17 вересня 2022 р. – 190 років тому народився Іван Якович Дунін-Борковський (1832-1902) – меценат, дворянин, голова Чернігівського повітового земства. Похований у с. Новий Білоус

Могила І. Я. Дуніна-Борковського

  "Особливе місце серед чернігівських меценатів кінця ХІХ – початку ХХ ст. посідає Іван Якович Дунін-Борковський (1832 – 1902) – дворянин, багатий землевласник і володар фінансового капіталу. Величезні кошти жертвував він на розвиток народної освіти, на стипендії студентам вищих навчальних закладів. Саме йому зобов’язані здобуттям вищої освіти десятки й сотні молодих людей із небагатих родин, вихованці Чернігівського земського сирітського будинку, що отримали путівку в життя на благодійницькі гроші. З часом ім'я Івана Яковича пішло у забуття. Сучасні чернігівці про нього й не згадують", – пише науковиця Чернігівського обласного історичного 
музею ім. Василя Тарновського Тетяна Журавльова.
   Іван Якович – представник 22-го покоління цього древнього роду. А легендарний Василь Касперович Дунін-Борковський, один із найбагатших та найвпливовіших діячів України кінця ХVII – початку ХVIII ст., чернігівський полковник, генеральний обозний Війська Запорозького, був його рідним прапрапрадідом. Народився Іван Якович 17 вересня 1832 року в родовому маєтку Дуніних-Борковських – Бобровиця, передмісті Чернігова. Його батько – Яків Іванович (1781 – 1850), штабс-капітан у відставці, Чернігівський повітовий предводитель дворянства. Мати – Софія Семенівна Шендюх (1805 – ?). Іван Якович був єдиною дитиною в сім’ї. Він отримав початкове домашнє виховання. В 1843 році поступив у третій клас Чернігівської гімназії, яку закінчив у 1848 році. А у 1852 році з чином ХІІ класу завершив навчання у Ніжинському юридичному ліцеї. Невдовзі вступив на військову службу. Брав безпосередню участь у Кримській війні. Був нагороджений медаллю за хоробрість. Отримав військовий чин підпоручика, а при виході у відставку в 1857 році – поручика. Після смерті батька Івана Яковича всі землі успадкувала його мати Софія Семенівна. Сину вона виділила лише невеличкий маєток у с. Новий Білоус, де той і оселився, коли вийшов у відставку, і жив там до смерті матері. А коли став повноправним спадкоємцем, переїхав до Чернігова. Саме з того часу й розпочав Іван Якович свою громадську діяльність. Служив почесним мировим суддею, повітовим і губернським гласним, неодмінним членом присутствія з селянських справ, губернським і повітовим предводителем дворянства. Майже 20 років займався він громадськими справами… Але він ніколи не говорив про свої пожертвування та уникав усіляких подяк. Тому багато випадків його благодійництва залишилися для публіки невідомими. Найбільш крупні пожертвування Івана Яковича Дуніна-Борковського: жіночій гімназії – 5 тисяч крб., чоловічій гімназії – 20 тисяч крб., реальному училищу – 50 тисяч крб., згідно з духовним заповітом, кожний з цих закладів одержав по 30 тисяч крб., нижчі навчальні заклади – 10 тисяч крб., губернське земство на стипендії – понад 400 тисяч крб. А всього – більше 600 тисяч крб.
   Особисте життя Івана Яковича не склалося. Він помер неодруженим 3 вересня 1902 року в Чернігові. Наступного дня у міській Воскресенській церкві відбулася заупокійна літургія. Похований Іван Якович Дунін-Борковський 5 вересня 1902 року в с. Новий Білоус на цвинтарі Троїцької церкви. Могила його збереглася до нашого часу».

За матеріалами: Журавльова Т. П "Действительно щедрый жертвователь на нужды народного образования". – Режим доступу