Серед всесвітньо відомих учених, які брали участь у становленні Української держави та науки — В. Вернадського, М. Грушевського, А. Кримського, Д. Багалія, Д. Яворницького — менш відома, але від цього не менш цікава та значима постать Веніаміна Олександровича Кордта, історика, джерелознавця, картографа, бібліографа, археографа.
Народився Христофор Йоганн Веніамін Кордт у м. Дерпт (нині Тарту, Естонія) в німецькій родині гончара. У рідному місті здобув спочатку гімназичну, а потім і університетську освіту. Після закінчення у 1883 р. юридичного факультету Дерптського університету, де він був учнем професора Є. Шмурло, Кордт працював у бібліотеці свого навчального закладу. У 1888 р. за наукові дослідження йому присвоїли звання кандидата дипломатії. Саме в цей період В. Кордт почав вивчати російську історію. Як знавець німецької, данської, шведської, голландської та української мов, він мав змогу працювати в архівах багатьох країн, де зберігається значна кількість раритетів, пов’язаних з історією Росії та України XVI— XVIII ст. Там він вивчав історію дипломатичних відносин європейських країн, результатом чого стали 11 опублікованих наукових праць, надрукованих у Дерпті та Кенігсберзі. Темами робіт ученого стали російсько-шведська війна, правління гетьмана І. Мазепи, доля П. Орлика та А. Войнаровського, дипломатичні стосунки з королем Швеції Карлом XII.
За дослідження російсько-голландських торговельних зв’язків XVIІ ст. молодого вченого нагородили золотою медаллю. Наукові праці сприяли обранню В. Кордта у 1893 р. членом-кореспондентом Естонського літературного товариства. Але варто зазначити: перші археографічні роботи Кордта ще не мали чітко визначеного наукового напряму, а почасти були й перекладами: серед них листування В. Жуковського, Й. Мюллера, спогади графа Сологуба про М. Гоголя, О. Пушкіна і М. Лєрмонтова.
Народився Христофор Йоганн Веніамін Кордт у м. Дерпт (нині Тарту, Естонія) в німецькій родині гончара. У рідному місті здобув спочатку гімназичну, а потім і університетську освіту. Після закінчення у 1883 р. юридичного факультету Дерптського університету, де він був учнем професора Є. Шмурло, Кордт працював у бібліотеці свого навчального закладу. У 1888 р. за наукові дослідження йому присвоїли звання кандидата дипломатії. Саме в цей період В. Кордт почав вивчати російську історію. Як знавець німецької, данської, шведської, голландської та української мов, він мав змогу працювати в архівах багатьох країн, де зберігається значна кількість раритетів, пов’язаних з історією Росії та України XVI— XVIII ст. Там він вивчав історію дипломатичних відносин європейських країн, результатом чого стали 11 опублікованих наукових праць, надрукованих у Дерпті та Кенігсберзі. Темами робіт ученого стали російсько-шведська війна, правління гетьмана І. Мазепи, доля П. Орлика та А. Войнаровського, дипломатичні стосунки з королем Швеції Карлом XII.
За дослідження російсько-голландських торговельних зв’язків XVIІ ст. молодого вченого нагородили золотою медаллю. Наукові праці сприяли обранню В. Кордта у 1893 р. членом-кореспондентом Естонського літературного товариства. Але варто зазначити: перші археографічні роботи Кордта ще не мали чітко визначеного наукового напряму, а почасти були й перекладами: серед них листування В. Жуковського, Й. Мюллера, спогади графа Сологуба про М. Гоголя, О. Пушкіна і М. Лєрмонтова.
У 1894 р. молодий учений переїжджає до Києва, з яким будуть пов’язані всі подальші роки його життя. Свою діяльність у Києві він розпочав на посаді бібліотекаря, а фактично завідуючого бібліотекою Університету Св. Володимира, в якій працював наступні 35 років до її приєднання 1928 р. до Всенародної бібліотеки України (тепер Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського). Працюючи в бібліотечній установі, В. Кордт зробив значний внесок в її становлення та функціонування. Він запровадив нові методи роботи з каталогами, увів нову, доступнішу читацькому загалу систему каталогізації, постійно поповнював фонди друкованими матеріалами, стародруками та рукописними книгами. Вчений також розширив комплектування фондів завдяки архівним зібранням та приватним архівам викладачів університету.
У 1909 р., перебуваючи в науковому відрядженні в Німеччині, В. Кордт ознайомився і вивчив архітектуру нових бібліотечних будівель. За його планом, на зразок Ґеттінґенської університетської бібліотеки в 1914 р. було побудовано бібліотеку Університету Св. Володимира (нині філія спеціалізованих та історично-культурних фондів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського).
Працюючи в бібліотеці, вчений зацікавлюється картографічним фондом і розпочинає складання його каталогів з детальними описами та копіюванням карт. Це дослідження стало головним у роботі Веніаміна Олександровича, вірність якому він зберіг протягом усього життя. Ще в 1899 р. до XI Археологічного з’їзду в Києві вчений представив експозицію картографічних документів з фондів 32 колекцій та збірок, яка включала 578 карт і планів. За це зібрання його відзначили почесною Уваровською премією (1911). Пізніше, у 1912 р. в опублікованому науковому дослідженні "Боплан и его труды по картографии Южной России" Кордт детально вивчив не тільки особистість Боплана, а й його всесвітньо відомі картографічні твори — перші карти України, карти Польщі та Дніпра.
Значним дослідженням ученого стало видання протягом 1899— 1910 рр. трьох випусків "Материалов по истории русской картографии...", які включали карти переважно Південної Росії, тобто території сучасної України кінця XIV — першої половини XVII ст. й супроводжувались розвідками-вступами та історичними коментарями. Вони стали першими оглядами розвитку в Росії та за кордоном картографічних уявлень про нашу країну, а В. Кордт взагалі вважається піонером у галузі укладання друком картографічних каталогів із зображенням карт. М. Грушевський відзначав, що ці мапи можуть стати основою для підготовки історико-географічного атласу України, потреба в якому відчувалась доволі гостро.
У цей час Веніамін Олександрович також активно співпрацює з Київською археографічною комісією, членом-співробітником якої він став у 1911 р., з "Тимчасовою комісією для розгляду стародавніх актів" та історичним Товариством Нестора-Літописця.
У 1916 р. у виданнях київської Тимчасової комісії для розгляду давніх актів Кордт умістив мовою оригіналу документи про П. Орлика та А. Войнаровського, виявлені в архівах Гамбурга, Копенгагена, Гааги, Берліна та Дрездена професором В. Александренком. Пізніше у 1925 р. у журналі "Стара Україна" було надруковано документ "Лист Орлика до англійської королеви з 20.Х1І.1720 р.", а 1930 р. в "Українському археографічному збірнику" вміщено опрацьовані вченим цінні документи за 1658—1721 рр. з передмовою та коментарями, що колись скопіював у державному архіві Стокгольму член Київської Археографічної комісії Н. Молчановський.
У 1926 р. В. Кордт опублікував "Бібліографію подорожей по Східній Європі до 1520 р.". Його праця "Чужоземні подорожі по Східній Європі до 1700 р." отримала премію Укрголовнауки й була високо оцінена науковою громадськістю.
Під час Першої світової війни вчений керував евакуацією до Саратова і поверненням до Києва бібліотечного фонду університету, який становив на той час 700 тис. томів.
З 1918 р. В. Кордт займає посади професора бібліотекознавства Археологічного Інституту в Києві, а з 1920 р. — інструктора секції академічних та державних бібліотек Губнаросвіти, викладача Київського інституту зовнішніх відносин, Інституту народного господарства, Київського інституту народної освіти, Київського народного університету.
1918 р. ознаменувався заснуванням не тільки Всеукраїнської академії наук, а й Всенародної бібліотеки України (ВБУ) при ВУАН, одним з фундаторів якої став Веніамін Олександрович як голова Тимчасового комітету для заснування бібліотеки. Саме концепцію розвитку національної книгозбірні України, запропоновану вченим, було покладено в основу ВБУ. Як фахівець з бібліотечної справи з 30-річним досвідом роботи, В. Кордт вважав, що структура Бібліотеки має складатися з шести відділів, головним з яких повинен стати український: "На первой очереди стоит здесь, конечно, создание полной коллекции книг и брошюр, напечатанных когда-либо на украинском языке, коллекции настолько полной, что возможно было бы со временем составить на основании ее полную библиографию украинской печати". Другим за зазначенням учений називав відділ книг, брошур, часописів, виданих поза межами Української держави, але присвячених Україні. За прикладом провідних національних бібліотек світу, він вважав за
доцільне створити відділи української іконографії, музики, рукописів, рідкісних видань, іноземної літератури, картографії.
Веніамін Кордт запропонував основні засади діяльності Бібліотеки: систему розміщення книг за галузями наук, створення систематичного та алфавітного каталогів, а також об’єднаного каталогу всіх наукових бібліотек України.
Крім загальнотеоретичних питань бібліотечної справи, Веніамін Олександрович займався також і практичними: саме йому належали ініціатива та реалізація передачі бібліотеки колишнього Університету Св. Володимира до складу ВБУ.
Після створення бібліотеки В. Кордт продовжував працювати там спочатку рядовим співробітником, а потім — з 1923 р, завідувачем новоствореного відділу картографії, ініціатором заснування якого він вважається по праву. На час відкриття відділу загальна кількість фонду становила близько 20 тис. одиниць, серед яких були цінні рукописні, стародруковані та старі карти й атласи із різних державних збірень та приватних колекцій. У 1930 р. В. Кордт був офіційно призначений на посаду завідуючого картографічним відділом, з якого почався відлік його активної організаційної роботи. На 1 січня 1931 р. у фондах відділу вже нараховувалось 27 655 різних картографічних матеріалів, починаючи з XVIII ст.
Як активний член археографічної комісії ВУАН (1921—1930) вчений друкує низку цікавих досліджень, у тому числі "Бої під Лісним і під Полтавою, за щоденником шведського лейтенанта Ф. Вейє", в якому подається хроніка подій, не переписана на російський лад, а також описується участь І. Мазепи та його козацького війська в бою під Полтавою, втеча за Дніпро...
У цей же час було опубліковано першу частину унікальної для розвитку історичної картографії України працю — "Матеріали до історії картографії України" (1931). Вона стала продовженням попередніх картографічних публікацій В. Кордта і водночас лише першою частиною великої праці, яку він задумав. У ній, поряд із факсимільними репродукціями карт, яких налічувалось 41 і які висвітлювали відтворення України на картах XVII—XVIII ст., подано яскраву характеристику розвитку картографії під впливом Г. Л. де Боплана, поступального переходу від закордонного типу до нової самостійної діяльності до кінця XVIII ст.
Незважаючи на певну недосконалість друку та окремі неточності в описах, це були фактично перші наукові зібрання картографічних шедеврів XV—XVII ст., що знайшли широке коло читачів. Ці праці не втратили своєї наукової цінності та актуальності й дотепер. Маючи неабиякий хист дослідника-аналітика, В. Кордт зібрав практично всі відомі на той час, а в значній мірі і до сьогодення, старовинні карти території України.
На початку. 1933 р. Веніамін Олександрович брав участь у проведенні картографічної виставки, присвяченої проблемі великого Дніпра, а також у діяльності Науково-дослідної комісії бібліотекознавства та бібліографії, де викладав іноземні мови та читав лекції з історії бібліотечної справи й бібліотекознавства. Слід згадати, що життя вченого настільки було пов’язано з бібліотекою, що він навіть проживав в її приміщенні за адресою бульвар Шевченка, 14 до кінця свого життя. Там і помер 24 грудня 1934 р. На жаль, дані про останні роки В. Кордта практично відсутні.
Заслуги науковця в галузі картографії та історико-географічної бібліографії практично неперевершені й донині. А за життя за свої праці в цій сфері Кордта відзначили чималою кількістю премій: ім. Ґеймбюргера Дерптського університету (1902, 1907), Макаріївською премією Петербурзької АН (1907), медаллю ім. П. Семенова-Тянь-Шанського Російського географічного Товариства (1911). Протягом усієї наукової діяльності вчений був обраний членом багатьох товариств: Московського археологічного товариства (1900), Одеського товариства історії та старожитностей (1900), Московського товариства шанувальників природознавства, антропології й етнографії (1906), Товариства істориків у Ризі (1911), Історичного товариства в Утрехті (1924).
Незважаючи на те, що Веніамін Кордт безпосередньо не зазнав репресій, його наукові дослідження та вклад у розвиток історичної, краєзнавчої, картографічної галузей науки були незаслужено забуті, а прізвище вченого довгі роки замовчувалося.
[В. О. Кордт : фотографія] // Степченко О. П. Українські вчені — фундатори спеціалізованих відділів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (1918—1934) / О. П. Степченко; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вер- нааського, Ін-т рукопису. — К., 2008. — С. 77.
[В. О. Кордт : фотографія] // Бібл. вісн. — 1998. —№ 5. — С. 19.
У 1909 р., перебуваючи в науковому відрядженні в Німеччині, В. Кордт ознайомився і вивчив архітектуру нових бібліотечних будівель. За його планом, на зразок Ґеттінґенської університетської бібліотеки в 1914 р. було побудовано бібліотеку Університету Св. Володимира (нині філія спеціалізованих та історично-культурних фондів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського).
Працюючи в бібліотеці, вчений зацікавлюється картографічним фондом і розпочинає складання його каталогів з детальними описами та копіюванням карт. Це дослідження стало головним у роботі Веніаміна Олександровича, вірність якому він зберіг протягом усього життя. Ще в 1899 р. до XI Археологічного з’їзду в Києві вчений представив експозицію картографічних документів з фондів 32 колекцій та збірок, яка включала 578 карт і планів. За це зібрання його відзначили почесною Уваровською премією (1911). Пізніше, у 1912 р. в опублікованому науковому дослідженні "Боплан и его труды по картографии Южной России" Кордт детально вивчив не тільки особистість Боплана, а й його всесвітньо відомі картографічні твори — перші карти України, карти Польщі та Дніпра.
Значним дослідженням ученого стало видання протягом 1899— 1910 рр. трьох випусків "Материалов по истории русской картографии...", які включали карти переважно Південної Росії, тобто території сучасної України кінця XIV — першої половини XVII ст. й супроводжувались розвідками-вступами та історичними коментарями. Вони стали першими оглядами розвитку в Росії та за кордоном картографічних уявлень про нашу країну, а В. Кордт взагалі вважається піонером у галузі укладання друком картографічних каталогів із зображенням карт. М. Грушевський відзначав, що ці мапи можуть стати основою для підготовки історико-географічного атласу України, потреба в якому відчувалась доволі гостро.
У цей час Веніамін Олександрович також активно співпрацює з Київською археографічною комісією, членом-співробітником якої він став у 1911 р., з "Тимчасовою комісією для розгляду стародавніх актів" та історичним Товариством Нестора-Літописця.
У 1916 р. у виданнях київської Тимчасової комісії для розгляду давніх актів Кордт умістив мовою оригіналу документи про П. Орлика та А. Войнаровського, виявлені в архівах Гамбурга, Копенгагена, Гааги, Берліна та Дрездена професором В. Александренком. Пізніше у 1925 р. у журналі "Стара Україна" було надруковано документ "Лист Орлика до англійської королеви з 20.Х1І.1720 р.", а 1930 р. в "Українському археографічному збірнику" вміщено опрацьовані вченим цінні документи за 1658—1721 рр. з передмовою та коментарями, що колись скопіював у державному архіві Стокгольму член Київської Археографічної комісії Н. Молчановський.
У 1926 р. В. Кордт опублікував "Бібліографію подорожей по Східній Європі до 1520 р.". Його праця "Чужоземні подорожі по Східній Європі до 1700 р." отримала премію Укрголовнауки й була високо оцінена науковою громадськістю.
Під час Першої світової війни вчений керував евакуацією до Саратова і поверненням до Києва бібліотечного фонду університету, який становив на той час 700 тис. томів.
З 1918 р. В. Кордт займає посади професора бібліотекознавства Археологічного Інституту в Києві, а з 1920 р. — інструктора секції академічних та державних бібліотек Губнаросвіти, викладача Київського інституту зовнішніх відносин, Інституту народного господарства, Київського інституту народної освіти, Київського народного університету.
1918 р. ознаменувався заснуванням не тільки Всеукраїнської академії наук, а й Всенародної бібліотеки України (ВБУ) при ВУАН, одним з фундаторів якої став Веніамін Олександрович як голова Тимчасового комітету для заснування бібліотеки. Саме концепцію розвитку національної книгозбірні України, запропоновану вченим, було покладено в основу ВБУ. Як фахівець з бібліотечної справи з 30-річним досвідом роботи, В. Кордт вважав, що структура Бібліотеки має складатися з шести відділів, головним з яких повинен стати український: "На первой очереди стоит здесь, конечно, создание полной коллекции книг и брошюр, напечатанных когда-либо на украинском языке, коллекции настолько полной, что возможно было бы со временем составить на основании ее полную библиографию украинской печати". Другим за зазначенням учений називав відділ книг, брошур, часописів, виданих поза межами Української держави, але присвячених Україні. За прикладом провідних національних бібліотек світу, він вважав за
доцільне створити відділи української іконографії, музики, рукописів, рідкісних видань, іноземної літератури, картографії.
Веніамін Кордт запропонував основні засади діяльності Бібліотеки: систему розміщення книг за галузями наук, створення систематичного та алфавітного каталогів, а також об’єднаного каталогу всіх наукових бібліотек України.
Крім загальнотеоретичних питань бібліотечної справи, Веніамін Олександрович займався також і практичними: саме йому належали ініціатива та реалізація передачі бібліотеки колишнього Університету Св. Володимира до складу ВБУ.
Після створення бібліотеки В. Кордт продовжував працювати там спочатку рядовим співробітником, а потім — з 1923 р, завідувачем новоствореного відділу картографії, ініціатором заснування якого він вважається по праву. На час відкриття відділу загальна кількість фонду становила близько 20 тис. одиниць, серед яких були цінні рукописні, стародруковані та старі карти й атласи із різних державних збірень та приватних колекцій. У 1930 р. В. Кордт був офіційно призначений на посаду завідуючого картографічним відділом, з якого почався відлік його активної організаційної роботи. На 1 січня 1931 р. у фондах відділу вже нараховувалось 27 655 різних картографічних матеріалів, починаючи з XVIII ст.
Як активний член археографічної комісії ВУАН (1921—1930) вчений друкує низку цікавих досліджень, у тому числі "Бої під Лісним і під Полтавою, за щоденником шведського лейтенанта Ф. Вейє", в якому подається хроніка подій, не переписана на російський лад, а також описується участь І. Мазепи та його козацького війська в бою під Полтавою, втеча за Дніпро...
У цей же час було опубліковано першу частину унікальної для розвитку історичної картографії України працю — "Матеріали до історії картографії України" (1931). Вона стала продовженням попередніх картографічних публікацій В. Кордта і водночас лише першою частиною великої праці, яку він задумав. У ній, поряд із факсимільними репродукціями карт, яких налічувалось 41 і які висвітлювали відтворення України на картах XVII—XVIII ст., подано яскраву характеристику розвитку картографії під впливом Г. Л. де Боплана, поступального переходу від закордонного типу до нової самостійної діяльності до кінця XVIII ст.
Незважаючи на певну недосконалість друку та окремі неточності в описах, це були фактично перші наукові зібрання картографічних шедеврів XV—XVII ст., що знайшли широке коло читачів. Ці праці не втратили своєї наукової цінності та актуальності й дотепер. Маючи неабиякий хист дослідника-аналітика, В. Кордт зібрав практично всі відомі на той час, а в значній мірі і до сьогодення, старовинні карти території України.
На початку. 1933 р. Веніамін Олександрович брав участь у проведенні картографічної виставки, присвяченої проблемі великого Дніпра, а також у діяльності Науково-дослідної комісії бібліотекознавства та бібліографії, де викладав іноземні мови та читав лекції з історії бібліотечної справи й бібліотекознавства. Слід згадати, що життя вченого настільки було пов’язано з бібліотекою, що він навіть проживав в її приміщенні за адресою бульвар Шевченка, 14 до кінця свого життя. Там і помер 24 грудня 1934 р. На жаль, дані про останні роки В. Кордта практично відсутні.
Заслуги науковця в галузі картографії та історико-географічної бібліографії практично неперевершені й донині. А за життя за свої праці в цій сфері Кордта відзначили чималою кількістю премій: ім. Ґеймбюргера Дерптського університету (1902, 1907), Макаріївською премією Петербурзької АН (1907), медаллю ім. П. Семенова-Тянь-Шанського Російського географічного Товариства (1911). Протягом усієї наукової діяльності вчений був обраний членом багатьох товариств: Московського археологічного товариства (1900), Одеського товариства історії та старожитностей (1900), Московського товариства шанувальників природознавства, антропології й етнографії (1906), Товариства істориків у Ризі (1911), Історичного товариства в Утрехті (1924).
Незважаючи на те, що Веніамін Кордт безпосередньо не зазнав репресій, його наукові дослідження та вклад у розвиток історичної, краєзнавчої, картографічної галузей науки були незаслужено забуті, а прізвище вченого довгі роки замовчувалося.
ЛІТЕРАТУРА
Твори В. О. Кордта
Бібліографія подорожей по Східній Європі до 1520 // Зап. іст.-філол. від-ня
ВУАН. — К, 1926. — Кн. 7/8. — С. 429—444.
Бій під Лісним і під Полтавою за щоденником шведського лейтенанта Ф.
Вейс // Зап. іст.-філол. від-ня ВУАН. — 1931. — Кн. 26. — С. 213—237.
Лист Орлика до англійської королеви з 20.XII.1720 // Стара Україна. — 1925 -
№11/12. — С. 201—202.
Материалы по истории российской картографии. — К., 1899—1910. — Вып.-1. —15 с., XXXII, 42 л. карт.; Сер. 2. Вып. 1. —28 с., XXXVI, 46 л. к.; Вып. 2. — 31 с., ХЬУ, 56 л. к.
Материалы по истории русской картографии : в 3 вып. / сост. В. А. Кордт. — Факсимильное издание 1899—1910 гг. — СПб. : Альфарет, 2008. — Вып. 1: Карты всей России и южных ее областей до половины XVII века. — 32 л. карт; Вып. 2: Карты всей России и западных ее областей до половины XVII века. — 45 л. карт; Сер. 2. Вып. 1: Карты всей России, северных ее областей и Сибири. — 36 с., 22 л. карт.
Матеріали з Стокгольмського
державного архіву до історії України другої пол. — поч. XVIII вв. //
Укр. археогр. зб. — К., 1930. — Т. 3. — С. 17—55.
Матеріали до історії картографії України. — К. : Археогр. коміс. ВУАН 1931. — Ч. 1. — 34 с., 41 арк. карт.
Про Національну бібліотеку Української Держави // Збірник праць Комісії для вироблення законопроекту про заснування Української Академії наук у Києві. — К„ 1919 —С. 9—11.
Російське громадянство під час розкріпачення селян в листуванні тогочасного
дипломата // Ювілейний збірник на пошану акад. Д. І. Багалія. — К., 1927. — Ч. 1. —С. 1059—1079.
Русское зерно на голландском хлебном рынке в 30-х годах XVII нека // Техни-
ка и право : науч. зап. Киев, ин-та народного хозяйства. — 1925. — №1. — С. 81—104.
Чужоземні подорожі по Східній Європі до 1700 p. — К. : Друк. Укр. АН, 1926. —208 с. — (Укр. АН. 36. icr.-філол. від.; № 38).
Про В. О. Кордта
Верба І. Кордт Веніамін Олександрович / І Верба // Українські історики
XX століття : біобібліогр. довід. / НАН України, Ін-т історії України. —
К. : Л., 2003. —Вип. 2, ч. 1. — С. 149—151. — (Серія "Українські
історики").
Верба Г. Кордт Веніамін Олександрович (19.2.1860—24.12.1934)/ Г. Верба
// Довідник з історії України / Львів, нац. ун-т ім. І. Франка, Ін-т
істор. дослідж.; за заг. ред.: І. Підкови і Р. Шуста. — К, 2001. — С.
350—351.
Кіржаєв С. В. В. О. Кордт та традиції київських археографів у діяльності Археографічної комісії ВУАН / С. В. Кіржаєв // Матеріали ювілейної конференції, присвяченої 150-річчю Київської археографічної комісії, 18—21 жовт. 1993 p., Седнів, — К., 1997, —С. 369—381.
Кіржаєв С. Кордт Веніамін Олександрович / С. Кіржаєв // Українські архівісти: біобібліогр. довід. — К., 1999. — Вип. 1 (XIX ст.— 1930-ті pp.). — С. 168—171.
Кіржаєв С. Кордт Веніамін Олександрович (19.02.1860—1934)/ С. Кіржаєв
// Українська архівна енциклопедія. Д—М. Робочий зошит/ Держ. ком.
архівів України, Укр. наук.-дослід. ін-т архів, справи та документознав.
— К 2006. — С. 269—270.
Кононенко В. О. Кордт Веніамін Олександрович [19.02.1860—24.12.1934] /
О. Кононенко // Українські бібліографи. Біографічні відомості.
Професійна діяльність. Бібліографія / ДЗ "НПБУ" ; авт.-уклад.: Р. С.
Жданова, Н. І. Абдуллаева, В. О. Кононенко ; наук. ред. В. О.
Кононенко. — К., 2008 — Вип 1 —С.194—195.
Кордт Веніамін (1860—1930) // Енциклопедія українознавства: словник,
частина/ голов, ред. В. Кубійович ; Наук. Т-во ім. Шевченка. — Перевид в
Україні. — К, 1996. — Т. 3. — С. 1131
Кузьминська О. Кордт Веніамін Олександрович / О. Кузьминська // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України : біогр. довід. / НАН України, Ін-т історії України. — К„ 2005. — Ч .І — С 274—278.
Степченко О. П Кордт Веніамін Олександрович — член Тимчасового комітету для заснування ВБУ, завідуючий відділом картографії Бібліотеки в 1918— 1933 рр./ О. ГІ. Степченко // Степченко О. П. Українські вчені — фундатори спеціалізованих відділів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (1918—1934) / О. П. Степченко ; НАН України, Нац. б-ка України їм. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — К„ 2008. — С. 77—85.
Шовкопляс Т. I. В. О. Кордт та його історико-картографічні дослідження /
Т. I. Шовкопляс, А. Л. Герус // Картографія та вища школа : зб. наук.
пр. — К 2005. — Вип. 10. — С. 236—239.
ІЛЮСТРА ЦІЇ
[В. О. Кордт : фотографія] // Степченко О. П. Українські вчені — фундатори спеціалізованих відділів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (1918—1934) / О. П. Степченко; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вер- нааського, Ін-т рукопису. — К., 2008. — С. 77.
[В. О. Кордт : фотографія] // Бібл. вісн. — 1998. —№ 5. — С. 19.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.