Відділ наукової інформації та бібліографії: Віртуальна книжкова виставка "Жінки-науковиці в історії української педагогічної науки"

   Науковий доробок жінок-освітянок в галузі історії української педагогіки та шкільництва кінця ХІХ ‒ першої половини ХХ ст. дуже значний. Це ціла плеяда жінок-науковиць, педагогинь, культурно-освітніх діячок, які зробили колосальний внесок в історію української освіти загалом та педагогіки зокрема.
   Серед фахівчинь у галузі дошкільного виховання це такі постаті, як Софія Русова, Наталя Лубенець, Ольга Дорошенко, Антоніна Гендрихівська, Ольга Дучимінська. Кожна з них долучилася до справи організації дитячих садків, введення їх до загальної системи освіти, створення теоретико-методичних засад дошкільного виховання. Розв’язанню проблем, що постали на означений період в початковій школі ‒ від написання букварів, навчальних посібників до відкриття шкіл ― присвятили свою багаторічну і плідну діяльність науковиці Христина Алчевська, Марія Грінченко, Марійка Підгірянка (Марія Ленерт-Домбровська), Лідія Деполович. Питаннями теорії й методики викладання різних навчальних преметів займалися: Наталя Мірза-Авак’янц, Олександра Єфименко (історія), Тетяна Бугайко, Олександра Бандура, Надія Скрипченко (мова та література), Надія Шульгина-Іщук, Олена Дубинчук (математика), Суховерська Оксана (фізичне виховання).
   Більшість вищеназваних діячок, окрім наукової роботи, паралельно вчителювали у школах чи викладали в університетах, займалися письменницькою та перекладацькою діяльністю, брали активну участь в громадському житті країни, зокрема у відкритті просвіт, музеїв, курсів, бібліотек, створенні освітніх товариств.

Шановні користувачі бібліотеки, пропонуємо вашій увазі добірку книжок про відомих жінок-освітянок в галузі історії української педагогіки.

Софія Русова

До когорти видатних педагогинь кінця ХІХ ‒ першої половини ХХ ст. належали постаті, які працювали в державних органах влади, займали керівні посади у вищих навчальних закладах. Прикладом такого служіння українському народу є плідна наукова та громадська діяльність Софії Русової (1856 – 1940). Педагогиня входила до складу Української Центральної Ради та очолювала Департамент дошкільної та позашкільної освіти в уряді УНР (1917). В цей період діячка активно організовувала українознавчі курси, брала участь в укладанні програми єдиної трудової школи з національним спрямуванням. Невтомна педагогічна, наукова та громадська діяльність Софії Русової була спрямована на розробку концепції національної системи освіти в Україні. Педагогиня вважала, що школа й виховання мають функціонувати у повній відповідності з особливостями й потребами нації, а найдієвішим засобом національного виховання є рідне слово, через яке дитина сприймає духовні цінності народу. Софія Русова ‒ засновниця першого в Україні дитячого садка (1871)

Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Софія Русова ; за ред. Є. І. Коваленко. – Київ : Либідь, 1997. – Кн. 1. – 272 с.

Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Софія Русова ; за ред. Є. І. Коваленко. – Київ : Либідь, 1997. – Кн. 2. – 320 с.

До першої книги ввійшли основні статті С. Русової з питань націоналізації освітньої системи, історії педагогіки, а також праці з теорії і практики дошкільного виховання.
До другої книги ввійшли найважливіші праці С. Русової еміграційного періоду з питань організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі та грунтовний курс дидактики.

Русова С. Мемуари. Щоденник / С. Русова ; КНУ ім. Т. Шевченка. Центр Українознавства. Цент. держ. архів вищ. органів влади та упр. України. Цент. держ. архів громад. об'єднань України. Укр. вільна АН у США ; редкол.: О. Біланюк, Л. Винар, А. Кентій та ін. – Київ : Поліграфкнига, 2004. – 543 с.

У пропонованій книзі друкуються спогади і щоденник видатного громадського діяча і педагога Софії Русової, яка внесла неоціненний вклад у розвиток національної освіти нашого народу.

Христина Алчевська

Христина Алчевська – педагог-просвітитель, організатор і керівник першої в Україні безплатної жіночої недільної школи, одна з найяскравіших представниць української інтелігенції середини ХІХ - початку ХХ ст. Її діяльність мала вагоме значення для становлення та розвитку освіти. Народилась 4 (16) квітня 1841 у Борзні, Чернігівщина.
У 1862 заснувала Харківську жіночу недільну школу. Офіційно її засновано у 1870, утримувала цю школу до 1919. В школі правознавство, географію, історію України, письмо, математику, фізику та хімію викладала з колективом педагогів-сподвижників – безкоштовно працювало понад 100 вчителів. В перші роки в школі було близько 50 учениць, середній вік школярок на 1878-79 роки – 12 років, на 1892-93 роки – 14 з половиною років. У 1892-93 роках кількість учениць зросла до 600-700. Збільшилася і кількість викладачів: на 5 учениць припадала одна учителька. Учениць було поділено на три категорії: ті, хто зовсім не вмів писати, ті, хто вмів читати, але не вмів писати, та ті, кому потрібно було покращувати свої навички. Кожна група мала одну або двох кураторок, які займалися і позакласною роботою: учениці ходили на екскурсії, відвідували театри та вистави, брали участь у літературних читаннях тощо.

Коляда Н. Христина Алчевська. На освітянській ниві / Н.Коляда // Українки в історії / за ред. В. Борисенко. – Київ : Либідь, 2004. – С. 98-100.

Публікація розповідає про величезний внесок Христини Алчевської у розвиток національної освітньої справи. Розглянуто життя та просвітницьку діяльність відомого педагога. Проведено аналіз історико-громадських чинників, які сформували її світогляд. Досліджено меценатську складову її діяльності у сфері освіти, видавничої справи, участь у благодійних товариствах Харкова. Виявлено її внесок у розвиток освіти та культури Наддніпрянської України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Марія Пригара

Вагомим також є внесок в українську освіту і культуру дитячих письменниць, просвітительок, громадських діячок.Без їхньої спадщини неможливо уявити українську освіту і виховання. Значне місце серед них належить Марії Пригарі.Перші книжки для дітей вийшли 1929 року. Це "Весна на селі" та "Дитячий садок". Десятки книжок Марії Пригари виховували в кількох поколіннях українських дітей любов до батьківщини, її історії й природи. Це й пейзажні поезії "Ми любим сонце і весну", і "Місто чудес", і особливо такі історичні казки й повісті, як "Козак Голота" (1966), "Михайлик – джура козацький", "Як три брати з Азова тікали", "Маруся Богуславка", "Тече Дніпро в синє море"та інші. За "Вибрані твори : в 2-х томах” (1978) Марія Пригара була удостоєна премії імені Лесі Українки (1979).

Пригара М. А. Козак Голота : зб. оповід. за мотивами укр. нар. дум : [для мол. шк. віку] / Марія Пригара ; грав. Г. Якутовича. - Київ : Веселка, 2010. - 79 с. : іл.

Книжка "Козак Голота" належить до золотої скарбниці видавництва "Веселка". Вперше вона була надрукована 1966 року і стала улюбленою для багатьох поколінь юних читачів. Дії відбуваються у XVII - XVIII століття, коли українське козацтво вело запеклу боротьбу з поневолювачами рідної землі. Книга знайомить із відчайдушно хоробрими лицарями-козаками, подвиги яких оспівані в старовинних народних думах. Історична тема є провідною і в творчій спадщині видатного українського графіка Георгія Якутовича, який проілюстрував книгу "Козак Голота". Перевидання книги "Козак Голота" здійснено сумісно із видавництвом "Навчальна книга - Богдан" у 2010 році.

Наталія Лубенець

Наталія Лубенець – відома громадська діячка, член багатьох благодійних товариств у м. Києві (товариство допомоги малолітніх злочинців при Лук'янівській тюрмі); засновник і незмінний голова Товариства народних дитячих садків, разом з Товариством трудової допомоги інтелігентним жінкам м. Києва засновує у 1907 році Київський Фребелівький жіночий інститут з трирічним терміном навчання та запрошує на посаду директора відомого вченого – проф. Сікорського Івана Олексійовича, викладача на той час Київського університету імені Св. Володимира; редактор журналу «Дошкольное воспитание», який видавався в Україні з 1911 року – Н. Д. Лубенець обґрунтовуючи ідею народного дитячого садка, акцентує увагу на вимогах до особистісних якостей виховательок.Наталія Дмитрівна була дружиною відомого українського педагога Тимофія Лубенця.

Перша читанка для трудових шкіл / Т. Лубинець. і Н. Лубинець. – Вид. 9-е, перероб. – Київ : Друкар, 1923. – 125 с. : мал.

У пореволюційний період Тимофій та Наталія Лубенці продовжували створювати підручники й навчальні посібники для нової трудової школи, залучаючи до розроблених раніше новий матеріал. Так, у 1923 р. вийшли друком – "Перша читанка для трудових шкіл" та "Друга читанка для трудових шкіл". В цих підручниках багато уваги приділив висвітленню суспільно-трудової діяльності людини та поясненню нових суспільних явищ, що відбувалися на селі.

Самоплавська Т.О. Наталія Дмитрівна Лубенець / Т. О. Самоплавська // Українська педагогіка в персоналіях: Кн.2: навч. посібник / за ред. О.В.Сухомлинської. – Київ : Либідь, 2005. – С. 218-223.

В публікації про педагогічну та громадську діяльність Наталії Дмитрівни, основною метою якої були популяризація ідей суспільного дошкільного виховання, організація народних дитячих садків, введення їх до загальної системи освіти.

Лідія Деполович

   Лідія Платонівна Деполович народилася 14 (27) листопада 1869 в с. Ковчині Чернігівського повіту в родині парафіяльного священника Платона Деполовича.
   Лідія Деполович у 1885 вступила до Чернігівської гімназії, яку закінчила в 1893. Свій педагогічний шлях розпочала в Количівці, де вчителювала у 1894-1901. Далі працювала в Ковчинській земській школі (1901–1908), де навчала учнів одразу трьох класів.
    У 1909 Лідія Платонівна переїхала до Чернігова. Починаючи з 1909, Л. Деполович викладала у школах Чернігова. Тридцять років – аж до 1922-го – вона працювала вчителем 5-ї школи. Мала величезне педагогічне навантаження – 36 годин щотижня. Потім працювала в 18-й Українській школі ім. Коцюбинського. Тут навчала дітей початкової ланки, завідувала шкільною бібліотекою й вела видавничий гурток.
   Педагогічний стаж її на 1923-й складав 30 років. Надбань і спостережень накопичилось чимало, тож Лідія Платонівна взялася за написання підручників. У середині 1920-х вона уклала свій перший авторський буквар «Нумо читати!», який побачив світу Державному видавництві України в 1926 накладом у 50 тис. примірників і був рекомендований як базовий підручник для початкової освіти. На час появи свого першого підручника Лідії Платонівні було вже 57, а видавнича діяльність для неї тільки починалася!
   У 1927 Л. Деполович переїхала до Києва, де продовжила займатися вчительською діяльністю, а також складанням та впорядкуванням посібників для навчання грамоти. Вона співпрацювала з відомими педагогами того часу.
   Вершиною науково-методичної діяльності Л. Деполович став авторський буквар 1938-го року. До 1956 його видавали аж 19 разів! Загальний тираж склав понад 12 мільйонів примірників! Методика навчання читанню й послідовність вивчення літер були настільки вдалими, що цей буквар адаптували для навчання незрячих дітей (1948). Букварна частина, розроблена Л. Деполович, стала основою українського букваря, який видавали в Канаді від початку 1950-х до 1965 (10 видань).

Деполович, Л. П. Буквар / Л. Деполович. - 8. вид. - Торонто : Нові дні, 1961. - 100 с.: іл.

Л. Деполович вдосконалювала буквар усе своє життя. У методичних порадах вчителеві початкової школи, які видавалися впродовж 1933–1945 під загальною назвою «Як навчати грамоті за букварем», вона детально викладала методи роботи з підручником для якомога якіснішого засвоєння матеріалу учнями. Вона виступала за нову початкову школу та критично ставилась до старих методів навчання грамоті. Методистка вважала за необхідне зосередити головну увагу на особистості вихованця. Наполягала на організації активної та свідомої діяльності учнів, спрямованій на засвоєння навчального матеріалу.

Лідія Платонівна Деполович (1869-1943). Біографія. Щоденникові записи. Фотографії / [упоряд.: С. Спутай, Н. Халімон ; наук ред. О. Коваленко] ; Куликів. осередок Чернігів. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України. - Київ : Логос, 2019. - 116 с. : іл. - Бібліогр.: с. 112-116.

Цим видання куликівські краєзнавці вшанували 150-річчя від дня народження відомої землячки. Лідія Платонівна Деполович, - видатний педагог і методист початкової освіти, авторка букварів, читанок, задачників і численних посібників з навчання грамоти, які видавалися впродовж трьох десятиліть.
Сьогодні ім’я Лідії Платонівни Деполович мало відоме не тільки загалу, а й фахівцям початкової освіти, педагогам-науковцям. А ще до середини 1950-х років більше півмільйона першокласників щороку бачили її прізвище на обкладинках своїх букварів. З часом ім’я автора забулося, загубилося в тіні загальновідомої назви її найголовнішої книги - Букваря. Втім, у плеяді видатних букваристів постать Лідії Деполович займає чільне місце. Біографія, педагогічна і науково-методична спадщина Л. П. Деполович не вперше стають об’єктами наукових досліджень. Укладачі цього видання зібрали воєдино напрацьовану інформацію і додали нові відомості. На основі архівних документів авторам вдалося дослідити родовід Лідії Деполович, починаючи від кінця XVIII ст. У книзі також подано багато матеріалу з методичних настанов і підручників видатного педангога-методиста.

Лідія Платонівна Деполович (1869-1943) : біобібліогр. покажч. / Куликів. осередок Чернігів. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України ; [уклад. і вступ. ст. Н. М. Халімон, С. М. Спутай ; наук. ред. О. Б. Коваленко]. - Чернігів : Десна Поліграф, 2017. - 31 с. - (Серія "Відомі особистості Куликівщини" ; вип.1). - РЕЖИМ ДОСТУПУ

У біобібліографічному покажчику вміщена біографія Лідії Платонівни Деполович, педагога першої половини ХХ століття з Чернігівщини, автора різноманітних видань букварів, методик з навчання грамоти та зібрана інформація про її підручники, методичні посібники, документи, публікації про Л. П. Деполович.