понеділок, 23 лютого 2015 р.

23 лютого виповнюється 330 років від дня народження Г. Ф. Генделя (1685—1759)

  Г. Гендель — видатний німецький композитор, автор славнозвісних опер та ораторій. Він став відомим усій Європі ще за життя завдяки величезному талантові та неймовірній працездатності й увійшов до історії музики як видатний майстер, чиїм роботам судилося жити вічно.
   Народився Георг Фрідріх Гендель 23 лютого 1685 р. у німецькому мі­стечку Галле в заможній родині. Його батько, якому на той час уже йшов 64-й рік, був відомим у місті лікарем, мати майбутнього композитора похо­дила з пасторської сім'ї та була молодшою за чоловіка на 30 років. Почат­кову освіту хлопчик отримав у так званій класичній гімназії, де, окрім істо­рії, математики та мов, познайомився з деякими музичними поняттями та вже в ранньому віці виявив надзвичайні музичні здібності. Першими вчи­телями Георга були знайомі музиканти батьків, які часто бували в їхньому домі: вони дали йому перші уроки з теорії музики, навчили грі на клавікор­дах та флейті. Але до певного часу батьки не звертали уваги на захоплення сина, вважаючи його несерйозним, тому й не шлося про справжню музичну освіту. У той час професія музиканта була низькооплачуваною та вважала­ся недостойною, а його місце в суспільстві прирівнювали до статусу молод­шої прислуги в панських будинках. Батьки мріяли про юридичну кар'єру для сина, тому забороняли йому займатися музичними вправами, та завдя­ки щасливому випадку доля Г. Генделя змінилася раз і назавжди. Цим ви­падком стала зустріч з герцогом І. Адольфом, який, почувши музичну ім­провізацію у виконанні хлопчика, наполегливо рекомендував батькові роз­вивати здібності дитини. Оскільки пораду правителя в ті часи вважали на­казом, батько підкорився та віддав Георга на навчання до відомого в Галле органіста й композитора Ф. Цахау, який зіграв визначну роль у музичному становленні Г. Генделя. Учитель побачив у хлопчика справжній талант, тому прагнув передати йому всі свої знання та розвинути тонкий мистець­кий смак. За три роки навчання Г. Гендель опанував не тільки музичну грамоту, а й навчився складати музичні твори, фати на скрипці, гобої, ор­гані та клавесині. Хлопчикові не було ще й одинадцяти років, коли він на­писав перші шість сонат для гобоїв та баса.


   Перша концертна поїздка Г. Генделя відбулася в 1696 р.: юний компо­зитор відвідав Берлін, де його гру слухали найвищі особи столиці. Після надзвичайно успішного виступу курфюрст Фрідріх висловив бажання за­лишити талановитого хлопця в себе на службі та згодом відправити для подальшого навчання в Італію, але на заваді цьому став батько Георга, який сильно хворів та, передчуваючи смерть, не бажав розлучатися з дитиною. Г. Генделю все ж довелося затриматися в Берліні, а коли він повернувся додому, батька живим уже не застав. Бажаючи виконати волю покійного, юнак закінчив гімназію та вступив на юридичний факультет університету в м. Галле, а через місяць став працювати органістом у міському реформат­ському соборі. Окрім цього, юнак давав уроки співів у гімназії та приват­ним учням, писав хорали, кантати, псалми та музику для органа, оновлюю­чи таким чином репертуар усіх міських церков. Саме під час роботи в церкві Г. Гендель розвинув свій талант, набув необхідного досвіду та ово­лодів тією композиторською технікою, яка пізніше дала йому змогу з не­ймовірною швидкістю втілювати музичні ідеї.
   Усвідомивши силу свого хисту, на початку 1703 р. юний композитор покинув навчання в університеті та взагалі рідне місто і переїхав до Гам­бурга, який був тогочасним центром німецької опери. Гамбурзьку оперу вважають однією з перших у Німеччині. Тут професії музикантів    шанува­ли, запрошувати у свій дім та товаришувати з ними мали за честь навіть найбагатші та найвпливовіші люди міста.
   Центром музичного життя був оперний театр, а власне опера — шале­но популярною. Капельмейстером, аз 1702 р. — директором Гамбурзької опери працював талановитий композитор Р. Кайзер, під керівництвом яко­го німецька опера інтенсивно розвивалася та дісталася вершин. Окрім Кай­зера, великий вплив на подальше життя Г. Генделя справив композитор та музикант Й. Маттезон — відомий теоретик німецької музики та найсильніший музичний критик. Він не тільки ознайомив молодого композитора з операми та концертами, а й увів його до музичного товариства міста та бу­динків багатих і знатних родин. Завдяки новим знайомствам Г. Гендель отримав першу роботу на новому місці: його запросили давати уроки музи­ки синові англійського посла.
   Наприкінці 1703 р. Г. Гендель став другим скрипалем у Гамбурзькому оркестрі, а на початку наступного року вийшов у світ його перший музич­ний твір "Страсті по Евангелію від Іоана". Друг та покровитель композитора-початківця дуже розкритикував цю роботу, що стало причиною розладу в їхніх стосунках; Г. Гендель образився на таке ставлення, вважаючи свою роботу чудовою. Ця сутичка ледь не закінчилися для митця трагедією: на дуелі, що сталася між колишніми друзями, шпага Й. Маттезона зламалася об металевий ґудзик Г. Генделя.
   8 січня 1705 р. відбулася прем'єра опери "Альміра", а 25 лютого — опери "Нерон", які пройшли з надзвичайним успіхом, та викликали невдо­волення і заздрість колег, зокрема Р. Кайзера. Не переривав Г. Гендель і викладацької діяльності, і разом зі славою композитора до нього прийшло визнання кращого музичного педагога, брати уроки в якого мають за честь представники найвідоміших родин. У Гамбурзі Г. Гендель створив перший твір у жанрі ораторії — "Страсті" на текст відомого німецького поета Г. Постеля. Поступово композитор зрозумів, що він у певному сенсі пере­ріс Гамбург, йому стало затісно, тим більше, німецька опера несподівано та стрімко почала втрачати своїх прихильників, поступаючись італійській. І хоча саме в Гамбурзі народився особливий стиль Г. Генделя та відбулося становлення як оригінального композитора, несподівано для всіх у 1706 р. він поїхав до Італії.
   Прибувши до Флоренції та провівши там кілька місяців, маловідомий композитор, не отримавши роботи, переїхав до більш "музичного" міста — Риму. У той час указом Папи виконання опер було заборонено, проте акти­вно розвивалася релігійна та камерна музика. Для Г. Генделя католицька духовна музика була абсолютно новим явищем, він дуже зацікавився її ви­вченням та, намагаючись наслідувати, створив "Латинські псалми". Також у місті були популярними так звані "академії” — своєрідні концерти в бу­динках знаті, на яких збирались не тільки музиканти-віртуози та найкращі співаки, а й відомі поети, філософи, художники. Г. Гендель також відвіду­вав "академії", де насолоджувався мистецтвом та постійно вчився в місце­вих майстрів. У Римі Георг прославився як виконавець-віртуоз, а не компо­зитор. Тільки через рік перебування в Італії митець наважився написати оперу італійською, так з'явився славнозвісний твір "Родріго". Прем'єра від­булася у Флоренції та принесла авторові довгоочікуваний успіх, визнання і любов публіки. Прагнучи підкорити оперну столицю Італії — Венецію, майстер відправився туди, але, на жаль, там йому не вдалося поставити жодного твору, тому він повернувся до Риму, який був вражений оперою "Родріго" та радісно зустрів композитора — для нього були тепер відкриті двері будинків усіх знатних родин. У той час Г. Гендель багато працював, створив декілька ораторій, а також виступив на публічних змаганнях музи­кантів, де одержав перемогу.
   Улітку 1708 р. композитор приїхав до Неаполя і там написав одну з найкращих опер — "Агрипина". Завдяки високим покровителям у митця з'явилася можливість поставити її у славетному театрі Венеції, куди він знову повернувся. Г. Гендель прожив там усю зиму, насолоджуючись славою та визнанням, адже тепер він був найкращим серед рівних, перемож­цем серед переможців. Його майстерність досягла найвищого рівня, тепер кожен театр Європи вважав за честь співпрацювати з композитором. Італія була для Георга не тільки романтичним періодом у житті, а й важливою віхою творчості, саме тут остаточно окреслилося коло жанрів, у яких він працював.
  Успіх опери був надзвичайним, слава майстра швидко ширилася Єв­ропою, він отримував пропозицію за пропозицією. Так, однією була поса­да капельмейстера придворної капели в Ганновері, куди Г. Гендель і пої­хав у 1710 р., але пробув там недовго: він відвідав матір, узяв відпустку та попрямував до Англії, шукаючи нових вражень для творчості. Коли Г. Гендель прибув до Лондона, йому виповнилося лише 25 років, але він був уже відомим композитором, тому швидко познайомився із театраль­ним світом та отримав замовлення на оперу. У лютому 1711 р. із надзви­чайним успіхом відбулася прем'єра опери "Рінальдо". Але відпустка за­кінчилась, митець мусив повернутися до Ганновера. Він дуже сумував за Лондоном, тому після закриття Ганноверського театру через нестачу коштів Георг наприкінці 1712 р. із радістю повернувся до Великобританії, де продовжив плідну працю.
   За місяць він написав оперу "Тесей", а на початку 1713 р. створив славнозвісний урочистий гімн "Те Деум" та виконав його у присутності парламенту всупереч тому, що іноземцям було заборонено виступати на урочистих заходах країни. Але королеві так подобалася творчість Г. Ген­деля, що для нього зробили виняток і відтоді він став придворним компо­зитором.
    У 1714 р. померла королева Анна, а новий король, яким став Георг Ганноверський, не пробачив Г. Генделю зради німецького двору на користь англійського, адже композитор самовільно покинув посаду капельмейстера в Німеччині. Митець опинився в немилості, але його твори були такими прекрасними, що правитель врешті-решт змінив гнів на милість. Існує ле­генда про те, як помирилися два Георга, два німця, які опинилися на чужій землі, про те, як знайшли спільну мову два короля — володар імперії та король звуків. Г. Гендель написав для короля популярну "Музику на воді"; після такого подарунку Георг Ганноверський повернув композиторові по­саду капельмейстера та навіть запропонував стати вчителем музики для маленьких принцес.
   Протягом наступних п'яти років митець дуже плідно працював, його твори із успіхом ставили англійські та німецькі музичні театри, особливої популярності в той час набули так звані "Страсті" — напіврелігійні- напівтеатральні твори. Після переїзду до Англії композитор багато часу приділяв вивченню англійської національної творчості, зокрема цікавився різними жанрами народної музики. У цій країні до майстра прийшли наре­шті слава, визнання та матеріальне благополуччя.
   У кінці 1720 р. була надрукована перша збірка сюїт Г. Генделя, що стала єдиною, укладеною самим митцем. У тому ж році композитор очолив "Королівську академію музики" та за її дорученням виїхав до Німеччини на пошуки молодих талантів. Повернувшись, він презентував у Лондонському театрі "Хеймаркет" нову оперу "Родамісто", прем'єра якої пройшла з вели­чезним успіхом. Майже двадцять наступних років композитор присвятив "Королівській академії музики", шукаючи нових виконавців, співпрацюючи з видатними композиторами з різних країн та борючись з інтригами й під­ступністю, які були невід'ємною складовою театрального оперного світу.
   Успіх митцеві на англійській сцені приносили здебільшого опери, та Г. Гендель прагнув до створення чогось серйознішого. Але нові трагедій­ні образи, створені митцем, не приваблювали публіку, до того ж, у країну на запрошення знаті приїхав молодий популярний композитор і    віртуоз- віолончеліст із Риму Дж. Бонончіні, який одразу ж презентував оперу "Астарто", що набула шаленої популярності та відсунула творчість Г. Генделя на другий план. Публіка влаштувала щось на зразок змагань між двома композиторами, змушуючи їх одночасно писати опери на од­накові теми, тому наступні роки були безкінечним двобоєм митців. Дово­дилося працювати в дуже напруженому темпі, адже окрім написання та постановки опер Гендель як голова академії готував до вистав й опери інших музикантів. У першій половині 1730-х рр. вийшли "Роделінда", "Юлій Цезар" і "Тамерлан", прем'єри яких відбулися з шаленим успіхом та остаточно визначили переможця довгого поєдинку двох композиторів — Георга Г енделя.
   Між тим справи в "Королівській академії" йшли погано, а крапку в її існуванні поставила прем'єра "Опери злиднів" — твору, який був пародією на високу оперу. Постановка завдала нищівного удару репутації Г. Генделя, улюбленця короля, та ознаменувала зародження нового жанру — комедій­ної опери. Митець вважав це знущанням над мистецтвом, тому мусив боро­тися за існування та розвиток класичної італійської опери. З цією метою він наприкінці 1728 р. вирушив на пошук нових виконавців до Італії, де увагу композитора привернула нова оперна школа Леонардо да Вінчі. її вплив позначився на наступних творах майстра: "Лотаріо", "Орландо", "Езіо" та інших. Г. Гендель прагнув заснувати музичний театр нового типу, намага­ючись повернути драматичній опері колишню популярність. Великого зна­чення автор надавав хору, що складався зі співаків, яких він привіз із Італії. Ці твори Г. Генделя були на біблійні теми — "Аталія", "Дебора", "Есфір", але постановки стали провальними, оскільки англійська публіка була на­лаштована проти композитора через його дружбу із королем-німцем. Зок­рема, принц Уельський через сварку з батьком намагався зашкодити його улюбленому композитору. На противагу трупі Г. Генделя він заснував опер­ний театр, керував яким Н. Проспоре. Це були роки важкої праці, частих поразок та постійного суперництва між кращими майстрами італійської опери. І хоча невдачі та підступи ворогів переслідували композитора, у цей період він написав багато творів. Внаслідок такого суперництва від Г. Ген­деля відвернулися майже всі його покровителі та друзі, митцеві довелося перебратися зі своїм театром до Ковент-Гардену, де ставили балети й пан­томіми.
   У 1734—1735 рр. у Лондоні набув популярності французький балет, і Г. Гендель написав кілька опер-балетів на французькі теми: "Терпсихора", "Апьцина", "Аріодант" і пастіччо "Орест". Але в 1736 р. через загострення політичних обставин балет був вимушений виїхати з Лондона. Незважаючи на це, композитор працював як ніколи: 17 січня завершив ораторію "Олександр-фест", а 19 лютого презентував її у Ковент-Гардені. 12 травня він був диригентом на весіллі принця Уельського. За півроку написав опери "Аталанта", "Джустіно", "Армінію", а у грудні ще одну — "Береніс". Чотири опери за один рік! На початку 1737 р. Г. Гендель поставив чотири ораторії, розпочав роботу над оперою "Фарамондо", написав шість концертів для органу. Внаслідок такої напруженої праці митець дуже захворів — його розбив параліч, тому з першого квітня всі вистави було відмінено.
   На кошти друзів хворий композитор поїхав до Ахену, звідки, на пре­великий подив, повернувся через кілька місяців до Лондона абсолютно здоровим, а потім ще й отримав нарешті своєрідне публічне визнання: в одному з парків було встановлено його пам'ятник із білого мармуру.
   Після хвороби та лікування смаки майстра дещо змінилися, він відій­шов від опери та звернувся до написання ораторій. У 1738 р. були написані "Саул" та "Ізраїль у Єгипті", того ж року надруковані збірка концертів для органу та сім сонат.
   У 1739 р. розпочалася англо-іспанська війна, роботу театрів призупи­нили на невизначений термін, тому митцеві довелося покинути країну, у якій прожив майже тридцять років, та переїхати до Дубліна, де йому запро­понували керувати концертами. У 1741—1742 рр. Г. Гендель дав дванад­цять концертів, а до кінця 1744 р. написав кілька найвідоміших орато­рій — "Йосиф", "Самсон", "Геракл". Але, не дивлячись на невпинну творчу працю, справи митця йшли не надто добре, оскільки ставлення ірландської публіки теж було не вельми прихильним.
   Зміни в житті композитора сталися досить несподівано. У 1745 р. вна­слідок повстання країну охопив масштабний національний рух, до якого приєднався і Г. Гендель. Він написав знаменитий "Гімн добровольців" та дві ораторії: "Ораторію на випадок", у якій закликав до боротьби з ворога­ми, та "Іуду Маккавея" — своєрідний гімн перемоги. Ці патріотичні твори зробили те, чого все життя домагався митець, він нарешті став улюбленцем публіки та національним героєм Англії, а в 1747 р. покращився і матеріаль­ний стан композитора: він відкрив свій театр для лондонської буржуазії. У цей період з-під його пера вийшли "Сусанна", "Ісус Навін", "Музика для феєрверка", "Теодора", "Соломон" та багато інших творів.
   У п'ятдесяті роки Г. Гендель зайняв почесне місце патріарха англійсь­кого музичного мистецтва. Його музика лунала в усіх куточках імперії та за її межами, її виконували під час офіційнх прийомів у Вестмінстері та собо­рі Святого Павла. У аристократичних кварталах Лондона, Ліверпуля,        Дуб­ліна, Глазго любителі музики вивчали популярні арії з опер та ораторії "ша­новного містера Генделя", а діти на уроках музики розучували фуги або сонати великого майстра.
   Г. Генделя з почестями приймали при дворі, він навчав спадкоємця престола, майбутнього короля Георга III. У композитора з'явилися пос­лідовники та учні, він спілкувався та товаришував з усім мистецьким сві­том Лондона — видатними літераторами, художниками, а також громадсь­кими та політичними діячами.
    Початок 1750-х рр. ознаменувався не тільки новими роботами, а й не­сподіваною хворобою: Г. Гендель почав швидко втрачати зір. У 1752 р. він переніс три операції на очах (лікарі знімали катаракту), але марно; на поча­тку 1753 р. композитор остаточно втратив зір. Незважаючи на безнадійне становище, він не припиняв працювати: надиктовував нові партитури, зве­рнувся у цей час і до творів своєї юності: перероблював та вдосконалював їх, грав на музичних інструментах, імпровізував.
   6 квітня 1759 р. Г. Гендель останній раз виступав із концертом, граю­чи на органі, а 14 квітня помер. Поховали видатного композитора у Вест- мінстерському абатстві.
   Як не дивно, але смерть митця зробила надзвичайно популярними його твори. У Англії, де до нього так погано ставилися за життя, почали влаштовувати свята на честь композитора, а його музика стала національ­ним надбанням країни. Хоча, безперечно, творчий доробок Г. Генделя          на­лежить не тільки Англії та Ірландії, а й усьому світу.

ЛІТЕРАТУРА
Основні видання творів Г. Ф. Генделя

Избранные арии : для баса в сопровожд. фп. — Москва: Музыка, 1965. — 68 с. 
Избранные арии : для сопрано в сопровожд. фп. — Москва : Музыка, 1967.  — 60 с.

Избранные арии из опер и ораторий : для высокого голоса в сопровожд. фп. . — Москва : Музгиз, 1961. — 88 с.

Избранные клавирные произведения : для фп. — Санкт-Петербург : Гри­фон, 1992. — 47 с.

Избранные клавирные произведения. Т. 1. Сюиты № 1—8. — Москва : Музгиз, 1959. — 115 с.: портр.

Избранные клавирные произведения. Т. 2. Сюиты № 9—16. — Москва : Музгиз, 1959. — 74с.: портр.

Избранные клавирные произведения. Т. 3. Сюиты № 9—16. — Москва : Музгиз, 1961. — 96 с.

Избранные концерты для струнного оркестра. — Москва : Гос. муз. изд-во, 1933, —95 с.

Избранные произведения : для фп. — Москва : Музыка, 2010. — 42 с. — (Классики для всех).

Избранные произведения для фортепиано. — Москва : Музыка, 1967. — 43 с.

Избранные сонаты : перелож. для альта и фп. — Москва : Музгиз, 1963. — 60, 21 с.

Избранные фортепианные произведения. — Киев : Муз. Украина, 1979. —  80 с. : портр.

Избранные хоры из опер и антемов : для смешан, хора в сопровожд. фп. — Ленинград : Музыка. Ленингр. отд-ние, 1985. — 63 с.

Избранные хоры из ораторий : для смешан, хора в сопровожд. фп. — Москва : Музыка, 1985. — 64 с.

Арии для высокого голоса = Arias for high voice : в сопровожд. фп. — Санкт-Петербург : Композитор Санкт-Петербурга, 2013. — 41 с.

Восемь больших сюит : для фп. — Москва : Музыка, 1935. — 112 с.

Гендель : королевская музыка. — Москва : И.М.П., 2010. — 24 с. : факс., портр. + 1 электрон, опт. диск (CD-ROM). — (Шедевры классической музыки) (Барокко).

Двенадцать легких пьес для фортепиано. — Москва ; Ленинград : Гос. муз. изд-во, 1949. — 24 с.

Девять сонат : для скрипки и basso continuo : клавир с прил. партии скрип­ки и виолочели (виолы да гамба). — Москва : Ассоц. "Рус. исполн. шк.", 1995. — 90 с., 2 парт. (31, 27 с.): портр.

Концерт (h) для альта с сопровождением оркестра. — Москва : Гос. муз. изд-во, 1932. — 23, 7 с.

Концерт (h-moll) : для альта и фп. — Москва : Музгиз, 1938. — 23, 8 с. Концерт си-минор : для альта и цифрован, баса. — Москва : Музгиз, 1957. . — 23, 8 с.

Кончерті гроссі = Concerti grossi : тв. 6 : для струн, оркестру : партитура. — Київ : Муз. Україна. — 255 с.

Музыка на воде : для симф. оркестра : партитура. — Москва : Музыка, 1986, —63 с.

Органна прелюдія і фуга F-moll. —Київ : Мистецтво, [1937]. — 8 с. Пассакалия. — Киев : Муз. Україна, 1967. — 8 с.

Пьесы : перелож. для виолончели и фп. — Москва : Музыка, 1986. — 35 с., парт. (12 с.).

Ariodante. — Кассель : Barenreiter, 1960. — V, 277 с.

Ezio : Oper in 3 Akten. — Кассель ; Базель : Barenreiter-Verl., 1956. — VII, c.

Höllische Handel-Ausgabe. Bd. 28. Orlando : Serie 2 : Opern. — Кассель ; Ба­зель : Barenreiter Verlag, 1969. — XIII, 4, 172 c.

Radamisto : Oper in drei Akten (acht Bildern). — Лейпциг : Dt. Verl. fur Musik, cop. 1973. —246 c.

Xerxes : Oper in 3 Akten. — Кассель [и др.] : Barenreiter, 1958. — IX, 232 с.

Про Г. Ф. Генделя

Бєлявіна H. Д. Концертна діяльність у Великобританії першої половини XVIII століття : (на прикладі творчого життя Г. Ф. Генделя у 1710— 1759 роках) / Н. Д. Бєлявіна // Актуальні проблеми історії, теорії та практи­ки художньої культури. — 2004. — Вип. 13. — С. 164—171. 
Георг Фридрих Гендель (1685—1759). — Москва : Мир книги, 2005. — 120 с. : ил., портр., ноты, факс. — (Шедевры мировой классической му­зыки ; 5).

Георг Фридрих Гендель (1685—1759). — Москва : Мир книги, 2002. — [23] с. : ноты, портр., факс. — (Шедевры мировой классической музыки ; 5). Зейфас H. М. Concerto grosso в творчестве Генделя / Н. Зейфас. — Москва : Музыка, 1980. — 80 с.

Каринцев М. О. Гендель : картини з життя / М. О. Каринцев. — Київ : Муз. Україна, 1970. — 76 с. — (Бібліотека учня і вчителя : бесіди про музику). 
Кириллина Л. В. Оратории Г. Ф. Генделя / Л. В. Кириллина. — Москва : Науч.-изд. центр "Москов. консерватория", 2008. — 56 с.
Кірєєва О. Г. Художньо-світоглядні традиції Г. Генделя й А. Веделя в кон­тексті європейської культури / О. Г. Кірєєва // Наука. Релігія. Суспільство. — 2003.—№3.— С. 232—235.

Копоть І. Є. Про лібрето ораторії Г. Ф. Генделя "Самсон" /1. Є. Копоть // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. — 2003. — Вип. 25. — С. 7—9. 
Матвеева Е. Ю. Оперы Г. Ф. Генделя / Е. Ю. Матвеева. — Тамбов : Там­бов. гос. муз.-пед. ин-т, 2009. — 42 с. : ил., ноты, портр.

Роллан Р. Гендель / Ромен Роллан. — Москва : Музыка, 1984. — 256 с. 
Рубаха Е. А. Оратория Г. Ф. Генделя "Самсон" ; Как исполнять музыку Ге­нделя / Е. Рубаха. — Екатеринбург : Изд-во Урал, ун-та, 2001. — 256, [1] с.

 Черкаишна-Губаренко М. Злободневное и непреходящее в сценической интерпретации "Юлия Цезаря в Египте" Г. Ф. Генделя / М. Черкашина- Губаренко // Восток — Запад: культура и цивилизация : материалы Между- нар. музыковедческого семинара и науч.-практ. конф. 2003 года / [редкол.: Е. Г. Петренко и др.]. — Одесса, 2004. — С. 16—25.

Черкашина-Губаренко М. Оперы Г енделя в зеркале теории и практики сов­ременного театра / М. Черкашина-Губаренко // Художня культура. Актуа­льні проблеми. —2004. — Вип. 1. — С. 57—68.
Burrows D. Handel and the english chapel royal / Donald Burrows. — [Repr.].

Oxford [etc.] : Oxford univ. press, 2006. — XXIV, 651 p. — (Oxford studies in British church music).

Dean W. Handel's operas, 1726—1741 / Winton Dean. — [Repr.]. — Woodb- ?idge : Boydell press, 2007. —XX, 565 p.

Dent E. J. Handel / by Edward J. Dent. — [Repr.]. — London : Duckworth, 1947. — 140 p. : portr. — (Great lives).

Flower N. George Frideric Handel : his personality and his times / by Newman Flower. — A new and rev. ed. — London [etc.] : Cassel & со, 1947. — 399 p.
 Hogwood C. Handel: Water music and Music for the Royal fireworks / Christopher Hogwood. — Cambridge [etc.] : Cambridge univ. press, 2005. — XII, 155 p. — (Cambridge music handbooks).

Keates J. Handel : the man and his music / by Jonathan Keates. — London : Gollancz, 1992. — [2], 350 p.

Немає коментарів:

Дописати коментар