2 жовтня 2022 р. – 125 років від дня народження Леоніда Марковича Мосендза (1897–1948), українського поета, прозаїка, есеїста, гумориста, публіциста, перекладача, літературознавця, громадського діяча

   Леонід Мосендз народився в Могилеві-Подільському у родині управителя панського маєтку. З семирічного віку хлопчик разом з рідними мешкав у Ялтушкові і Маньківцях, нині Барського району, а згодом у Яришеві (Могилів-Подільський район), де закінчив двокласну школу. Після цього Л. Мосендз здобув фах у Вінницькій учительській семінарії, яку блискуче закінчив у 1916 році. Деякий час він учителює, а потім опиняється на румунському фронті. Національно-визвольна боротьба 1917 року захопила юнака. 4 березня 1919 року він вступив до Дієвої Армії УНР, де служив старшиною. У війську захворів на плямистий тиф і 26 жовтня 1919 року був евакуйований. Після лікування, 1 грудня 1919 року, повернувся до викладання фізики та природознавства у гніванських нижчій та вищій початкових школах. Вчителював до квітень 1920 року.
   Після поразки УНР емігрував. Перебував у Польщі, а 1922 року переїхав до Чехословаччини. Екстерном закінчив курс гімназії з тим, щоб мати право вчитися далі. У 1928 році Л.Мосендз закінчив хіміко-технологічний факультет Української господарської академії в Подебрадах під Прагою. А вже в 1931 році молодий інженер-технолог стає доктором технічних наук, автором цікавих публікацій в науковій пресі, власником патентів на ряд технічних винаходів.
   Тридцяті роки для Л. Мосендза – час становлення як письменника, хоча писав він десь з 1921 року. У 1936 році в Чернівцях видає автобіографічну повість "Засів", наступного року у Львові – збірку оповідань "Людина покірна", а в 1939 там же – нову збірку оповідань "Відплата".
  Нарешті, у 1941 році в Празі виходять окремим виданням і вірші Мосендза, книжка мала назву "Зодіак" і містила патріотичну поезію.
   У 1945 році письменник переїздить до Австрії і мешкає спочатку в Інсбруці, а згодом Зеєфельді та Зальцбурзі. В цей же час хвороба прогресувала, що заставило письменника переїхати в Швейцарію на лікування. Тут він багато працював: писав нову поему, статті, роман "Останній пророк" – про предтечу Ісуса Христа Іоанна Хрестителя, появу християнської ідеології та її суперечливий розвиток. Однак під час другої операції 13 (за іншими даними 14) жовтня 1948 року Леонід Мосендз помирає у місті Бльоне.

РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

Мосендз Л. М. Відплата : [новели із зб. "Помста"] / Леонід Мосендз. – Київ : Укр. вид. спілка ім. Ю. Липи, 2016. –181, [2] с. : портр., іл.

Мосендз Л.  Вічний корабель : (лір. драма) / Л. Мосендз.  – Прага : Колос : [Друк. Е. Віхнер], 1940. – 32, [1] с

Мосендз Л. М. Волинський рік : поема / Леонід Мосендз ; упоряд. Інна Нагорна ; [ред. Є. Шморгун]. – Рівне : Азалія, 2010. – 67 с. : іл. – (Бібліотечка Літературного музею Уласа Самчука в Рівному; Число 11).

Мосендз Л. Засів : повість / Леонід Мосендз. – Городок : Бедрихів край, 2011. – 127 с.

Мосендз Л. М. Людина покірна = Homo lenis : [зб. новел] / Леонід Мосендз. – Київ : Укр. вид. спілка ім. Ю. Липи, 2011. – 163, [1] с. : іл., портр.

Мосендз Л. М. Останній пророк / Леонід Мосендз ; [упоряд. І. Дзюби ; голов. ред. С. Головко]. – Київ : Либідь, 2018.  – 538, [1] с. : портр.

***

Завальнюк К. В. Леонід Мосендз у документах епохи / К. В. Завальнюк, О. М. Кравчук, Ю. В. Легун ; Держ. арх. Вінниц. обл., Краєзн. т-во "Поділля", Іст. клуб "Холодний Яр". – Вінниця : Вид-во-друк. "Діло", 2013. – 271 с. : іл., портр.

Набитович І. Леонід Мосендз – лицар святого Ґрааля: Творчість письменника в контексті європейської літератури. – Дрогобич : Відродження, 2001. – 220, [2] c. – Бібліогр.: с. 205-217.