19 вересня 2022 р. – 85 років від дня народження Михайла Михайловича Ткача (1937) – українського прозаїка, головного редактора журналу "Літературний Чернігів", лауреата премії імені М. М. Коцюбинського, міжнародної премії імені М. Гоголя та інших. Народився в с. Сахнівка Менського р-ну

"Прозописьмо Михася (Михайла) Михайловича Ткача – це акварельне відтворення широкої палітри людської душі, її радощів і горя, щастя й біди, любові й ненависті, посмішки й зажури. Він у своїх новелах, оповіданнях і повістях веде розповідь переважно про придеснянське село – світлицю свого серця, епіцентр всесвіту. Персонажі прозових збірок і книг митця – щиросердні поліщуки, ті, що поспішають творити добро, адже життя таке коротке".

(Кузьменко В. І.)

    19 вересня виповниться 85 роки Михайлу (Михасю) Ткачу – відомому українському прозаїку, журналісту, краєзнавцю, громадсько-культурному діячеві, заслуженому працівникові культури України, головному редактору журналу "Літературний Чернігів". Талановита, самозабутня праця Михайла Михайловича на літературній ниві увінчалася високими нагородами: він є лауреатом премій імені Михайла Коцюбинського та Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди "Сад божественних пісень"та ін.
    Народився Михайло Михайлович Ткач 19 вересня (якраз на "Михайлове чудо") 1937 року в с. Ленінівка Менського району (нині Сахнівка) у козацькій родині. По материнській лінії коріння родоводу сягає в глибину XVIII століття, коли далекий пращур переселився на Придесення з Запорізької Січі. Мати, Ганна Марківна Зубок, "гордилася своїм козацьким походженням, – читаємо в автобіографічній повісті "Пахне любисток і м'ята…". – Казала не раз без будь-якого натяку на жарт: "Вище голову, сину, ти ж козак у мене". Від природи була наділена вона гарячковою вдачею і сильною волею, що допомогло їй, солдатській вдові, вижити у повоєнні роки та виростити трьох синів. Батько Михайло Веремійович загинув на фронті.
   Перше оповідання М. Ткача, яке мало назву "Неспокій", побачило світ у журналі "Вітчизна" (1973.– № 10). Літературна творчість стала життєвою долею. У творчому доробку прозаїка – понад два десятки збірок і книг. Найвідоміші серед них такі: "Світле диво", "Веселий Штанько", "Відлуння душі" (1999), "Багряні громи", "Осінні акорди", "Спадок", "Хочеться грози", "Зойк сови", "У проміжках дерев"; книги для дітей: "Святковий ранок", "Зимові сюрпризи", "Ласий ведмідь", "Анюта"; культурологічні нариси: "На зламі століть", "Зерна слова"; живописний альбом "Малярство" та інші. Окремо стоїть публікація "Пахне любисток і м'ята…" – історія роду М. Ткача. Твори М. Ткача стали одним із найпомітніших явищ у нашому літературному житті.
   Михась Ткач зажив популярності і як літературний критик, громадсько-культурний діяч, краєзнавець, художник, і як головний редактор журналу "Літературний Чернігів". Цей часопис вирізняється з-поміж інших українських журналів своїми регіональними барвами, а саме неповторною історією та красою Довженкового краю.
   "Творчість Михася Ткача – доволі цікаве й серйозне явище в сучасному літературному процесі нашої країни. Художні тексти, що ввійшли до тритомного зібрання вибраних творів письменника, будуються на протистоянні добра і зла, сонця і мороку, краси і потворності. Етична проблематика вирішується митцем в естетичних архетипах (матері, дитини, оселі, світла та ін.), що знаменують незнищенність гуманістичних цінностей.
   Справжнє мистецтво завжди оптимістичне! Михась Ткач – один із тих представників українських письменників старшої генерації, які формують об’єктивне уявлення про сучасну вітчизняну літературу на європейських обширах. Кожна нова зустріч із його літературними персонажами наповнює реципієнта бажанням знайти свою покручену, мов зранену, шовковицю, яка втілює для прозаїка й живописця "той казковий світ, у якому добро було завжди вагоміше за зло". [В. І. Кузьменко]
   Найвища нагорода для митця – любов і шана читачів. Найбільша ж втіха і насолода для душі – творча праця.
    Вітаючи Вас з днем ​​народження, колектив бібліотеки щиро бажає, щоб Ваша творча нива була безмежною. Натхнення Вам, шановний Михайле Михайловичу, втілення всіх задумів, здійснення найзаповітніших бажань, творчих успіхів, міцного здоров'я! Нехай Всевишній щедро дарує Вам своє благословення – на багато років!

РЕКОМЕНДУЄМО ПРОЧИТАТИ:

Ткач М. М. Багряні громи : оповід., повість / Ткач Михась Михайлович ; [ред. В. М. Сапон]. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2004. – 495 с., [1] арк. портр.

Ткач М. М. Зерна слова : культурол. ст., міні-рец., інтерв’ю / Михась Ткач. – Чернігів : Десна Поліграф, 2012. – 118, [1] с.

Ткач М. М. На зламі століть : культурол. нариси / Михась Ткач. – Чернігів : Управління у справах преси та інформації : Деснянська правда, 2007. – 159 с.

Ткач, М. М. Сонячний полудень : повість, оповідання / М. М. Ткач. – Київ : Молодь, 1979. – 103 с.

Ткач М. М. Спадок : худож. твори / Михась Ткач. – Чернігів : Лозовий В. М., 2011. – 215 с. : іл.

Ткач М. М. Твори : в 3 т. / Михась Ткач ; [передм. і упоряд. В. Кузьменка]. – Ніжин : Лисенко М. М., 2019 –
Т. 1 : Оповідання, новели, 2019. – 543 с. : портр.
Т. 2 : Повісті, твори для дітей, 2019. – 495 с. : портр.
Т. 3 : Публіцистика, щоденник, 2019. – 453, [2] с., [4] арк. іл. : портр.

Ткач М. У проміжках дерев / Михась Ткач. – Чернігів : Вид. Лозовий В. М., 2017. – 376 с.

Ткач М. М. Хочеться грози : оповідання, новели / Михась Ткач. – Чернігів : Лозовий В. М., 2015. – 399 с. : іл.