Івана Герасимовича Харитоненка – селянина, який став мільйонером. Ця історія дійсно схожа на казку, казку, в якій не було чарівної палички чи доброго чаклуна, казку, в якій все сталося завдяки таланту і праці, силі та мудрості людини. Від обивателя слободи Нижньої Сироватки до дійсного статського радника, почесного громадянина м. Суми, сумського міського голови, мільйонера та мецената – такий його шлях.
Іван Герасимович Харитоненко – український землевласник, промисловець-цукрозаводчик, філантроп і меценат із роду Харитоненків. Належав до найбагатших власників цукрових заводів в Україні, головно в Сумському повіті. 1890 – один з головних членів синдикату рафінадних цукрозаводчиків.
Йому вдалося стати одним із найбагатших людей країни, бо мав талант комерсанта та промисловця, не боявся сміливих починань, відповідальності, але був далекий від авантюр, його вважали людиною слова. Слава, багатство, нагороди зовсім не вплинули на Івана Герасимовича. Він ніколи не забував і не соромився свого походження, завжди пам'ятав, хто він, яка земля його зростила та надала сили і могутності.
На кошти родини Харитоненків засновано дитячий притулок для дівчат-сиріт, названий в народі "пансионом благородных девиц" за рівень освіти і виховання в ньому, селянський банк, гуртожиток для студентів Харківського університету, реальне училище, церкву в с. Нижня Сироватка, жіночу гімназію, Троїцький собор. Значні кошти виділялися для розширення будівлі Сумського окружного суду, богадєльні біля церкви на кладовищі. Перший бетонний міст у Сумах через річку Сумку був побудований на кошти П. І. Харитоненка у 1910 році, – якраз навпроти головної контори. При Сумському реальному училищі була затверджена стипендія імені І. Г. Харитоненка. Заснував в Сумах дитячу лікарню, виділив гроші для заснування кадетського корпусу. Крім цього були численні пожертвування навчальним закладам, духовенству для роздачі бідним, пенсії, стипендії.
30 листопада 1891 року Іван Герасимович Харитоненко помер, поховання відбулося 2 грудня на міському кладовищі.
Іван Герасимович Харитоненко – український землевласник, промисловець-цукрозаводчик, філантроп і меценат із роду Харитоненків. Належав до найбагатших власників цукрових заводів в Україні, головно в Сумському повіті. 1890 – один з головних членів синдикату рафінадних цукрозаводчиків.
Йому вдалося стати одним із найбагатших людей країни, бо мав талант комерсанта та промисловця, не боявся сміливих починань, відповідальності, але був далекий від авантюр, його вважали людиною слова. Слава, багатство, нагороди зовсім не вплинули на Івана Герасимовича. Він ніколи не забував і не соромився свого походження, завжди пам'ятав, хто він, яка земля його зростила та надала сили і могутності.
На кошти родини Харитоненків засновано дитячий притулок для дівчат-сиріт, названий в народі "пансионом благородных девиц" за рівень освіти і виховання в ньому, селянський банк, гуртожиток для студентів Харківського університету, реальне училище, церкву в с. Нижня Сироватка, жіночу гімназію, Троїцький собор. Значні кошти виділялися для розширення будівлі Сумського окружного суду, богадєльні біля церкви на кладовищі. Перший бетонний міст у Сумах через річку Сумку був побудований на кошти П. І. Харитоненка у 1910 році, – якраз навпроти головної контори. При Сумському реальному училищі була затверджена стипендія імені І. Г. Харитоненка. Заснував в Сумах дитячу лікарню, виділив гроші для заснування кадетського корпусу. Крім цього були численні пожертвування навчальним закладам, духовенству для роздачі бідним, пенсії, стипендії.
30 листопада 1891 року Іван Герасимович Харитоненко помер, поховання відбулося 2 грудня на міському кладовищі.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.