6 вересня 2022 р.– 125 років тому народився Іван Кіндратович Микитенко (1897-1937) – український прозаїк, драматург, автор роману "Ранок" про пореволюційне життя смт Ладан Прилуцького р-ну та створення на території Ладанського монастиря притулку для перевиховання молодих злочинців. Репресований, розстріляний 4 жовтня 1937 р.

 Треба бути виключно правдивим у своїх творах, тому що за ними будуть знайомитися з минулим наступні покоління

Іван Микитенко

    Народився Іван Кіндратович Микитенко 6 вересня 1897р. в родині селянина-середняка, що проживала у містечку Рівному Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Тут учився в двокласній міністерській школі, по закінченні якої в 1911p. вступив до Херсонського військово-фельдшерського училища.
   Навчався в Одеському і Харківському медичних інститутах. Активно публікувався в пресі: писав вірші, фейлетони, нариси, оповідання, статті.
   Для творчості Івана Микитенка характерна публіцистично загострена, дотепна й колоритна драматургія, присвячена злободенним проблемам суспільства ("Диктатура", "Справа честі", "Соло на флейті", "Кадри").
    У 1926 -1928 pp. з'являються п'єса "Іду", поема "Вогні", повісті "Антонів огонь", "Брати", "Гавриїл Кириченко – школяр" (пізніша назва – "Дитинство Гавриїла Кириченка"), "Вуркагани". Невелика повість "Брати" (1927 р.) була помітним явищем у прозі 20-х років, неодноразово перевидавалася й перекладалася. "Гавриїл Кириченко – школяр"–  перший значний автобіографічний твір І. Микитенка.
  Прозова збірка "Вуркагани" (1928 р.) містила ряд творів, – "Антонів огонь", "Над морем" та ін., а також повісті про дітей.
  Під враженням поїздок до Німеччини, Польщі, Чехословаччини Микитенко пише книжку дорожніх нарисів і нотаток "Голуби миру" (1929 р.).
   1933 р. з’являється перша книга роману "Ранок", присвячена темі перевиховання "важких" підлітків, недавніх безпритульних. "Ранок" –  найбільший прозовий твір, роман, задуманий як значне епічне полотно, не був завершений письменником (написана тільки перша книга).
   Одночасно з прозовими творами з'являються п'єси: "Диктатура" (1929 р.), "Світіть нам, зорі" (1930 р.; друга назва "Кадри"), "Справа честі" (1931 р.), "Дівчата нашої країни" (1933 р.), соціальна драма "Бастілія Божої матері" (1933 р.), побудована на матеріалі першого розділу роману "Ранок".
   Останні роки життя виступає переважно в галузі драматургії: пише комедії "Соло на флейті"(1933-1936 рр.) і "Дні юності" (1935-1936 рр.); історичну п'єсу "Маруся Шурай" (1934 р.), яка є неопублікованою (але поставленою в кількох театрах)", драму "Як сходило сонце".
   Певну цінність являють спогади ("Про себе", "В хвилини спогадів" та ін.), які містять чимало автобіографічних свідчень, оцінок письменником власних творів, його літературні погляди.
  Загинув І. К. Микитенко 1937 р., ставши жертвою сталінського беззаконня.
  В історію української літератури І. Микитенко входить передусім своїми кращими п'єсами – драмами й комедіями (чим не закреслюється й значення помітніших його оповідань і повістей). Публіцистично загострена, дотепна й колоритна (а в останніх зразках – і більш зосереджена на реалістичному характерописанні) драматургія І. Микитенка була присвячена злободенним проблемам, відображала напругу соціальних змін у суспільстві і тому змогла донести до нашого часу гарячий подих своєї доби.

Рекомендуємо прочитати:

 

Микитенко І. К.  Брати : [повість] ; Вуркагани : [повість] ; Ранок : [роман, кн. 1]  / Іван Кіндратович Микитенко. – Київ : Держлітвидав, 1962. – 425 с.