10 серпня 2022 р. – 70 років тому народився Олександр Григорович Астаф’єв

    Олександр Григорович Астаф’єв (1852-2020) – професор Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, доктор філологічних наук. У 1986-2001 рр. працював у НДПІ імені М. Гоголя (м. Ніжин), де пройшов шлях від асистента до професора кафедри української літератури. Автор літерату-рознавчих статей про чернігівське письменство. Лауреат премії імені М. М. Коцюбинського. Псевдонім – Олесь Нічлава. Дійсний член НТШ. Батько Анатолія Дністрового. Чоловік Марії Астаф’євої. Медаль Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка "Будівничий України" (2001). Золота медаль Полонійної академії (Ченстохова, Польща, 2008) – за внесок у розвиток україно-польські літературні зв’язків. Громадсько-культурний діяч, член НСПУ(1992), Національної асоціації україністів з (1996), Міжнародного ПЕН-клубу (2008). Всеукраїнська Премія братів Богдана і Левка Лепких (2009).
    Народився в сім’ї репресованих. Дитинство пройшло в селі Вовківці Борщівського району Тернопільської області. Закінчив середню школу у Борщеві (1969), Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові (1980) та аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН України.
   1970-1979 рр., 1981-1985 рр. працював у Тернополі, 1980–1981 – завідувачем редакції видавництва "Каменяр" у Львові, 1981–1982 – кореспондентом газети "Зірка" , викладачем кафедри української літератури Ніжинського педагогічного університету (1986–2001).
   Кандидатська дисертація "Особливості типізації в ліриці" (1991), докторська дисертація "Лірика української еміграції: еволюція стильових систем" (1999). Читав курси загагального та порівняльного літературознавства.
    Як учений виступає прибічником структурно-семіотичної естетики, ідеї якої застосовує для вивчення та інтерпретації історії української еміграційної літератури та деяких питань її теорії (написав із цієї проблематики 10 монографій, книг і брошур, окремі з них перекладені англійською, німецькою, французькою мовами).
  Читав курси лекцій у Сорбоні, Паризькоому інституті східних мов і цивілізацій, Будапештському, Варшавському, Люнебурзькому (Німеччина) університетах.

Творчість:

   Поетичні збірки: "Листвяний дзвін"; "Заручини" (Київ, 1988); "Слова, народжені снігами" (Ніжин, 1995); "Зблизька і на відстані" (Київ, 1996).
   Літературознавчі розвідки, монографії: "Нарис життя і творчості Ігоря Качуровського" (Ніжин, 1994); "Петро Одарченко. Штрихи до літературного портрета"; "Поети "Нью-Йоркської групи" (Ніжин, 1995); Передмова до збірки "Ідуть дощі" Тетяни Череп (1995); "Стилізація"(Ніжин, 1998); "Лірика української діаспори: еволюція художніх систем" (Київ, 1998); "Образ і знак. Українська емігрантська поезія у структурно-семіотичній перспективі" (Київ, 2000), "Художні системи українського зарубіжжя" (Київ, 2000).
    Книга памфлетів: "Ніжинські гримаси" (Чернігів, 1994) – у співавторстві.
    Автор близько 300 наукових праць; упорядник і науковий редактор багатьох видань. Автор статей на літературні теми в періодичній українській і зарубіжній пресі.
   Поетичним творам Астаф'єва притаманні емоційна насиченість, самобутність художніх засобів, різноманітність форм. Як поет еволюціонував від неоромантизму та імажинізму до синтезів експресіонізму та сюрреалізму.
    Перекладав поетичні твори з французької, польської, чеської, болгарської, білоруської мов.

Література:

Астаф'єв Олександр Григорович : біобібліографічний покажчик (до 50-річчя від дня народження) / упоряд. та авт. передм. В. І. Кузьменко ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя, Національна Спілка письменників України, Всеукраїнське товариство "Просвіта" ім. Тараса шевченка. – Київ : [б.в.], 2003. – 108 с.