Картина Г. Петраша "Чернігів у 13 ст." |
Як відомо, історія Чернігівської землі XIII-XIV ст. у джерелах висвітлена надзвичайно слабко. Зокрема, навіть сам факт існування деяких чернігівських князів цього періоду нам відомий лише за записами в Любецькому синодику, де вони, на відміну від дрібних удільних правителів, титулуються великими князями. Першим і, напевне, найзагадковішим серед них є вел. кн. Костянтин Ольгович.
Цей князь теоретично міг бути сином як Олега-Феодосія Святославича, так і його повного тезки - Олега Святославича Новгород-Сіверського (1180), старшого сина Святослава-Миколи Ольговича. Однак деякі дослідники чомусь вважають, що представник молодшої гілки Ольговичів князювати у Чернігові не міг. Насправді ж таке твердження жодних підстав під собою не має: навпаки, за родовим старшинством син Олега Новгород-Сіверського був на покоління старшим за сина Олега-Феодосія Чернігівського, оскільки перший з цих Олегів доводився другому двоюрідним дядьком.
У Любецькому синодику Костянтин Ольгович записаний між Всеволодом і Глібом Святославичами. Суворо дотримуючись порядку родового старшинства, незалежно від того, сином якого саме Олега він був, Костянтин повинен був зайняти чернігівський стіл лише після смерті Мстислава Святославича у 1223 р. (доводячись тому або молодшим троюрідним братом, або старшим з племінників). Однак такий варіант практично неможливий, оскільки вже у 1224 р. як кн. Чернігівським згадується Михайло Всеволодович. Отже, скоріш за все, порядкове місце Костянтина Ольговича серед вел. князів Чернігівських у Любецькому синодику є правильним. А у такому разі більш вірогідно, що він був онуком Святослава-Миколи Ольговича, молодшим троюрідним братом синів Святослава Всеволодовича. Якби Рюрик-Костянтин був сином Олега-Феодосія, онуком Святослава Всеволодовича, то його вокняжіння у Чернігові, оминаючи рідних дядьків Гліба та Мстислава, було б дуже маловірогідним. Набагато вірогідніше, що Всеволод Чермний після переходу на київський стіл у 1210 р. відступив Чернігів онуку Святослава Ольговича, тобто князю одного з ним покоління. Для порівняння, цілком аналогічна ситуація реально мала місце у 1139 р.: тоді кн. Чернігівський Всеволод Ольгович, оволодівши Києвом, віддав Чернігів, в обхід рідних братів Ігоря (якому вже пообіцяв чернігівський стіл) та Святослава, своєму молодшому двоюрідному брату Володимиру Давидовичу. Те, що у 1-ій половині XIII ст. нащадки Святослава Ольговича мали права на Чернігів, доводить факт боротьби Олега (його правнука) з Михайлом Всеволодовичем у 1226 р. На користь цієї версії про походження Рюрика-Костянтина Ольговича з лінії Святослава Ольговича існує ще один аргумент – саме його князівське ім'я надзвичайно рідкісне в Давній Русі. Добре відомо, що давньоруські княжичі зазвичай отримували імена на честь своїх найближчих предків або родичів. Так ось, дружиною Олега Святославича Новгород-Сіверського з 1164 р. була Агафія Ростиславна, дочка вел. князя Київського Ростислава Мстиславича і рідна сестра Рюрика Ростиславича! Тому дуже вірогідно, що Олег назвав сина саме на честь свого швагра Рюрика Ростиславича, дядька по матері новонародженого. До речі, він був не лише свояком, але й постійним союзником Олега у міжусобних війнах.
Отже, вел. кн. Чернігівський Рюрик-Костянтин Ольгович походив з молодшої лінії Ольговичів, будучи сином Олега Святославича Новгород-Сіверського (" 1180). Він зайняв чернігівський стіл у 1210 р., після вокняжіння старшого троюрідного брата Всеволода Чермного у Києві, а помер у 1215 р. Пізніше літописець-компілятор, що працював у Північно-Східній Русі, сплутав цього маловідомого князя з Рюриком Ростиславичем, тим самим задавши загадку цілим поколінням істориків. Вирішальне ж значення для ідентифікації Рюрика Чернігівського має Любецький синодик, де цей загадковий князь записаний під своїм хрестильним ім'ям Костянтина Ольговича.
Цей князь теоретично міг бути сином як Олега-Феодосія Святославича, так і його повного тезки - Олега Святославича Новгород-Сіверського (1180), старшого сина Святослава-Миколи Ольговича. Однак деякі дослідники чомусь вважають, що представник молодшої гілки Ольговичів князювати у Чернігові не міг. Насправді ж таке твердження жодних підстав під собою не має: навпаки, за родовим старшинством син Олега Новгород-Сіверського був на покоління старшим за сина Олега-Феодосія Чернігівського, оскільки перший з цих Олегів доводився другому двоюрідним дядьком.
У Любецькому синодику Костянтин Ольгович записаний між Всеволодом і Глібом Святославичами. Суворо дотримуючись порядку родового старшинства, незалежно від того, сином якого саме Олега він був, Костянтин повинен був зайняти чернігівський стіл лише після смерті Мстислава Святославича у 1223 р. (доводячись тому або молодшим троюрідним братом, або старшим з племінників). Однак такий варіант практично неможливий, оскільки вже у 1224 р. як кн. Чернігівським згадується Михайло Всеволодович. Отже, скоріш за все, порядкове місце Костянтина Ольговича серед вел. князів Чернігівських у Любецькому синодику є правильним. А у такому разі більш вірогідно, що він був онуком Святослава-Миколи Ольговича, молодшим троюрідним братом синів Святослава Всеволодовича. Якби Рюрик-Костянтин був сином Олега-Феодосія, онуком Святослава Всеволодовича, то його вокняжіння у Чернігові, оминаючи рідних дядьків Гліба та Мстислава, було б дуже маловірогідним. Набагато вірогідніше, що Всеволод Чермний після переходу на київський стіл у 1210 р. відступив Чернігів онуку Святослава Ольговича, тобто князю одного з ним покоління. Для порівняння, цілком аналогічна ситуація реально мала місце у 1139 р.: тоді кн. Чернігівський Всеволод Ольгович, оволодівши Києвом, віддав Чернігів, в обхід рідних братів Ігоря (якому вже пообіцяв чернігівський стіл) та Святослава, своєму молодшому двоюрідному брату Володимиру Давидовичу. Те, що у 1-ій половині XIII ст. нащадки Святослава Ольговича мали права на Чернігів, доводить факт боротьби Олега (його правнука) з Михайлом Всеволодовичем у 1226 р. На користь цієї версії про походження Рюрика-Костянтина Ольговича з лінії Святослава Ольговича існує ще один аргумент – саме його князівське ім'я надзвичайно рідкісне в Давній Русі. Добре відомо, що давньоруські княжичі зазвичай отримували імена на честь своїх найближчих предків або родичів. Так ось, дружиною Олега Святославича Новгород-Сіверського з 1164 р. була Агафія Ростиславна, дочка вел. князя Київського Ростислава Мстиславича і рідна сестра Рюрика Ростиславича! Тому дуже вірогідно, що Олег назвав сина саме на честь свого швагра Рюрика Ростиславича, дядька по матері новонародженого. До речі, він був не лише свояком, але й постійним союзником Олега у міжусобних війнах.
Отже, вел. кн. Чернігівський Рюрик-Костянтин Ольгович походив з молодшої лінії Ольговичів, будучи сином Олега Святославича Новгород-Сіверського (" 1180). Він зайняв чернігівський стіл у 1210 р., після вокняжіння старшого троюрідного брата Всеволода Чермного у Києві, а помер у 1215 р. Пізніше літописець-компілятор, що працював у Північно-Східній Русі, сплутав цього маловідомого князя з Рюриком Ростиславичем, тим самим задавши загадку цілим поколінням істориків. Вирішальне ж значення для ідентифікації Рюрика Чернігівського має Любецький синодик, де цей загадковий князь записаний під своїм хрестильним ім'ям Костянтина Ольговича.
За матеріалами: Келембет С. Рюрик-Костянтин Ольгович – загадковий чернігівський князь XIII століття / С. Келембет // Сіверянський літопис. – 2012. – № 1-2. – С. 3-10. – Режим доступу
У статті на основі аналізу записів Любецького синодика та літописних даних ідентифікується постать великого князя Чернігівського Костянтина Ольговича. Пропонується та обґрунтовується оригінальна версія щодо походження цього загадкового чернігівського правителя XIII століття.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.