Палац Румянцева-Задунайського, с. Вишеньки

      Вишеньки (Коропський район) були засновані у 1679 році і в різні часи належали гетьманам Івану Самойловичу, Івану Мазепі та Павлу Полуботку. У 1767 році село придбав полководець і генерал-губернатор Лівобережної України – Рум'янцев-Задунайський Петро Олександрович. Він і розпочав облаштування власних садиб в центральних регіонах власних володінь. Серед наново створених були і садиби Вишеньки та Черешеньки (остання зруйнована повністю). Саме тут, на березі Десни, заховалася одна з найвеличніших резиденцій на Лівобережній Україні – палац Петра Румянцева-Задунайського. Румянцев-Задунайський, який мав величезні статки, мав схильність до архітектури, сам замовляв проекти і наглядав за будівництвом. Його проекти часто мали чудернацький і химерний вигляд, і Вишеньки - приклад тому. Тут і в сусідніх Черешеньках протягом 1782–1787 рр. на березі Десни граф побудував цілий комплекс будівель в модних для того часу формах неокласичного романтизму з елементами готики. Граф обрав розкішне місце на пагорбі, над рікою, а здалеку будівля нагадувала середньовічний замок. З нетипових для тих часів рішень можна назвати наявність різних геометричних форм – неокласичний романтизм надихав архітектора, а він, у свою чергу, намалював чудернацьке поєднання прямокутників та кіл, дуг та арок. Є тут і турецькі мотиви, і італійські. До нинішніх часів дійшло далеко не все, але частина палацу збереглася. Вона дає можливість побачити, нехай навіть уявно, яка краса була збудована у Вишеньках. Багато чого сталося у селі, а за однією з правдивих історій один з власників сам розібрав половину будівлі, бо такий злий був сам на себе за невдалий продаж… Сьогодні село є на мапі туристичної України, і саме палац Рум’янцева-Задунайського зробив його відомим.

    Автора проекту садиби називають або Василя Баженова, або Леграна. Обидва були віртуозними майстри класицизму і пройшли навчання в Парижі. Будівництво в садибі йшло під керівництвом місцевого архітектора Мосципанова, який проходив стажування при майстерні Баженова.Величезна будівля палацу, що розташувалася на пагорбі над ставком, дуже вдало вписалася в навколишній ландшафт. Вдало з'єднані деталі, запозичені з готики, класицизму та східної архітектури –декоративні вежі, контраст кубічних обсягів, круглих башт і ніш, різні за формою і розмірами вікна – це все надає йому вигляду середньовічного замку.

У плані палац нагадує літеру "Е" – ймовірно, натяк на ім'я імператриці Катерини ІІ. Віртуозними і складними були як план будівлі, так і її форми, які відносять до романтичної течії в стилістиці класицизму з повною відмовою від колон, портиків, фронтонів і використанням фантазійних, псевдоготичних і східних форм. Від центру дугами розходяться симетричні крила-переходи до бічних флігелів. Флігелі завершені неоготичними баштами, які нагадують середньовічні замкові вежі.

    У 1809 році син Рум'янцева продав палац поміщику Судіенку, але пізніше передумав. Щоб розірвати договір, він вирішив розібрати половину палацу. Залишки палацу відремонтував в 1840 році новий господар, князь Долгоруков.

   У радянські часи на території садиби влаштували піонерський табір.  У Вишеньках відбувались зйомки кінострічки Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу».

  Одночасно з палацом у 1787 році було закінчено будівництво Свято-Успенської церкви. Тоді ж, перед приїздом Катерини ІІ її освятили. Успенська церква (Вишеньки) належить до найкращих зразків двовежних садибних храмів 18 століття в Україні. Архітектура Успенського храму дійсно екзотична для українського Лівобережжя. Вона більше нагадує костел, ніж церкву. Незважаючи на провінційність, храм дійсно величний і вдало доповнює комплекс резиденції. Екзотичні форми господарської садиби контрастують з типовими рисами садибної церкви в стилістиці класицизму. Лише провінційне втілення знижує урочистий, святковий характер її архітектурного вбрання: бічних портиків на шість колон, овальних вікон другого ярусу, ліплення гірлянд, Ока Бога тощо. Інтер'єр храму зального типу без внутрішніх стовпів і з хорами. Відомо, що володар садиби Петро Рум'янцев-Задунайський отримав плани садибних церков від архітектора Юрія Фельтена, що прислужився і самій імператриці Катерині ІІ. В садибі Вишеньки Фельтен не був. На будівництві в садибах Вишеньки та в сусідніх Черешеньках працювали місцеві майстри – Мосципанов М. К. та Котляревський Д. Г. Максим Климович Мосципанов пройшов виучку в школі Василя Баженова, тому навчився працювати зі складними планами, свідоцтво чого – побудова палацу Рум'янцева-Задунайського зі складним, майже зарозумілим планом в Вишеньках. Деталі і спрощення плану могли бути внесені місцевими будівничими. Граф Петро Рум'янцев-Задунайський намагався забезпечити храм найрізноманітнішим церковним начинням, зокрема, найбільш достойними уваги є дарохранильниця з вилитим зображенням Святого Духа у вигляді голуба, чаша з нарізним написом і напрестольний хрест. З 1860 р. при церкві працювала приходська школа. При радянській владі перед початком Другої світової війни храм було зачинено, тож його приміщення почали використовувати як зерносховище. Однак, у роки окупації німці дозволили поновити тут богослужіння, з того часу церква функціонує за своїм призначенням. За часів Української незалежності храм повернули місцевій парафії. До сьогодні він зберігся майже у первісному вигляді, вирізняється своєю особливою елегантністю і монументальністю та входить до складу палацово-паркового комплексу фельдмаршала Рум'янцева-Задунайського. Храм Успіння упродовж століть слугував основним осередком громадського спілкування та святкового дозвілля. (За матеріалами: Стук С. Старість - не радість. Скільки ще витримає 225-річний палац у Вишеньках / Сергій Стук // Чернігівщина: новини та оголошення. – 2012. – 17 трав. (№ 20). – С. 2).