2 вересня 2022 р. – 90 років від дня народження Петра Петровича Печорного (1932) – художника-декоратора (кераміка), народного художника України, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, премій імені І. Нечуя-Левицького, К. Білокур. Народився в с. Роїще Чернігівського р-н.

  

  Петро Петрович Печорний народився у селі Роїще на Чернігівщині у багатодітній родині.
  Один із провідних художників сучасного декоративного мистецтва, професор, член Спілки художників України (1971), член Президії Українського фонду культури, лауреат літературно-мистецької премії ім. Івана Нечуя-Левицького (1997) та премії ім. Катерини Білокур (2006). З 2000 р. працює в Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука на посаді професора і завідувача кафедри художніх виробів кераміки. Лауреат Шевченківської премії України.
    З 1966 по 1970 рік працював головним художником на Городницькому порцеляновому заводі Житомирської області, згодом очолював лабораторію нових форм, фарб і деколей Українського науково-дослідного інституту кераміки і скла в м. Києві (1970-1973). У 1973-1984 рр. працював у творчо-виробничому об'єднанні Товариства охорони пам'яток історії та культури України та у творчому об'єднанні "Художник".
  У 1970-80-ті рр. П. Печорний виконав ряд монументально-декоративних композицій для оздоблення інтер'єрів громадських споруд, серед яких: молодіжне кафе у м. Києві, будинок культури у м. Полтава, завод радіоприладів у Чернігові, вестибюль і ресторан-кафе нового телецентру в м. Києві тощо.
  Широко відомими творіннями майстра є серія тарелів "Козак Голота", "Козак Мамай", "Байда" (1982), "Дерево життя" (1985), декоративні скульптури "Відродження", "До світла" (2000).
  Роботи художника знаходяться у багатьох музеях України, його творчість знана і за кордоном – художні твори П. Печорного прикрашають різні галереї світу