Народився Михайло Новицький в м. Ніжин на Чернігівщині. Відомо, що батько хлопця працював у канцелярії міської управи, мати шила одяг на замовлення. Михайло мав трьох сестер – Анну, Любов та Антоніну. Діти рано залишилися сиротами: 1895 року помер батько, через десять років – мати. Виховували хлопця його старші сестри – Анна та Любов, що вже вчителювали.
Михайлу Новицькому випала щаслива доля навчатися впродовж 1906-1913 років у Ніжинській класичній гімназії ім. М. В. Гоголя (нині – Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя) –
найкращому навчальному закладі України, де свого часу освіту здобували Є. Гребінка, М. Гоголь, Н. Ку кольник, А. Мокрицький, Л. Глібов та ін.
Становлення М. Новицького як науковця відбулося у 1920-х роках ХХ ст. Центром, довкола якого об'єднувалися наукові сили українців, була Всеукраїнська академія наук. Історію української літератури вивчала Комісія для видавання пам’яток новітнього українського письменства при Історико-філологічному відділі, яку очолював С. Єфремов. Від 1921 р. у Комісії для видавання пам'яток на посаді наукового співробітника працював Михайло Новицький. На той час йому виповнилося 29 років. На початку 1920-х років зростає увага до вивчення життя і творчості Шевченка, виникає окремий термін – "шевченкознавство".
У 1923 році з нагоди 110 річчя з дня народження Шевченка вивчати творчу спадщину поета розпочала Комісія для видавання пам'яток новітнього українського письменства при Першому відділі Української академії наук. Упродовж 1925-1926 років з'явилося два видання збірника "Шевченко та його доба". Разом із С. Єфремовим і П. Филиповичем їх упорядником був і Михайло Новицький.
Михайло Новицький вирізнявся в шевченкознавстві своїм науковим доробком. Відомі його дослідження до біографії поета: "Арешт Шевченка в 1859 р." (1924); "Шевченко в процесі 1847 р. і його папери" (1925); "До історії арешту Шевченка 1850 р." (1925); "З листування Т. Г. Шевченка" (1926); "З історії оренбурзького арешту Шевченка" (1929); "Бібліографічні про листи до Шевченка нотатки" (1929) та ін. Тоді ж він надрукував текстологічні розвідки про Шевченкові твори, зокрема "Поема Т. Шевченка "Мар’яна - черниця" (1924), "До тексту Шевченкового "Кобзаря" (1924), "Новий автограф Шевченка" (1929). Дослідження, написані на основі архівних матеріалів та автографів Шевченка, містять конкретні факти та точні відомості про життя і творчість поета, достеменно відтворюють тексти його творів.
У червні 1924 р. Новицького було зараховано в аспірантуру Київського інституту народної освіти (нині – Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова) за спеціальністю "мовознавство". Водночас збереглися свідчення, що Михайло Новицький від 1927 р. навчався і в аспірантурі київської філії Інституту Тараса Шевченка, яку закінчив 1929 року.
У ті роки Михайло Новицький діяльно готував до друку Шевченкові твори. Разом із С. Єфремовим вони видали зібрання творів Шевченка "Поезія" у 2-х томах (1927 р.). Видання готувалося за рукописами, що від 1926 р. зберігалися в архівних фондах Інституту Тараса Шевченка, а зараз зберігаються у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Було використано також "Кобзар" 1860 р. із власноручними правками Шевченка (поезії 1838-1842), збірку "Три літа" (1843-1845). Прикметною ознакою цього видання було те, що поетичні твори в ньому подавалися за альбомним принципом зі збереженням авторської графічної композиції – так, як їх записував Шевченко до рукописної збірки "Три літа". У зібранні Новицький уперше подав поряд обидві редакції поеми "Осика" та "Відьма".
Його праця в галузі шевченкознавства тривала понад 40 років. Її початок було покладено 1921 р., коли М. Новицький став співробітником Інституту літератури НАН України ім. Т. Г. Шевченка. Тут він працює в Комісії для видань пам'яток новітньої українського письменства, згодом керує семінаром текстології та кабінетом біографії Т. Шевченка. Його колегами у шевченкознавстві стали С. Єфремов, В. Міяковський, П. Филипович, М. Плевако, Є. Шабліовський, Б. Навроцький, Б. Якубський та інші. Найтісніше його праця була пов'язана із С. Єфремовим. Разом вони підготували і видали такі зібрання творів Т. Шевченка : "Поезія: У 2 т." (1927), "Щоденник" (1927; Т. 4) та "Листування" (1929; Т. 3).
Після арешту С. Єфремова (1929) М. Новицький працює у Комітеті для видання творів Т. Г. Шевченка при ІІ відділі Всеукраїнської Академії Наук.
За його упорядкуванням виходять книжки для масового читача: "Єретик", "Наймичка", "Гайдамаки", "Кавказ". М. Новицький брав участь у підготовці ювілейного ПЗТ: У 8 т. (з нагоди 120-річчя з дня народження Т. Шевченка).
1937 року вченого арештували. Термін покарання відбував у таборах позбавлення волі "Печерлаг" (Республіка Комі), в'язні якого працювали на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу. У м. Київ М. Новицький повернувся у липні 1946 року. З того часу і до кінця життя він працює в музейництві : спочатку в Будинку-музеї ім. Т. Г. Шевченка (1946–1952; зараз Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка), згодом у Державному музеї Т. Г. Шевченка (1954–1962; зараз Національний музей Тараса Шевченка). У цей час друкуються лише окремі його праці. М. Новицький брав участь у підготовці до друку ПЗТ: У 10 т. (Т. 7-10; Київ, 1939–1964), "Біографії Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників" (1958), "Спогади про Т. Г. Шевченка" (Київ : ДВХЛ, 1958).
Помер Михайло Михайлович Новицький 29 березня 1964 року.
РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Білокінь С. Досьє шевченкознавця [МихайлаНовицького] / С. Білокінь // Літ. Україна. – 2007. – 4 жовтня. – С. 1, 8 ;11 жовтня. – С. 7-8.
Монографію Галини Карпінчук написано як складник реалізації ширшого завдання – з'ясувати справжню історію шевченкознавства ХХ століття. Науковий доробок Михайла Новицького (1892-1964), чиє ім'я, мусимо визнати, завжди залишалося в тіні, заслуговує на поглиблене вивчення. Науковець був одним із тих, хто нагромаджував факти першорядної значущости для розвитку науки про Шевченка, зокрема, виявив і опублікував низку нових документів, спростував низку недостовірних відомостей, поширених у шевченкознавчих розвідках тощо. Його колеґам – Сергієві Єфремову, Павлові Филиповичу та іншим – пощастило більше: їхні праці перевидавали, досліджували, коментували. Карпінчук переконливо відновлює науковий "ландшафт", у якому працював Новицький. Продуманою і логічною є структура дослідження: контекст, життєпис науковця, його студії Шевченкової біографії, текстологія творів поета, вивчення образотворчої спадщини митця. Авторці вдалося окреслити масштаб постаті дослідника і цінність його загалом нечисленних публікацій для сучасного шевченкознавства.
Новицький Михайло Михайлович // Енциклопедія українознавства / Наукове т-во ім. Шевченка ; гол. ред. В. М. Кубійович. – Т. 5. – Париж, Нью-Йорк : Молоде життя, 1966. – С. 1785.
Порський В. Михайло Новицький / В. Порський // Шевченко. Річник 2 / Українська Вільна Академія наук в США. – Нью-Йорк : Молоде життя, 1953. – (Шевченківська конференція УВАН 1952). – С. 43-47.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.