Валерія Гаврилівна Заклунна – видатна актриса, яка пропрацювала на підмостках Театру ім. Лесі Українки більше 50 років.
Її ролі, зіграні як у театрі, так і в кіно стали воістину значущими. Вони відзначені численними призами, заохоченнями вітчизняного та міжнародного рівнів.
Секрет її акторської чарівності, крім дивовижного таланту, щирості, душевної чуйності та інших рідкісних акторських достоїнств, крився ще і в особистісній спроможності. Творче і людське злиті тут були воєдино, переплетені нерозривно, і це допомагало їй жити на сцені митями найвищого духовного піднесення.
І в театрі, і в кіно Валерія Гаврилівна прожила довге і, будемо сподіватися, щасливе життя, хоча всяке бувало... Їй дарували квіти, її впізнавали на вулицях, їй писали листи, освідчувалися в коханні...
Дві теми здаються визначальними, провідними, вони проходили через усю творчість Заклунної, присутні тією чи іншою мірою у всіх її ролях. Теми ці – щастя очікування любові і передчуття втрати цього великого почуття.
Душевна щедрість була властива всім героїням Заклунної.
Валерія Гаврилівна була актрисою трагічною. Трагічний аскетизм сильних відчуттів Заклунної вражав і в "Переможниці" О. Арбузова, і в "Молодих роках короля Людовика XIV" О. Дюма, і в "Історії однієї пристрасті" за Г. Джеймсом. Про це ж свідчить і її остання робота у виставі "В цьому милому старому домі" О. Арбузова.
Вона знала таємний двоєдиний секрет таланту: щоб творити – треба бути щасливим і... нещасним. І цілком володіла цією магією справжнього таланту.
За цим моральним законом і жила актриса Валерія Гаврилівна Заклунна. Але, Боже мій, як це їй було нелегко.
Її ролі, зіграні як у театрі, так і в кіно стали воістину значущими. Вони відзначені численними призами, заохоченнями вітчизняного та міжнародного рівнів.
Секрет її акторської чарівності, крім дивовижного таланту, щирості, душевної чуйності та інших рідкісних акторських достоїнств, крився ще і в особистісній спроможності. Творче і людське злиті тут були воєдино, переплетені нерозривно, і це допомагало їй жити на сцені митями найвищого духовного піднесення.
І в театрі, і в кіно Валерія Гаврилівна прожила довге і, будемо сподіватися, щасливе життя, хоча всяке бувало... Їй дарували квіти, її впізнавали на вулицях, їй писали листи, освідчувалися в коханні...
Дві теми здаються визначальними, провідними, вони проходили через усю творчість Заклунної, присутні тією чи іншою мірою у всіх її ролях. Теми ці – щастя очікування любові і передчуття втрати цього великого почуття.
Душевна щедрість була властива всім героїням Заклунної.
Валерія Гаврилівна була актрисою трагічною. Трагічний аскетизм сильних відчуттів Заклунної вражав і в "Переможниці" О. Арбузова, і в "Молодих роках короля Людовика XIV" О. Дюма, і в "Історії однієї пристрасті" за Г. Джеймсом. Про це ж свідчить і її остання робота у виставі "В цьому милому старому домі" О. Арбузова.
Вона знала таємний двоєдиний секрет таланту: щоб творити – треба бути щасливим і... нещасним. І цілком володіла цією магією справжнього таланту.
За цим моральним законом і жила актриса Валерія Гаврилівна Заклунна. Але, Боже мій, як це їй було нелегко.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.