середа, 26 листопада 2014 р.

Колесса Філарет Михайлович (1871—1947)



    Видатний український вчений, фольклорист, музикознавець,       компози­тор, етнограф Філарет Михайлович Колесса увійшов в історію української культури як фундатор етнографічного музикознавства. Його діяльність роз­почалася наприкінці XIX ст. і відкрила новий етап у розвитку української фольклористики. В особі вченого в рівній мірі поєднались інтереси та об­дарування філолога й музиканта. Це сприяло дослідженню ним широкого кола питань. Вчений з однаковою компетентністю висвітлював як словесні, так і музичні явища українського фольклору.



   Народився Ф. М. Колесса на Львівщині, в селі Татарському      Стрийського повіту, в сім’ї священика. Хлопчик зростав у родині, яка зберігала певні музичні традиції. З роду матері походять двоє відомих музичних діячів — композитор Іван Лаврівський та співак Модест Менцінський. Вдома часто лунала музика, народні пісні. На формування особистості Філарета впли­нули його старші брати — Іван та Олександр. З особливою любов’ю хло­пець ставився до Івана, який відіграв значну роль у пробудженні його інте­ресу до фольклору. Незважаючи на велику різницю у віці, їх поєднувала тісна зворушлива дружба. Чарівна краса народних мелодій змалку полони­ла душу Філарета, і вже у десятирічному віці він вдало підбирав на гітарі мелодії народних пісень. Свідоме зацікавлення музичним мистецтвом яск­раво розкрилося під час навчання у Стрийській гімназії, до якої він вступив у 1882 р. після закінчення сільської школи. У Стриї — місті, де особливо було розвинене хорове мистецтво, Філарет познайомився з композитором і громадським діячем Остапом Нижанківським. Сподвижник М. Лисенка, він усіляко сприяв розвиткові художньо-естетичних смаків молоді та її любові до рідної культури. Під керівництвом О. Нижанківського хор учнів Стрийської гімназії перетворився на серйозний музичний осередок. Остап Нижанківський організував для молоді спеціальні курси елементарної теорії  му­зики. Філарет брав найактивнішу участь у хорі і в 1888 р. навіть став його ди­ригентом. Хор Стрийської гімназії був для Колесси першим музичним сере­довищем, в якому він познайомився з професійним музичним мистецтвом.
   Ще в гімназійні роки Колесса почав збирати фольклорні матеріали і в четвертому класі його прийняли до таємного самоосвітнього гуртка, метою якого було вивчення української культури, творчості її видатних представ­ників. Щороку гуртківці влаштовували шевченківські свята. Юний Філарет розумів і надзвичайно високо шанував творчість М. В. Лисенка: "...чим був для нас Шевченко в сфері поезії, тим став тепер Лисенко в ділянці україн­ської музики", — згадував він пізніше.
   Саме під враженням від музики Лисенка в юнака виникло бажання професійно зайнятись музичним мистецтвом, спробувати свої сили в ком­позиції. Він почав самотужки студіювати гармонію, вчитися гри на скрипці в капельмейстера Стрийського духовного оркестру Ф. Доліста.
   Першими композиторськими спробами Ф. Колесси були обробки на­родних пісень, які отримали схвальну оцінку О. Нижанківського. Підтрим­ка одного з найавторитетніших композиторів Галичини стала для музикан- та-початківця великим стимулом для подальшої праці.
  Закінчивши гімназію, у 1891 р., Ф. Колесса вступає до Віденської ду­ховної семінарії. Перебування в стінах семінарії для Філарета було мукою, бо вчився він там не за власним бажанням. Однак мав можливість у вільний час займатися композицією, а багате музичне життя Відня стало для нього розрадою. Юнак прагнув поповнити знання з музики: спостерігав за розвит­ком музичного процесу, відвідував оперні вистави, концерти, брав участь у хорових репетиціях Слов’янського співацького товариства і деякий час диригував хором при церкві Св. Варвари. У Віденському університеті Колес­са прослухав цикл лекцій з гармонії у видатного симфоніста А. Брукнера.
   У 1892 р. Ф. Колесса залишив духовну семінарію і вступив на філо­софський факультет (відділ української і класичної філології) Львівського університету. Під час навчання став членом співацького товариства "Львів­ський Боян". Це товариство ставило собі завдання плекати й поширювати українську народну музику.
   Роки навчання в університеті (1892—1896) були часом формування громадсько-політичних поглядів Колесси. Він перебував у колі передової молоді, ідейним натхненником якої був Іван Франко. В особі письменника Філарет знайшов підтримку своїх починань на ниві фольклористики. У жур­налі "Народ" Франко опублікував його першу фольклорну працю "Людові вірування на Підгір’ї в селі Ходовичах", а згодом в розширеному варіанті розмістив її в "Етнографічному збірнику".
   Завдяки вдалим концертам "Львівського Бояна" і постійним зв’язкам товариства з М. Лисенком, галицька громадськість мала змогу пізнати й оцінити обробки народних пісень та оригінальні твори видатного компози­тора та інших діячів музичного мистецтва. Навколо товариства гуртувалися молоді західноукраїнські композитори. Вже на першому конкурсі   "Львів­ського Бояна" другою премією було відзначено щедрівки Ф. Колесси, які було видано під назвою "На щедрий вечір" (1893). Збірка лемківських спі­ванок і музично-етнографічні картини під назвою "Вулиця" (1896), присвя­чені М. Лисенкові "Обжинки" (1989) та "Гаївки" (1900), були дуже популяр­ними, особливо збірка народних пісень "Вулиця", яка витримала п’ять ви­дань. Окрилений успіхами композицій, Колесса надіслав твори Миколі Ві­талійовичу Лисенку для ознайомлення і попросив поради для подальшої роботи. Між композиторами зав’язалося листування. Основоположник української класичної музики надзвичайно прихильно поставився до творів молодого Колесси й заохотив його до подальшої композиторської діяль­ності, до систематичного збирання народних пісенних мелодій, їх глибоко­го наукового вивчення та обробки.
   Музичні твори Колесси, зокрема його обробки, в яких позначились прогресивні мистецькі тенденції того часу, значно сприяли становленню національної школи в українській музиці, свідчили про бажання автора активно пропагувати народну творчість як невичерпне джерело збагачення професійного мистецтва. Своєрідним підсумком найактивнішого періоду композиторської творчості Ф. Колесси був збірник "Наша дума". Надалі він сконцентрував свою увагу на фольклористичній роботі. Також займався літературною критикою, здебільшого в галузі шевченкознавства.
   Після закінчення університету Ф. Колессі довелося протягом тривало­го часу (до 1929 р.) працювати викладачем у гімназіях Львова, Стрия, Самбора.
   Мешкаючи до 1907 р. у провінції, він продовжував дослідницьку нау­кову роботу і не втрачав зв’язків із передовими діячами української інтелі­генції Львова, брав активну участь у роботі Наукового товариства ім. Шев­ченка, ставши згодом одним із його провідних працівників.
  Перші записи музичного фольклору Ф. Колесси були опубліковані в 1903 р. як музичний додаток до книги В. Шухевича "Гуцульщина". У до­слідженні музичного фольклору гірських районів Західної України Філарет Михайлович майже не мав попередників. Його збірник гуцульських пісень був результатом першої серйозної екскурсії музиканта-фольклориста на цю етнографічну територію та початком глибокого дослідження народної твор­чості українського населення Карпат.
  Важливим заходом популяризації українського фольклору став збір­ник "Огляд              українсько-руської поезії", виданий Ф. Колессою в 1905 р. Це була перша спроба дослідника показати українську пісенну культуру в її різноманітних жанрах і діалектних видозмінах. Водночас автор мав на меті підкреслити національну єдність творчості українського народу.
  До найцікавіших початкових робіт Ф. Колесси з музикознавства, що відображала його теоретичні та художньо-естетичні принципи, належить розвідка "Кілька слів про збирання і гармонізування народних пісень з до­данням листів Миколи Лисенка".
   1906 р. ознаменувався публікацією в "Записках Наукового товариства ім. Шевченка" реферата Ф. Колесси "Ритміка українських народних пісень". У цій класичній роботі на основі величезного фактичного матеріалу, зібра­ного з усієї української етнографічної території, розроблено основи україн­ської народної ритміки та подано систематику пісенно-ритмічних форм. Праця вийшла у 1907 р. окремим виданням і стала одним із найцінніших досягнень вченого та важливим внеском у слов’янську фольклористику.
  Новий етап діяльності Ф. Колесси був пов’язаний з вивченням україн­ського епосу. Праці вченого в цій ділянці становлять найяскравішу частину його творчої спадщини. Важливим поштовхом до цього послужила органі­зована 1908 р. Лесею Українкою та її чоловіком К. Квіткою експедиція на Полтавщину з метою записування кращих зразків народних дум за допомо­гою фонографа.
   Ініціатори експедиції намагались знайти музиканта, який зумів би від­чути особливості стилю дум і точно його відтворити. Ним став Філарет Колесса. На пропозицію поїхати на Полтавщину він відгукнувся з великим ентузіазмом. Проте через підозри місцевої жандармерії маршрут був дуже обмеженим. Колесса не отримав дозводу на вільні роз’їзди по Лівобережжі, яке було головним осередком кобзарського мистецтва. Дослідника запро­сив до Миргорода відомий український художник-графік і добрий знавець кобзарської справи Опанас Сластіон. До нього приїхало декілька кобзарів і лірників, і Колессі вдалося дещо записати. Значно доповнили матеріал Леся Українка, К. Квітка і О. Сластіон, які переслали Колессі нові фонографічні матеріали та надали цінні вказівки щодо їхнього опрацювання. Особливо важливу роль у цій справі відіграла Леся Українка. Вона зафонографувала великий репертуар найвидатнішого представника кобзарів Харківської школи Гната Гончаренка, якого вважала справжнім віртуозом серед банду­ристів. Наслідком опрацювання матеріалів експедиції стали два великих томи "Мелодій українських народних дум". До них увійшли народні думи, історичні пісні, сатиричні, гумористичні пісні й танцювальні мелодії, а та­кож баладні пісні кобзарів та лірників. Активні зв’язки з Лесею Українкою під час цієї роботи дуже позитивно вплинули на творчу діяльність вченого. Він ще глибше усвідомив естетичну сутність народної творчості, її велике значення для розвитку українського професійного мистецтва.
   Особливу роль в ознайомленні світової громадськості з багатствами українського музичного фольклору відіграв виступ Ф. Колесси на III Між­народному конгресі музичного мистецтва у Відні (1909). У доповіді вчений охарактеризував суть кобзарського мистецтва в Україні як явища націо­нально самобутнього, ілюструючи його фонограмами, розглянув стильові ознаки дум, підкресливши глибоко народні джерела їхнього походження. Цей виступ було покладено в основу вступної статті до "Мелодій українсь­ких народних дум".
   Досліджуючи думи, Ф. Колесса одночасно цікавився й питанням взаємо­зв’язків літератури та фольклору. Так, у цікавій розвідці "Про віршову фор­му поезій Маркіана Шашкевича" Колесса розкрив глибоконародні джерела літературно-поетичного стилю одного з найвидатніших поетів українського Відродження.
   Поряд із науковою роботою Філарет Михайлович час від часу повер­тався до композиції. У новій редакції прозвучали його твори на вірші Т. Шевченка "Ой умер старий батько", "Якби мені черевики" та інші. Його хорові твори були популярними і за межами західноукраїнських земель.
   Наукову діяльність Ф. Колесси загальмувала Перша світова війна, театр дій якої захопив і західноукраїнські землі. Філарет Михайлович із сім’єю був змушений залишити Львів. Його праці цього періоду мали тезисно- конспективний характер. Колесса надрукував низку статей у різних видан­нях, а в 1918 р., на основі дисертації про віршову й музичну форму дум, у Віденському університеті йому було присвоєно звання доктора слов’ян­ської філології.
   Після повернення до Львова Ф. Колесса знову поринув у наукову ро­боту. Як один із провідних членів Наукового товариства ім. Шевченка він працював наполегливо й самовіддано, відстоюючи право на існування й розвиток української національної культури. У цей період опублікував най­більшу кількість пісенного матеріалу, чимало цікавих теоретичних праць з фольклору: "Українська народна пісня на переломі XVII—XVIII вв." (1928), "Народні пісні з Галицької Лемківщини" (1929), "Балада про дочку- пташку в слов’янській народній поезії" (1936—1937), "Народна музика на Поліссі" (1939), "Хмельниччина в українських народних піснях і думах" (1940) та ін. До цього періоду також належать дві великі роботи Колесси — "Українська усна словесність" та "Фольклорний елемент поезії Т. Шевчен­ка". Важливою працею того часу були "Студії над поетичною творчістю Т. Шевченка", у якій Колесса розкрив становлення стилю поезії Кобзаря, показав народні джерела його творчості.
   Кінець 1920-х рр. у житті Ф. Колесси був періодом активної участі в ряді слов’янських та міжнародних конгресів. Всюди він виступав як захис­ник прогресивних принципів української культури. Спілкування з видат­ними вченими сприяли розширенню інтересів Колесси та зростанню його наукового авторитету.
   У 1929 р. його обрали дійсним членом Академії наук УРСР. Та вже тоді наступ сталінізму давався взнаки. Декількох галицьких учених, у тому числі й Ф. Колессу, виключили зі складу Академії та позбавили звання ака­деміків як ворогів трудящих мас України. Однак високий авторитет музи­кознавця переміг ідеологічні перепони — у 1939 р. його знову поновили у складі АН УРСР.
  Після возз’єднання українських земель Філарет Михайлович — про­фесор Львівського державного університету імені І. Франка; очолив кафед­ру фольклору та етнографії; керував Львівським відділом Інституту фольк­лору Академії наук УРСР; з січня 1940 р. — директор Львівського держав­ного етнографічного музею. І в музеї, і в Академії наук Колесса розгорнув кипучу діяльність. Він згуртував довкола себе молодих науковців і сту­дентську молодь, навчав їх збирати фольклор, передавав свій багатолітній досвід. Віроломний напад фашистських загарбників надовго перервав пра­цю науковців у Львові.
  Після визволення українських земель від німецько-фашистських оку­пантів Філарет Михайлович організував наукову експедицію, щоб зібрати і дослідити фольклор західних областей України про Велику Вітчизняну війну. Зібраний матеріал було покладено в основу незакінченого дослід­ження вченого. Але за його активною участю було видано одну з перших збірок "Фольклор Вітчизняної війни" (1945). У вступній статті Ф. Колесса наголошував на великому історичному значенні матеріалу найновішої на­родної творчості, в образах якої відображено боротьбу з ворогом.
   Незважаючи на похилий вік, Філарет Михайлович успішно поєднував науково-творчу роботу з громадською і педагогічною діяльністю. Вчений мав нові цікаві творчі задуми, більшість з яких, на жаль, не судилось завер­шити. Останні три розвідки-монографії він присвятив своїм великим вчи­телям і друзям, найвидатнішим діячам української культури — І. Франкові, Лесі Українці, М. Лисенку. Він розкрив невідомі сторінки їхньої діяльності, сприяв ширшому висвітленню їхньої творчої біографії.
  У повному розквіті творчих сил Ф. Колесса несподівано захворів. У ніч на 4 березня 1947 р., на 76 році життя, Філарет Михайлович помер.
 Скромний, надзвичайно працьовитий, вимогливий до себе, чуйний до інших, безкомпромісний у боротьбі за свої творчі принципи — таким був вчений зі світовим ім’ям Ф. Колесса. Більш ніж піввікова творчість одного з найвидатніших вчених в галузі фольклористики мала велике значення для української науки. Його наукові праці посіли почесне місце в європейській фольклористиці і не втратили своєї актуальності, а далекосяжні ідеї акаде­міка набули нового життя, активно сприяючи подальшому розвиткові до­сліджень багатої духовної культури нашого народу.


ЛІТЕРАТУРА 
Основні видання творів Ф. М. Колесси

Колесса  Ф. М  Твори / Ф. М. Колесса ; редкол.: Л. М. Ревуцький (голова) [та ін.]; підгот. і вступ, ст. С. Й. Грици. —К. : Наук, думка, 1969. — 1970. — Т. 1—3.

Колесса  Ф. М. Музичні твори / Ф. М. Колесса. — К. : Наук, думка, 1972. — 456 с.

Колесса  Ф. М. Українська усна словесність / Ф. М. Колесса ; вступ. М. Мушинки. — Едмонтон : Канад. ін-т укр. студій : Альбертський ун-т, 1983. — LIV, 645 с. : портр., нот.

Колесса  Ф. М. Улюблені пісні Івана Франка / Ф. М. Колесса ; післямова М. Гордійчу- ка. — К. : Мистецтво, 1966. — 135 с. : іл., нот.
Про Ф. М. Колессу

Грица С. Філарет Михайлович Колесса / С. Грица. — К. : Держ. вид-во образотвор. мистецтв і муз. л-ри, 1962. — 111 с.: портр.

Шуст Я. Ф. М. Колесса / Я. Шуст. — К. : Мистецтво, 1955. — 60 с. : іл.

Грица С. Культурологічні спрямування в науковій діяльності Філарета Колесси / С. Грица // Слово і час. — 1991. — № 7. — С. 55—59.

Усна епіка: етнічні традиції та виконавство = Oral Eric : Etnic Tradi­tions andPerformance : матеріали Міжнар. наук, конф., присвяч. пам’яті Ф. Колесси та А. Лорда, м. Київ, 8—14 верес. 1997 p. / НАН України, Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. — К., 1997.—Ч. 1—2.

Штейнберг Е.Филарет Колесса об украинском фольклоре / Е. Штейнберг // Совет, музыка. — 1959. — № 12. — С. 86—-92.

Залеська Д. Спільність мистецьких уподобань / Д. Залеська // Музика. — 1990. — №6. — С. 26—28.

Колесса Філарет Михайлович (17.VII. 1871—3.III. 1947) // Українська Радянська Енциклопедія / редкол.: М. Бажан (голова) [та ін.]. — 2-ге вид.— К., 1980, —Т. 5. —С. 279—280.

Колесса Філарет Михайлович (17.VII.1871—З.ІІІ.1947) // Мистецтво України : біогр. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1997. — С. 309.

Колесса Філарет Михайлович (17.VII.1871—З.ІІІ.1947) // Шевченків­ський словник : у 2 т. / Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР ; Є. П. Кири- люк (відп. ред.) [та ін.]. — К., 1978. —Т. 1. — С. 311.

Колесса Филарет Михайлович (17.VII.1871—З.ІІІ.1947) // Музыкальная энциклопедия / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М., 1974. —Т. 2. — С. 868—869.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Ф. М. Колесса : [портрет] // Грица С. Філарет Михайлович Колесса. — К., 1962. — Фронтиспіс.

Ф. М. Колесса розшифровує фонографічні валочки : [фото 1945 р.] // Шуст Я. Ф. М. Колесса, —К., 1955. —С. 31.

Немає коментарів:

Дописати коментар