...Він любив своє чарівне Поділля, йому присвятив свої перші поезії. Любов до рідної землі, до роботящих рук... ось провідні мотиви книг Ярослава Шпорти.
В. Лис
Народився Ярослав Шпорта 22 вересня 1922 року у селянській сім'ї в с. Сальниця Хмільницького району. Із спогадів дитинства відомо, що батько Гнат Макарович цікавився літературою, політикою та господарськими справами. Часто заходив до бібліотеки, багато читав, а щонеділі в сім'ї перечитували Кобзаря. Маленькому мрійнику мати оповідала безліч українських легенд, казок, історій, співала пісні. Саме в атмосфері добра, краси промайнули дитячі роки Ярослава. Ось, напевно, чому Ярослав вже в третьому класі "писав речення в риму".
Закінчив середню школу. 1940 р. навчався у Вінницькому педагогічному інституті. 1940 р. призвано на дійсну службу до лав армії. Учасник Другої світової війни. Двічі був поранений. З 1943 р. став працювати у військовій газеті.
Перша збірка поезії вийшла у 1948 році "Світлий день". Це була поезія, народжена на війні. Мужністю, чесністю, вірою в гарне майбуття пронизані вірші тематики Другої світової війни і написані так, як пережив сам автор.
Наступні роки стали дуже плідними в творчості Ярослава Шпорти. Одна за одною виходять його поетичні збірники: "Іранський зошит" і "Твої літа" (обидві в 1950 р.), "Лірика" і "Мужність" (1951 р.), "Запоріжці" (1952 р.), "Ти в серці моєму" (1954 р.) і остання "Дубове листя" (1956 р.).
Твори Ярослава Шпорти п’ятдесятих років живилися глибокою любов’ю поета до рідної України, всього широкого світу.
За своє коротке життя Ярослав Шпорта випустив всього 9 збірок, які потім були перевидані у 1958, 1969, 1972, 1982 роках..
Однією з провідних тем його лірики і ліро-епосу залишалася недавня війна. Поет ще носив ту війну в собі – в переносному і буквальному розумінні, – вона не відпускала його від себе, зобов’язувала бути чесним у слові й ділі. І вона народжувала щемкі рядки:
Я іще стидався взять за руки
Дівчину веселу і просту,
А уже через степи і луки
Міномета ніс важку плиту.
Основним напрямком в поезії Ярослава Шпорти була щира любов до Людини – це робітники, колгоспники, інтелегенція, визначні особистості України, особливо захоплювався І.Франком, хвилювало героїчне минуле України, рідний край.
З іменем Ярослава Шпорти оживає ціла епоха, покоління, яке вірило у прекрасне майбутнє. Цікаво відмітити, що на всіх світлинах поета він посміхається.
Помер Ярослав Гнатович 1956 року і похований в Києві на Байковому кладовищі.
Добре слово Ярослава Шпорти продовжує зворушувати нас передусім своєю любов'ю до життя, високими поривами, чистотою і ясністю молодого чуття:
У мене скарбів немає,
Для чого вони мені?
Є серце, що не згорає,
Є помисли вогняні.
Є віра, любов і сила,
Є пісня моя дзвінка...
РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Шпорта Я. Г. Ліричний вінок : [поезії] / Ярослав Шпорта ; [вступна стаття: Борислав Степанюк, "Співучий Шпорта"]. – Київ : Дніпро, 1969. – 203 с., 1 л. портр.
Шпорта Я. Г. Лірика / Ярослав Шпорта. – Київ : Держлітвидав України, 1951. – 251 с., 1 л. портр.
Кацнельсон А. "Ще наші руки пахли порохом...": [до 60-річчя від дня народж. Я. Шпорти] / А. Кацнельсон // Дніпро. – 1982. – № 9. – С. 115-116.
Лагода В. У слові і серцях:: [є фото] / В. Лагода // Україна. – 1972. – № 47. – С. 12-13.
Пугач В. Довічно молодий, співучий : [до 50-річчя Я. Шпорти] / В. Пугач // Друг читача. – 1972. – 14 верес.
П'янов В. Слово, як метал : [gро творчість Я. Шпорти] | В.П'янов // Україна. – 1982. – № 41. – С. 10-11.
Шлапак Д. Слово його – твердая криця / Д.Шлапак // Вітчизна. – 1959. – № 12. – С. 191-193.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.