Видатний український вчений, фольклорист, музикознавець, композитор, етнограф Філарет Михайлович Колесса увійшов в історію української культури як фундатор етнографічного музикознавства. Його діяльність розпочалася наприкінці XIX ст. і відкрила новий етап у розвитку української фольклористики. В особі вченого в рівній мірі поєднались інтереси та обдарування філолога й музиканта. Це сприяло дослідженню ним широкого кола питань. Вчений з однаковою компетентністю висвітлював як словесні, так і музичні явища українського фольклору.
Народився Ф. М. Колесса на Львівщині, в селі Татарському Стрийського повіту, в сім’ї священика. Хлопчик зростав у родині, яка зберігала певні музичні традиції. З роду матері походять двоє відомих музичних діячів – композитор Іван Лаврівський та співак Модест Менцінський. Вдома часто лунала музика, народні пісні. На формування особистості Філарета вплинули його старші брати – Іван та Олександр. З особливою любов’ю хлопець ставився до Івана, який відіграв значну роль у пробудженні його інтересу до фольклору. Незважаючи на велику різницю у віці, їх поєднувала тісна зворушлива дружба. Чарівна краса народних мелодій змалку полонила душу Філарета, і вже у десятирічному віці він вдало підбирав на гітарі мелодії народних пісень. Свідоме зацікавлення музичним мистецтвом яскраво розкрилося під час навчання у Стрийській гімназії, до якої він вступив у 1882 р. після закінчення сільської школи. У Стриї – місті, де особливо було розвинене хорове мистецтво, Філарет познайомився з композитором і громадським діячем Остапом Нижанківським. Сподвижник М. Лисенка, він усіляко сприяв розвиткові художньо-естетичних смаків молоді та її любові до рідної культури. Під керівництвом О. Нижанківського хор учнів Стрийської гімназії перетворився на серйозний музичний осередок. Остап Нижанківський організував для молоді спеціальні курси елементарної теорії музики. Філарет брав найактивнішу участь у хорі і в 1888 р. навіть став його диригентом. Хор Стрийської гімназії був для Колесси першим музичним середовищем, в якому він познайомився з професійним музичним мистецтвом.
Ще в гімназійні роки Колесса почав збирати фольклорні матеріали і в четвертому класі його прийняли до таємного самоосвітнього гуртка, метою якого було вивчення української культури, творчості її видатних представників. Щороку гуртківці влаштовували шевченківські свята. Юний Філарет розумів і надзвичайно високо шанував творчість М. В. Лисенка: "...чим був для нас Шевченко в сфері поезії, тим став тепер Лисенко в ділянці української музики", — згадував він пізніше.
Саме під враженням від музики Лисенка в юнака виникло бажання професійно зайнятись музичним мистецтвом, спробувати свої сили в композиції. Він почав самотужки студіювати гармонію, вчитися гри на скрипці в капельмейстера Стрийського духовного оркестру Ф. Доліста.
Першими композиторськими спробами Ф. Колесси були обробки народних пісень, які отримали схвальну оцінку О. Нижанківського. Підтримка одного з найавторитетніших композиторів Галичини стала для музикан- та-початківця великим стимулом для подальшої праці.
Закінчивши гімназію, у 1891 р., Ф. Колесса вступає до Віденської духовної семінарії. Перебування в стінах семінарії для Філарета було мукою, бо вчився він там не за власним бажанням. Однак мав можливість у вільний час займатися композицією, а багате музичне життя Відня стало для нього розрадою. Юнак прагнув поповнити знання з музики: спостерігав за розвитком музичного процесу, відвідував оперні вистави, концерти, брав участь у хорових репетиціях Слов’янського співацького товариства і деякий час диригував хором при церкві Св. Варвари. У Віденському університеті Колесса прослухав цикл лекцій з гармонії у видатного симфоніста А. Брукнера.
У 1892 р. Ф. Колесса залишив духовну семінарію і вступив на філософський факультет (відділ української і класичної філології) Львівського університету. Під час навчання став членом співацького товариства "Львівський Боян". Це товариство ставило собі завдання плекати й поширювати українську народну музику.
Роки навчання в університеті (1892—1896) були часом формування громадсько-політичних поглядів Колесси. Він перебував у колі передової молоді, ідейним натхненником якої був Іван Франко. В особі письменника Філарет знайшов підтримку своїх починань на ниві фольклористики. У журналі "Народ" Франко опублікував його першу фольклорну працю "Людові вірування на Підгір’ї в селі Ходовичах", а згодом в розширеному варіанті розмістив її в "Етнографічному збірнику".
Завдяки вдалим концертам "Львівського Бояна" і постійним зв’язкам товариства з М. Лисенком, галицька громадськість мала змогу пізнати й оцінити обробки народних пісень та оригінальні твори видатного композитора та інших діячів музичного мистецтва. Навколо товариства гуртувалися молоді західноукраїнські композитори. Вже на першому конкурсі "Львівського Бояна" другою премією було відзначено щедрівки Ф. Колесси, які було видано під назвою "На щедрий вечір" (1893). Збірка лемківських співанок і музично-етнографічні картини під назвою "Вулиця" (1896), присвячені М. Лисенкові "Обжинки" (1989) та "Гаївки" (1900), були дуже популярними, особливо збірка народних пісень "Вулиця", яка витримала п’ять видань. Окрилений успіхами композицій, Колесса надіслав твори Миколі Віталійовичу Лисенку для ознайомлення і попросив поради для подальшої роботи. Між композиторами зав’язалося листування. Основоположник української класичної музики надзвичайно прихильно поставився до творів молодого Колесси й заохотив його до подальшої композиторської діяльності, до систематичного збирання народних пісенних мелодій, їх глибокого наукового вивчення та обробки.
Музичні твори Колесси, зокрема його обробки, в яких позначились прогресивні мистецькі тенденції того часу, значно сприяли становленню національної школи в українській музиці, свідчили про бажання автора активно пропагувати народну творчість як невичерпне джерело збагачення професійного мистецтва. Своєрідним підсумком найактивнішого періоду композиторської творчості Ф. Колесси був збірник "Наша дума". Надалі він сконцентрував свою увагу на фольклористичній роботі. Також займався літературною критикою, здебільшого в галузі шевченкознавства.
Після закінчення університету Ф. Колессі довелося протягом тривалого часу (до 1929 р.) працювати викладачем у гімназіях Львова, Стрия, Самбора.
Мешкаючи до 1907 р. у провінції, він продовжував дослідницьку наукову роботу і не втрачав зв’язків із передовими діячами української інтелігенції Львова, брав активну участь у роботі Наукового товариства ім. Шевченка, ставши згодом одним із його провідних працівників.
Перші записи музичного фольклору Ф. Колесси були опубліковані в 1903 р. як музичний додаток до книги В. Шухевича "Гуцульщина". У дослідженні музичного фольклору гірських районів Західної України Філарет Михайлович майже не мав попередників. Його збірник гуцульських пісень був результатом першої серйозної екскурсії музиканта-фольклориста на цю етнографічну територію та початком глибокого дослідження народної творчості українського населення Карпат.
Важливим заходом популяризації українського фольклору став збірник "Огляд українсько-руської поезії", виданий Ф. Колессою в 1905 р. Це була перша спроба дослідника показати українську пісенну культуру в її різноманітних жанрах і діалектних видозмінах. Водночас автор мав на меті підкреслити національну єдність творчості українського народу.
До найцікавіших початкових робіт Ф. Колесси з музикознавства, що відображала його теоретичні та художньо-естетичні принципи, належить розвідка "Кілька слів про збирання і гармонізування народних пісень з доданням листів Миколи Лисенка".
1906 р. ознаменувався публікацією в "Записках Наукового товариства ім. Шевченка" реферата Ф. Колесси "Ритміка українських народних пісень". У цій класичній роботі на основі величезного фактичного матеріалу, зібраного з усієї української етнографічної території, розроблено основи української народної ритміки та подано систематику пісенно-ритмічних форм. Праця вийшла у 1907 р. окремим виданням і стала одним із найцінніших досягнень вченого та важливим внеском у слов’янську фольклористику.
Новий етап діяльності Ф. Колесси був пов’язаний з вивченням українського епосу. Праці вченого в цій ділянці становлять найяскравішу частину його творчої спадщини. Важливим поштовхом до цього послужила організована 1908 р. Лесею Українкою та її чоловіком К. Квіткою експедиція на Полтавщину з метою записування кращих зразків народних дум за допомогою фонографа.
Ініціатори експедиції намагались знайти музиканта, який зумів би відчути особливості стилю дум і точно його відтворити. Ним став Філарет Колесса. На пропозицію поїхати на Полтавщину він відгукнувся з великим ентузіазмом. Проте через підозри місцевої жандармерії маршрут був дуже обмеженим. Колесса не отримав дозводу на вільні роз’їзди по Лівобережжі, яке було головним осередком кобзарського мистецтва. Дослідника запросив до Миргорода відомий український художник-графік і добрий знавець кобзарської справи Опанас Сластіон. До нього приїхало декілька кобзарів і лірників, і Колессі вдалося дещо записати. Значно доповнили матеріал Леся Українка, К. Квітка і О. Сластіон, які переслали Колессі нові фонографічні матеріали та надали цінні вказівки щодо їхнього опрацювання. Особливо важливу роль у цій справі відіграла Леся Українка. Вона зафонографувала великий репертуар найвидатнішого представника кобзарів Харківської школи Гната Гончаренка, якого вважала справжнім віртуозом серед бандуристів. Наслідком опрацювання матеріалів експедиції стали два великих томи "Мелодій українських народних дум". До них увійшли народні думи, історичні пісні, сатиричні, гумористичні пісні й танцювальні мелодії, а також баладні пісні кобзарів та лірників. Активні зв’язки з Лесею Українкою під час цієї роботи дуже позитивно вплинули на творчу діяльність вченого. Він ще глибше усвідомив естетичну сутність народної творчості, її велике значення для розвитку українського професійного мистецтва.
Особливу роль в ознайомленні світової громадськості з багатствами українського музичного фольклору відіграв виступ Ф. Колесси на III Міжнародному конгресі музичного мистецтва у Відні (1909). У доповіді вчений охарактеризував суть кобзарського мистецтва в Україні як явища національно самобутнього, ілюструючи його фонограмами, розглянув стильові ознаки дум, підкресливши глибоко народні джерела їхнього походження. Цей виступ було покладено в основу вступної статті до "Мелодій українських народних дум".
Досліджуючи думи, Ф. Колесса одночасно цікавився й питанням взаємозв’язків літератури та фольклору. Так, у цікавій розвідці "Про віршову форму поезій Маркіана Шашкевича" Колесса розкрив глибоконародні джерела літературно-поетичного стилю одного з найвидатніших поетів українського Відродження.
Поряд із науковою роботою Філарет Михайлович час від часу повертався до композиції. У новій редакції прозвучали його твори на вірші Т. Шевченка "Ой умер старий батько", "Якби мені черевики" та інші. Його хорові твори були популярними і за межами західноукраїнських земель.
Наукову діяльність Ф. Колесси загальмувала Перша світова війна, театр дій якої захопив і західноукраїнські землі. Філарет Михайлович із сім’єю був змушений залишити Львів. Його праці цього періоду мали тезисно- конспективний характер. Колесса надрукував низку статей у різних виданнях, а в 1918 р., на основі дисертації про віршову й музичну форму дум, у Віденському університеті йому було присвоєно звання доктора слов’янської філології.
Після повернення до Львова Ф. Колесса знову поринув у наукову роботу. Як один із провідних членів Наукового товариства ім. Шевченка він працював наполегливо й самовіддано, відстоюючи право на існування й розвиток української національної культури. У цей період опублікував найбільшу кількість пісенного матеріалу, чимало цікавих теоретичних праць з фольклору: "Українська народна пісня на переломі XVII—XVIII вв." (1928), "Народні пісні з Галицької Лемківщини" (1929), "Балада про дочку- пташку в слов’янській народній поезії" (1936—1937), "Народна музика на Поліссі" (1939), "Хмельниччина в українських народних піснях і думах" (1940) та ін. До цього періоду також належать дві великі роботи Колесси — "Українська усна словесність" та "Фольклорний елемент поезії Т. Шевченка". Важливою працею того часу були "Студії над поетичною творчістю Т. Шевченка", у якій Колесса розкрив становлення стилю поезії Кобзаря, показав народні джерела його творчості.
Кінець 1920-х рр. у житті Ф. Колесси був періодом активної участі в ряді слов’янських та міжнародних конгресів. Всюди він виступав як захисник прогресивних принципів української культури. Спілкування з видатними вченими сприяли розширенню інтересів Колесси та зростанню його наукового авторитету.
У 1929 р. його обрали дійсним членом Академії наук УРСР. Та вже тоді наступ сталінізму давався взнаки. Декількох галицьких учених, у тому числі й Ф. Колессу, виключили зі складу Академії та позбавили звання академіків як ворогів трудящих мас України. Однак високий авторитет музикознавця переміг ідеологічні перепони — у 1939 р. його знову поновили у складі АН УРСР.
Після возз’єднання українських земель Філарет Михайлович — професор Львівського державного університету імені І. Франка; очолив кафедру фольклору та етнографії; керував Львівським відділом Інституту фольклору Академії наук УРСР; з січня 1940 р. — директор Львівського державного етнографічного музею. І в музеї, і в Академії наук Колесса розгорнув кипучу діяльність. Він згуртував довкола себе молодих науковців і студентську молодь, навчав їх збирати фольклор, передавав свій багатолітній досвід. Віроломний напад фашистських загарбників надовго перервав працю науковців у Львові.
Після визволення українських земель від німецько-фашистських окупантів Філарет Михайлович організував наукову експедицію, щоб зібрати і дослідити фольклор західних областей України про Велику Вітчизняну війну. Зібраний матеріал було покладено в основу незакінченого дослідження вченого. Але за його активною участю було видано одну з перших збірок "Фольклор Вітчизняної війни" (1945). У вступній статті Ф. Колесса наголошував на великому історичному значенні матеріалу найновішої народної творчості, в образах якої відображено боротьбу з ворогом.
Незважаючи на похилий вік, Філарет Михайлович успішно поєднував науково-творчу роботу з громадською і педагогічною діяльністю. Вчений мав нові цікаві творчі задуми, більшість з яких, на жаль, не судилось завершити. Останні три розвідки-монографії він присвятив своїм великим вчителям і друзям, найвидатнішим діячам української культури — І. Франкові, Лесі Українці, М. Лисенку. Він розкрив невідомі сторінки їхньої діяльності, сприяв ширшому висвітленню їхньої творчої біографії.
У повному розквіті творчих сил Ф. Колесса несподівано захворів. У ніч на 4 березня 1947 р., на 76 році життя, Філарет Михайлович помер.
Скромний, надзвичайно працьовитий, вимогливий до себе, чуйний до інших, безкомпромісний у боротьбі за свої творчі принципи — таким був вчений зі світовим ім’ям Ф. Колесса. Більш ніж піввікова творчість одного з найвидатніших вчених в галузі фольклористики мала велике значення для української науки. Його наукові праці посіли почесне місце в європейській фольклористиці і не втратили своєї актуальності, а далекосяжні ідеї академіка набули нового життя, активно сприяючи подальшому розвиткові досліджень багатої духовної культури нашого народу.
У 1892 р. Ф. Колесса залишив духовну семінарію і вступив на філософський факультет (відділ української і класичної філології) Львівського університету. Під час навчання став членом співацького товариства "Львівський Боян". Це товариство ставило собі завдання плекати й поширювати українську народну музику.
Роки навчання в університеті (1892—1896) були часом формування громадсько-політичних поглядів Колесси. Він перебував у колі передової молоді, ідейним натхненником якої був Іван Франко. В особі письменника Філарет знайшов підтримку своїх починань на ниві фольклористики. У журналі "Народ" Франко опублікував його першу фольклорну працю "Людові вірування на Підгір’ї в селі Ходовичах", а згодом в розширеному варіанті розмістив її в "Етнографічному збірнику".
Завдяки вдалим концертам "Львівського Бояна" і постійним зв’язкам товариства з М. Лисенком, галицька громадськість мала змогу пізнати й оцінити обробки народних пісень та оригінальні твори видатного композитора та інших діячів музичного мистецтва. Навколо товариства гуртувалися молоді західноукраїнські композитори. Вже на першому конкурсі "Львівського Бояна" другою премією було відзначено щедрівки Ф. Колесси, які було видано під назвою "На щедрий вечір" (1893). Збірка лемківських співанок і музично-етнографічні картини під назвою "Вулиця" (1896), присвячені М. Лисенкові "Обжинки" (1989) та "Гаївки" (1900), були дуже популярними, особливо збірка народних пісень "Вулиця", яка витримала п’ять видань. Окрилений успіхами композицій, Колесса надіслав твори Миколі Віталійовичу Лисенку для ознайомлення і попросив поради для подальшої роботи. Між композиторами зав’язалося листування. Основоположник української класичної музики надзвичайно прихильно поставився до творів молодого Колесси й заохотив його до подальшої композиторської діяльності, до систематичного збирання народних пісенних мелодій, їх глибокого наукового вивчення та обробки.
Музичні твори Колесси, зокрема його обробки, в яких позначились прогресивні мистецькі тенденції того часу, значно сприяли становленню національної школи в українській музиці, свідчили про бажання автора активно пропагувати народну творчість як невичерпне джерело збагачення професійного мистецтва. Своєрідним підсумком найактивнішого періоду композиторської творчості Ф. Колесси був збірник "Наша дума". Надалі він сконцентрував свою увагу на фольклористичній роботі. Також займався літературною критикою, здебільшого в галузі шевченкознавства.
Після закінчення університету Ф. Колессі довелося протягом тривалого часу (до 1929 р.) працювати викладачем у гімназіях Львова, Стрия, Самбора.
Мешкаючи до 1907 р. у провінції, він продовжував дослідницьку наукову роботу і не втрачав зв’язків із передовими діячами української інтелігенції Львова, брав активну участь у роботі Наукового товариства ім. Шевченка, ставши згодом одним із його провідних працівників.
Перші записи музичного фольклору Ф. Колесси були опубліковані в 1903 р. як музичний додаток до книги В. Шухевича "Гуцульщина". У дослідженні музичного фольклору гірських районів Західної України Філарет Михайлович майже не мав попередників. Його збірник гуцульських пісень був результатом першої серйозної екскурсії музиканта-фольклориста на цю етнографічну територію та початком глибокого дослідження народної творчості українського населення Карпат.
Важливим заходом популяризації українського фольклору став збірник "Огляд українсько-руської поезії", виданий Ф. Колессою в 1905 р. Це була перша спроба дослідника показати українську пісенну культуру в її різноманітних жанрах і діалектних видозмінах. Водночас автор мав на меті підкреслити національну єдність творчості українського народу.
До найцікавіших початкових робіт Ф. Колесси з музикознавства, що відображала його теоретичні та художньо-естетичні принципи, належить розвідка "Кілька слів про збирання і гармонізування народних пісень з доданням листів Миколи Лисенка".
1906 р. ознаменувався публікацією в "Записках Наукового товариства ім. Шевченка" реферата Ф. Колесси "Ритміка українських народних пісень". У цій класичній роботі на основі величезного фактичного матеріалу, зібраного з усієї української етнографічної території, розроблено основи української народної ритміки та подано систематику пісенно-ритмічних форм. Праця вийшла у 1907 р. окремим виданням і стала одним із найцінніших досягнень вченого та важливим внеском у слов’янську фольклористику.
Новий етап діяльності Ф. Колесси був пов’язаний з вивченням українського епосу. Праці вченого в цій ділянці становлять найяскравішу частину його творчої спадщини. Важливим поштовхом до цього послужила організована 1908 р. Лесею Українкою та її чоловіком К. Квіткою експедиція на Полтавщину з метою записування кращих зразків народних дум за допомогою фонографа.
Ініціатори експедиції намагались знайти музиканта, який зумів би відчути особливості стилю дум і точно його відтворити. Ним став Філарет Колесса. На пропозицію поїхати на Полтавщину він відгукнувся з великим ентузіазмом. Проте через підозри місцевої жандармерії маршрут був дуже обмеженим. Колесса не отримав дозводу на вільні роз’їзди по Лівобережжі, яке було головним осередком кобзарського мистецтва. Дослідника запросив до Миргорода відомий український художник-графік і добрий знавець кобзарської справи Опанас Сластіон. До нього приїхало декілька кобзарів і лірників, і Колессі вдалося дещо записати. Значно доповнили матеріал Леся Українка, К. Квітка і О. Сластіон, які переслали Колессі нові фонографічні матеріали та надали цінні вказівки щодо їхнього опрацювання. Особливо важливу роль у цій справі відіграла Леся Українка. Вона зафонографувала великий репертуар найвидатнішого представника кобзарів Харківської школи Гната Гончаренка, якого вважала справжнім віртуозом серед бандуристів. Наслідком опрацювання матеріалів експедиції стали два великих томи "Мелодій українських народних дум". До них увійшли народні думи, історичні пісні, сатиричні, гумористичні пісні й танцювальні мелодії, а також баладні пісні кобзарів та лірників. Активні зв’язки з Лесею Українкою під час цієї роботи дуже позитивно вплинули на творчу діяльність вченого. Він ще глибше усвідомив естетичну сутність народної творчості, її велике значення для розвитку українського професійного мистецтва.
Особливу роль в ознайомленні світової громадськості з багатствами українського музичного фольклору відіграв виступ Ф. Колесси на III Міжнародному конгресі музичного мистецтва у Відні (1909). У доповіді вчений охарактеризував суть кобзарського мистецтва в Україні як явища національно самобутнього, ілюструючи його фонограмами, розглянув стильові ознаки дум, підкресливши глибоко народні джерела їхнього походження. Цей виступ було покладено в основу вступної статті до "Мелодій українських народних дум".
Досліджуючи думи, Ф. Колесса одночасно цікавився й питанням взаємозв’язків літератури та фольклору. Так, у цікавій розвідці "Про віршову форму поезій Маркіана Шашкевича" Колесса розкрив глибоконародні джерела літературно-поетичного стилю одного з найвидатніших поетів українського Відродження.
Поряд із науковою роботою Філарет Михайлович час від часу повертався до композиції. У новій редакції прозвучали його твори на вірші Т. Шевченка "Ой умер старий батько", "Якби мені черевики" та інші. Його хорові твори були популярними і за межами західноукраїнських земель.
Наукову діяльність Ф. Колесси загальмувала Перша світова війна, театр дій якої захопив і західноукраїнські землі. Філарет Михайлович із сім’єю був змушений залишити Львів. Його праці цього періоду мали тезисно- конспективний характер. Колесса надрукував низку статей у різних виданнях, а в 1918 р., на основі дисертації про віршову й музичну форму дум, у Віденському університеті йому було присвоєно звання доктора слов’янської філології.
Після повернення до Львова Ф. Колесса знову поринув у наукову роботу. Як один із провідних членів Наукового товариства ім. Шевченка він працював наполегливо й самовіддано, відстоюючи право на існування й розвиток української національної культури. У цей період опублікував найбільшу кількість пісенного матеріалу, чимало цікавих теоретичних праць з фольклору: "Українська народна пісня на переломі XVII—XVIII вв." (1928), "Народні пісні з Галицької Лемківщини" (1929), "Балада про дочку- пташку в слов’янській народній поезії" (1936—1937), "Народна музика на Поліссі" (1939), "Хмельниччина в українських народних піснях і думах" (1940) та ін. До цього періоду також належать дві великі роботи Колесси — "Українська усна словесність" та "Фольклорний елемент поезії Т. Шевченка". Важливою працею того часу були "Студії над поетичною творчістю Т. Шевченка", у якій Колесса розкрив становлення стилю поезії Кобзаря, показав народні джерела його творчості.
Кінець 1920-х рр. у житті Ф. Колесси був періодом активної участі в ряді слов’янських та міжнародних конгресів. Всюди він виступав як захисник прогресивних принципів української культури. Спілкування з видатними вченими сприяли розширенню інтересів Колесси та зростанню його наукового авторитету.
У 1929 р. його обрали дійсним членом Академії наук УРСР. Та вже тоді наступ сталінізму давався взнаки. Декількох галицьких учених, у тому числі й Ф. Колессу, виключили зі складу Академії та позбавили звання академіків як ворогів трудящих мас України. Однак високий авторитет музикознавця переміг ідеологічні перепони — у 1939 р. його знову поновили у складі АН УРСР.
Після возз’єднання українських земель Філарет Михайлович — професор Львівського державного університету імені І. Франка; очолив кафедру фольклору та етнографії; керував Львівським відділом Інституту фольклору Академії наук УРСР; з січня 1940 р. — директор Львівського державного етнографічного музею. І в музеї, і в Академії наук Колесса розгорнув кипучу діяльність. Він згуртував довкола себе молодих науковців і студентську молодь, навчав їх збирати фольклор, передавав свій багатолітній досвід. Віроломний напад фашистських загарбників надовго перервав працю науковців у Львові.
Після визволення українських земель від німецько-фашистських окупантів Філарет Михайлович організував наукову експедицію, щоб зібрати і дослідити фольклор західних областей України про Велику Вітчизняну війну. Зібраний матеріал було покладено в основу незакінченого дослідження вченого. Але за його активною участю було видано одну з перших збірок "Фольклор Вітчизняної війни" (1945). У вступній статті Ф. Колесса наголошував на великому історичному значенні матеріалу найновішої народної творчості, в образах якої відображено боротьбу з ворогом.
Незважаючи на похилий вік, Філарет Михайлович успішно поєднував науково-творчу роботу з громадською і педагогічною діяльністю. Вчений мав нові цікаві творчі задуми, більшість з яких, на жаль, не судилось завершити. Останні три розвідки-монографії він присвятив своїм великим вчителям і друзям, найвидатнішим діячам української культури — І. Франкові, Лесі Українці, М. Лисенку. Він розкрив невідомі сторінки їхньої діяльності, сприяв ширшому висвітленню їхньої творчої біографії.
У повному розквіті творчих сил Ф. Колесса несподівано захворів. У ніч на 4 березня 1947 р., на 76 році життя, Філарет Михайлович помер.
Скромний, надзвичайно працьовитий, вимогливий до себе, чуйний до інших, безкомпромісний у боротьбі за свої творчі принципи — таким був вчений зі світовим ім’ям Ф. Колесса. Більш ніж піввікова творчість одного з найвидатніших вчених в галузі фольклористики мала велике значення для української науки. Його наукові праці посіли почесне місце в європейській фольклористиці і не втратили своєї актуальності, а далекосяжні ідеї академіка набули нового життя, активно сприяючи подальшому розвиткові досліджень багатої духовної культури нашого народу.
ЛІТЕРАТУРА
Основні видання творів Ф. М. Колесси
Колесса Ф. М Твори / Ф. М. Колесса ; редкол.: Л. М. Ревуцький (голова) [та ін.]; підгот. і вступ, ст. С. Й. Грици. – Київ : Наукова думка, 1969. – 1970. – Т. 1-3.
Колесса Ф. М. Музичні твори / Ф. М. Колесса. – Київ : Наукова думка, 1972. – 456 с.
Колесса Ф. М. Українська усна словесність / Ф. М. Колесса ; вступ. М. Мушинки. – Едмонтон : Канад. ін-т укр. студій : Альбертський ун-т, 1983. — LIV, 645 с. : портр., нот.
Колесса Ф. М. Улюблені пісні Івана Франка / Ф. М. Колесса ; післямова М. Гордійчу- ка. — К. : Мистецтво, 1966. — 135 с. : іл., нот.
Про Ф. М. Колессу
Грица С. Філарет Михайлович Колесса / С. Грица. — К. : Держ. вид-во образотвор. мистецтв і муз. л-ри, 1962. — 111 с.: портр.
Шуст Я. Ф. М. Колесса / Я. Шуст. — К. : Мистецтво, 1955. — 60 с. : іл.
Грица С. Культурологічні спрямування в науковій діяльності Філарета Колесси / С. Грица // Слово і час. — 1991. — № 7. — С. 55—59.
Усна епіка: етнічні традиції та виконавство = Oral Eric : Etnic Traditions andPerformance : матеріали Міжнар. наук, конф., присвяч. пам’яті Ф. Колесси та А. Лорда, м. Київ, 8—14 верес. 1997 p. / НАН України, Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. — К., 1997.—Ч. 1—2.
Залеська Д. Спільність мистецьких уподобань / Д. Залеська // Музика. — 1990. — №6. — С. 26—28.
Колесса Філарет Михайлович (17.VII. 1871—3.III. 1947) // Українська Радянська Енциклопедія / редкол.: М. Бажан (голова) [та ін.]. — 2-ге вид.— К., 1980, —Т. 5. —С. 279—280.
Колесса Філарет Михайлович (17.VII.1871—З.ІІІ.1947) // Мистецтво України : біогр. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1997. — С. 309.
Колесса Філарет Михайлович (17.VII.1871—З.ІІІ.1947) // Шевченківський словник : у 2 т. / Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР ; Є. П. Кири- люк (відп. ред.) [та ін.]. — К., 1978. —Т. 1. — С. 311.
ІЛЮСТРАЦІЇ
Ф. М. Колесса : [портрет] // Грица С. Філарет Михайлович Колесса. — К., 1962. — Фронтиспіс.
Ф. М. Колесса розшифровує фонографічні валочки : [фото 1945 р.] // Шуст Я. Ф. М. Колесса, —К., 1955. —С. 31.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.