субота, 20 грудня 2014 р.

Тихо заплакала калина...

Четвертий місяць
                 жінка сну не має.
Не по роках з'явилась сивина,
Єдиний син
                  Вітчизну захищає,
І день, і ніч за нього
молиться вона.
І кожний ранок матінка чекає,
Коли ж настане та хвилина:
Дзвінок жаданий пролунає -
Почує голос свого сина.
Чому нестерпно так
                   душа болить?
І за спиною чорна тінь блука.
Як птах із клітки,
                    серце рветься і щемить.
Нема від сина цілий день дзвінка...
Синочку милий, дорога дитинко,
Благаю тебе, рідний, подзвонить,
Єдина в мене ти кровинка,
Без тебе я не зможу жить!
Тихо заплакала калина...
На сирій землі юнак лежить,
Волося світле
                       вітер розвиває,
По шиї кров'яний струмок біжить.
Що вбили сина - мама ще не знає...
Відкриті очі - волошкова синь,
Сльоза скотилася від болю,
Немов живі, вдивляються
                       в небесну далечінь.
В майбутнє вірять, у щасливу долю.
За мить все поле почорніло,
На небі чорно-сіра гама,
Обличчя хлопця ізмарніло,
І на вустах застигло - "мама"
Тихо заплакала калина,
А мати жде дзвінка від сина...
                    
                                      (Олена Пінчук)

Немає коментарів:

Дописати коментар