Георгій Йосипович Петраш та Чернігівщина

   Георгій Йосипович Петраш – мабуть найцікавіша і найтрагічніша постать в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського. Про початковий період життя митця ми знаємо з його листів до Віктора Величка, наукового працівника художнього відділу Чернігівського історичного музею. Батько його – спеціаліст з виноробства, приїхав в Україну, мабуть,наприкінці ХІХ ст., бо майбутній художник народився в Києві в 1901 році. Там навчався Другій класичній гімназії, що давала фундаментальну гуманітарну освіту, починаючи з античних часів. Здібний і допитливий він вивчав і добре знав латинь, старогрецьку і давньоруську мови та історію. Читав античну літературу. Маючи здібності до малювання, брав приватні уроки у художника Селезньова, в 1919 році закінчив художнє відділення школи мистецтв і в 1924 році вступив до Київського художнього інституту.
   Закінчив Київський художній інститут (1929); працював в Чернігівській артілі “Кисть” (1939-1941), Чернігівському історичному музеї (1944-1946, 1948-1964), Товаристві художників (1946-1948).
   В 1929 році його звинуватили у зв'язках з чеським урядом тільки на тій підставі, що він чех за національністю і що батько його був особисто знайомий з президентом Чехословаччини Е.Бенешем . Кілька місяців Георгій Осипович провів в застінках ОГПУ і без суду і слідства був відправлений на Соловки.
   В 1939 році Георгій Осипович Петраш приїжджає до Чернігова. До війни він працює в артілі "Кисть", його картини цього періоду експонувалися на художніх виставках художників-початківців у Чернігові та Києві. А під час війни став працювати кустарьом.
  Після визволення Чернігова радянськими військами Георгій Осипович працював у художній майстерні при відділі мистецтв облвиконкому, а з 1944 по 1946 роки – в Чернігівському історичному музеї. З музею він іде, але в 1948 році повертається і працює тут до самої пенсії в 1964 році.
   Більшу частину життя Петраш присвятив історії Чернігіва: він досліджує сонячний годинник Спасо-Преображенського собору, його рукам належать чудові історичні картини Чернігова.
Вийшовши на пенсію, Георгій Осипович співпрацював з філіалом історико-культурного заповідника "Софія Київська" (зараз "Чернігів Стародавній").
   Помер у 1985 в Києві в будинку для людей похилого віку.
  Дослідження і тексти з фотографіями до них: "Про що говорять знаки сузір’їв зодіаку при сонячних годинниках Спаського собору XI ст. у Чернігові" (1960); "Формирование древнерусского государства" (передмова до праці з історії міста Чернігова; 1970); рукопис хроніки "Чернигов – город-крепость X-XVII ст." (1970-1974); рукописи "Чернігів XII сторіччя", "Чернігів XIII сторіччя" і документи до них, "Город-крепость Чернигов в 17-18 столетии" і документи до нього (1970-1974); нотатки та малюнки про історичні пам’ятники м. Чернігів та Черніговщини (1972-1974); дослідження Г. Петрашем сонячних годинників на південно-західній сходовій башті Спаського собору та фотографії, малюнки, креслення до них (1974); дослідження табеля-календаря, знаків зодіаку, сонячних годинників – інтер'єру Борисоглібського собору, П'ятницької церкви (1975); дослідження, креслення, фотографії архітектоніки давньоруських церков Чернігівської школи XII сторіччя (1975); стаття Г. Петраша "Годиннику 940 років" (Наука і суспільство. – 1975. – № 1); дослідження про місцеві пам’ятники Чернігівської школи архітектури XI, XII сторіччя (1976).

 

За матеріалами: Ключник С. Про Г. Й. Петраша – особу і особистість / С. Ключник // Скарбниця української культури : збірник наукових праць. – Вип.10 / Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського, Чернігівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України ; редколегія: О.Б. Коваленко (голова) та ін. – Чернігів, 2007–2008.– С. 134-151