут у 1860 році в родині поштаря народився видатний український художник-баталіст Микола Самокиш.

Тепер давайте підемо до міського парку, мальовничого і цікавого. Називається він Графський парк. Графський парк є улюбленим місцем прогулянок ніжинців, тут є доріжки, лавочки, і навіть ставки. Якщо пройти через весь парк, то на його околиці можна побачити старовинну Воздвиженську церкву (1775). Проста ззовні, всередині церква дуже цікава. На її стіні є меморіальна табличка про те, що тут у 1891 р. була похрещена Ольга Хохлова – відома балерина балетної трупи Сергія Дягілєва, дружина Пабло Пікассо.

У ХІХ ст. місто стає освітнім та науковим центром. Парафіяльні школи, школа грецького братства, мале народне та повітове училища складали систему початкової освіти ще з XVII ст. А вищий навчальний заклад відкрито у 1820 році на кошти віце-канцлера Катерини ІІ князя Олександра Безбородька. Навчальний корпус будували 13 років. В університеті, який протягом свого довгого існування трансформувався в різні навчальні заклади, навчались видатні люди. Наприклад, у 1821-1828 рр. тут вчився Гоголь. Відомий український поет ХІХ століття Віктор Забіла сидів з Гоголем за однією партою. Також тут вчилися два українські поети-байкарі: Леонід Глібов та Євген Гребінка. Останній, до речі, крім байок, написав вірш «Очи черные», який був покладений на музику німця Флоріана Германа. Взагалі, в університеті вчилося дуже багато людей, які, може, й не так широко відомі зараз, але які зробили великий внесок у розвиток літератури, мистецтва, науки.

Музеї при Ніжинському державному університеті ім. М. Гоголя

Сьогодні університет має власний Музей рідкісної книги, унікальну художню галерею, а також окрему кімнатку, присвячену Гоголю, де зберігаються речі, пов’язані з письменником.

Бібліотека імені академіка М. О.Лавровського - головна книгозбірня Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Одна з найстаріших бібліотек вищих навчальних закладів України. Заснована 1820 року як фундаментальна (професорська) бібліотека Гімназії вищих наук князя О.А.Безбородька. На базі унікальних книжкових колекцій університетської бібліотеки 1985 року створено Музей рідкісної книги.Тут налічується величезна кількість книжок, з яких більше двох тисяч приватної колекції Безбородьків. У музеї можна побачити переважно європейські класичні видання, наприклад раритетні видання Шекспіра і Сервантеса, збірки французьких філософів, різних просвітителів тощо. Є також унікальна пам’ятка літератури часів Київської Русі – перше видання «Слово о полку Ігоревім». Вважалося, що його оригінал загинув у 1812 році під час пожежі у Москві. Але завдяки двом меценатам, колекціонерам і археографам Олексію Мусін-Пушкіну та Миколі Бантиш-Каменському було збережено перше видання цієї книжки. З першого тиражу збереглося близько 60 примірників, і один з них заходиться в Ніжині.Також одним з найцінніших скарбів музею є найдавніше зібрання, перше видання творів філософа Платона, надруковане у Венеції 1513 року. На теренах нашої країн ця книга зберігається тільки тут. У двох залах залах музею зберігається та експонується 11 тис. цікавих експонатів. Тут можна побачити рідкісні примірники видань творів класичних античних письменників та кириличні книги ХVI-ΧVΙΙΙ ст., прижиттєві видання видатних європейських мислителів, українських письменників, книги з автографами видатних діячів науки та культури.

Художня Галерея

Жодний з вишів в Україні не має такої картинної галереї, як Ніжинський. Перший зал присвячений творчості відомого українського художника, лауреата Шевченківської премії Сергія Шишка. В університеті знаходиться найбільша галерея його картин. Колекція налічує різні цикли і жанри, більшість з них – пейзажі. Це один з найдорожчих сучасних художників. Його картини цінуються за кордоном, особливо в Америці. Інші дві зали присвячені роботам 16-17 століть з Китаю, Росії, Франції та Італії.

Пам’ятник Гоголю

У 1881 році в Ніжині був відкритий перший у світі пам’ятник Гоголю. Зараз центральна вулиці міста носить його ім’я. Він розташований у однойменному парку. Це був перший у світі пам’ятник письменнику Миколі Гоголю. Монумент створив у 1881 році скульптор Пармен Забіла. Пам’ятник має специфічну особливість. Скульптор не забув увіковічнити себе на своїй роботі. Якщо підійти збоку до цього пам’ятника, на плечі Гоголя можна побачити профіль Забіли.

Привертають увагу туристів будівці Грецької вулиці. Грецька вулиця (сучасна назва вул. Гребінки Є.) – одна з найстаріших вулиць міста та головна вулиця ніжинського грецького кварталу. З ХУІІІ ст. була забудована садибами та громадськими будівлями ніжинських греків. До нашого часу збереглась низка камяниць того часу. Серед них: садиби Пелепонова кінця XVIII ст. (вул. Гребінки, 6), будинок І.М. Самойловича першої половини ХІХ ст. (вул. Гребінки, 7), кам`яниці кін. XVIII ст. (вул. Гребінки, 9, 37), житловий будинок другої половини ХVІІІ ст. (вул. Гребінки, 18), будинок грецького Олександрівського училища кінця XVIII ст. (вул. Гребінки, 24), грецький магазин кіннця XVIII ст.. До Грецької вілиці також примикає комплекс грецьких церков (Михайлівська та Всіхсвятська церква).

Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського. - Режим доступу

Цікаві факти про Ніжин

1. Ніжин має 117 пам’яток архітектури, 72 історичні пам’ятки, 12 монументальних пам’яток, 6 епох. Близько 300 пам’яток зодчества та цінних будівель, має три собори та 16 церков.

2. 1780-х – це найбільше місто Лівобережної України, де проживало 12 тис осіб. Для порівняння, у Києві – 8 тисяч, у Чернігові немає й чотирьох.

3 .Ніжин був свого часу величезним торгівельним центром. Торговий майдан у місті протягом 17-18 ст. був найбільшим на Лівобережній Україні, він охоплював десь близько чотирьох гектарів, і саме завдяки йому місто жило бурхливим економічним життям.

4. Ніжин був центром Ніжинського полку. Спочатку територія полку займала 10 сотень, а потім розширилася до 36 сотень. Ніжин був головною ударною силою Гетьманщини. Ніжинський полк мав дві гетьманські столиці.

5. Колись ніжинський герб був на козацьких знаменах.

6. У Ніжині 1852 року були знайдені перші князівські монети, покарбовані князем Володимиром, Всеволодом і Ярославом Мудрим.

7. Ніжин – синтез 5 національних культурних традицій: української, грецької, єврейської, польської та ассирійської. Найпотужніший культурний вплив мали саме греки. Саме з 1696 року грецька колонія в Ніжині стає найбільшою в Україні. Вони побудували тут комплекс грецьких храмів, створили першу аптеку на Лівобережній Україні, а також першу кав’ярню. Цікаво також, що славнозвісні ніжинські огірки з’явилися тут теж завдяки грекам. Вони почали вирощувати особливий сорт огірків, який і приніс місту світову славу.

8.17-18 червня 1663 року в Ніжині відбувається славнозвісна Чорна рада, де гетьманом Лівобережної України обирається Іван Брюховецький.

Ніжин є батьківщиною багатьох видатних людей. Це автор «Літопису Самовидця» Роман Ракушка-Романовський (1623-1703), церковний та культурний діяч Іоанн Максимович (1651-1715), архієпископ Білорусії Георгій Кониський (1717-1795), історик і археограф Микола Бантиш-Каменський (1737-1814), мандрівник Юрій Лисянський (1773-1837). Тут у 1907 році народився учений Олександр Знойко, а у 1911 — співак Марк Бернес. До Ніжина приїздив Тарас Шевченко. Ніжинську гімназію закінчило багато відомих людей: Микола Гоголь, Олександр Афанасьєв-Чужбинський, Євген Гребінка (в Ніжині він написав рядки відомого романсу «Очи черные»), Віктор Забіла, Олександр Лазаревський, Яків де Бельмен (вперше проілюстрував «Кобзар» Тараса Шевченка), Василь Тарновський (старший) та ін.

Наприклад, крім перелічених в статті, ще багато славетних ніжинців залишили слід в історії. Неподалік Ніжина, в селі Заньки, у 1854 р. народилася видатна актриса Марія Заньковецька, в Ніжині вона жила та працювала. У 1876 р. вона вперше вийшла на театральну сцену міста. До нашого часу зберігся її власний будинок, а також у місті відкрито пам’ятник Заньковецькій.

А ще тут у своїх бабусі та дідуся Марії та Миколи Москаленків зростав відкривач космічних просторів Сергій Корольов. Кажуть, що «Чому я не сокіл, чому не літаю?» була його улюбленою піснею, яку співала йому бабуся. Відклалася пісня у пам’яті дитини… Ось так маленький Ніжин спонукає до великих справ.( За матеріалами. - Режим доступу)

РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

Історія Ніжина мовою дат / упоряд. М. Шкуро ; Ніжинське товариство української мови ім. Тараса Шевченка "Просвіта". – Ніжин, 1993. – 15 с.

Ніжин і Ніжинщина : історико- краєзнавчі матеріали. Вип. 1 / Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя, Ніжинський краєзнавчий музей, Ніжинський міський відділ народної освіти. – Ніжин, 1994. – 24 с.

Ніжинський державний педагогічний інститут імені М. В.Гоголя. – Київ, 1970.

Петровський М. Н. До історії м. Ніжина : відбиток із "Записок Ніжинського Інституту Народної Освіти" / Микола Неонович Петровський. – Ніжин, 1925. – 184 с.

Самойленко Г. В. Нариси культури Ніжина. Ч.ІV: Забудова міста та архітектурні пам'ятки XVII-XX ст. / Г. В. Самойленко. – Ніжин, 1998.

Список заселених оселищ Ніжинщини : рідка книга / Ц. С. У. України, Ніжинське Округове Статистичне Бюро. – Ніжин, 1927. – 71 с.

НІЖИН МОВОЮ СВІТЛИН