Володимир Іванович Даль (1801—1872)

  Крізь все життя проніс Володимир Іванович Даль бажання довести до свідомості людей красу самобутньої й чарівної народної мови.
  Майбутній видатний лексикограф, етнограф і письмен­ник народився у м. Луганську, в сім’ї відомого датського лінгвіста та лікаря Іогана Даля. Його рідні розмовляли тільки російською мовою. Мати навчала дітей російської та іноземних мов, батько — літературі та історії, для вивчення інших предметів запрошували вчителів.
   Улітку 1814 р. батько повіз синів — Володимира і Карла — на навчання до Санкт-Петербурга у Морський корпус, який вважався на той час найкращим навчальним закладом Росії для дітей дворян. Володимир закінчив корпус з відзнакою.
   Ще кадетом він почав вести щоденники, де записував влучні слова та вислови. Заради жарту зробив свій перший словник з 34 слів кадетсь­кого жаргону. І тим започаткував свою велику справу.
   Згодом родина Далів переїхала до Миколаєва. Володя з рушницею ходив у степ на полювання. А повертався він не з дичиною, а з новими словами, українськими піснями, щиро радів кожному новому вислову.
   Під час служби на флоті вільного часу в нього було мало. І, коли траплялась вільна хвилина, писав. Після повернення з морських походів він майже не виходив із кімнати, захопившись драматургією. Його пер­шими творами були комедії: “Невеста в мешке, или Билет в Казань”, “Медведь и маскарад”. У цих сповнених яскравих діалогів творах відчу­валося уміння автора характеризувати героя лише кількома словами.



   У 1823 р. за сатиру на командуючого Чорноморським флотом
   В.Даля заарештували. Якраз тоді був час бунтів проти Романових, тому справу розглядав суд. І хоча нічого проти нього не знайшли, служити на флоті він вже не міг.
  Подавши у відставку, юнак почав готуватися до іспитів і 1826 р. поступив у Дерптський університет. Студентські роки були чудовими. Вперше він відчув свободу. Студентом зблизився з Миколою Пирого­вим. У своїх “Записках” той часто згадує В.І.Даля як талановитого та вправного хірурга.
   Володимир жив у будинку свого вчителя, професора Йогана Майера, і часто розповідав його молодшій доньці казки. Потім казки стала слухати вся родина і гості професора. Так виявився талант Даля як оповідача. Пізніше на одному з таких вечорів Володимир познайо­мився з поетом В.А.Жуковським.
  Володимир був одним з найкращих студентів університету, який знаходив насолоду в навчанні. Навесні 1929 р. він склав випускні іс­пити на рік раніше й одержав звання лікаря.
   Після закінчення університету В.І.Даля відправили на війну з Туреччиною, потім він потрапив до Кам’янця-Подільського, де лікував хворих на холеру. І знову опинився на війні, вже з Польщею. Потім працював у військовому шпиталі у Петербурзі. Але де б він не був, зав­жди збирав слова, казки, прислів’я, пісні. Всі оточуючі знали про це й допомагали чим могли. Солдати завжди були раді догодити доброму лікареві.
   Творчим дебютом Даля стало оповідання “Циганка”, надруковане “Московским телеграфом” у 1830 р. прототипом героїні була молода вдова, котру він зустрів на війні.
   А в 1832 р. видавництво Плюшара видало збірку його казок “Рус­ские сказки, из предания народного известного на грамоту гражданс­кую переложенные, в быту житейскому прибавленные и поговорками разукрашенные казаком Владимиром Луганским. Пяток первый”. Воло­димир Іванович вважав, що найкращий спосіб ознайомити читачів із самобутніми словами — це вводити слова у казки. Тут вперше В.І.Даль узяв псевдонім “Володимир Луганський”. Він не вважав жанр казки художнім твором, але саме вони проклали йому шлях до кола пись­менників. У своїх казках Даль висміював ледацюг та дармоїдів, влучно добираючи народні прислів’я та приказки.
   Ректор Дерптського університету, ознайомившись із казками Даля, запросив його на кафедру російської мови та словесності. “Русские сказки...” були прийняті як дисертація на вчений ступінь доктора філо­логії. Але доля розсудила по-іншому. Таємна поліція заборонила ці казки, вважаючи, що в них висміяно царя. В.І.Даля звільнили з посади лікаря і направили до Оренбурга.
  Працюючи чиновником з особливих доручень, В.І.Даль часто по­дорожував у службових справах по краю, збирав нові слова, вивчав іс­торію Оренбурга. До початку 40-х років він публікує близько 21-ї казки.
   З 1838 р. В.І.Даль стає членом-кореспондентом Академії наук.
 Успіх його казок став приводом для знайомства з О.С. Пушкіним. Коли Пушкін писав “Историю Пугачевского бунта”, він приїхав до Оренбурга, і Даль супроводжував його по селах як знавець історії та місцевості. Вважають, що “Сказка о рыбаке и рыбке” була почута Пуш­кіним від Даля, а казка Даля “О Георгии Храбром и волке” — від Пуш­кіна. Саме О.С. Пушкін підказав В.Далю скласти словник.
   Володимир Іванович багато працював і писав. Його твори часто друкувалися. Він створив: “Бикей и Мауляна”, “Майна”, “Башкирская русалка”, “Уральский казак”, “Рассказ об осаде крепости Герата”, “Ос­колок льду”, “Домик на Водяной улице”, автобіографічні повісті “Мич­ман Поцелуев” і “Вакх Сидоров Чайкин”. Даль виявив себе не тільки як талановитий письменник, а ще й як філолог, етнограф, археолог, іс­торик, статистик, ботанік та натураліст.
   Велика працелюбність В.І.Даля пояснювалась тим, що біля нього були рідні та кохана дружина Юлія, яка народила йому двох дітей.
  Та біда довго не чекала. Померла дружина, довелося брати участь у військовому поході, де він чудом не загинув сам. До життя повернули діти й нестримне бажання працювати.
  У 1841 р. Даля було призначено начальником особливої канцелярії Міністерства внутрішніх справ у Петербурзі. Однак він знову багато часу віддавав улюбленій справі.
  Писарі канцелярії залюбки допомагали своєму відомому керівнику в підготовці словника. По четвергах у В.Даля збирались вчені, члени Імператорської академії наук, письменники. Бували в нього М.І.Пиро­гов, K.M.Бер, Ф.П.Літке, Ф.П.Вранель, В.Ф.Одоєвський, В.А.Жуковсь- кий, М.М.Язиков, актор М.С.Щепкін та ін. Саме там В.І.Даль познайо­мився з молодим студентом Академії мистецтв Т.Г.Шевченком.
  На одному з “четвергів” зародилася думка про створення “Російсь­кого географічного товариства”, яке існує і зараз.
  Тим часом В.І.Даль одружився вдруге. Дружина народила йому трьох дочок. Дім Даля наповнився дитячим гомоном. Володимир Іва­нович любив працювати, коли біля нього гралися діти.
   Зміни в житті супроводжувалися і змінами у творчості. Від казок Даль перейшов до оповідань. “Современник” та “Московитянин” із за­ доволенням друкували їх. Він писав про дійсність ЗО—50-х років
   XIX сторіччя. Показував зовсім непримітну маленьку людину з народу.
   І це добре виходило у нього, бо Даль поважав і любив народ, людина з народу була для нього не тільки самобутньою, а й мала свою життєву мудрість. Оповідання Даля розраховані на непідготовленого читача — це своєрідна азбука. Велика країна, де народ пробуджувався від довгих років гноблення та неписьменності, потребував літератури, в якій не повчають, а навчають.
   І в цій літературі йому не було рівних. Це відмічав і В.Бєлінський. Твори Даля пережили не одне покоління письменників. Він завжди був патріотом рідної землі і знаходився в центрі літературного життя.
  Цензура постійно стежила за творами Даля. Навіть надруковані твори передивлялись. Так, роман “Вакх Сидоров Чайкин” — про юнака, який мріяв бути корисним для рідної країни, а замість цього кожного дня переписував у канцелярії папери, забороняли двічі. Вперше — коли здавали в набір, вдруге — вже надрукований.
  1848 р. у “Московитянине” вийшла повість “Ворожка", в якій розповідалось про різні хитрощі циганки. Там був вислів: “На деревне сделалась тревога. Власти, как всегда, бездействовали’. Цензору, який дозволив друкувати повість, було винесено догану. А Володимир Іва­нович мусив просити перевести його до провінції. Опинившись у Ниж­ньому Новгороді, він почав працювати над тлумачним словником. Також складав збірки коротеньких оповідань “Солдатские досуги” та “Матросские досуги”, в які увійшли загадки, прислів’я. Ці збірки спри­яли вихованню патріотизму, доблесті, героїзму та справедливості.
   У Нижньому Новгороді кожного літа проходили ярмарки, де
   В.І.Даль “купував” слова, вислови та прислів’я. Він вже бачив, що не зможе опрацювати таку кількість зібраного матеріалу. Тому при нагоді дарував їх іншим митцям. Свої казки він подарував А.Н.Афанасьеву, пісні — П.В.Кіреєвському.
   У 1853 р. В.І.Даль закінчив складати “Пословицы русского на­рода”, де їх було понад тридцять тисяч. Збірник, який був виданий тіль­ки 1862 р., швидко розійшовся, став популярним й мало не рідкісним виданням.
   У 1858 р. В.І.Даль вирішив остаточно віддатися роботі над слов­ником, подав у відставку й поїхав до Москви. Увесь час він напружено працював. Грошей на видання словника у нього не було, тому Товарис­тво шанувальників російської словесності, членом якого був Володи­мир Іванович, зібрало кошти на видання двох томів “Толкового словаря живого великорусского языка”.
  Цікаво, що видання наступних томів фінансував сам Олександр Ц на прохання високопоставленого чиновника, який ще юнаком працював під керівництвом В.І.Даля й допомагав йому збирати слова.
   Словник містить близько 200 тисяч слів. Це справжнє джерело краси й мудрості народної мови. 80 тисяч слів до того ніде не друку­валися. Слова супроводжуються поясненнями, в яких автор як справж­ній дослідник наводить не тільки факти, а й пояснює, як слово утво­рилося. В.І.Даль розкриває зміст слова точно і влучно, тому що він ду­же добре знав душу народу, який створив його. Саме це робить словник живим і, хоча деякі слова нині не вживаються, книга ця залишається цінною й понині.
  До словника увійшло близько тридцяти тисяч прислів’їв. Воло­димир Іванович хвилювався, що не зможе закінчити свою працю. Тому він залишив рекомендації майбутнім укладачам. Навіть тоді, коли був вже хворий і не міг підвестися, диктував дочці слова, які чув від дог­лядальниці.
  Присвятивши праці п’ятдесят років, наприкінці життя він журився, що воно таке коротке. Таким великим було бажання Даля працювати.
  Через декілька років після виходу словник відзначили нагородами. Російське географічне товариство присудило “Толковому словарю жи­вого великорусского языка” золоту медаль, Академія наук — премію М.Ломоносова, Дерптський університет — премію Геймбюргера. Ба­гато уваги цьому словнику приділяли вчені інших країн, відзначаючи його важливість у науковому відношенні. У 1863 р. В.І.Даль одного­лосно був обраний почесним членом Академії наук.
   Невдовзі у Даля померла дружина. Величезна праця була завер­шена. Він вже не бачив сенсу свого життя.
   Важко знайти людину, життя якої було б таким різноманітним й бурхливим, яка б залишила по собі пам’ять на сторіччя, створивши пра­цю, яку будуть вивчати ще багато поколінь.

ЛІТЕРАТУРА

 Основні видання творів В.І.Даля

Даль В. Полное собрание сочинений: В 8 т. /  В. І. Даль — М.: Столица, 1995. — Т. 1—4.

Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. / В. І. Даль — М.: Рус. яз., 1989—1991. — Т. 1—4.

Даль В. Избранные произведения / В. І. Даль; Сост. Н.Н.Акоповой; Вступ, ст. Л.П.Козловой. — М.: Правда, 1987. — 447 с.

Даль В. Бикей и Маляна: Повести, рассказы, очерк / В. І. Даль ; Послесловие М.Чванова. — Челябинск: Юж. — Урал. кн. изд-во, 1985. — 384 с.

Даль В. Месяцеслов, суеверия, приметы, причуды, стихи: Пословицы рус. парода / В. Даль — СПб.: Лениздат, 1992. — 96 с.

Даль В. О повериях, суевериях и предрассудках русского парода: Материалы по рус. демонологии / В. І. Даль; сост. II.Ушаков ; отв. ред. Л.Семёнов. — СПб.: Литера. 1996. — 479 с.

ДальВ. Повести и рассказы / В. І. Даль ; вступ. ст.: Ю.М.Акутина, А.А.Ильина-Томича. — М.: Сов. Россия. 1983. — 429 с.

Даль В. Пословицы, поговорки и прибаутки русского народа : сборник : в 2 т. / / В. І. Даль.— СПб.: Литера: ВИАН, 1997. — Т. 1—2.

Даль В. Старик Годовик: Сказки, загадки, пословицы, игры : для дошк. возраста / В. І. Даль ; сост. И.Халтурин. — М.: Дет. лиг. , 1985. — 80 с.

Про В.І.Даля

Бессараб М.Я. Владимир Даль: Книга о доблесном гражданине России и ве­ликом борце за рус. яз. / Бессараб М.Я. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Современник, 1972. — 288 с.

Высоцкий В.И. Свиридова Т.Н. Дом-музей В.И.Даля: Путеводитель / Высоцкий В.И. — Донецк: Донбас. 1990. — 24 с. : ил.

Надель-Червинская М.А. Энциклопедический мир Владимира Даля. Кн. 1: Птицы : в 2 т. / Надель-Червинская М.А., Червинский П.П. — Ростов н/Д: Феникс. 1996.—Т. 1—2.

Порудоминский В.И. Даль / Порудоминский В.И. — 2-е изд. — М.: Мол. гвардия. 1971. 384 с. - (Жизнь замечат. людей: Сер. биогр.)

Порудоминский В.И. Жизнь и слово: Даль: Повествование / Порудоминский В.И. — М.: Мол. гвардия. — 1985, —222 с.

Порудоминский В.И. Повесть о Толковом словаре / Порудоминский В.И. — М.: Книга, 1981. -125 с.: ил.

Фесенко Ю.П. Проза В.И.Даля: Творческая эволюция / Фесенко Ю.П. ; Луган. гос. пед. ун-т им. Т.Шевченко. — Луганск, СПб.: Альма-матер. 1999. —261 с.

Ілюстрація

В.И.Даль |Ряд фотогр.] / Бессараб М.Я. Владимир Даль: Кн. о доблсс. граж­данине России и великом борце за рус. яз. — 2-е изд., испр. и доп. — М., 1972. — С. 10,56, 85,259.