21 липня – 140 років від дня народження Давида Давидовича Бурлюка (1882–1967), українського художника-футуриста, поета, мистецтвознавця, літературного та художнього критика, видавця

   Давид Бурлюк народився 21липня (9 – за старим стилем) 1882 року на хуторі Семиротівщина (Семиротівка) поблизу села Рябушки Лебединського повіту Харківської губернії (нині урочище Бурлюк Лебединського району Сумської області).  Батько був агрономом, працював управляючим у панських маєтках. В родині було шестеро дітей. З раннього дитинства їм прищеплювалася любов до мистецтва. Крім Давида, Людмила та Володимир Бурлюки також стали відомими художниками. Брат Микола – поетом. Початок своєї художньої творчості сам Давид Бурлюк відносив до 1890 року: він почав вести  щоденник і в ньому малював пейзажі.
   В Олександрівській чоловічій гімназії у Сумах, де він навчався у 1893-1895 роках, Давид отримав прізвисько «художник» і саме там здібності Бурлюка вперше відмітив вчитель малювання, художник Олександр Карлович Веніг. У серпні 1897 року Давид вперше виконав малюнок з натури – портрет сестри Людмили.

   У 1898 році батько Бурлюка – Давид Федорович перевозить сім'ю у Золоту Балку Херсонської губернії, а пізніше, 1907 року родина перебралася в Чорнянку – центральну економію Чорно-Долинського заповідника графа А. А. Мордвінова (нині – село Чорнянка Каховського району Херсонської області). В цей же час родина Бурлюків винаймала квартиру в Херсоні.

   Давид Бурлюк після гімназії навчався у Одеському художньому училищі (1899-1901, 1910-1911), у мистецьких студіях Мюнхена та Парижа (1902-1904). Під час навчання вінзахопився неоімпресіонізмом.
   У січні 1904 року в Херсоні відбулася перша художня виставка творів Давида та його сестри Людмили. Того ж року відбувся і літературний дебют Давида Бурлюка в херсонській газеті "Юг", де було надруковано ряд його листів про мистецтв.
   Молодий Бурлюк стає одним з лідерів літературно-художнього авангардистського руху. Завдяки організаторській та жвавій натурі Давида Бурлюка світ побачили перші футуристичні виставки у1907-1911 роках.
   Значущим на його творчому шляху була участь у 1911 році в першій виставці об'єднання  "Синій Вершник" – групи німецьких експресіоністів в Мюнхені.
   Давид Бурлюк був співавтором поетичних збірок "Садок судей", "Пощечина общественному вкусу", "Дохлая Луна", "Требник Троих", "Рыкающий Парнас", "Молоко кобылиц".
   У 1913-1914 роках Бурлюк організував турне футуристів, під час якого, зокрема, сам читав і лекції, і вірші. Після закінчення поїздок-виступів став редактором "Першого футуристичногожурналу".
  Митець був членом просто десятків різних об’єднань, і літературно-художніх теж.
  Перша персональна виставка картин Бурлюка була організована у 1916 році.
  Восени 1917 брав участь у створенні літературного кафе "Піттореск" і "Кафе поетів".
  Доля Давиду Бурлюку подарувала багато подорожей в різні куточки земної кулі. А далі був 1920 рік і початок еміграції. Спочатку на два роки художник оселився в Японії, де входив до групи японських футуристів та випустив поетичний збірник із власними ілюстраціями "Восхождение на Фудзи-сан" (Йокогама, 1921). Звідти у 1922 році поїхав у Штати, де й мешкав до кінця життя. У Сполучених Штатах епатажному українцю нудно не було. Робота продовжувала кипіти – картини, вірші, публіцистика, відкриття свого видавництва, виставки, мемуари, випуск власного журналу Color and Rhyme ("Колір та ритм"), відкриття галереї, захоплення фотографією.
   У Нью-Йорку видав кілька збірок поезії і прози до 20-річчя футуризму: "Маруся-сан", "Морская повесть», "По Тихому океану", "Новеллы"; теоретичну працю "Энтелехизм: Теория. Критика. Стихи. Картины". У кожній з цих книг мозаїчно переплітаються поезії, рисунки, теоретичні статті, спогади.
    Брав участь у великих виставках сучасного мистецтва у США, Європі, Австралії; відбулося
близько 30 персональних виставок.
   У 1920 -х роках Бурлюк співпрацював з художніми музеями Львова, Києва, Харкова, друкував
мистецькі дописи в журналі "Нова генерація".
   Давид Бурлюк написав тисячі картин. Є чутки, що йдеться про 30 тисяч робіт (вірогідно, включно з ілюстраціями до книг). Картини митця є у найвідоміших музеях США, зокрема у "Метрополітен", "Вітні", Бруклінському музеї та Музеї сучасного мистецтва. Основна частина творів Д. Бурлюка зберігається у меморіальному музеї художника у Нью-Йорку. Є також у  країнах Європи, в Японії, Канаді. В творчому доробку митця є картини української тематики – "Запорожці в поході", "Святослав","Козак Мамай", "Рибалки", "Тарас Шевченко".
  За життя Бурлюк хотів провести масштабну виставку своїх картин в Україні.
  І лише у 1998 році у Києві відбулася виставка творів Бурлюка з українських зібрань. Збереглося в Україні лише 35 робіт, принаймні стільки вдалося зібрати.
  1997 року у журналі "Всесвіт" була опублікована в українському перекладі повість «Ошіма» Давида Бурлюка.
  Давид Давидович Бурлюк пішов з життя 1967 року. Він заповів, аби його прах розвіяли над водами Атлантики. Так і було зроблено.

ВІДОМІ ТВОРИ ДАВИДА БУРЛЮКА . -РЕЖИМ ДОСТУПУ

   Література: 

Бурлюк Давид Давидович : живописець, поет, літературний і художній критик, видавець / Д. О. Горбачов // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка ; голов. редкол. 3 т. : І. М. Дзюба (співгол.) [та ін]. – Київ, 2004. – Т. 3 : Біо - Бя. – С. 623-624.

Бурлюк Давид Давидович [1882-1967], художник, футурист, поет : [до 130-річчя від дня народження] // Знаменні і пам'ятні дати Херсонщини на 2012 рік : бібліографічний покажчик / Херсон. обл. бібл. т-во, Херсон. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Гончара ; уклад. : Г. П. Мокрицька ; відп. ред. Л. І. Зелена. – Херсон, 2011. – С. 67-69. – Бібліогр. : с. 69-72.

 

Бурлюк Давид Давидович (1882-1967) : [український художник-футурист, поет, критик] // Сто великих діячів культури України / О. О. Попельницька, М. В. Оксенич. – Київ, 2010. – С. 157-161. – (100 великих).

Давид і Микола Бурлюки. І довкола : [вступна стаття] / Вадим Скуратівський // Поети брати Бурлюки. Тонкофінгерпринт : [поезії] / Давид Бурлюк, Микола Бурлюк ; [вступ. ст. В. Скуратівський ; пер. з рос. О. Вертіль]. – Київ, 2014. – С. 6-13.

Мистецька локація "Урочище Бурлюк" : [зокрема, про Д. Бурлюка, футуристичне об’єднання "Гілея", с. Чорнянка] / Євген Деменок // Образотворче мистецтво. – 2020. – № 1. – С. 25-27 : іл.