неділя, 4 січня 2015 р.

До 150-річчя від дня народження М.І.Тугана-Барановського (1865—1919)


  8 січня виповнюється 150 років від дня народження вченого зі світовим ім'ям - Михайла Івановича Тугана-Барановського. Долі багатьох українських учених схожі між собою: їхню творчість знають на чужині й мало знають, а то й зовсім не знають на батьківщині. Підтвердження цьому - ім'я українського вченого-економіста, громадського і політичного діяча, одного із засновників Національної академії наук України Михайла Івановича Тугана-Барановського. В УРЕ про нього читаємо, що був він "російським і українським буржуазним економістом.., одним із представників легального марксизму... Це він перекручував і намагався спростувати марксистську теорію відтворення і криз, теорію класової боротьби, виступив проти трудової теорії вартості і додаткової вартості" Такого "поцінування" цілком було достатньо, аби ім'я одного з   дванадцяти перших академіків ВУАН не згадувати взагалі ніде. Навіть у книзі "Академія наук Української РСР. 1919—1969" (вид-во "Наукова думка",1969). Радянські автори, цитуючи полемічні писання Леніна проти теорій М.І.Тугана-Барановського, називали його "буржуазним економістом" і "активним діячем контрреволюції на Україні". Натомість у виданнях закордонних (та вже й у сьогоднішніх в Україні) Туган-Барановський — визначний економіст, один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності, "фундатор теорії економічної кон'юнктури" і "економіст світового рівня". На щастя, наші сучасники збагнули велич цієї постаті й намагаються віддати вченому належну шану. Доктор економічних наук С.Злупко пише про Тугана-Барановського, що його економічні теорії зробили помітний слід майже в усіх сферах діяльності людини.




У передмові до книги "100 найвідоміших українців" (вид-во "Орфей", 2001) читаємо: "У громадянському змужнінні нової генерації, її професійному становленні, прискореній адаптації до сучасного життя важко переоцінити роль і приклад яскравих, непересічних особистостей, людей, для яких Україна справді понад усе і яких можна назвати поводирями нації, її моральними лідерами, володарями сердець і душ... Усі вони по-своєму і відповідно до історичних та життєвих обставин переслідували священну мету - зберегти Україну для України..." . І серед тих 100 найвідоміших - ім'я Михайла Тугана-Барановського.
  Саме життя підтвердило правильність його теорій і висновків, які, на думку фахівців, є глибоко сучасними і необхідними для нашого економічного поступу.
 Народився Михайло Іванович Туган-Барановський у с.Солоному Куп'янського повіту Харківської губернії в заможній дворянській сім'ї. Його рід по батьківській лінії походив з татарських поселенців XIV ст. у Литві (повне прізвище Туган-Мірза-Барановський). Батько Михайла був артилерійським генералом. Мати — українка за походженням — із стародавнього
князівського роду Мовіле-Монівід. Вона й займалася вихованням дітей, яких у сім'ї було четверо. Діти зростали в оточенні прекрасної української природи і доброзичливих українських селян.
  Початкову освіту хлопець здобув удома, потім навчався у Першій Київській і Другій Харківській класичних гімназіях. У 1844 р. вступив на математичний факультет Харківського університету. Вже тоді, на студентському етапі, за словами самого М.Тугана-Барановського, почувався українським патріотом.
 Адміністративний тиск на викладачів та студентів, що посилився після вбивства царя Олександра II, спричинив ряд заворушень та виступів протесту студентської молоді. Відбувалися арешти. Не оминула репресійна машина і Михайла Тугана-Барановського. Всіх звинувачували в "українофільстві". Отож і його "внаслідок політичної неблагонадійності" виключили з університету із суворою забороною вступати до будь-яких інших навчальних
закладів Міністерства народної освіти. Університет Михайлу довелося закінчувати екстерном: у 1888 р. - фізико-математичний факультет; 1889 р. - факультет юридичний. Подальшу освіту, як науковець, М.І.Туган-Барановський продовжив у Петербурзі. Тут розпочинається перший, так званий "російський", період його діяльності. Вже перша праця "Вчення про граничну корисність господарських благ, як причина їх цінності", опублікована в журналі "Юридический вестник" (1890), мала широкий резонанс у наукових колах. Молодий економіст не тільки дав блискучий порівняльний аналіз класичної та австрійської шкіл в царині проблеми цінності як вихідної та центральної у політичній економії того часу, а й зробив висновок про можливість синтезу цих, здавалося б, взаємовиключних теорій, запропонувавши власну формулу такого синтезу. Цей висновок підніс дослідження М.Тугана-Барановського на рівень найвищих досягнень тогочасної світової економічної думки - неокласичного аналізу, пов'язаного з іменами А.Маршалла, Дж. Б.Кларка, К.Вікселя та ін.
  Михайло Іванович захоплюється історією економічних та соціалістичних вчень. Він публікує книги про життя, наукову і суспільну діяльність відомих європейських інтелектуалів XIX ст. "критичного соціаліста" Ж.-П.Прудона ("Прудон, його життя і діяльність") та видатного економіста, що систематизував і завершив класичну школу політичної економії Дж.Мілля ("Мілль, його життя і навчально-літературна діяльність"). У своїх ранніх працях, що принесли М.Тугану-Барановському широке визнання у наукових колах, він подає цілий ряд положень, які пізніше сформувалися у цільне вчення про предмет і метод політичної економії , її взаємозв'язок з іншими галузями наукового знання. Предметом свого нового дослідження учений обрав промислові кризи, що наочно свідчили про недосконалість існуючого ринкового механізму,
примушували економістів шукати відповіді на питання не тільки про причини їх виникнення, а й про життєздатність капіталістичної системи господарства в цілому. Особливої ваги ці питання набували для умов Російської імперії, яка тільки вступила на шлях капіталістичного розвитку і в наукових колах якої були надзвичайно популярні висновки марксизму щодо жахів розвитку капіталізму та його кінцевого краху.
  У бібліотеці Британського музею Михайло Іванович вивчав і систематизував величезні за обсягом дані з історії фабричного законодавства Англії, матеріалів бюджетних обстежень, парламентських комісій тощо. Цю працю продовжив після повернення до Петербурга в Імперській Публічній бібліотеці та бібліотеці Ученого Комітету Міністерства фінансів. 1894 р. побачила світ видрукована у Петербурзі книга ученого "Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя". Праця містила досконалий аналіз історії промислових криз, їх перебігу та соціально-економічних наслідків, критичний перегляд теорій криз різних політекономічних шкіл, а також творчий синтез та розвиток їх найбільш перспективних засад.
  За це дослідження Московський університет присвоїв Михайлу Івановичу ступінь магістра політекономії. В основу свого економічного вчення М.Туган-Барановський поклав ідею про взаємозв'язок коливань виробництва з періодичним зростанням основного капіталу. Проблема криз, на думку українського економіста, може бути задовільно розв'язана лише на основі правильної теорії ринку. Туган-Барановський відзначає, що особливе значення в економічному зростанні відіграє інвестиція. Він перший формулює основний закон, що лежить в основі теорії інвестиційних циклів: збільшення інвестицій у сферу виробництва викликає самовільне зростання усіх елементів економічної активності. Ця теорія мала широкий міжнародний резонанс. Праця принесла йому світове визнання, відкрила цілу епоху в історії промислових криз. Ідея дослідника (який тоді не досяг ще тридцятилітнього віку) визначала принципово новий характер і спрямування розробки цієї проблеми у світовій економічній науці на багато десятиліть наперед і ввійшла в її золотий фонд. З оцінкою українського вченого погодилась більшість західноєвропейських вчених. До послідовників Тугана-Барановського зараховують відомих економістів того часу: А.Шпітгоффа, Л.Пооле, Е.Ейленбурга, В.Зомбарта. Його ідеї згодом були сприйняті найвизначнішим економістом-теоретиком XX ст. англійцем Дж.М.Кейнсом. Книга витримала багато перевидань в Росії (1900, 1914, 1923), у перекладах: в Німеччині (1901, 1969), у Франції (1913), в Японії (1931, 1972), в Англії (1954), в Італії (1986)
та ін. І тільки на батьківщині вченого-в Україні- ця праця і досі не побачила світу (через брак коштів). Уже після першої публікації "Промислові кризи..." стали епіцентром боротьби народників з марксистами з питання, чи здатен капіталізм до саморозвитку і чи бути йому в Росії. До табору неомарксистів, котрі прагнули дати нову інтерпретацію цілого ряду положень марксизму на, базі новітніх на той час теоретико-методологічних досягнень світової науки, зміни
її орієнтирів і завдань в нових історичних умовах, і примкнув у середині 90-х років М.Туган-Барановський. Дуже скоро разом із П.Струве він очолив цю течію суспільної думки, яка стала одним з найяскравіших явищ у західноєвропейському соціал-демократичному русі. Особливо багато зробив учений для спростування утопічних концепцій російських народників, які фетишизували общинні відносини та їх месіанську роль. За такі антинародницькі погляди Михайло Іванович заслужив прізвисько "легального марксиста". Найповніше вони викладені у монографії "Російська фабрика в ми нулому і сучасному. Історико-економічне дослідження" (1898). Її вчений блискуче захистив у Московському університеті як докторську дисертацію.
  Останні роки XIX ст. стали переламними у поглядах Михайла Івановича на марксизм. Від палкого юнацького захоплення та окремих, хоч і надзвичайно теоретично вагомих "відступів" від економічної та соціально-політичної доктрини марксизму, вчений переходить до оцінки Марксової теорії як зрілий дослідник. Хоча вчений часто писав, що ніколи не був обмеженим шанувальником Маркса і завжди ставився до його теорії критично, визнаючи разом з тим її сильні сторони. Втім, ще на кінець XIX ст. в офіційних колах Михайло Іванович був відомий як небезпечний марксист, поширювач соціалістичних ідей, політично неблагонадійний громадський діяч, до того ж натхненний талановитий викладач, надзвичайно популярний серед студентів. Його педагогічна діяльність, яку він розпочав ще 1895 р., отримавши приват-доцентуру в Санкт-Петербурзькому університеті, неодноразово переривалася розпорядженнями, що надходили з Міністерства народної освіти. Про це свідчать дані з послужного списку. Наказ міністра освіти, виданий під час студентських заворушень 1899 р., став підставою до усунення вченого з посади приват-доцента та заборони його викладацької діяльності в Петербурзі.
  Навесні 1901-го за участь у студентській демонстрації біля Казанського собору М.Тугана-Барановського заарештували і вислали із Санкт-Петербурга до Полтавської губернії. Відтоді починається другий, "український", період у житті вченого. Так, волею долі, початок XX ст. у житті М.Тугана- Барановського відзначений поверненням на батьківщину, в Україну, де він
провів кілька надзвичайно плідних для нього років. Михайло Іванович живе у своїх друзів у с. Пізники Лохвицького повіту (тепер Чорнухинського району). Він глибоко переймається інтересами освітньо-культурницької діяльності передової української інтелігенції, її руху за національне відродження українського народу, збереження української мови, розвиток освіти, літератури тощо. Відомо, що саме йому належить ідея встановлення першого в Україні пам'ятника Т.Г.Шевченку в Полтаві. Як повітовий та губернський земський гласний М.Туган-Барановський прилучився у розгорнуте урядом напередодні столипинських реформ обстеження стану сільського господарства.
   Професорську кафедру він отримав 1913 р. у Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті й тільки 1917 р. — в університеті. Викладав М.Туган-Барановський також на Вищих Бестужевських жіночих курсах та в Московському міському народному університеті ім. А.Л.Шанявського. Він був блискучим викладачем, завжди чутливо стежив за інтересами аудиторії. Лекції вченого користувалися величезною популярністю. Крім наукової та викладацької діяльності, М.Туган-Барановський вів величезну громадську роботу. Брав участь у редагуванні збірника "Новые идеи в зкономике" та ряді редколегій вітчизняних і зарубіжних видань. Зокрема, з 1909 р. — в журналі "Вестник кооперации", який він створив та очолив і який вважався одним з найкращих не тільки в Російській імперії, а й за кордоном.
  З 1908 р. вчений входив до керівництва Комітету сільських та позичковоощадних товариств. Так почалося серйозне захоплення Михайла Івановича кооперацією; його він проніс до останніх днів свого життя й зробив дуже багато як в теоретичному, так і в практичному відношенні.
  Теорія кооперації склала ще одну яскраву сторінку в творчому доробку вченого. У цілому ряді публікацій предвоєнних років М.Туган-Барановський дослідив різні типи й види кооперації, їх соціальні та господарські характеристики, роль і можливості у захисті різних верств трудящих. Його праця "Соціальні основи кооперації", що побачила світ вже в роки війни і тільки за життя автора витримала три видання (1916, 1918, 1919), ввела ім'я М.Тугана-Барановського в число класиків-теоретиків кооперативного руху. В цьому фундаментальному дослідженні вчений не тільки детально простежив історичну еволюцію кооперативних ідей та кооперативної практики різних країн і народів, у тому числі Російської імперії, а й узагальнив кооперативний досвід людства, зробив ряд вагомих висновків та передбачень.
   Всі роки М.Туган-Барановський підтримував тісний зв'язок з Україною. 1910 р. в с. Пізники Лохвицького повіту Полтавської губернії він купив садибу, де проводив багато часу з сім'єю. Перед Першою світовою війною співпрацював з Михайлом Грушевським та іншими українськими вченими над підготовкою першої української енциклопедії "Український народ в його минулому і сьогоденні" (1914-1916). Вчений серйозно займався філософським обґрунтуванням свого розуміння національного питання. Слова Михайла Івановича ніби звернені у сьогоднішній день, до нас. Розцінюючи ідеал християнства як звільнення людської особистості, знищення всякого насильства (ідеал не "сьогоднішнього", а "завтрашнього", майбутнього), вчений запитує, яким чином з точки зору цього високого ідеалу ставитися до національності. І відповідає: "Якщо запропонувати на вибір суспільство, засноване на насильстві, експлуатації, на соціальній нерівності, але здатне до культурної творчості, або суспільство, що не знає ні насильства, ні нерівності, але в якому згас дух, то немає сумніву, що краще страждаюче людство, ніж ситі свині. Є щось більш високе, ніж щастя й довольство. Це безкінечне прагнення до розвитку особистості. Безперечно, що в людську багатогранність входить і національність. Якщо ви боїтеся перетворити людей на булижник, то потрібно боятися зітерти й грані національності",- робить висновок вчений. Навряд чи ці слова потребують будь-яких коментарів.
  Лютневу революцію 1917 р. Михайло Іванович зустрів з великою надією на ті можливості демократизації суспільства, які відкривалися після неї. Він друкує ряд праць, серед яких: "Бумажные деньги и металл" (1917; перевидана 1919 р.; італійською мовою — 1987 р.). Це був новий "прорив" вченого в галузі економічної теорії. Нині світова громадськість все більше звертає увагу на піонерський внесок М.Тугана-Барановського у монетарну економіку. Вироблена вченим модель монетарної системи передбачала заміну грошей на золотій основі паперовими грошима й відкривала шлях проведенню державою антициклічної та антиінфляційної монетарної політики.
   Того ж 1917 р. виходять праці "Русская кооперация и заем свободы" та "Русская революция и социализм". В останній, зокрема, вчений намічає програму соціально-економічних реформ і тверезо оцінює можливості їхнього здійснення. Вважає, що "до соціалізму сучасна Росія, безумовно, не дозріла", й "у найближчому майбутньому вона не стане соціалістичною країною". Разом з тим він передбачав, що в складних умовах після Лютневої революції "вожді соціалістичних партій при бажанні могли б захопити владу у свої руки".У ґрунтовній праці "Социализм как положительное учение", що вийшла в листопаді 1917 р., М.Туган-Барановський пропонує ще один варіант свого глибокого аналізу централістської системи державного соціалізму і попереджає про небезпеку безпосереднього її запровадження. Він звертає увагу на вади зайвої централізації, що призводять до обмеження особистої свободи та ініціативи, панування примусовості, бюрократизації суспільного механізму і, в результаті, - господарського регресу замість очікуваного прогресу. "У непідготовленому соціальному середовищі, - робить висновок вчений, - соціалізм замість того, щоб стати царством свободи і загального багатства, повинен стати царством рабства й загальних злиднів".
  Особливо переймався Михайло Іванович долею селянства та його кооперації, тими негативними наслідками, до яких для селянства, як і для суспільства в цілому, може призвести реалізація програм соціалізації або націоналізації землі. Цим проблемам він присвятив ряд праць, зокрема це "Русская земельная реформа и кооперация" та "О кооперативном идеале".
  М.І.Туган-Барановський останні роки життя проводив здебільшого в Україні, куди виїхав влітку 1917 року, захоплений ідеєю національного й державного відродження України. Центральна Рада, проголошена навесні 1917 року, перетворюється на Всеукраїнський парламент. Його Генеральний секретаріат стає першим виконавчим урядом України. Одне з восьми його міністерств очолив М.І.Туган-Барановський, обійнявши пост генерального секретаря (міністра) фінансів. Ці обов'язки він виконував аж до початку 1918 року.
  1918 р. в надзвичайно складних умовах німецької окупації, зміни урядів та їхньої політики, хаосу й розрухи страшних років громадянської війни Михайло Іванович бере участь у створенні Української Академії наук та її соціально-економічного відділу. Навколо нього об'єднуються кращі наукові сили в галузі економіки. Він розробляє структуру та напрями наукових досліджень, які є перспективною та комплексною програмою, що не втратила своєї актуальності й нині.
 З ініціативи М.Тугана-Барановського у грудні 1918 року створено Інститут економічної кон'юнктури, який він і очолив; у 1919 р. - демографічний інститут (очолив М.Птуха), а також Кооперативний інститут (останній - вже після смерті вченого). Крім того, Михайло Іванович очолював Українське наукове товариство економістів та Центральний кооперативний український комітет. Йому присвоїли звання академіка. У цей останній період свого життя М.Туган-Барановський обіймає посаду професора, декана юридичного факультету Київського університету.
  За час недовгого перебування в Україні вчений встиг зробити надзвичайно багато. Він зайняв активну громадянську позицію у переламний для долі України період, відстоював незалежну від політики радянської Росії позицію соціально-економічних перетворень. У своїй глибокій статті "Невідкладна справа" Михайло Туган-Барановський обґрунтував необхідність створення власної української валюти, розриву між "карбованцем і російським рублем", щоб врятуватися від того "фінансового провалу", в який потрапила радянська Росія. Вчений конкретизував своє філософське обґрунтування національної проблеми стосовно умов, що склалися в Україні. "Ті національні чвари, - зазначав він, - що виникли на руїнах Російської імперії, зникнуть тільки
тоді, коли запанують загальнолюдські ідеали. Доти ж кожен народ повинен будувати своє життя відповідно до власних потреб".
  Останні книги, написані М.І.Туганом-Барановським та видані 1919 р. в Україні у перекладі українською мовою, були "Кооперація, її природа та мета" (перевидана 1936 р. у Львові); "Політична економія. Курс популярний", яка в тому ж році побачила світ в Україні і російською мовою (перевидана українською мовою у Празі 1927 р.) та 1994 р. в Києві у видавництві
"Наукова думка". Надзвичайно цікава праця "Вплив ідей політичної економії на природознавство та філософію" (1923, перевидана 1925 та 1993 рр., у перекладі англійською у США — 1977) Ця остання талановита робота вченого набуває нового особливого звучання у наш час, бо містить ряд ідей, співзвучних сучасним пошукам у визначенні місця й ролі економічної теорії у системі наук, її суто теоретичної та практичної функції.
   Цих видань вчений вже не побачив. 22 січня 1919 року газета "Нова рада" сповістила про виїзд у Париж другої черги української місії до Франції на мирну конференцію, в складі якої був як радник з економічних питань М.І.Туган-Барановський. Того ж дня Михайло Іванович раптово помер на станції Відрадне поблизу Одеси.
  Смерть вченого зустріли з великою скорботою усі мислячі люди в Україні. На його панахиді зібрався цвіт української науки - академіки Д.Багалій, В.Вернадський, С.Єфремов, Б.Кістяківський, А.Кримський, Є.Тимченко, М.Грушевський та ін. Дітище вченого, журнал "Українська кооперація" в некролозі писав: "Один з найвидатніших економістів в Європі, ім'я
якого користувалося заслуженим визнанням в цілому науковому світі, М.І.Туган-Барановський ... рішучо і впевнено приєднався до українського національного руху й йому оддав свої багаті здібності, свій великий науко вий досвід, свою енергійну силу".
  Прагнучи увіковічити пам'ять про вченого, його друзі й однодумці влаштували при Українській Академії наук Кабінет М.І.Тугана-Барановського, безцінні матеріали якого загинули у роки громадянської війни. Після смерті вченого з'явилося тільки кілька серйозних публікацій про його науковий доробок, зокрема праця К.Воблого (Київ, 1923) та в Росії - учня М.Тугана-Барановського М.Кондратьєва (1923). З середини 20-х років почалося цькування покійного та зневажання його наукової спадщини. Почесну місію збереження імені М.І.Тугана-Барановського для наступних поколінь, популяризації його праць та розвитку перспективних наукових ідей
взяли на себе його земляки на Заході, а також цілий ряд іноземних вчених.
  В останні роки з'явилися перші спроби в Україні віддати належне пам'яті нашого видатного співвітчизника.
  У світовій історико-економічній літературі загальновизнаним є вагомий внесок М.І.Тугана-Барановського в історію економічних вчень та економічну історію України, теорію цінності, теорію соціалізму та інші галузі економічної науки. І сьогодні, як ніколи раніше, українська держава доконче потребує дослідження багатогранної наукової спадщини видатного й оригінального економіста-мислителя кінця XIX — початку XX ст. Михайла Івановича Тугана-Барановського. Він є гордістю нашого народу.

ЛІТЕРА ТУРА
Основні видання творів М.І.Тугана-Барановського

Туган-Барановский  М.И  Избранное / М.И.Туган-Барановский ; РАН, Ин-т зкономики ; редкол.: Л.И.Абалкин (отв. ред.) и др. — М.: Наука; РОССПЗН, 1997. — 573 с.: 1 л. портр.

Туган-Барановский  М.И  Бумажньїе деньги и мєталл / М.И.Туган-Барановский. — СПб : Правда, 1917. — 188 с.

Туган-Барановский  М.И Д.С.Милль: Его жизнь и учено-лит. деятельность : биогр. очерк / М.И.Туган-Барановский. — СПб.: Тип. т-ва "Обществ. польза", 1892. — 88 с.: ил., портр. — (Жизнь замечат. людей: Биогр. б-ка Ф.Павленкова). — Кн. переплетена с 3-мя кн. зтой серии.

Туган-Барановский  М.И Земельная реформа: Очерк движения реформи и практ. выводы / М.И.Туган-Барановский. — СПб.: Скороходов, 1905. — 207 с.

Туган-Барановский  М.И  К лучшему будущему / М.И.Туган-Барановский ; сост., подгот. текста, вступ, ст. и прим. К.В.Сорвина ; редкол.: Воронин А.А. и др. — М.: РОССПЗН, 1996. — 523 с., портр. — (Науч. философия).

Туган-Барановский  М.И.  Коньюнктурная теория ценности денег: Главы из кн. "Бумажные деньги и металл", изд. в Одессе в 1919г./ Предисл. М.С. Атласа / М.И.Туган-Барановский // Деньги и кредит. — 1991. — № 5. — С. 65—76.

Туган-Барановский  М.И. Кооперативний идеал / М.І.Туган-Барановський; Всеукр. кооп. вид. союз. —К.: Друк. акц. Об-ва "Юж. копейка", 1918. — 16 с.

Туган-Барановский  М.И. Общественно-экономические идеалы нашего времени / М.И.Туган-Барановский. - СПб.: Вест, знання, 1913. — 141 с.

Туган-Барановский  М.И Основы политической зкономии / М.И.Туган-Барановский. - 5-е изд. - Пб.: Изд. Юрид. Кн. склада "Право", 1918. — 540 с.

Туган-Барановский  М.И Очерки из новейшей истории политической зкономии и социализма / М.И.Туган- Барановский. — 4-е изд. — СПб.: Тип. Александрова, 1907. —284 с.

Туган-Барановский  М.И. Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. Общая теория кризисов / М.И.Туган-Барановский. — 3-є совершенно перераб. изд. с 18-ю диаграммами в тексте. — СПб.: Изд. т-ва О.Н.Поповой, 1914. — 466 с.

Туган-Барановский  М.И  Політична економія.: курс попул. / М.І.Туган-Барановський. — К.: Наук. думка, 1994. — 261 с.: портр.

Туган-Барановский  М.И. Промышленые кризисы в современной Англии, их причини и влияние на народную жизнь / М.И.Туган-Барановский. - СПб.: Тип. Скороходова, 1894. - 512 с.

Туган-Барановский М.И. Промышленные кризисы : очерк из социал. истории Англии / М.И.Туган-Барановский.- 2-е изд., перераб. -СПб.: Кн. маг. Попова, 1900.- 335 с.: табл., диагр.

Туган-Барановский М.И. П.Ж.Прудон: Его жизнь и обществ. деятельность: Биогр. очерк / М.И.Туган-Барановский. - СПб.: Тип. Зрлих, 1891. — 80 с. — (Жизнь замечат. людей. Биогр. б-ка Ф.Павленкова

Туган-Барановский М.И. Русская фабрика в прошлом и настоящем. Том І. Историческое развитие русской фабрики в XIX веке / М.И.Туган-Барановский. — 7-е изд. — М.: Соц.-зкогиз., 1938.- 460 с.: 1 карт.

Туган-Барановский М.И. Современный социализм в своем историческом развитии / М.И.Туган-Барановский. - СПб.: Тип. "Будущность", 1906. — 260 с.

Туган-Барановский М.И. Социализм как положительное учение / М.И.Туган-Барановский. — 2-е изд., стер. - М.:УРСС, 2003. — 133 с.

Туган-Барановский М.И. Социальньїе основи кооперации / М.И.Туган-Барановский; Редкол.: Л.А.Булочникова и др.; МГУ им. М.В.Ломоносова, зкон. фак. — М.: Зкономика, 1989. — 495 с.: портр. — ("Зкон. наследие").

Туган-Барановский М.И. Теоретические основы марксизма / М.И.Туган-Барановский. - 3-є изд., стер. - М.: УРСС, 2003.— 218 с.
Про М.І.Тугана-Барановського

Балабкінс Н. Значення Тугана-Барановського сьогодні / Н.Балабкінс // Вісн. НАН України. —1995. — № 1/2. — С. 61—66.

Горкіна Л. Академік Михайло Іванович Туган-Барановський / Л.Горкіна // Київ. старовина. - 1998. — № 6. — С. 94-116.

Горкіна Л. Нова епоха в історії економічної науки: теорія економічних циклів М.І.Тугана-Барановського / Л.Горкіна // Вісн. НАН України. — 1994. — № 11/12. — С. 58—67.

Горкіна Л.П. М.І.Туган-Барановський в економічній теорії та історії / Л.П.Горкіна ; відп. ред. І.І.Лукінов ; НАН України, Ін-т економіки. - К., 2001. - 267 с.

Задавнена помилка, або Коли та де помер і похований академік М.І.Туган-Барановський // Вісн. НАН України. — 1994. — № 11/12. — С. 133—134.

Злупко С. А чужинці нашим медом собі губи мажуть / С.Злупко // Голос України. — 1994. — 15 квіт. — С. 10.

Злупко С. Наукові новаторства Михайла Туган-Барановського / С.Злупко // Універсум. — 1995. — № 1/2. — С. 34-35.

Злупко С.М. Михайло Туган-Барановський : укр. економіст світ. слави / С.М.Злупко. - Л.: Каменяр, 1993. - 191 с.

Кондратьев Н.Д. Михаил Туган-Барановский : очерк жизни и деятельности : публ.ст. 1923 г. / Н.Д.Кондратьев // Экономика и орг. пром. пр-ва. - 1990. - № 8. - С. 113-126.

Королькова Е. Туган-Барановський: "Социализм начинается с человека" / Е.Королькова // Соц. индустрия. — 1989. — 15 дек.

Королькова Е.К Душа, преисполненная веры / Е.К.Королькова // Знание сила. — №2. — С. 68-73.

Кушнір В. С. Економічне вчення Михайла Івановича Туган-Барановського // Кушнір В.С. Історія економічних вчень : навч. посіб. / В.С.Кушнір. — К., 2004. - С. 165-170.

Матвєєва Л. М.І.Туган-Барановський: "Моє коріння в Україні" / Л.Матвєєва // Віче. - 1996. — № 8. — С. 119—132.

Родик К. "Батько теорії криз передбачав і кризу соціалізму / К.Родик // Ліберал. газ. 1993. — 11—17 листоп. — С. 10.

Самсонова Т.Н. Идолы и идеалы на весах гуманизма : о творчестве М.И.Туган-Барановского (1865—1919) / Самсонова Т.Н., Татарникова С.Н. // Социал.-полит. науки. — 1991. —№10. —С. 75—83.

Туган-Барановський Михайло (20.1.1865—21.1.1919) // Енциклопедія українознавства: Словник. частина / Наук. т-во ім. Т.Шевченка ; голов. ред. В.Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк, 1980. — Т. 9. — С. 3275—3277.

Туган-Барановський Михайло Іванович (21.1.1865—22.1.1919 за ін. дан., 20.1.1865— 21.1.1919) // Довідник з історії України : посіб. для серед. загальноосвіт. навч. закл. / за заг. ред.: І.Підкови, Р.Шуста. — 2-ге вид., доопр. і доповн. — К., 2001. — С. 884—885.

Туган-Барановський Михайло Іванович (8.1. 1865—21.1. 1919) // Український радянський енциклопедичний словник : у 3 т. / редкол.: Бабичев Ф.С. (голов. ред.) та ін. — 2-ге вид. — К., 1987. — С. 431.

Туган-Барановський Михайло Іванович // Провідники духовності в Україні : довідник / за ред. І.Ф.Кураса. — К., 2003. — С. 575—576.

Фещенко В.М. Видатний вчений, публіцист, громадський діяч : до 125-річчя з дня народж. видат. економіста акад. М.І.Тугана-Барановського // Вісн. АН УРСР.  — № 1. — С. 78—81. 

 Шендеровський В. Економіст світового виміру // Шендеровський В. Нехай не згасне світ науки / В.Шендеровський. — К., 2003. — С. 332—340.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Туган-Барановський Михайло Іванович (1865—1919) : [портрет] // Шендеровський В. Нехай не згасне світ науки / В.Шендеровський. - К., 2003. — С. 332.

[М.И.Туган-Барановский : портрет] // Туган-Барановский М.И Избранное / М.И.Туган-Барановский ; РАН, Ин-т зкономики ; редкол.: Л.И.Абалкин (отв. ред.) и др. — М., 1997. — С. 2.

[М. І. Туган-Барановський : портрет] // Політична економія : курс попул. / М.І.Туган-Барановський. — К., 1994. — С. 1.

Немає коментарів:

Дописати коментар