субота, 21 лютого 2015 р.

Як загинув Іван Богун? Історія загибелі Івана Богуна під Новгород-Сіверським досі залишається загадкою

 
   Уранці 17 лютого 1664 року польсько-литовська армія під коман­дуванням короля Яна-Казимира II переправилася через Десну під Н.-Сіверським. Розташувалися у Комані (це село поляки називали Хоміно). У той же день всіх польських старшин викликали на нараду до короля. І в цей же день учасники походу історики-літописці Ян Храповицький і Ян Почабут-Одланицький написали у своїх щоденниках про арешт і про смерть полковника Івана Богуна.
   Король у листі до своєї дружини по­відомляє, що про «зраду» І. Богуна його повідомили козацькі офіцери. Але арештувати його могли тільки на нараді у короля, бо там не було від­даних Богунові козаків.
   Досі вважалося, що поляки страти­ли І. Богуна. Але двоє джерел спрос­товують таке твердження. У своєму листі до дружини Марії-Людовіки у березні 1664 р. Як-Казимир II пише: «Я наказав його арештувати з намі­ром покарати рукою ката... але Бог покарав інакше». Німецька хроніка XVII ст. повідомляє: «7 березня вся козацька старшина прибула до ве­ликого коронного канцлера і попро­сила передати їх прохання королю- вони хочуть покарати Івана Богуна. Їм відповіли: якби цей офіцер був хворий, але зміг видужати, то вони віддали б його у їх розпорядження, щоб вони його покарали, як це при­писано законом про зрадників. Од­нак вони були позбавлені цього кло­поту через смерть їхнього генерала (Богуна), який загинув по дорозі у тюрму» (газета «Театрус європеум», Франкуфурт-на-Майні, 1672 p.).
   Українські літописи не повідомля­ють про смерть І. Богуна. Її причину знала лише польська верхівка. Це переконує нас, що обставини заги­белі І. Богуна зберігалися у таємниці. Літописець-історик Іоахим Єрліч, який краще за інших був обізнаний про цей епізод від польського геть­мана Чаренцького, пише, що І. Бо­гуна розстріляли. Тільки у кінці XIX ст., коли були опубліковані літописи Іоахима Єрліча, історики дізналися правду про смерть Івана Богуна. Але і у цих джерелах бачимо лише натяки та недомовки. Тому можемо припус­тити, знаючи характер І. Богуна, що під час арешту він чинив опір і його просто вбили, можливо, навіть члени ради у наметі короля.
   Поляки були дуже приголомшені, коли дізналися про справжні наміри Богуна. «Богун - найбільш злобна людина на світі!» - писав Ян-Казимир II у Листі дружині. Короля можна зро­зуміти, адже він обсипав І. Богуна своїми милостями - зробив шляхти­чем, наділив маєтками, дав високі військові звання, зробив навіть на­казним гетьманом тощо. Але бачи­мо, що це все виявилося для Богуна несуттєвим. У вирішальний момент він знову виступає на захист України. Завдяки І. Богуну провалився похід поляків 1663-1664 pp. на Лівобереж­ну Україну, після цього Ян-Казимир II практично не міг уже покладатись на правобережних козаків.
   Отже, і про смерть І. Богуна, як і про багато фактів його біографії, відо­мості не узгоджуються між собою.
   Але попри всі затемнені колізії жит­тєвого плану полковника Івана Богу­на із тих матеріалів, що нам відомі - листів, документів, спогадів одно­думців і супротивників, із протистоян­ня суперечливих фактів вимальову­ється постать людини непересічної, яскравої і в той же час загадкової, незбагненної навіть з погляду сучас­ності. Це був відважний воїн і політик, безкомпромісний у своїй відданості ідеї служіння Україні.
   ..Пройшли вже не роки, а віки. Та не згасла пам'ять про воїна-лицаря, полковника Івана Богуна. У 1918 р. Богунський полк визволяв Новгород-Сіверщину від кайзерівських військ. У 1994 р. був установлений пам'ятний знак біля Комані (це приблизне місце загибелі Івана Богуна). Вулиця, яка веде до цього пам'ятника з Новгоро-да-Сіверського, одержала ім'я Івана Богуна. У Комані проживає його да­лекий нащадок, командир козацького полку ім. І. Богуна Павло Богун.
   Двічі на рік, 17 лютого і 14 жов­тня, до пагорба з пам'ятним знаком з'їжджаються козацька старшина і ко­заки з усієї України, щоб поклонитися пам'яті загиблого у війні з чужаками славного українського лицаря.
Література
Провозін П. Як загинув Іван Богун? / Павло Провозін // Сіверянський край. - 2015. - 14 лютого. -   С. 4.

Немає коментарів:

Дописати коментар